Справа № 560/8396/21
іменем України
06 вересня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 частини щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік та повної суми щорічної грошової допомоги за 2021 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком; зобов'язати відповідача виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги та виплатити повну суму щорічної грошової допомоги за 2021 рік.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно зменшив розмір разової грошової допомоги до 5 травня за період з 2020 по 2021 роки.
Суд, ухвалою від 12.07.2021, позовну заяву ОСОБА_1 , в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 частини щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, залишив без руху.
Ухвалою суду від 12.07.2021 відкрито провадження у справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що при нарахуванні та виплаті позивачу разової грошової допомоги до 5 травня відповідач керувався постановою Кабінету Міністрів України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач є ветераном війни і має право на пільги, встановлені законодавством України для учасників бойових дій.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування і виплату щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідач листом повідомив позивача, що у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань управління не вправі здійснити виплату щорічної разової допомоги до 5 травня в іншому розмірі, ніж визначено та перераховано головним розпорядником державних коштів.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII).
01 січня 1999 року набрав чинності Закон № 367-ХІV, яким статтю 12 Закону № 3551-XII доповнено частиною в такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком".
Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI) текст вказаної вище частини статті 12 Закону № 3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону № 107-VI, визнані неконституційними.
Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 12 Закону № 3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України рішенням від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого Рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію частини п'ятої статті 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Водночас, Кабінет Міністрів України у постанові від 8 квітня 2021 р. №325 установив, що у 2021 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-XII, проводиться учасникам бойових дій у розмірі 1491 гривня.
Отже, на час виплати позивачу у 2021 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон № 3551-XII і Постанова №325.
Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2021 році слід застосовувати не Постанову №325, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році повинна виплачуватися учасникам бойових дій у розмірі, встановленому статтею 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV.
Вказана позиція узгоджується із висновками щодо застосування норм права, викладених у рішенні Верховного Суду від 29.09.2020 та постанові Великої Падати Верховного Суду від 13.01.2021 у зразковій справі № 440/2722/20.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум такої допомоги, слід задовольнити.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, суд зазначає наступне.
В той час коли позивачу виплачувалася допомога до 5 травня за 2020 рік діяв підпункт 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", яким розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Виходячи із вказаного нормативного регулювання спірних правовідносин, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати протягом 2020 року, зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.
На реалізацію приписів цієї норми закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 19 лютого 2020 року № 112 Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де передбачено, що учасникам бойових дій у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проводиться у розмірі 1390 грн.
Безспірно встановлено, що відповідач при виплаті позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році визначав її розмір саме із урахуванням норм вказаних вище постанов Кабінету Міністрів України.
Натомість позивач вважає, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 27.02.2020 року (в справі 1 - 247/2018(3393/18)) дійшов висновку про неконституційність делегування повноважень Уряду визначати розмір допомоги в цілому. Тобто, рішення Конституційного Суду, на думку позивача, є застосовним і до виплат проведених у 2020 році. Тому, як наслідок, позивач просить провести йому доплату недоотриманої у цей період допомоги.
Однак, суд не погоджується із аргументами позивача виходячи із таких міркувань.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Норма аналогічного змісту міститься у ч. 1 ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII.
Із аналізу вказаних приписів, суд робить висновок, що загальним є правило про втрату чинності законів, які визнані неконституційними саме з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Проте, винятки із такого правила можуть бути встановлені у самому рішенні Конституційного Суду України.
Згідно ч. 1 ст. 97 Закону від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов'язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.
Проте додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов'язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абз 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України у Справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2000 року (вказана вище Справа № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.
Поняття прямої дії рішень Конституційного Суду у Законі не розкрито. Водночас у абз. 2 п. 2 рішення від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів, Конституційний Суд України зазначив, що принцип прямої дії у часі закону чи іншого нормативно-правового акту потрібно розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Необхідно зазначити, що такий принцип є гарантією стабільності суспільних відносин та забезпечення принципу юридичної визначеності. Оскільки, в іншому випадку усі суспільні відносини у яких було застосовано "неконституційний закон" підлягали б "ревізії". Тому, з огляду на відсутність у Рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2020 року вказівки на інше, суд вважає, що вказане Рішення слід застосовувати до правовідносин які виникли з дня його ухвалення.
При цьому, суд звертає увагу на те, що на момент виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових за 2020 рік норма пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України від 28.12.2014 № 79-VІІІ) неконституційною не визнавалась, а положення постанови Кабінету Міністрів України № 112 від 19 лютого 2020 року були чинними, а тому підлягали застосуванню відповідачем при визначенні позивачу розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій у 2020 році.
Вказана правова позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що міститься у постановах від 07.03.2018 у справі №348/2100/16-а, від 19.06.2018 у справі №459/2783/17, від 22.08.2018 у справі №550/1131/17, від 13.06.2019 у справі №564/189/17 та від 31.07.2019 у справі №348/2005/16-а.
Крім того, суд наголошує, що лише з 27.02.2020 положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України вважається неконституційним, а тому прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) не змінює правових відносин між сторонами, що мали місце у 2020 році.
Отже, встановлена у Рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2020 року неконституційність закону, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду правовідносин із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності.
Враховуючи, що підпункт 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", яким розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України доповнено пунктом 26, був чинним на момент проведення позивачу виплат у 2020 році, розмір оспорюваної допомоги правомірно визначався на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112.
Відтак, позовні вимоги про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради здійснити перерахунок та виплату позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, задоволенню не підлягають.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов переконання про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та враховуючи приписи статті 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 06 вересня 2021 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради (вул. Проскурівського підпілля, 32,Хмельницький,Хмельницька область,29013 , код ЄДРПОУ - 03198563)
Головуючий суддя П.М. Майстер