06 вересня 2021 року справа №200/177/21-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2021 року у справі № 200/177/21-а (головуючий суддя І інстанції - Загацька Т.В.), складене у повному обсязі 05 березня 2021 року у м. Слов'янську Донецької області за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Ліквідаційна комісія Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області та Державна установа «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області», про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України, в якому просив суд:
1) визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України щодо відмови надання статусу ветерана органів внутрішніх справ;
2) зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України надати статус ветеран органів внутрішніх справ на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України від 24 березня 1998 року №203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та видати посвідчення і нагрудний знак «Ветеран органів внутрішніх справ» через кадрові підрозділи територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС (а.с. 1-6)
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу ветерана органів внутрішніх справ. Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України надати ОСОБА_1 статус ветерана органів внутрішніх справ на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України від 24 березня 1998 року №203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та видати посвідчення і нагрудний знак «Ветеран органів внутрішніх справ» через кадрові підрозділи територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС (а.с. 112-117).
Не погодившись з вищевказаним судовим рішенням, Міністерства внутрішніх справ України звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального процесуального права, просило суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив наступне.
Відповідно до Закону №2262-XII до вислуги років для призначення пенсії зараховується види служби та періоди часу, коли особа фактичне не перебувала на службі (час навчання, час безперервної роботи (з дня призначення після звільнення зі служби в органах ВС (міліції) на посадах у МВС України або Національної поліції, що заміщуються державними службовцями, а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, тощо). Зі змісту п.1 ч.1 ст.5 Закону №203/98-ВР слідує, що законодавець пов'язує надання статусу ветерана військової служби саме із бездоганним проходженням особою служби в органах внутрішніх справ, а не іншого виду трудової діяльності.
Відповідач вважає, що інформація про календарну вислугу років, що зазначена в наказі ГУМВС України в Донецькій області від 25 травня 2018 року №12 о/с лк про звільнення позивача з органів внутрішніх справ у запас за пунктом 64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114, а також в розрахунку вислугу років для призначення пенсії позивача не може бути єдиною безумовною підставою для отримання статусу ветерана внутрішніх справ, оскільки в даному випадку вислуга років обчислена відповідно до ст.17 Закону №2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 для призначення пенсії та виплати грошової допомоги.
Отже, законодавство розмежовує поняття служби та інші періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії (пільгова вислуга впливає на розмір пенсії при її обчисленні).
Натомість Закон №203/98-ВР для набуття статусу ветерана ОВС передбачає врахування виключно бездоганної служби в ОВС, що унеможливлює зарахування до такої вислуги років інших періодів трудової діяльності.
Крім того вказує, що служба в органах внутрішніх справ може бути зарахована до вислуги років лише до 07 листопада 2015 року, оскільки згідно Закону України "Про міліцію" та Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" служба в органах внутрішніх справ осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ мала місце лише до 07 листопада 2015 року.
Вважає, що суд першої інстанції втрутився в дискреційні повноваження відповідача (а.с. 132-136).
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, з огляду на наступне.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 20 червня 1996 року №12 о/с ОСОБА_1 прийнято на службу до органів внутрішніх справ у званні сержанта міліції з 17 червня 1996 року, про що свідчить запис у трудовій книжці позивача від 06 лютого 2015 року серії НОМЕР_1 .
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 серпня 2014 року №963 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Дзержинського МВ, Добропільського МВ, Красноармійського МВ, УДАІ ГУМВС, НДЕКЦ при ГУМВС України в Донецькій області та УМВС України на Донецькій залізниці» за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення ст.65 Конституції України, ч.3 ст.3, ч.1 ст.5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року №382, керуючись ст.ст.2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, майора міліції ОСОБА_1 , начальника сектору дільничних інспекторів міліції Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області звільнено з органів внутрішніх справ України за п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 серпня 2014 року №1720 о/с «По особовому складу» відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 , начальника сектору дільничних інспекторів міліції Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2015 року по справі №805/590/15-а позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано накази Міністерства внутрішніх справ України від 29 серпня 2014 року №963, №1720 о/с від 29 серпня 2014 року в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ. Поновлено майора міліції ОСОБА_1 на посаді начальника сектору дільничних інспекторів міліції Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області з 30 серпня 2014 року. Зобов'язано Дзержинський міський відділ Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 30 серпня 2014 року по 07 травня 2015 року. В задоволенні іншій частині позовних вимог - відмовлено. Постанова в частині поновлення на службі в органах внутрішніх справ України майора міліції ОСОБА_1 на посаді начальника сектору дільничних інспекторів міліції Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць допущена до негайного виконання.
