25 серпня 2021 року м. Рівне №460/2874/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, за участю: секретаря судового засідання І.С. Ляшук; позивача - ОСОБА_1 ; представника позивача - адвоката О.В. Чехомського; представника відповідача 1 - І.В. Ящук; представника відповідача 2 - адвоката І.М. Солімчука; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Клеванської селищної ради та селищного голови Клеванської селищної ради Кидун Галини Йосипівни про визнання протиправним рішення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 (далі - позивач) до Клеванської селищної ради (далі - відповідач 1) та селищного голови Клеванської селищної ради Кидун Галини Йосипівни (далі - відповідач 2), в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати розпорядження селищного голови Клеванської селищної ради Кидун Галини Йосипівни від 09.03.2021 №30-к «Про звільнення ОСОБА_2 »; поновити позивача на посаді начальника відділу організаційного забезпечення Клеванської селищної ради; стягнути з Клеванської селищної ради суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу; стягнути з Клеванської селищної ради моральну шкоду у розмірі 10000 грн 00 коп, спричинену протиправним рішенням.
Заяви по суті справи.
Позовна заява обґрунтована тим, що Розпорядженням від 09.03.2021 №30-К «Про звільнення ОСОБА_2 » позивача звільнено з посади начальника відділу організаційного забезпечення Клеванської селищної ради з 09 березня 2021 року у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників, пункт 1 статті 40 КЗпП України. Позивач вказує, що у порушення норм КЗпП України відповідачі не запропонували йому усі наявні вакантні посади, що призвело до протиправного звільнення з роботи. Відтак позивач підлягає поновленню на роботі та відшкодування моральної шкоди. Просив задовольнити позов повністю.
Відзиви на позовну заяву, подані відповідачем 1 та відповідачем 2, обґрунтовані тим, що позивачу надано для ознайомлення повідомлення із зазначенням про ліквідацію відділу організаційного забезпечення Клеванської селищної ради на підставі рішення селищної ради від 22.12.2020 №47 «Про ліквідацію відділу організаційного забезпечення Клеванської селищної ради» та попереджено позивача про звільнення з посади начальника відділу організаційного забезпечення селищної ради на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 26 лютого 2021 року; заплановане вивільнення відбудеться виходячи з неможливості переведення позивача на іншу посаду у зв'язку з відсутністю у структурі селищної ради вакантних посад. Розпорядженням від 09.03.2021 №30-К «Про звільнення ОСОБА_2 » позивача звільнено з посади начальника відділу організаційного забезпечення Клеванської селищної ради з 09 березня 2021 року у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників, пункт 1 статті 40 КЗпП України, оскільки вакантних посад, які могли бути запропоновані позивачу, не було. Відповідачі вказують на правомірність оскаржуваного розпорядження, а тому просили суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
Ухвалою судді від 12.04.2021 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 19.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справу, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 11.05.2021.
Підготовче засідання 11.05.2021 не відбулося через тимчасову непрацездатність головуючої судді у період з 11.05.2021 по 21.05.2021 включно.
Ухвалою суду від 24.05.2021 справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 15.07.2021.
Ухвалою суду від 15.07.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати (протокол судового засідання від 15.07.2021), закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 03.08.2021.
Ухвалою суду від 03.08.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати (протокол судового засідання від 03.08.2021), судове засідання відкладене на 18.08.2021 за клопотанням позивача.
Ухвалою суду від 18.08.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати (протокол судового засідання від 18.08.2021), у судовому засіданні оголошена перерва до 25.08.2021 у порядку статті 223 КАС України.
У судове засідання 25.08.2021 прибули позивач та представник позивача, підтримали заявлені позовні вимоги, та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.
До суду також прибули представники відповідача 1 та відповідача 2, заперечили проти позовних вимог, та просили суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 25.08.2021.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
Розпорядженням голови Клеванської селищної ради від 19.06.2019 №33-К «Про призначення на посаду ОСОБА_2 » ОСОБА_2 призначено на посаду начальника відділу організаційного забезпечення Клеванської селищної ради, як такого, що успішно пройшов за конкурсом, з 20.06.2019 (а.с. 6).
Установлено позивачу посадовий оклад згідно з штатним розписом та присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах шостої категорії посад.
Рішенням Клеванської селищної ради від 22.12.2020 №47 «Про ліквідацію відділу організаційного забезпечення Клеванської селищної ради» вирішено ліквідувати з 01.03.2021 відділ організаційного забезпечення Клеванської селищної ради (а.с. 9).
Згідно Додатку до Рішення від 22.12.2020 №47 у відділі організаційного забезпечення Клеванської селищної ради працюють: ОСОБА_2 - начальник відділу, ОСОБА_3 - секретар керівника, ОСОБА_4 - оператор комп'ютерного набору, ОСОБА_5 - діловод (а.с. 9 зворот).
