ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
06 вересня 2021 року місто Київ №640/14222/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві
про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень від 02.04.2020 №0027814211 (форма "Р"), №0027774211 (форма "Р"), №0027784211 (форма "ПС"), №0027794211 (форма "ПС")
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві, в якій просить суд:
- визнати протиправними дій Головного управління Державної податкової служби у місті Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу від надання житлового приміщення в оренду за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 та оформлення її результатів;
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.04.2020 № 0027814211 (форма «Р»), №0027774211 (форма «Р»), №0027784211 (форма «ПС»), №0027794211 (форма «ПС»).
В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на те, що дії податкового органу щодо призначення, проведення позапланової невиїзної перевірки Позивача та винесені податкові повідомлення-рішення не базуються на вимогах чинного законодавства України, встановлені та викладені фактичні дані не відповідають дійсності. Позивач не отримувала належним чином складеного письмового запиту про надання інформації. До того ж, вона не була та не є власником або користувачем житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , тобто законних прав та обов'язків здавати в найм житло немає.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2020 позовну заяву залишено без руху. Позивач у встановлені судом строки усунув недоліки позовної заяви. Суд визнав подану позовну заяву і додані до неї матеріали достатніми для прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2020 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/14222/20, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
05.08.2020 до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач з позовними вимогами не погоджується та вважає, що всі зауваження та претензії позивача стосовно підстав прийнятих податкових повідомлень-рішень є безпідставними. Позивачем не подано до ДПІ у Печерському районі Головного управління ДПС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи з відповідними додатками за 2017, 2018 роки, не задекларовано дохід від надання в оренду житлового приміщення, не сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.
Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
ГУ ДПС у м. Києві на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.12 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі - Податковий кодекс) та відповідно до наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки від 27.01.2020 №833 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Позивача з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету з доходу, отриманого від надання житлового приміщення в оренду за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.01.2017 по 31.12.2018.
Як вбачається із матеріалів справи, документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення:
- ст. 179 з урахуванням вимог п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу, а саме не подання до ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДПС у м. Києві податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017, 2018 роки;
- п.п. «а» п.176.1 п.176, п.44.1, п.44.3 ст. 44 Податкового кодексу, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;
- пп.170.1.5 п.170.1 ст.170 з урахуванням вимог п.п. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 Податкового Кодексу, не задекларовано дохід від надання житлового приміщення в оренду, що підлягає оподаткуванню за 2017, 2018 роки, на загальну суму 140 000,00 гривень, та відповідно занижено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 25 200,00 гривень;
- п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних Положень Кодексу не нараховано та не сплачено до бюджету військовий збір в сумі 2 100,00 гривень.
За результатами перевірки складено Акт перевірки від 17.02.2020 № 409/26-15-42-11-30/2020808061 та винесено податкові повідомлення-рішення:
- № 0027814211 від 02 квітня 2020 року, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - військовий збір, що становить 2 625 (дві тисячі шістсот двадцять п'ять) грн 00 коп., з них 2 100,00 грн - за податковим зобов'язанням та 525,00 грн - штрафні (фінансові) санкції (штрафи);
- № 0027774211 від 02 квітня 2020 року, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що становить 31 500 (тридцять одну тисячу) грн 00 коп., з них 25 200,00 грн за податковим зобов'язанням та 6 300,00 грн - штрафні (фінансові) санкції (штрафи);
- № 0027784211 від 02 квітня 2020 року, застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем - податок на доходи фізичних осіб у сумі 340 (триста сорок) грн 00 коп.
- № 0027794211 від 02 квітня 2020 року, застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем - податок на доходи фізичних осіб, у сумі 510 (п'ятсот десять) грн 00 коп.
Вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними Позивач звернувся з даним позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Відповідно до положень п.79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Згідно з п.79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Позивач стверджує, що не отримувала повідомлень про проведення будь-якої податкової перевірки стосовно неї, а тому звернулася, через свого представника, до органів ГУ ДПС у м. Києві з адвокатським запитом про надання інформації та копій документів щодо проведеної перевірки.
