ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
06 вересня 2021 року м. Київ № 640/10971/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-технічної комплектації «Південзахідхімрембудмонтаж» про стягнення заборгованості,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-технічної комплектації «Південзахідхімрембудмонтаж», у якому просить суд:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо- технічної комплектації «Південзахідхімрембудмонтаж» заборгованість на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 18 089,16 грн. на розрахунковий рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) № НОМЕР_1 відкритий в ТВБВ №10026/0104 Філії - Головного управління по м. Києву та Київській області AT «Ощадбанк, МФО 322669.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2021 закрито провадження в адміністративній справі № 640/10971/20 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-технічної комплектації «Південзахідхімрембудмонтаж» про стягнення заборгованості.
До Окружного адміністративного суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій останній просить суд стягнути на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн.
Відповідно до положень частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Дослідивши матеріали справи та докази, додані до клопотання про приєднання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 140 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15.
При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Представником відповідача адвокатом Жуковим Д.О. заявлені до відшкодування витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою, отриманою відповідачем від адвоката в рамках адміністративної справи № 640/10971/21 у суді в розмірі 14 000,00 грн.
Дослідивши матеріали справи та докази, додані до заяви про ухвалення додаткового судового рішення, суд зазначає таке.
Так, в матеріалах справи міститься договір надання правової допомоги від 20.04.2021 укладений між ТОВ «ВТК «Південзахідхімрембудмонтаж» (Замовник) та ОСОБА_1 (Виконавець), за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику правничу допомогу, а замовник зобов'язується сплатити виконавцю винагороду та відшкодувати (за наявності) фактичні витрати.
Пунктом 1.1 додатку №2 до Договору передбачено, що адвокат здійснює супровід спору № 640/10971/21 в Окружному адміністративному суді міста Києва, Шостому апеляційному адміністративному суді, Верховному Суді відповідно до потреби без обмеження кількості судових засідань, тривалості судового процесу, обсягу підготовлених процесуальних документів та вчинених дій.
Згідно з пунктом 2.1 додатку №2 до Договору, винагорода за надання правничої допомоги, зазначеної у п. 1 цього Додатку складає 2800 грн. за годину роботи адвоката.
Як убачається зі звіту № 1 про надану правничу допомогу на підставі договору №37 від 20.04.2021, адвокат надав наступні послуги:
- аналіз позовної заяви ГУ ПФУ у м. Києві (60 хв) - 2800 грн.;
- збір доказів для підготовки відзиву на позовну заяву (45 хв) - 2100 грн.;
- формування правової позиції у справі та погодження її з відповідачем (15 хв) - 700 грн.;
- підготовка відзиву на позов та погодження його з відповідачем (180 хв) - 8400 грн.
Загальна вартість наданих послуг становить 14000,00 грн.
До заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката надано договір про надання правової допомоги від 20.04.2021 №37, додаток №2 до договору від 20.04.2021 № 37, звіт про надану правничу допомогу на підставі договору № 37 від 20.04.2021, виписку з банківського рахунку, ордер №1116843.
Представником Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення, у якому Управління звертає увагу суду на те, що даний правовий спір відноситься до категорії справ незначної складності, є типовим, а також розглядається судом в порядку спрощеного провадження без виклику сторін у судове засідання. Крім того, витрати на правничу допомогу становлять більше ніж 75 відсотків від суми позовних вимог, заявлених Управлінням. Таким чином, Управління вважає заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним зі складністю справи.
Суд вказує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Дослідивши надані позивачем документи та враховуючи наведені норми права, суд погоджується з доводами позивача про те, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).
При цьому судом враховано, що дана справа є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглянута судом без проведення судових засідань, за результатами розгляду якої закрито провадження у справі. Крім того, згідно з актом виконаних робіт надані послуги зводились виключно до формування відзиву на позов.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи № 200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд враховує під час вирішення такого питання.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/WestAllianceLimited" проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку відповідач просить стягнути за рахунок позивача, підлягає зменшенню у зв'язку з відсутності ознак співмірності, визначених частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, заявлені відповідачем до відшкодування 14 000,00 грн. витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з позивача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що справедливим і співмірним відшкодуванням вищевказаних витрат буде сума 5 000,00 грн., яка підлягає розподілу шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь відповідача, з огляду на подані докази понесених витрат.
Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку про можливість задовольнити заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу частково.
Керуючись статтями 139, 143, 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-технічної комплектації «Південзахідхімрембудмонтаж» щодо розподілу судових витрат задовольнити частково.
2. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТК «Південзахідхімрембудмонтаж» (ідентифікаційний код 24916198, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4А, офіс 139) витрати на професійну (правничу допомогу) адвоката в розмірі 5 000,00 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).
3. В іншій частині заяви щодо розподілу судових витрат відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Суддя Т.П. Балась