Рішенням Клеванської селищної ради від 22.12.2020 №49 «Про затвердження структури, загальної чисельності виконавчого апарату Клеванської селищної ради та її виконавчих органів на 2021 рік» вирішено, зокрема, вивести з 01 березня 2021 року зі структури, загальної чисельності виконавчого апарату селищної ради та її виконавчих органів у зв'язку з ліквідацією відділу організаційного забезпечення Клеванської селищної ради: 1 штатну одиницю начальника відділу організаційного забезпечення, 1 штатну одиницю секретаря керівника відділу організаційного забезпечення, 1 штатну одиницю оператора комп'ютерного набору відділу організаційного забезпечення, 0,5 штатної одиниці діловода відділу організаційного забезпечення (а.с. 10).
У Додатку до рішення від 22.12.2020 №49 «Структура виконавчого апарату Клеванської селищної ради та її виконавчих органів на 2021 рік» міститься інформація щодо відділу організаційного забезпечення: начальник відділу - до 01.03.2021, секретар керівника - до 01.03.2021, оператор комп'ютерного набору - до 01.03.2021, діловод - до 01.03.2021 (а.с. 11).
Розпорядженням селищного голови від 28.12.2020 №60-К «Про попередження працівників Клеванської селищної ради про наступне вивільнення у порядку ст. 49-2 Кодексу законів про працю України» вирішено попередити працівників Клеванської селищної ради (згідно зі списком у Додатку) про наступне вивільнення у зв'язку з ліквідацією відділу організаційного забезпечення Клеванської селищної ради; фактичне вивільнення працівників здійснити шляхом видання окремого розпорядження не раніше ніж через 2 місяці з дня цього попередження (а.с. 12).
Додатком до розпорядження від 28.12.2020 №60-К оформлений Лист особистого ознайомлення з розпорядженням від 28.12.2020 №60-К, відповідно до якого позивача ознайомлено 28.12.2020 (а.с. 12 зворот).
Відповідачем 1 сформоване Повідомлення від 28.12.2020 «Про заплановане вивільнення», з яким позивач ознайомлений 28.12.2020 (далі - Повідомлення) (а.с. 13).
У Повідомленні зазначено, що у зв'язку з ліквідацією відділу організаційного забезпечення Клеванської селищної ради на підставі рішення селищної ради від 22.12.2020 №47 «Про ліквідацію відділу організаційного забезпечення Клеванської селищної ради» позивача попереджено про звільнення з посади начальника відділу організаційного забезпечення селищної ради на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 26 лютого 2021 року; заплановане вивільнення відбудеться виходячи з неможливості переведення позивача на іншу посаду у зв'язку з відсутністю у структурі селищної ради вакантних посад.
Розпорядженням від 09.03.2021 №30-К «Про звільнення ОСОБА_2 » (далі - Розпорядження №30-К) позивача звільнено з посади начальника відділу організаційного забезпечення Клеванської селищної ради з 09 березня 2021 року у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників, пункт 1 статті 40 КЗпП України (а.с. 7).
В оскаржуваному Розпорядженні №30-К зазначені підстави його прийняття: Рішення від 22.12.2020 №47; повідомлення про заплановане вивільнення від 28.12.2020; згода профспілкового комітету на розірвання трудового договору (протокол від 28.12.2020 №15).
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення - Розпорядження №30-К, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.
Відповідно до статті 43 Конституції України №254к/96-ВР від 28.06.1996, Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Нормативно-правовим актом, який регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування, є Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III (далі - Закон України №2493-III).
Відповідно до статті 1 Закону України №2493-III, служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
За правилами частини першої статті 20 Закону України №2493-III, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).
Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України №2493-III, на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
З урахуванням приписів статті 7 Закону України №2493-III у випадках, не врегульованих спеціальним законодавством, до правовідносин, пов'язаних з проходженням служби в органах місцевого самоврядування, можуть застосовуватися загальні положення трудового законодавства у частині, що не суперечить спеціальним нормам та/або в тій частині, де ці правовідносини спеціальним законодавством не врегульовано. Зазначену правову позицію сформував Верховний Суд у постанові від 06.08.2020 у справі №186/294/16-а.
Відповідно до статті 1 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (далі - КЗпП України), кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.
Зі змісту оскаржуваного Розпорядження №30-К убачається, що позивача звільнено з посади начальника відділу організаційного забезпечення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус (частина четверта статті 40 КЗпП України).
Стаття 42 КЗпП України:
При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Стаття 42-1 КЗпП України:
Працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації. Переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу надається особам, зазначеним у статті 42 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених колективним договором. Умови відновлення соціально-побутових пільг, які працівники мали до вивільнення, визначаються колективним договором.
Стаття 49-2 КЗпП України:
Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Вимоги частин першої - третьої цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, пов'язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період.
Державна служба зайнятості інформує працівників про роботу в тій самій чи іншій місцевості за їх професіями, спеціальностями, кваліфікаціями, а у разі їх відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. У разі потреби особу може бути направлено, за її згодою, на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації відповідно до законодавства.
Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Відповідно до пункту 11 частини третьої статті 3 Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015, дія цього Закону не поширюється на: депутатів місцевих рад, посадових осіб місцевого самоврядування.
Оскільки позивач проходив службу в органі місцевого самоврядування, тому в силу пункту 11 частини третьої статті 3 Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015, положення частини шостої статті 49-2 КЗпП України не застосовуються.