Згідно змісту Акту перевірки від 17.02.2020 року № 409/26-15-42-11-30/ НОМЕР_1 , стало відомо, що ОСОБА_2 звернувся до органу ДПС з заявою від 27.11.2018 року (вх. від 27.11.2018 року №Г/1134-08), після чого Позивачу були направлено Запити Головного управління ДПС у м. Києві від 18.12.2018 № 85507/К/26-І5- 42-11-27 та від 22.11.2019 № 11438/К/26-15-42-11-27 про надання інформації та документального підтвердження щодо отриманого доходу від надання в оренду житлового приміщення. Зазначено, що станом на момент проведення документальної позапланової невиїзної перевірки відповіді від Позивача до Головного управління ДПС у м. Києві не надходило.
Згідно з приписами пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Так, відповідно до п. 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
За змістом абзацу шостого пункту 42.4 статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
З аналізу вказаних положень вбачається, що умовою належного вручення документів у розумінні Податкового кодексу України є їх направлення за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисте їх вручення, при цьому жодна норма податкового законодавства не зобов'язує податковий орган здійснювати заходи для з'ясування причин невручення документів, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв'язку, кур'єрська доставка і т.д.) щодо вручення кореспонденції.
З інформації про реєстрацію місця проживання позивача (від 17.12.2018 №2293843), наданої Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської РДА на вимоги податкового органу, встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 (з 08.05.2008 по теперішній час).
Матеріалами справи підтверджується, що запит про надання інформації та її документального підтвердження від 22.11.2019 №11438-12/25-15-42-11-27, наказ про проведення документальної позапланової перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 від 27.01.2020 №833 разом із повідомленням від 27.01.2020 №3229/К/26-15-42-11-27 направлялися рекомендованими листами з поштовими ідентифікаторами Київ-11 0101129359901 та Київ-11 0101129887525 за адресою АДРЕСА_2 , що відповідає адресі місця реєстрації позивача, вказаній у довідці Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської РДА від 17.12.2018 №2293843 про реєстрацію місця проживання позивача.
Проте, вищезазначені поштові відправлення повернулось до контролюючого органу у зв'язку із закінчення встановленого строку зберігання.
На думку, суду оскільки відповідачем вказані документи були направлені на адресу реєстрацію позивача, відповідно до абзацу 6 пункту 42.4 статті 42 ПК України така поштова кореспонденція вважається врученою у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Таким чином, доводи позивача стосовно того, що вона не була обізнаною про проведення контрольно - перевірочних заходів, оскільки запит від 22.11.2019 №11438-12/25-15-42-11-27 та наказ про проведення документальної позапланової перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 від 27.01.2020 №833 разом із повідомленням від 27.01.2020 №3229/К/26-15-42-11-27 не були направлені на її адресу у встановленому законом порядку, не знайшли свого документального підтвердження, у зв'язку з чим відхиляються судом.
З твердженнями позивача про те, що вона не була та не є власником або користувачем квартири за адресою АДРЕСА_1 суд також не погоджується з огляду на те, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 перебуває у власності ОСОБА_1 , як обтяжувача майна, а також перебуває в арешті.
При цьому, обтяження речових прав на нерухоме майно можна розуміти як тимчасові або постійні додаткові обов'язки власника враховувати певні обставини при вчинені правочинів з об'єктом нерухомого майна.
Разом з тим, з приводу посилань позивача на те, що письмовий запит контролюючого органу від 22.11.2019 №11438-12/25-15-42-11-27 оформлений з порушенням вимог Податкового кодексу України, оскільки в ньому відсутній обов'язковий реквізит - печатка, суд зазначає наступне.
Пункт 73.3 статті 73 ПК України передбачає, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:
1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;
2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;
3) печатку контролюючого органу.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.
Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім Проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).