Проте, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - задоволено. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 травня 2015 року у справі №805/590/15-а - скасовано. У задоволені позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Дзержинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання дій незаконними, скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовлено.
Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 25 вересня 2015 року №289 о/с на підставі постанови Донецького апеляційного адміністративного суду позивач звільнений з ОВС України згідно п.66 (за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС у запас Збройних сил.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року скасовано, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 травня 2015 року залишено в силі.
Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 05 вересня 2017 року №18 о/с лк на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України скасовано пункт наказу ГУМВС України в Донецькій області від 25 вересня 2015 року №289 о/с в частині звільнення та поновлено на посаді ОСОБА_1 з 06 вересня 2015 року.
Відповідно до наказу ГУМВС України в Донецькій області від 06 листопада 2017 року №21 о/с лк позивача звільнено у запас (із постановкою на військовий облік) за п.64 «г» через скорочення штатів.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року по справі №805/4730/17-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Дзержинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення №21 о/с лк від 06 листопада 2017 року, зобов'язання поновити на службі, стягнення грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу з 26 вересня 2015 року, стягнення грошового забезпечення за час затримки виконання судового рішення з 08 травня 2015 року по 25 червня 2015 року - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області №21 о/с лк від 06 листопада 2017 року про звільнення ОСОБА_1 , у запас (із постановленням на військовий облік) за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Поновлено ОСОБА_1 майора міліції на посаді начальника сектору дільничних інспекторів міліції Дзержинського МВ ГУ МВС України в Донецькій області з 07 листопада 2017 року. Зобов'язано Дзержинський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу з 08 травня 2015 року по 06 березня 2018 року в сумі 63 407 (шістдесят три тисячі чотириста сім) гривень 93 (дев'яносто три) копійки (з відрахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів). Зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час затримки виконання судового рішення № 805/590/15-а з 08 травня 2015 року по 25 травня 2015 року у розмірі 7 218 (сім тисяч двісті вісімнадцять) гривень 19 (дев'ятнадцять) копійок (з відрахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів). Відповідно до статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України рішення в частині поновлення ОСОБА_1 , майора міліції, на посаді начальника сектору дільничних інспекторів міліції Дзержинського МВ ГУ МВС України в Донецькій області та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року в справі №805/4730/17-а - залишено без змін.
Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 28 березня 2018 року №6 о/с лк скасовано пункт наказу ГУМВС України в Донецькій області від 06 листопада 2017 року №21 о/с лк в частині звільнення ОСОБА_1 та поновлено на посаді з 07 листопада 2017 року.
Відповідно до наказу ГУМВС України в Донецькій області від 26 квітня 2018 року №9 о/с лк майору міліції ОСОБА_1 - начальнику сектору дільничних інспекторів міліції Дзержинського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області зараховано для призначення пенсії по лінії МВС України час проходження служби в Збройних Силах в період з 13 червня 1994 року до 26 березня 1996 року.
Згідно з наказом ГУМВС України в Донецькій області від 25 травня 2018 року №12 о/с лк ОСОБА_1 звільнено з ОВС у запас (із постановкою на військовий облік) за п.64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС. Встановлено вислугу років на 25.05.2018 у календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги - 23 роки 08 місяців 23 дні, у пільговому обчисленні - 30 років 01 місяць 24 дні.
Дзержинським МВ ГУМВС України підготовлено грошовий атестат №1 (додаток 2 порядку), довідку про грошове забезпечення (додаток 2 Інструкції), Пенсійним фондом України довідку форми ОК-5.