Аналіз вказаних вище норм дає підстави для висновку, що у разі звільнення працівника - службовця органу місцевого самоврядування на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, таке звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Тобто, відповідач 1 мав обов'язок запропонувати позивачу усі наявні на момент оформлення Повідомлення та на момент звільнення вакантні посади та, відповідно, отримати від працівника згоду чи відмову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.09.2018 (справа №800/538/17) зазначила, що оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися протягом усього періоду і існували на день звільнення.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п'ята статті 242 КАС України).
Отже у даному випадку дослідженню підлягають обставини щодо наявності у Клеванській селищній раді вакантних посад з моменту оформлення Повідомлення (28.12.2020) до моменту звільнення (09.03.2021) та щодо пропонування таких посад позивачу.
На вимогу суду відповідачем 1 надано перелік посад, які буди вакантні станом на 28.12.2020: провідний спеціаліст відділу освіти, культури, туризму, молоді і спорту - 1; спеціаліст відділу інфраструктури, архітектури, комунальної власності та земельних відносин - 1; начальник відділу соціального захисту та охорони здоров'я - 1; інспектор відділу соціального захисту та охорони здоров'я - 7,5; начальник відділу «Служби у справах дітей» - 1; спеціаліст відділу «Служби у справах дітей» - 1; адміністратор відділу «Центр надання адміністративних послуг» - 1; діловод селищної ради - 0,5; оператор комп'ютерного набору селищної ради - 1; прибиральник службових приміщень - 2 (а.с. 166).
Щодо вказаних вище вакантних посад відповідач 1 пояснив, що не мав можливості запропонувати їх позивачу з огляду на таке:
провідний спеціаліст відділу освіти, культури, туризму, молоді і спорту - оголошення про конкурс на дану вакантну посаду було опубліковано на офіційному сайті селищної ради 24.12.2020 та у друкованому ЗМІ - газета «Слово і Час» від 24.12.2020 №46; 21 січня 2021 року позивачу було запропоновано працевлаштування на посаду провідного спеціаліста відділу освіти, культури, туризму, молоді і спорту, однак позивач в усній формі відмовився від пропозиції та відмовився одержувати пропозицію у письмовій формі, що підтверджено актом від 21.01.2021 (а.с. 65, 66);
спеціаліст відділу інфраструктури, архітектури, комунальної власності та земельних відносин - позивач з 24.02.2021 по 05.03.2021 не був на роботі з поважних причин (хвороба), що підтверджується листком непрацездатності серії АДШ №627064 (а.с. 70), тому його звільнення відбулося 09.03.2021. У цей же день позивачу надано пропозицію щодо працевлаштування на таку посаду, однак позивач відмовився від неї (а.с. 71);
начальник відділу соціального захисту та охорони здоров'я - позивач з 24.02.2021 по 05.03.2021 не був на роботі з поважних причин (хвороба), що підтверджується листком непрацездатності серії АДШ №627064 (а.с. 70), тому його звільнення відбулося 09.03.2021. У цей же день позивачу надано пропозицію щодо працевлаштування на таку посаду, однак позивач відмовився від неї (а.с. 71);
адміністратор відділу «Центр надання адміністративних послуг» - оголошення про конкурс на таку вакантну посаду опубліковане 12.11.2020 у друкованому ЗМІ газета «Слово і Час» №41; конкурс, у якому брали участь чотири кандидати, відбувся 30.12.2020, за результатами чого в цей же день оголошено переможця відповідно до протоколу засідання конкурсної комісії від 30.12.2020 №17/20, а тому після оголошення переможця така посада не була вакантною (а.с. 69 зворот).