У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що запит податкового органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, містити чітко визначені обставини, які свідчать про порушення платником податків вимог податкового законодавства, бути оформленим у відповідності до закону, а також, містити печатку контролюючого органу.
Обов'язок платника податків із надання запитуваної інформації виникає виключно за умови оформлення запиту згідно з вимогами пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.
Відсутність печатки контролюючого органу на запиті про надання інформації, незазначення у останньому підстав для направлення та/або зазначення підстав, не передбачених Кодексом, недотримання інших вимог є порушенням порядку його оформлення (складання), що у свою чергу призводить до виникнення у платника податків права не надавати запитувану інформацію.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №826/9082/15.
Так, із запиту від 22.11.2019 №11438/2/26-15-42-11-27 про надання інформації та її документального підтвердження вбачається, що станом на 22.11.2019 позивачем не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік та не задекларовано дохід, отриманий від здавання житла в оренду.
В той же час, в порушення пункту 3 частини другої статті 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, у вказаному запиті відповідача відсутня печатка контролюючого органу.
З урахуванням того, що такий запит надруковано на офіційному бланку податкового органу, з датою та вихідним номером, суд вважає, що оскільки податковим органом при оформленні спірного запиту було порушено пряму вказівку визначену Податковим кодексом України щодо його оформлення, відсутність печатки на письмовому запиті направленому контролюючим органом на адресу позивача неможна віднести до недоліків, випадково допущених при їх оформленні.
Встановлені главою 8 розділу ІІ Податкового кодексу України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України в процесі адміністрування податків і зборів. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само, на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.
Недотримання встановлених статтями 75-81 Податкового кодексу України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб'єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.
З огляду на зазначене письмовий запит контролюючого органу про надання інформації було оформлено з порушенням законодавчо встановленого порядку, а тому позивач звільнений від обов'язку надавати відповідь на вказаний запит, що прямо передбачено пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим відповідач був позбавлений права приймати наказ про призначення позапланової виїзної перевірки платника податків з підстав визначених підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (ненадання пояснень та їх документального підтвердження) із дотриманням яких законодавець пов'язує можливість проведення документальної позапланової перевірки.
Таким чином, у разі, якщо запит контролюючого органу про надання інформації оформлений з порушенням законодавчо встановленого порядку, зокрема, в якому відсутня печатка податкового органу, платник податку звільняється від обов'язку надання відповіді на такий запит, що в свою чергу виключає право контролюючого органу призначати проведення перевірки з підстав ненадання пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит, а у разі прийняття рішення, оформленого наказом, про призначення перевірки за вказаних обставин такий наказ може бути визнано протиправним та скасовано.
Наказ про проведення перевірки від 27.01.2020 №833 не є предметом оскарження у цій справі.
Разом з тим, суд звертає увагу, що за насліками прийняття вказаного Наказу та письмового запиту від 22.11.2019 №11438/2/26-15-42-11-27, на підставі Акта перевірки від 17.02.2020 №409/26-15-42-11-30/2020808061 відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення рішення.
Відповідно до п.179.7 ст. 179 розд. IV ПК України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Сума податкових зобов'язань, донарахована органом державної податкової служби, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до вищевказаної норми, починаючи з 01 січня 2011 року платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до вказаного Кодексу.
Згідно з пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
У пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України зазначено, що платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 цього Кодексу (пп.164.2.5 п.164.2 ст. 164 ПК України).
За приписами пп. 170.1.5 п.170.1 ст.170 ПК України якщо орендар є фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, особою, відповідальною за нарахування та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платник податку - орендодавець. При цьому такий орендодавець самостійно нараховує та сплачує податок до бюджету в строки, встановлені цим Кодексом для квартального звітного (податкового) періоду, а саме: протягом 40 календарних днів, після останнього дня такого звітного (податкового) кварталу, сума отриманого доходу, сума сплаченого протягом звітного податкового року податку та податкового зобов'язання за результатами такого року відображаються у річній податковій декларації.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 31 липня 2014 року №1621-VII (далі - Закон №1621-VII) ПК України, а саме - розділ XX «Перехідні положення» підрозділ 10 доповнено пунктом 16-1, відповідно до якого тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлюється військовий збір. Вказаний Закон № 1621-VII набрав чинності з 03 серпня 2014 року.