Відповідно до листа Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України від 14 вересня 2018 року за №22/6-4652 зазначено, що тривалість служби позивача в календарному обчисленні є меншою ніж 25 років (становить 19 років 00 місяців 25 днів), оскільки постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2015 року зобов'язано поновити ОСОБА_1 на посаді начальника сектору дільничних інспекторів міліції Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області з 30 серпня 2014 року, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року зобов'язано поновити ОСОБА_1 на посаді начальника сектору дільничних інспекторів міліції Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області з 07 листопада 2017 року, стягнуто грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, проте даними постановами суд не зобов'язував Дзержинський МВ ГУМВС України в Донецькій області зарахувати період вимушеного прогулу до вислуги років ОСОБА_1 .
Водночас, лист з аналогічним змістом за №22/6-4651 від 14 вересня 2018 року направлено до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області.
Крім того, згідно листа Управління кадрового забезпечення ГУ МВС України в Донецькій області від 09 жовтня 2018 року №390/лк, заява про призначення пенсії ОСОБА_1 . Департаментом персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України повернута до ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецькій області без розгляду у зв'язку з тим, що вислуга у позивача станом на 29 серпня 2014 року складає у календарному обчисленні 19 років 00 місяців 25 днів.
З цього приводу ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 25.05.2018 №12 о/с лк його було звільнено відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас за пунктом 64 «ж» (за власним бажанням) з 25.05.2018. Пораховано вислугу років на 25 травня 2018 року у календарному обчисленні 23 роки 08 місяців 23 дні, у пільговому обчисленні - 30 років 01 місяць 24 дні. Однак, в жовтні 2018 року позивач отримав лист з Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України від 14 вересня 2018 року за №22/6-4652, в якому зазначено, що тривалість служби в календарному обчисленні є меншою ніж 25 років (становить 19 років 00 місяців 25 днів), оскільки постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2015 року зобов'язано поновити ОСОБА_1 на посаді начальника сектору дільничних інспекторів міліції Дзержинського МВ ГУ МВС України в Донецькій області, стягнуто грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, проте суд не зобов'язав зарахувати період вимушеного прогулу до вислуги років ОСОБА_1 . В жовтні 2018 року позивач також отримав лист Департаменту кадрового забезпечення ГУ МВС України в Донецькій області від 09 жовтня 2018 року №390/лк, в якому зазначено, що заява ОСОБА_1 про призначення пенсії Департаментом персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України повернута до ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецькій області без розгляду. Позивач вважає бездіяльність відповідача Міністерства внутрішніх справ України щодо не зарахування часу вимушеного прогулу до стажу роботи є протиправною, а тому просить суд зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України зарахувати до вислуги років ОСОБА_1 часу вимушеного прогулу у періоди з 30 серпня 2014 року до 25 травня 2018 року. Зобов'язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області направити заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії та всі необхідні документи, затверджені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 30 січня 2007 року №3-1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням від 20 червня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, задоволено та визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України щодо не зарахування до вислуги років ОСОБА_1 часу вимушеного прогулу в періоди з 30 серпня 2014 року до 25 травня 2018 року; зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України зарахувати до вислуги років ОСОБА_1 часу вимушеного прогулу у періоди з 30 серпня 2014 року до 25 травня 2018 року; зобов'язано Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області направити заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії та всі необхідні документи, затверджені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 30 січня 2007 року №3-1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
З висновків суду у справі №200/4139/19-а вбачається, що суд вважає протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України щодо не зарахування до вислуги років ОСОБА_1 часу вимушеного прогулу в періоди з 30 серпня 2014 року до 25 травня 2018 року. Крім того, суд вважає за необхідне зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України зарахувати до вислуги років ОСОБА_1 часу вимушеного прогулу у періоди з 30 серпня 2014 року до 25 травня 2018 року.
Між тим, позивач звернувся до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України через ДУ "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Донецькій області" із заявою від 19 травня 2020 року, у якій просив виготовити йому посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ" та видати нагрудний знак.