начальник відділу «Служби у справах дітей» - оголошення про проведення конкурсу на заміщення посади начальника відділу «Служби у справах дітей» було розміщене 24.12.2020 на офіційному сайті селищної ради та у друкованому ЗМІ - газета «Слово і Час»; кваліфікаційними вимогами до кандидата було передбачено наявність вищої педагогічної освіти; фактично перевести позивача на посаду начальника відділу «Служби у справах дітей» було неможливим, оскільки при цьому було б порушено право на участь у конкурсі особи, яка подала документи на участь у конкурсі; керівництвом селищної ради неодноразово позивачу в усній формі пропонувалося подати документи та прийняти участь у конкурсі на заміщення вказаної посади, але він відмовлявся, посилаючись на відсутність у нього педагогічної освіти; 28.01.2021 було проведено конкурс на заміщення посади начальника відділу «Служби у справах дітей» та за його результатами оголошено переможця згідно протоколу №4/21 від 28.01.2021 (а.с. 126); згідно розпорядження селищного голови від 29.01.2021 №7-К було призначено на посаду начальника відділу «Служби у справах дітей» ОСОБА_6 , а тому така посада не могла бути вакантною (а.с. 128);
інспектор відділу соціального захисту та охорони здоров'я - відповідно до листа Рівненської РДА від 14.12.2020 щодо вирішення питання про переведення до апарату селищної ради соціальних робітників у кількості 7 осіб у зв'язку з припиненням діяльності Рівненського районного територіального центру соціального обслуговування Рівненської РДА, селищною радою було вирішено ввести в структуру відділу соціального захисту населення та охорони здоров'я 7 штатних одиниць посади інспектора та прийняти по переводу від Рівненського терцентру 7 працівників згідно зі списком; відповідно до розпоряджень від 31.12.2020 вказаних у списку осіб переведено до відділу селищної ради; тому позивачу не могли бути запропоновані такі посади (а.с. 114-123);
спеціаліст відділу «Служби у справах дітей» - відповідно до рішення від 22.12.2021 №21 «Про створення відділу «Служби у справах дітей»» було прийняте рішення про створення вказаного відділу, спеціалісту відділу соціального захисту населення та охорони здоров'я ОСОБА_7 було надано повідомлення про зміну істотних умов праці від 23.12.2020 (а.с. 129); засідання комісії з визначення працівників, які мають переважне право на залишення на роботі при вивільненні, було проведено порівняльний аналіз відповідності працівників відділу організаційного забезпечення, який було повідомлено про вивільнення ( ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ) та яких було повідомлено про зміну істотних умов праці ( ОСОБА_7 ) на відповідність посаді спеціаліста відділу «Служби у справах дітей», було надано перевагу ОСОБА_7 , про що складений акт від 25.01.2021 (а.с. 135); відповідно до заяви ОСОБА_7 та розпорядження селищного голови від 02.02.2021 №13-К вказаного спеціаліста переведено на посаду спеціаліста відділу «Служби у справах дітей» (а.с. 131); тому пропонувати позивачу таку посаду не було можливості;
оператор комп'ютерного набору селищної ради - 28.12.2020 посаду оператора комп'ютерного набору селищної ради було запропоновано оператору комп'ютерного набору відділу організаційного забезпечення селищної ради ОСОБА_4 , посада якого також підлягала скороченню; ОСОБА_4 28.12.2020 погодився на пропозицію щодо працевлаштування, що підтверджується його підписом; розпорядженням селищного голови від 31.12.2020 №74-К ОСОБА_4 переведено на посаду оператора комп'ютерного набору селищної ради, а тому така посада перестала бути вакантною (а.с. 72, 73);
діловод селищної ради - 09.12.2020 діловод Жобринської сільської ради ОСОБА_5 була попереджена про наступне вивільнення у зв'язку з реорганізацією Жобринської сільської ради шляхом приєднання до Клеванської селищної ради згідно рішення №6 від 08.12.2020; 09.12.2020 посаду діловода селищної ради (0,5 ставки) було запропоновано діловоду Жобринської сільської ради ОСОБА_5 , на яку вона погодилася; згідно розпорядження від 31.12.2020 №69-К зазначену особу переведено на посаду діловода селищної ради, а тому така посада не була вакантною (а.с. 75, 76);
прибиральник службових приміщень - в структурі відділу інфраструктури, архітектури, комунальної власності та земельних відносин селищної ради обліковувалося 1,5 штатних одиниць прибиральника службових приміщень, а саме - 1 штатна одиниця адмінбудівлі у смт Клевань ( ОСОБА_8 ), 0,5 штатних одиниць прибиральника адмінбудівлі у смт Оржів ( ОСОБА_9 ); при приєднанні Жобринської сільської ради у адмінбудівлі с. Жобрин теж було 0,5 штатних одиниць прибиральника ( ОСОБА_10 ); на нараді керівників відділів селищної ради вирішено питання щодо переведення усіх прибиральників службових приміщень (загалом 2 штатних одиниці) до загальної структури селищної ради та віднести їх до обслуговуючого персоналу (а.с. 112-114); відповідно до рішення від 22.12.2020 №49 вирішено вивести зі структури селищної ради та її виконавчих органів 1,5 штатних одиниць прибиральника службових приміщень відділу інфраструктури, архітектури, комунальної власності та земельних відносин селищної ради, а пунктом 2 цього рішення вирішено ввести 2 штатних одиниці прибиральника службових приміщень селищної ради; фактично цим рішенням було виконане внутрішнє переміщення прибиральників з відділу інфраструктури, архітектури, комунальної власності та земельних відносин селищної ради та з Жобринської сільської ради до загальної структури Клеванської селищної ради; а тому пропонувати позивачу таку посаду не було можливості.
Дослідивши наявні у справі докази та надавши правову оцінку підставам неможливості надання позивачу пропозицій щодо працевлаштування, які зазначені відповідачем 1, суд дійшов висновку про порушення відповідачем 1 норм чинного законодавства при звільнені позивача, з огляду на таке.
Щодо посад начальника відділу соціального захисту та охорони здоров'я та спеціаліста I категорії відділу інфраструктури, архітектури, комунальної власності та земельних відносин, установлено, що позивачу надана пропозиція щодо працевлаштування та такі посади у день звільнення - 09.03.2021 (а.с. 71).
