Справа № 560/5761/21
іменем України
06 вересня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Лабань Г.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної прокуратури про стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Хмельницької обласної прокуратури в якому просить:
- стягнути з Хмельницької обласної прокуратури середній заробіток в сумі 1033,36 грн. за кожен день затримки розрахунку, починаючи з 15.11.2019 по 15.04.2021.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року по справі №560/789/20, яке набрало законної сили 19 лютого 2021 року стягнуто з прокуратури Хмельницької області на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку в сумі 22217 (двадцять дві тисячі двісті сімнадцять) гривень 24 коп. 15.04.2021 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду по справі №560/789/20, прокуратурою проведено виплату вихідної допомоги сумі 17884,88 грн. Зазначає, що відповідачем не здійснено нарахування та виплату середнього заробітку. Листом від 07 травня 2021 року №21-306 вих-21 відповідач повідомив, що у зв'язку із тим, що резолютивній частині рішень судів у справі №560/789/20 не вказано конкретної суми відшкодування щодо здійснення нарахувань та виплати компенсації, передбаченої статтею 117 КЗпП України, підстави для нарахування та виплати даної компенсації відсутні. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 25.05.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2021 ОСОБА_1 , згідно наказу керівника Хмельницької обласної прокуратури №397к від 13.04.2021 нарахована та виплачена вихідна допомога при звільненні в сумі 22217,24 грн, яка після утримання податків склала 17 884,88 грн. Зазначає, що отримавши постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2021, обласною прокуратурою вжито всіх заходів до нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні. Вказує, що наказом виконувача обов'язків прокурора області від 13.11.2019 №1002к ОСОБА_1 звільнено з 15.11.2019 з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", а не з підстав, визначених вимогами КЗпП України. Законом України "Про прокуратуру", який передбачає інший порядок звільнення ніж КЗпП України, у разі звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" не передбачена виплата вихідної допомоги. Таким чином, невиплата вихідної допомоги при звільненні позивачу сталася не з вини прокуратури області. Вважає, що заявлена позивачем до стягнення сума середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги є очевидно неспівмірною із розміром виплаченої вихідної допомоги. Просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року по справі №560/789/20, яке набрало законної сили 19 лютого 2021, стягнуто з прокуратури Хмельницької області на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку в сумі 22217 (двадцять дві тисячі двісті сімнадцять) гривень 24 коп.
15.04.2021 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 по справі №560/789/20 прокуратурою Хмельницької області проведено виплату позивачу середнього місячного заробітку в сумі 17884,88 грн.
06.05.2021 позивач звернувся до Хмельницької обласної прокуратури із запитом щодо причин не виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Листом від 07.05.2021 відповідач повідомив позивача, що в резолютивній частині рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2021 у справі №560/789/20 не вказано конкретної суми відшкодування щодо здійснення нарахувань та виплати компенсації, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Отже, підстави для нарахування та виплати даної компенсації відсутні.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що нлежать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Частиною 1 ст.117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.
Частиною другою статті 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Конституційний Суд України в рішенні № 4-рп/2012 від 22.02.2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив: "Згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30 квітня 2020 року, справа №805/4458/17-а, частина перша статті 117 КЗпП передбачає виплату компенсації за затримку виплати працівникові належних йому сум при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку за весь період затримки до дати фактичного розрахунку, але за умови, коли спору щодо суми заборгованості немає. Тобто тут істотними є факт невиплати належних працівникові сум при звільненні та факт остаточного розрахунку з ним.
Інша правова ситуація виникає, коли є спір щодо суми заборгованості із заробітної плати, яку роботодавець повинен виплати працівникові при звільненні. У цьому випадку працівник, за змістом частини другої статті 117 КЗпП, має право на відшкодування, передбаченого в цій статті, якщо спір буде вирішено на його користь. Якщо ж вимоги працівника буде задоволено частково, то розмір відшкодування встановлює орган, який вирішує спір, у цьому випадку - суд. В останньому випадку суму заборгованості із заробітної плати, а також суму відшкодування за час затримки її виплати визначає суд, враховуючи, з-поміж іншого, такі чинники для його (відшкодування) визначення, як розмір спірної суми, яка підлягає стягненню, істотності цієї частки порівняно з середнім заробітком, інших обставин, які у кожній конкретній ситуації мають значення для визначення розміру відшкодування.
Така правова позиція також уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 08.11.2018 року у справі №821/2148/16 (провадження № К/9901/33971/18, К/9901/33978/18).
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що на час звільнення позивача, останньому не здійснено виплату усіх належних працівникові сум при звільненні та не проведено остаточного розрахунку з ним, що обумовлює застосування до спірних правовідносин положень ст.117 КЗпП України у даному конкретному випадку з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
Як встановлено з матеріалів справи, 15.04.2021 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.12.2020 по справі №560/789/20, яке набрало законної сили 19.02.2021, Хмельницькою обласною прокуратурою позивачу нарахована та виплачена вихідна допомога при звільненні в сумі 22 217,24 грн., яка після утримання податків склала 17 884,88 грн.
Отже, кінцевий розрахунок по оплаті праці здійснений 15.04.2021 року.
Таким чином, затримка розрахунку при звільненні склала з 15.11.2019 року (дата звільнення позивача) по 15.04.2021 (дата виплати вихідної допомоги) - 105 робочих днів.
З матеріалів справи вбачається, що розмір грошового забезпечення позивача за останні два місяці, що передували звільненню позивача становив 44434,62 грн.
Тобто, середньоденне забезпечення становить: 44434,62/43=1033,36 грн.
Затримка розрахунку становить 105 днів, а тому, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 108502,80 грн.
Водночас, суд вважає, що в порівнянні із виплаченою сумою вихідної допомоги в розмірі 17884,88 грн, суму 108502,80 грн не можна вважати співмірною, оскільки вона значно перевищує суму такої допомоги.
Так, застосування судом критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 26.06.2019р. у справі №761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
При вирішенні даного питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
Вказаний підхід застосований Касаційним адміністративним судом під час вирішення справи № 806/2473/18 і наведений в постанові від 30.10.2019.
За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, враховуючи, що середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги становить 108502,80, яка виникла за 105 днів і є врази більшою ніж недоплачена сума вихідної допомоги, суд вважає за можливе застосувати до даних правовідносин принцип співмірності.
Так, суд зазначає, що істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 17884,88/108502,80 грн. (сума вихідної допомоги при звільненні за рішеннями суду/середній заробіток за весь час затримки розрахунку) = 0,165. Сума, яка підлягає відшкодуванню становить: 1033,36 грн. (середня заробітна плата позивача за один робочий день) х 0,165 (істотність частки) х 105 (робочих днів затримки розрахунку) = 17902,96 грн.
Отже, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований та виплачений позивачу у розмірі 17902,96 грн з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника.
Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу співмірності до подібних правовідносин викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року по справі № 806/345/16, від 18 липня 2018 року у справі № 825/325/16, від 04.04.2018 року у справі №524/1714/16-а, у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 року у справі №6-39цс11 та постанові Верховного Суду від 10.05.2019 року у справі № 815/714/16.
З огляду на викладене, враховуючи зміст статті 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, з врахування положень ст. 139 КАС судові витрати, що підлягають розподілу - відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Хмельницької обласної прокуратури щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.11.2019 по 15.04.2021.
Стягнути з Хмельницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.11.2019 по 15.04.2021 в сумі 17902,96 грн.
В задоволені решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Хмельницька обласна прокуратура (провул. Військоматський, 3,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 02911102)
Головуючий суддя Г.В. Лабань