Справа № 560/5507/21
іменем України
06 вересня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області , Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом від 11.05.2021 в якому вказує, що 39 років працює суддею. У період з 18.04.2020 по 28.08.2020 виплата її суддівської винагороди проводилась із застосуванням обмеження встановленим ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", що порушує її права та законодавство. Розмір заборгованості у сумі 252955,47 гривень підтверджений довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області за №134/21-вих від 12.04.2021.
У позові просить: 1) визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"; 2) стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 недоплачену за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року суддівську винагороду у розмірі 252955,47 гривень (арк. спр. 1-8).
Згідно з ухвалою від 12.05.2021, суд відкрив спрощене провадження без повідомлення учасників справи та витребував докази (арк. спр. 23).
Відповідно до ухвали від 31.05.2021, суд залишив без задоволення клопотання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області про розгляд справи №560/5507/21 за правилами загального позовного провадження (арк. спр. 37).
Згідно з ухвалою від 11.08.2021, суд залучив як другого відповідача Державну судову адміністрацію України, надав строк для реалізації його прав, продовжив строк розгляду, запропонував позивачу сформулювати до цього відповідача позовні вимоги та витребував докази (арк. спр. 41-42).
У Відзиві на позов за №612/21 вих. від 25.05.2021, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що в разі надходження коштів компенсація виплати суддівської винагороди, розмір якої був обмежений протягом квітня - серпня 2020 року, буде проведений всім суддям загальних суддів і, зокрема, ОСОБА_1 (арк. спр. 28-32).
Встановивши обставини, зміст спірних правовідносин, оцінивши надані сторонами докази, суд прийшов до таких висновків враховуючи наступне.
Відповідно до копій Посвідчення судді НОМЕР_2 та Трудової книжки від 19.02.1974 ОСОБА_1 є суддею Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області (арк. спр.12-16).
У Довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області за №134/21-вих від 12.04.2021, виданій ОСОБА_1 , вказано нараховану та виплачену суддівську винагороду за період з 01.01.2020 по 30.09.2020. Також, стверджено про застосування обмеження суддівської винагороди в розмірі 47230 гривень з 18.04.2020 по 27.08.2020 на підставі Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року, і констатовано, що: "В разі надходження коштів на зазначені цілі компенсація виплати суддівської винагороди Вам та всім суддям місцевих загальних судів області буде негайно проведена." (арк. спр. 17-20).
Отже, сторони фактично не оспорюють розмір суддівської винагороди, який був обмежений позивачці у період з 18.04.2020 по 28.08.2020 на суму 252955,47 гривень, і при цьому Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області заперечує проти позову, вказуючи що ці кошти будуть виплачені в разі їх надходження.
Позивач не має позовних вимог до другого відповідача - Державної судової адміністрації України, яка не надала суду Відзиву на позов, тому суд розглядує справу за наявними матеріалами справи відповідно до вимог ч. 6 ст. 162, ч. 2 ст. 175 КАС України. Також, потрібно враховувати норму ч. 4 ст. 159 КАС України, відповідно якої подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Отже, за відсутності вимог позивача до другого відповідача - Державної судової адміністрації України, як і заперечень чи пояснень цього відповідача з урахуванням предмету позову, суд вважає, що належним відповідачем у цій справі є Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, яке проводить нарахування та виплату суддівської винагороди позивача, яка допустила її недоплату позивачу у період з 18.04.2020 по 28.08.2020.
Згідно з ст. 130 Конституції України, Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Частиною 1 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон) визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 2 ст. 135 Закону суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно з ч. 3 ст. 135 Закону базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до частин 5 - 6 ст. 135 Закону суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Згідно з ч. 9 ст. 135 Закону обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Разом з тим, 12 березня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", якою з 12 березня 2020 року на усій території України установлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.
18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-IX, яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено статтею 29, відповідно до якої встановлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).".
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року N 294-IX зі змінами.
Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Конституційний Суд України в п. 4.1 рішення від 11 березня 2020 року в справі № 4-р/2020 з посиланням в тому числі на норми міжнародного права зазначив, що: "Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року № 11 -р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.
Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виці матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2., абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту З мотивувальної частини Рішення від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018).
Відповідно до пункту 62 Висновку Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів від 1 січня 2001 року № 1 (2001) у цілому важливо (особливо стосовно нових демократичних країн) передбачити спеціальні юридичні приписи щодо убезпечення суддів від зменшення винагороди суддів, а також щодо гарантування збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.
Європейська Комісія "За демократію через право" (Венеційська Комісія) наголосила, що зменшення винагороди суддів за своєю суттю не є несумісним із суддівською незалежністю; зменшення винагороди лише для певної категорії суддів, безсумнівно, порушить суддівську незалежність (пункт 77 Висновку щодо внесення змін до законодавства [України], яке регулює діяльність Верховного Суду та органів суддівського врядування, від 9 грудня 2019 року № 969/2019 (далі - Висновок).
Гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя (ч. 1 ст. 124 Основного Закону України).
Наведені положення Конституції України, юридичні позиції Конституційного Суду України дають підстави стверджувати, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу.
Отже, при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач має керуватися виключно Законом України "Про судоустрій та статус суддів", при цьому застосування ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прямо суперечить ст. 130 Конституції України.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
Виходячи з наведених вимог процесуального права та враховуючи те, що ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" в частині суддівської винагороди не відповідає Конституції України та нормам міжнародного права, суд до спірних правовідносин застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
При цьому суд враховує, що Рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року N 294-IX зі змінами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду із застуванням ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" суб'єкт владних повноважень діяв з порушенням вимог ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності судді.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач довела позовні вимоги, а суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову не довів, що діяв у межах Конституції України та Закону при виплаті суддівської винагороди позивачу у повному обсязі розмір якої визначив позивач у сумі 252955,47 гривень, і не спростовує відповідач, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому позов задовольняється.
Відповідно до ч. 2 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду, зокрема про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Згідно з Довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області за №134/21-вих від 12.04.2021, виданій ОСОБА_1 , вказано нараховану та виплачену суддівську винагороду за період з 01.01.2020 по 30.09.2020, і зокрема, недоплату суддівської винагороди за квітень 2020 року на суму 25248,77 гривень (арк. спр. 17), тому цю суму потрібно допусти до негайного виконання з урахуванням місяця (квітень), в якому було порушено право позивача.
Оскільки позивач в даній категорії справ звільнена від сплати судового збору відповідно до закону, тому, виходячи з положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 , задовольнити.
Визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області щодо нарахування та виплати судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою 47230 гривень згідно статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ.
Зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року на підставі частини третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, з утриманням з цих сум передбачених законодавством податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, з врахуванням виплачених сум.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди в межах суми стягнення за один місяць - 25248,77 гривень.
Судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 06 вересня 2021 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідачі:Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області (вул. Соборна, 75, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 26293548) Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601 , код ЄДРПОУ - 26255795)
Головуючий суддя А.І. Петричкович