Позивач у пропозиції здійснив написи: щодо «начальника відділу соціального захисту та охорони здоров'я» - станом на 23.02.2021 на сесії Клеванської селищної ради прийнято рішення про скорочення цієї посади з зв'язку з чим відмовляюся від призначення на посаду; щодо «спеціаліста відділу інфраструктури, архітектури, комунальної власності та земельних відносин» - відбувся конкурс у зв'язку з чим відмовляюся.
Також у вказаній пропозиції позивач вказав, що 09.03.2021 отримав таку пропозицію о 15:05 год, станом на даний час здійснено запис у трудову книжку про звільнення.
Суд критично оцінює доводи відповідача 1 про те, що він виконав обов'язок щодо працевлаштування позивача, пропонуючи йому вказані вище дві посади, оскільки така пропозиція дійсно мала місце 09.03.2021 після внесення до трудової книжки запису про звільнення позивача.
Зі змісту трудової книжки убачається, що запис про звільнення позивача з посади у зв'язку з скороченням чисельності та штату працівників (пункт 1 статті 40 КЗпП України) здійснений з порушенням вимог законодавства - запис не мітить порядкового номера та дати внесення запису (а.с. 8 зворот).
При цьому, судом установлено, що відповідно до рішення від 22.12.2020 №49 «Про затвердження структури, загальної чисельності виконавчого апарату Клеванської селищної ради та її виконавчих органів на 2021 рік» у Структурі виконавчого апарату Клеванської селищної ради та її виконавчих органів на 2021 рік було передбачено Відділ соціального захисту населення та охорони здоров'я з посадою начальника відділу.
Тобто у період з 28.12.2020 (дата Попередження) до 09.03.2021 (дата звільнення) посада начальника відділу соціального захисту та охорони здоров'я була вакантною.
Аналогічна ситуація склалася також з вакантною посадою спеціаліста I категорії відділу інфраструктури, архітектури, комунальної власності та земельних відносин
Проте відповідач 1 не вчинив усі належні дії щодо надання позивачу пропозиції щодо працевлаштування на вказані вище посади протягом зазначеного періоду, що свідчить про протиправну пасивну поведінку роботодавця та невиконання ним обов'язку, визначеного нормами КзПП України.
Відповідач 1 жодним чином не обґрунтував неможливості надання позивачу пропозиції працевлаштування на посаду начальника відділу соціального захисту та охорони здоров'я та на посаду спеціаліста I категорії відділу інфраструктури, архітектури, комунальної власності та земельних відносин, з моменту вручення Повідомлення (Попередження про наступне вивільнення) (28.12.2020), натомість зробив таку пропозицію у день звільнення - 09.03.2021 після внесення до трудової книжки позивача запису про звільнення.
Щодо посади провідного спеціаліста відділу освіти, культури, туризму, молоді і спорту відповідач 1 вказав, що оголошення про конкурс на дану вакантну посаду було опубліковано на офіційному сайті селищної ради 24.12.2020 та у друкованому ЗМІ - газета «Слово і Час» від 24.12.2020 №46; 21 січня 2021 року позивачу було запропоновано працевлаштування на посаду провідного спеціаліста відділу освіти, культури, туризму, молоді і спорту, однак позивач в усній формі відмовився від пропозиції та відмовився одержувати пропозицію у письмовій формі, що підтверджено актом від 21.01.2021.
Суд критично оцінює такі доводи відповідача 1 та зазначає, що станом на 28.12.2020 (Попередження про наступне вивільнення) вказана посада була вакантною, однак з невідомих причин пропозиція позивачу зайняти таку посаду здійснена 21.01.2021, як зазначає відповідач 1.
У свою чергу позивач категорично заперечує факт надання йому такої пропозиції 21.01.2021 та вказує, що такої пропозиції не отримував та про існування акта від 21.01.2021 не знав.
Суд констатує, що відповідач 1 не надав суду належні та допустимі докази того, що 21.01.2021 позивачу вносилася пропозиція щодо працевлаштування на посаду провідного спеціаліста відділу освіти, культури, туризму, молоді і спорту, оскільки акт від 21.01.2021 не може бути єдиним та беззаперечним доказом вчинення такої дії.
Також відповідач 1 не обґрунтував того, чому у період з 28.12.2020 по 20.01.2021 позивачу не здійснена пропозиція працевлаштування на посаду провідного спеціаліста відділу освіти, культури, туризму, молоді і спорту, оскільки така посада була вакантною.
Щодо посади адміністратора відділу «Центр надання адміністративних послуг» відповідач 1 зазначив, що оголошення про конкурс на таку вакантну посаду опубліковане 12.11.2020 у друкованому ЗМІ газета «Слово і Час» №41; конкурс, у якому брали участь чотири кандидати, відбувся 30.12.2020, за результатами чого в цей же день оголошено переможця відповідно до протоколу засідання конкурсної комісії від 30.12.2020 №17/20, а тому після оголошення переможця така посада не була вакантною.