Листом від 19 червня 2020 року вих.№Д-63/1 Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України повідомив позивача про відсутність підстав для видачі йому посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ". Свою позицію Департамент мотивував тим, що рішення суду від 20 червня 2019 року у справі №200/4139/19-а зобов'язано МВС України у Донецькій області провести перерахунок вислуги років ОСОБА_1 та зарахувати до вислуги років період вимушеного прогулу з 30 серпня 2014 року до 25 травня 2018 року. Вказуючи, що особливий статус осіб, які проходять службу в ОВС, рішення суду щодо зарахування вимушеного періоду прогулу до вислуги років не є достатньою підставою для отримання відповідного статусу та видачі посвідчення.
Не погодившись з фактичною відмовою у прийнятті рішення про надання статусу "Ветеран органів внутрішніх справ" відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про порушення права позивача на отримання посвідчення, з огляду на наявність необхідного стажу роботи в органах МВС.
Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (надалі - Закон №203/98-ВР) встановлює статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, визначає основні засади державної політики щодо соціального захисту громадян, звільнених з військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національної поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, та членів їх сімей, визначає гарантії, які забезпечують їм гідне життя, активну діяльність, шану та повагу в суспільстві.
Згідно зі ст.4-1 Закону №203/98-ВР сфера дії цього Закону поширюється на громадян України, які віднесені до категорій ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України відповідно до цього Закону і які постійно проживають на території України.
Відповідно до ст.5 вказаного Закону №203/98-ВР передбачено, що ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України визнаються громадяни України:
1) які бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД; 5) які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України.
2) особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, чи при виконанні службових обов'язків по охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
3) особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, і які мають вислугу військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України 20 років і більше;
4) військові пенсіонери, нагороджені медаллю "Ветеран Збройних Сил СРСР" за законодавством колишнього Союзу РСР;
5) які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України.
Вказаним Законом передбачено п'ять різних випадків, за умовами яких особи, мають право на отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ.
Так, п.1 ч.1 ст.5 Закону №203/98-ВР, передбачено, що ветеранами органів внутрішніх справ визнаються громадяни України при дотримані сукупності таких вимог:
- які бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД; 5) які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України.
Згідно з наказом ГУМВС України в Донецькій області від 25 травня 2018 року №12 о/с лк ОСОБА_1 звільнено з ОВС у запас (із постановкою на військовий облік) за п.64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС. Встановлено вислугу років на 25 травня 2018 року у календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги - 23 роки 08 місяців 23 дні, у пільговому обчисленні - 30 років 01 місяць 24 дні.
Суд не вбачає підстав для неприйняття у спірних правовідносинах до уваги вищевказаний наказ, оскільки він є діючим та не скасованим в судовому порядку, доводи апеляційної скарги в цій частині є незмістовними.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що у спірних правовідносинах не можуть враховуватись періоди служби, які зараховані позивачу за рішеннями суду, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п."б" ч.1 ст.17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1 2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховується служба в органах внутрішніх справ, ... на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
За змістом п.1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, до вислуги років зараховуються періоди служби в органах внутрішніх справ.
Згідно з п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
За своєю суттю вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, але якби не винна поведінка власника або уповноваженого ним органу, то працівник міг би і надалі реалізовувати своє право на працю.
Отже, факт неодноразового поновлення позивача на посаді означає, що у період вимушеного прогулу позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а безпосередньо саме зарахування до вислуги років періоду вимушеного прогулу є однією з гарантій відновлення порушених незаконним звільненням прав працівника, а відтак відповідний період вимушеного прогулу має зараховуватися до вислуги років.
Таким чином, період служби позивача в органах внутрішніх справ з 30 серпня 2014 року до 25 травня 2018 року слід вважати безперервним.
Відповідно до вимог пп.11 п.11 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №878, та з метою належної організації роботи Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС, підвищення ефективності діяльності з кадрового забезпечення структурних підрозділів апарату МВС, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС наказом МВС від 14.12.2015 №1570 затверджено "Положення про Департамент кадрового забезпечення Міністерства внутрішніх справ України".
