Справа № 560/5800/21
іменем України
06 вересня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Лабань Г.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якому просить:
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій здійснити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку пенсійних виплат у розмірі 45 693, 26 грн (сорок п'ять тисяч шістсот дев'яносто три гривні 26 копійок), з яких 42 664,86 грн - сума заборгованості та 3 028,10 грн - інфляційні нарахування.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 27.12.2019 року звернувся до Хмельницького окружного адміністративною суду з позовною заявою про визнання незаконним рішення про перерахунок пенсії та про відшкодування шкоди у вигляді не виплаченої у повному обсязі пенсії у розмірі 26 665,56 гривень. Рішенням від 18.03.2020 року у справі №560/158/20 (з урахуванням ухвали про виправлення описки в рішенні від 20.03.2020 року), Хмельницький окружний адміністративний суд частково задовольнив позовні вимоги, зобов'язав Головне управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити новий перерахунок пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення з урахуванням статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ), у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування шкоди у вигляді не виплаченої у повному обсязі пенсії у розмірі 26 665,56 гривень відмовив у зв'язку з тим, що така вимога є передчасною та може бути реалізованою лише після здійснення перерахунку пенсії позивача та чіткого визначення відповідних сум, які були недоплачені. Вказує, що на виконання рішення суду від 18.03.2020 року у справі №560/158/20 Головне управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснило перерахунок пенсії та розпочало виплату пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення, починаючи з жовтня 2020 року. 20.11.2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив виконати рішення суду від 18.03.2020 року у справі №560/158/20 та перерахувати пенсію за увесь період, встановлений судом, та надати довідку про розмір пенсії після здійсненого перерахунку, та про розмір фактично виплаченої пенсії. У відповідь на заяву відповідач 14.12.2020 року надіслав зазначені довідки та у супровідному листі повідомив, що після здійсненого на вимогу суду перерахунку розміру пенсії, заборгованість по виплаті пенсії за період з 01.01.2018 року по 30.09.2020 року становить 42 664,86 грн. Проте, станом на дату подання цієї позовної заяви заборгованість з виплати пенсії досі становить 42 664,86 грн. У листі ПФУ повідомив, що не має можливості погасити існуючу заборгованість по виплаті пенсії у зв'язку з обмеженим фінансуванням та тим, що в чинному законодавстві існує правова невизначеність порядку виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов'язаних з ними виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили. Позивач вважає невиплату йому відповідачем заборгованості по пенсії, протиправною, а тому звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача здійснити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку пенсійних виплат у розмірі 45 693,26 грн.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.05.2021 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.03.2020 року у справі № 560/158/20, яке набрало законної сили 07.08.2020 (надійшло на адресу управління 21.08.2020), зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90% грошового забезпечення з урахуванням статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", починаючи з 01.01.2018 року. Оскільки розмір пенсії позивача було перераховано згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", тому перерахунок пенсії позивача згідно рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.03.2020 у справі №560/158/20 головним управлінням проведено 21.09.2020 з урахуванням перерахованих сум пенсій з 01.01.2018 у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення. В результаті проведеного перерахунку розмір пенсії позивача становить: з 01.01.2018 - 5368,39 грн з урахуванням 50% підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року, в сумі 2631,27 грн, з 01.01.2019 - 6684,02 грн з урахуванням 75% підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року, в сумі 3946,90 грн, з 01.01.2020 - 7999,65 грн з урахуванням 100% підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року, в сумі 5262,53 грн. Сума доплати за період з 01.01.2018 по 30.09.2020 становить 42664,86 грн. Зазначає, що заборгованість згідно з рішенням суду у справі №560/158/20 за період з 01.01.2018 по 30.09.2020 в сумі 42664,86 грн включена в Реєстр судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, з датою надходження рішення до боржника на виконання 26.03.2020. Станом на 18.06.2021 реєстраційний номер рішення в реєстрі 64533. Враховуючи зазначене, виплата нарахованої доплати за період з 01.01.2018 по 30.09.2020 в сумі 42664,86 грн буде здійснена в порядку черговості при відповідному фінансуванні. Щодо позовної вимоги здійснити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку пенсійних виплат у розмірі 45 693, 26 грн, вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не є боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання, у розумінні статті 625 ЦК України, а тому положення статті 625 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. В задоволенні позову просить відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за вислугу років згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.03.2020 року у справі № 560/158/20, яке набрало законної сили 07.08.2020, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90% грошового забезпечення з урахуванням статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", починаючи з 01.01.2018 року.
20.11.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою щодо виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.03.2020 року у справі № 560/158/20, та надання довідок про розмір пенсії після здійсненого перерахунку та про розмір фактично виплаченої пенсії.
Листом від 14.12.2020 року Головне управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача, що перерахунок пенсії згідно з рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.03.2020 року у справі № 560/158/20 Головним управлінням проведений 21.09.2020 року з урахуванням перерахованих сум пенсій з 01.01.2018 року у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення. В результаті проведеного перерахунку розмір пенсії становить: з 01.01.2018 року - 5368,39 грн. з урахуванням 50% підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року, в сумі 2631,27 грн., з 01.01.2019 року - 6684,02 грн. з урахуванням 75% підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року, в сумі 3946,90 грн., з 01.01.2020 року - 7999,65 грн. з урахуванням 100% підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року, в сумі 5262,53 грн. За період з 01.01.2018 року по 30.09.2020 року нарахована доплата в розмірі 42664,86 грн. Вказало, що виплата заборгованості згідно з рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.03.2020 року у справі №560/158/20 за період з 01.01.2018 року по 30.09.2020 року в розмірі 42664,86 грн буде здійснена при відповідному фінансуванні.
Позивач, вважає невиплату йому відповідачем заборгованості по пенсії протиправною, звернувся до суду з позовом про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій здійснити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку пенсійних виплат у розмірі 45 693,26 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перевіряючи правомірність відмови пенсійного органу у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Стаття 2 Закону №2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: - пенсії; - соціальні виплати; - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
За правилами статті 3 цього закону визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Тобто, положення зазначених статей Закону №2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 (далі - Порядок №159).
Пункти 1, 2 цього Порядку відтворюють положення Закону №2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій. Зокрема, з п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159) компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Згідно пункту 4 Порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Тобто, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 (справа №336/4675/17), від 21.06.2018 (№523/1124/17) та від 03.07.2018 (справа № 521/940/17), від 15.04.2019 ( справа № 727/7818/16-а ).
При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 9 грудня 2011 року (справа №6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16).
На переконання суду, зміст і правова природа спірних правовідносин між позивачем та відповідачем, у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Доводи відповідача про те, що виплачена позивачу сума донарахованої пенсії на виконання судового рішення не є доходом в розумінні ст. 2 Закону №2050-ІІІ, а має характер одноразової виплати, є безпідставними, оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у меншому розмірі. Тобто, вказана сума є доходом в розумінні ст. 2 Закону № 2050-ІІІ.
Окрім того, при вирішені цього спору суд, відповідно до частин першої-другої статті 6 КАС України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" №71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що сума донарахованої та не виплаченої пенсії позивача, на виконання рішення суду, має ознаки "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу", а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення Закону №2050-ІІІ, з огляду на що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідач
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2018 року - по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , з 01.01.2018 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень) судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя Г.В. Лабань