Суд критично оцінює такі доводи з огляду на те, що щодо посади провідного спеціаліста відділу освіти, культури, туризму, молоді і спорту відповідач 1 вказав, що оголошення про конкурс на дану вакантну посаду було опубліковано на офіційному сайті селищної ради 24.12.2020 та у друкованому ЗМІ - газета «Слово і Час» від 24.12.2020 №46, у той же час, як стверджує відповідач 1, 21 січня 2021 року позивачу було запропоновано працевлаштування на посаду провідного спеціаліста відділу освіти, культури, туризму, молоді і спорту, однак позивач в усній формі відмовився від пропозиції та відмовився одержувати пропозицію у письмовій формі, що підтверджено актом від 21.01.2021.
Тобто оголошення конкурсу на посаду провідного спеціаліста відділу освіти, культури, туризму, молоді і спорту не було перешкодою для внесення позивачу пропозиції зайняти таку посаду 21.01.2021, як вказує відповідач 1. Натомість щодо посади адміністратора відділу «Центр надання адміністративних послуг» відповідач 1 вказує про неможливість внесення такої пропозиції через оголошення конкурсу.
Дане свідчить про наявність протиріч у дія діях відповідача 1 щодо внесення позивачу пропозицій та щодо процедур проведення конкурсів, які були оголошені на відповідні посади.
Аналогічний підхід застосований відповідачем 1 і щодо посади начальника відділу «Служби у справах дітей» - оголошення про проведення конкурсу на заміщення посади начальника відділу «Служби у справах дітей» було розміщене 24.12.2020 на офіційному сайті селищної ради та у друкованому ЗМІ - газета «Слово і Час»; кваліфікаційними вимогами до кандидата було передбачено наявність вищої педагогічної освіти; фактично перевести позивача на посаду начальника відділу «Служби у справах дітей» було неможливим, оскільки при цьому було б порушено право на участь у конкурсі особи, яка подала документи на участь у конкурсі; керівництвом селищної ради неодноразово позивачу в усній формі пропонувалося подати документи та прийняти участь у конкурсі на заміщення вказаної посади, але він відмовлявся, посилаючись на відсутність у нього педагогічної освіти; 28.01.2021 було проведено конкурс на заміщення посади начальника відділу «Служби у справах дітей» та за його результатами оголошено переможця згідно протоколу №4/21 від 28.01.2021 (а.с. 126); згідно розпорядження селищного голови від 29.01.2021 №7-К було призначено на посаду начальника відділу «Служби у справах дітей» ОСОБА_6 , а тому така посада не могла бути вакантною (а.с. 128).
Суд зазначає, що пропонування позивачу подати документи на участь у конкурсі на зайняття посади начальника відділу «Служби у справах дітей» не є виконанням роботодавцем обов'язку працевлаштування працівника, якого попереджено про наступне вивільнення та у відповідності до пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Кваліфікаційні вимоги до кандидата на зайняття посади начальника відділу «Служби у справах дітей» через участь у конкурсі в частині наявності педагогічної освіти не стосуються питання обов'язку відповідача 1 запропонувати позивачу таку посаду у порядку переведення, оскільки така посада станом на 28.12.2020 була вакантною.
Щодо посади інспектора відділу соціального захисту та охорони здоров'я відповідач 1 вказав, що відповідно до листа Рівненської РДА від 14.12.2020 щодо вирішення питання про переведення до апарату селищної ради соціальних робітників у кількості 7 осіб у зв'язку з припиненням діяльності Рівненського районного територіального центру соціального обслуговування Рівненської РДА, селищною радою було вирішено ввести в структуру відділу соціального захисту населення та охорони здоров'я 7 штатних одиниць посади інспектора та прийняти по переводу від Рівненського терцентру 7 працівників згідно зі списком; відповідно до розпоряджень від 31.12.2020 вказаних у списку осіб переведено до відділу селищної ради; тому позивачу не могли бути запропоновані такі посади (а.с. 114-123).
У матеріалах справи міститься лист Рівненської РДА від 14.12.2020 з повідомленням про припинення діяльності Рівненського районного територіального центру соціального обслуговування Рівненської РДА з 31.12.2020. Лист отриманий відповідачем 1 15.12.2020.
У листі Рівненська РДА просила розглянути можливість введення до штатного розпису посад соціальних робітників в кількості 7 штатних одиниць.
Листом від 23.12.2020 відповідач 1 повідомив директора Рівненського районного територіального центру соціального обслуговування Рівненської РДА про введення у Структуру Клеванської селищної ради семи штатних одиниць інспекторів відділу соціального захисту населення та охорони здоров'я та надала згоду на прийняття по переведенню семи осіб.
Вказані особи прийняті на посади інспекторів відповідно до розпоряджень від 31.12.2020.
Суд зазначає, що у даному випадку відповідачу 1, який 23.12.2020 надав згоду директору Рівненського районного територіального центру соціального обслуговування Рівненської РДА про введення у Структуру Клеванської селищної ради семи штатних одиниць інспекторів відділу соціального захисту населення та охорони здоров'я, було достеменно відомо про прийняття рішення від 22.12.2020 №49 про виведення з 01.03.2021 зі структури органу місцевого самоврядування відділу організаційного забезпечення. Відповідач 1 у першу чергу повинен був вирішити питання щодо забезпечення працевлаштування осіб відділу організаційного забезпечення, який підлягав ліквідації, і лише тоді вирішувати питання щодо можливості працевлаштування осіб Рівненського районного територіального центру соціального обслуговування Рівненської РДА, які не бути працівниками Клеванської селищної ради.
