Справа №500/3000/21
26 серпня 2021 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення при звільненні;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2019 з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позову вказано, що 20.08.2020 позивача виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на підставі відповідного наказу.
Відповідачем при звільненні не виплачено ОСОБА_1 індексацію його грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2019.
З цього приводу позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із відповідною заявою. Листом відповідач повідомив, що індексація грошового забезпечення позивача не виплачувалась у зв'язку з відсутністю фінансових ресурсів.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації його грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 01.03.2019 протиправною та з метою відновлення порушених прав, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 02.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач 05.06.2021 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову та зазначив, що позовні вимоги не відповідають фактичному стану справ, оскільки Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України нараховувала та виплачувала індексацію грошового забезпечення в межах бюджетних асигнувань відповідно до вимог чинного законодавства.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, відзиві, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 21.12.2016 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
20.08.2020 командиром Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України видано наказ №184 (по стройовій частині), згідно з яким ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини, знято з усіх видів забезпечення.
На звернення позивача щодо виплати індексації грошового забезпечення листом відповідача від 07.05.2021 №50/02/33-776 повідомлено, що відповідно до даних, відображених у картках особового рахунку на виплату грошового забезпечення, нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення у 2016 році, у 2017 році у зв'язку з відсутністю фінансових ресурсів дану виплату не було передбачено у кошторисі військової частини на 2017 рік та у штатному розписі військової частини на 2017 рік.
Також зазначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набула чинності з 01.03.2018, підвищено посадові оклади військовослужбовців.
Вказано, що оскільки індекс споживчих цін перевищив поріг індексації у грудні 2018 року, який установлюється в розмірі 103 відсотка, було виплачено індексацію у грудні 2018 року.
Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2019, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За змістом частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-XII).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (тут і надалі в редакції, яка була чинна з 01.01.2016, далі - Закон №1282-ХІІ).
У статті 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до змісту статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті (частини друга та третя статті 4 Закону №1282-XII).
Частинами першою та другою статті 5 Закону №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону № 1282-XII).
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку №1078).
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до наведених вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Разом з цим, нормами Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Суд зазначає, що відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 01.03.2019 індексація грошового забезпечення, всупереч вимогам наведених вище нормативно-правових актів, не була нарахована та не виплачена в повному обсязі, а тому відповідачем допущена протиправна бездіяльність.
При вирішенні даного спору, в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 07.08.2019 у справі №825/694/17, відповідно до яких виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
При цьому реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17.
Відтак суд погоджується з аргументами позивача, оскільки згадані відповідачем у листі від 07.05.2021 №50/02/33-776 обставини не позбавляють його обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку, що вказує на протиправність бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно.
Враховуючи вищевикладене, з метою захисту прав та інтересів позивача, необхідно зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно з урахуванням виплачених сум.
У цій частині позов належить задовольнити.
Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 01.03.2019, то слід зазначити таке.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017 посадові оклади військовослужбовців з 01.03.2018 були збільшені.
Суд ще раз звертає увагу на положення пункту 5 Порядку №1078, яким визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 %.
Таким чином, згідно з нормами пункту 5 Порядку №1078 для проведення індексації грошових доходів населення, індекс споживчих цін у березні 2018 року рівний 1 та індексація грошового забезпечення не нараховується. Оскільки місяцем підвищення доходу є березень 2018 року, то відповідно до Порядку №1078 він став базовим місяцем для розрахунку індексації споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року.
Нарахування індексації не є безумовним, а виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації. Отож, якщо поріг не перевищено, право на індексацію не виникає.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03.01.2019 задоволенню не підлягають.
З урахуванням викладеного, на підставі аналізу норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та встановлених обставин справи, перевірених письмовими доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні, оскільки згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674 -VІ позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26 серпня 2021 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_3 );
відповідач:
- Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, 105, м. Львів, 79060, код ЄДРПОУ: 08682683).
Головуючий суддя Мартиць О.І.