Основними завданнями Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України є: забезпечення організаційно-методичного керівництва, контролю та координації роботи з персоналом, здійснення своєчасного добору персоналу для підрозділів апарату МВС, керівного складу територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, головного органу військового управління Національної гвардії України, та за дорученням Міністра центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Міністром; документальне оформлення вступу, проходження, припинення державної служби та трудових відносин з працівниками апарату МВС, керівниками закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС; прогнозування розвитку персоналу, у тому числі формування резерву керівників, заохочення персоналу до службової кар'єри, підвищення рівня їх професійної компетентності, оцінювання та атестування; організація професійного навчання, підвищення кваліфікації, перепідготовки та післядипломної освіти персоналу для МВС, Національної гвардії; здійснення у МВС організаційно-штатних заходів з оптимального розподілу та ефективного використання наявної штатної чисельності персоналу, для виконання покладених на МВС завдань та функцій, удосконалення структури і штатів підрозділів МВС з урахуванням міжнародного досвіду; організація освітньої та наукової діяльності вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, науково-дослідних установ, що належать до сфери управління МВС; здійснення аналітичної та організаційної роботи з питань управління персоналом апарату МВС, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що відносяться до сфери управління МВС, головного органу військового управління Національної гвардії України, та за дорученням Міністра центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр; загальне методичне керівництво роботою з оформлення документів для призначення пенсій та отримання пільг колишніми працівниками міліції, службовцями апарату МВС, територіальних закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, звільненим зі служби, роботи, та членами їх сімей.
Згідно з пп. 41,44 п.4 зазначеного Положення Департамент відповідно до покладених на нього завдань: видає через кадрові підрозділи територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ" відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" колишнім працівникам міліції, у тому числі, пенсіонерам, особам, звільненим зі служби, роботи на пенсію; веде облік осіб, із числа колишніх працівників міліції, службовців апарату МВС, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, звільнених зі служби, роботи, та членів їх сімей, а також ветеранів органів внутрішніх справ, яким призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Поряд з цим, суд вважає за доцільне зазначити, що за приписами ст.10 Закону №203/98-ВР ветеранам органів внутрішніх справ вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Зразки посвідчень, нагрудних знаків та порядок їх виготовлення і вручення визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1601 затверджено Порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", зразок та опис посвідчення "Ветеран військової служби", зразок та опис нагрудного знака "Ветеран військової служби".
А постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2002 року №742 затверджено зразок та опис посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ", зразок та опис нагрудного знака "Ветеран органів внутрішніх справ", поширивши дію Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1601, на видачу посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран органів внутрішніх справ", та визначивши МВС замовником виготовлення бланків посвідчень і нагрудних знаків "Ветеран органів внутрішніх справ".
Відповідно до пункту 3 Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби" підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби" є один з таких документів: наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності I чи II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; посвідчення про нагородження медаллю "Ветеран Вооруженных Сил СССР".
Пунктом 4 цього Порядку визначено, що посвідчення та нагрудний знак "Ветеран військової служби" вручаються ветеранові військової служби або за його дорученням рідним чи іншим особам військовими комісаріатами та органами пенсійного забезпечення Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, МВС, Управління державної охорони, Адміністрацією Держспецзв'язку за місцем проживання ветерана, за що одержувач посвідчення та нагрудного знака розписується у відповідному обліковому документі.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на відповідність позивача критеріям, необхідним для надання статусу ветерана органів внутрішніх справ (зокрема, щодо відсутності відомостей на спростування бездоганної служби позивача), суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовні вимог позивача шляхом визнання протиправною відмови МВС України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС у прийнятті рішення про визнання позивача ветераном органів внутрішніх справ відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", викладену в листі від 01 липня 2020, а також зобов'язання МВС України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС на підставі поданих документів надати позивачу статус ветерана органів внутрішніх справ та видати посвідчення і нагрудний знак "Ветеран органів внутрішніх справ" встановленого зразка.
Крім того, відповідач не позбавлений можливості виготовити та видати посвідчення позивачу з урахуванням вимог "Положення про Департамент кадрового забезпечення Міністерства внутрішніх справ України", колегія суддів констатує, що втручання у дискреційні повноваження відповідача не відбулось.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2021 року у справі № 200/177/21-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06 вересня 2021 року.
Судді А.В. Гайдар
Т.Г. Гаврищук
Е.Г. Казначеєв