Тобто, станом на 28.12.2020 посади інспекторів відділу соціального захисту та охорони здоров'я були вакантними, проте не запропоновані позивачу.
Щодо посади спеціаліста відділу «Служби у справах дітей» відповідач 1 вказав, що відповідно до рішення від 22.12.2021 №21 «Про створення відділу «Служби у справах дітей»» було прийняте рішення про створення вказаного відділу, спеціалісту відділу соціального захисту населення та охорони здоров'я ОСОБА_7 було надано повідомлення про зміну істотних умов праці від 23.12.2020 (а.с. 129); засідання комісії з визначення працівників, які мають переважне право на залишення на роботі при вивільненні, було проведено порівняльний аналіз відповідності працівників відділу організаційного забезпечення, який було повідомлено про вивільнення ( ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ) та яких було повідомлено про зміну істотних умов праці ( ОСОБА_7 ) на відповідність посаді спеціаліста відділу «Служби у справах дітей», було надано перевагу ОСОБА_7 , про що складений акт від 25.01.2021 (а.с. 135); відповідно до заяви ОСОБА_7 та розпорядження селищного голови від 02.02.2021 №13-К вказаного спеціаліста переведено на посаду спеціаліста відділу «Служби у справах дітей» (а.с. 131); тому пропонувати позивачу таку посаду не було можливості.
Суд зазначає, що відповідачем 1 не надано копію рішення від 22.12.2021 №21 «Про створення відділу «Служби у справах дітей»».
Якщо ж врахувати факт існування такого рішення, то суд зазначає, що у затвердженій рішенням від 22.12.2020 №49 Структурі виконавчого апарату Клеванської селищної ради та її виконавчих органів на 2021 рік, відділ Служби у справах дітей мав статус структурного підрозділу Клеванської селищної ради.
Розпорядженням від 02.02.2021 №13-К ОСОБА_7 - спеціаліста відділу соціального захисту населення та охорони здоров'я переведено на посаду з 03.02.2021 на посаду спеціаліста відділу «Служба у справах дітей».
Судом також установлено, що відповідно до рішення від 23.02.2021 №186 відділ Служби у справах дітей, який мав статус структурного підрозділу Клеванської селищної ради, з 23.02.2021 набув статусу юридичної особи.
Тобто станом на 28.12.2020 посада спеціаліста відділу «Служби у справах дітей» була вакантною, оскільки згода на переведення ОСОБА_7 подана нею лише 02.02.2021. Проте така посада не була запропонована позивачу.
Відповідач 1 також зазначає, що на засіданні комісії з визначення працівників, які мають переважне право на залишення на роботі при вивільненні, було проведено порівняльний аналіз відповідності працівників відділу організаційного забезпечення, який було повідомлено про вивільнення ( ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ) та яких було повідомлено про зміну істотних умов праці ( ОСОБА_7 ) на відповідність посаді спеціаліста відділу «Служби у справах дітей», було надано перевагу ОСОБА_7 , про що складений акт від 25.01.2021 (а.с. 135).
У матеріалах справи мітиться Акт засідання комісії з визначення працівників, які мають переважне право на залишення на роботі при вивільненні від 25.01.2021, де зазначено, що на засідання комісії було розглянуто чотири кандидатури працівників щодо призначення на 1 штатну посаду спеціаліста відділу «Служби у справах дітей» Клеванської селищної ради: ОСОБА_4 - оператор комп'ютерного набору відділу організаційного забезпечення селищної ради, ОСОБА_3 - секретар керівника відділу організаційного забезпечення селищної ради, ОСОБА_2 - начальник відділу організаційного забезпечення селищної ради, ОСОБА_7 - спеціаліст відділу соціального захисту населення та охорони здоров'я селищної ради.
При визначенні працівника, який в більшій мірі відповідає кваліфікаційним вимогам для зайняття посади спеціаліста відділу «Служби у справах дітей» комісіє враховувалися такі критерії: стаж роботи в ОМС, загальний стаж, пов'язаний з виконанням роботи у сфері соціального захисту та забезпечення, відношення та продуктивність праці, освіта та кваліфікаційні характеристики для роботи у сфері роботи з неповнолітніми дітьми та їх сім'ями.
Суд констатує наявність сумнівів у достовірності такого документа, оскільки за невідомих причин 25.01.2021 комісією розглядалися кандидатури осіб на зайняття посади спеціаліста відділу «Служби у справах дітей», кандидатури яких не могли розглядатися.
Так, 25.01.2021 розглядалося питання щодо наявності переважного права на зайняття посади спеціаліста відділу «Служби у справах дітей» у ОСОБА_4 - оператора комп'ютерного набору відділу організаційного забезпечення селищної ради, який 28.12.2020 повідомлений про наступне вивільнення (а.с. 72) з пропозицією переведення на посаду оператора комп'ютерного набору селищної ради, та який відповідно до розпорядження селищного голови від 31.12.2020 №74-К (а.с. 73) переведений за його згодою на посаду оператора комп'ютерного набору Клеванської селищної ради з 01.01.2021.