Надалі положення пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України щодо строку дії військового збору були продовженні до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, що набрав чинності з 1 січня 2015 року).
Відповідно до підпункту 1.1 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України (в редакції, що діяла до 31 грудня 2014 року) об'єктом оподаткування збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
Починаючи з 1 січня 2015 року об'єктом оподаткування цим збором визначено доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (тобто, розширено базу оподаткування військовим збором).
Підпунктом 1.4 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України визначено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту (а саме 1,5% від об'єкта оподаткування).
Згідно з підпунктами 1.5 і 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) військового збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 ПК України. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Таким чином, з контексту вищенаведених норм Кодексу вбачається, що необхідною умовою для утримання податку та військового збору з доходів фізичної особи є наявність факту отримання доходів.
За змістом Акта перевірки від 17.02.2020 № 409/26-15-42-11-30/ НОМЕР_1 Позивач в періоді, охопленому перевіркою отримав дохід , внаслідок здавання в оренду нерухомого майна, який підлягає декларуванню та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан та доходи згідно чинного законодавства.
В п. 2.6. Загальних положень Описової частини Акту перевірки від 17.02.2020 № 409/26-15-42-11-30/2020808061, вказано, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено нерухоме майно, яке перебуває у власності Позивача, а також нерухоме манно яке перебуває в арешті та є власністю Позивача, в тому числі і квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 40,2 м2.
Підставами для висновків під час проведення перевірки стала податкова інформація, відповідно до п.п. 83.1.2 п. 83.1 ст. 83 ПК України.
Перевіркою встановлено, що в період з 01.01.2017 по 31.12.2018 позивач надавала в оренду житлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору оренди від 17.10.2017 року. Розрахунки між Позивачем (орендодавець) та ОСОБА_3 (Орендар) здійснювали в готівковій формі, фактичний дохід від надання житлового приміщення в оренду за адресою: АДРЕСА_1 в загальній сумі становив 140 000,00 гривень.
Так, між позивачем (орендодавець) та ОСОБА_3 (орендатор) 17 жовтня 2017 року укладено договір оренди житлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавець здає, а орендатор приймає в тимчасове користування житлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з Акта перевірки від 17.02.2020 № 409/26-15-42-11-30/ НОМЕР_1 загальна сума отриманого доходу позивачем складає 140 000,00 гривень.
Водночас, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач отримувала орендну плату за приміщення відповідно до вищезазначеного договору.
При цьому, сам лише факт укладення договору оренди квартири не є свідченням отримання доходу позивачем.
Посилання відповідача на ту обставину, що позивач в період з 01.01.2017 по 31.12.2018 отримала дохід від надання житлового примсішення в оренду за адресою: АДРЕСА_1 в загальній сумі становив 140 000,00 грн не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки, як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази фактичного отримання цих коштів в рахунок здійснення орендних платежів з посиланням на документи, на підставі яких кошти були отримані позивачем.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій Головного управління Державної податкової служби у місті Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу від надання житлового приміщення в оренду за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 та оформлення її результатів підлягають задоволенню.
Як наслідок, позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.04.2020 №0027814211 (форма «Р»), №0027774211 (форма «Р»), №0027784211 (форма «ПС»), №0027794211 (форма «ПС») є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів та не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності. Тобто, відповідачем не доведено правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень.
З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.
Щодо судових витрат, то відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у місті Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу від надання житлового приміщення в оренду за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 та оформлення її результатів.
3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.04.2020 №0027814211 (форма «Р»), №0027774211 (форма «Р»), №0027784211 (форма «ПС»), №0027794211 (форма «ПС»).
4. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 204,00 грн (чотири тисячі двісті чотири гривні).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іщук І.О.