Тобто станом на 25.01.2021 ОСОБА_4 вже обіймав посаду оператора комп'ютерного набору селищної ради та за будь-яких обставин не міг розглядатися як кандидат на зайняття посади спеціаліста відділу «Служби у справах дітей» за переважним правом; станом на 25.01.2021 ОСОБА_4 обіймав посаду оператора комп'ютерного набору селищної ради, а не посаду оператора комп'ютерного набору відділу організаційного забезпечення селищної ради, як зазначено в акті.
Суд зазначає, що визначення переважного права на залишення на роботі (стаття 42 КЗпП України) відбувається виключно після того, як усім особам, які підлягають вивільненню, запропоновані усі наявній вакантні посади. Тобто, у випадку надання згоди на зайняття однієї посади кількома працівниками - відбувається процедура порівняння - визначення переважного права.
У даному випадку визначення переважного права, де ніби розглядалася кандидатура позивача, на зайняття посади спеціаліста відділу «Служби у справах дітей», відбувалася за відсутності надання такої пропозиції позивачу та за участю особи ( ОСОБА_4 ), яка не могла брати участь у такій процедурі взагалі.
Аналогічний підхід повинен був застосовуватися і щодо зайняття посади оператора комп'ютерного набору селищної ради.
Відповідач 1 зазначає, що 28.12.2020 посаду оператора комп'ютерного набору селищної ради було запропоновано оператору комп'ютерного набору відділу організаційного забезпечення селищної ради ОСОБА_4 , посада якого також підлягала скороченню; ОСОБА_4 28.12.2020 погодився на пропозицію щодо працевлаштування, що підтверджується його підписом; розпорядженням селищного голови від 31.12.2020 №74-К ОСОБА_4 переведено на посаду оператора комп'ютерного набору селищної ради, а тому така посада перестала бути вакантною.
Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача 1 та зазначає, що 28.12.2020 відповідач мав обов'язок запропонувати вакантну посаду оператора комп'ютерного набору селищної ради і ОСОБА_4 і позивачу. У подальшому, за наявності згоди зайняти таку посаду обома кандидатами мала б бути проведена процедура визнання переважного права на залишення на роботі.
Проте, пропозиції працевлаштування на таку вакантну посаду позивачу не надано.
Щодо посади діловода селищної ради відповідач 1 вказує, що 09.12.2020 діловод Жобринської сільської ради ОСОБА_5 була попереджена про наступне вивільнення у зв'язку з реорганізацією Жобринської сільської ради шляхом приєднання до Клеванської селищної ради згідно рішення №6 від 08.12.2020; 09.12.2020 посаду діловода селищної ради (0,5 ставки) було запропоновано діловоду Жобринської сільської ради ОСОБА_5 , на яку вона погодилася; згідно розпорядження від 31.12.2020 №69-К зазначену особу переведено на посаду діловода селищної ради, а тому така посада не була вакантною (а.с. 75, 76).
Так, відповідно до Пропозиції щодо працевлаштування деяких працівників Жобринської сільської ради в структурі Клеванської селищної ради, ОСОБА_5 - діловоду Жобринської сільської ради (0,5 ставки) запропоновано посаду діловода селищної ради (0,5 ставки) (а.с. 132).
Доказів того, що посаду діловода селищної ради запропоновано ОСОБА_5 саме 09.12.2020 відповідачем 1 суду не надано.
У свою чергу, рішенням від 22.12.2020 №49 виведено з 22.12.2020 зі структури 1,5 штатних одиниць діловода відділу організаційного забезпечення селищної ради, та з 01.03.2021 - 0,5 штатних одиниць діловода відділу організаційного забезпечення.
Тобто, відповідач 1 не міг пропонувати ОСОБА_5 станом на 09.12.2020 посаду діловода селищної ради.
Суд звертає увагу на те, що у Повідомленні зазначено, що у зв'язку з ліквідацією відділу організаційного забезпечення Клеванської селищної ради на підставі рішення селищної ради від 22.12.2020 №47 «Про ліквідацію відділу організаційного забезпечення Клеванської селищної ради» позивача попереджено про звільнення з посади начальника відділу організаційного забезпечення селищної ради на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 26 лютого 2021 року; заплановане вивільнення відбудеться виходячи з неможливості переведення позивача на іншу посаду у зв'язку з відсутністю у структурі селищної ради вакантних посад.
Як установлено судом, станом на 28.12.2020 у відповідача 1 були наявні вакантні посади, які могли бути запропоновані позивачу, однак у Повідомленні йдеться про вивільнення позивача, виходячи з неможливості переведення на іншу посаду у зв'язку з відсутністю у структурі селищної ради вакантних посад.
Вказане вище свідчить про те, що відповідачем 1 не дотримано норм чинного законодавства при проведенні процедури звільнення позивача; не запропоновано позивачу усі наявні вакантні посади, на які він міг претендувати, що свідчить про протиправність оскаржуваного Розпорядження від 09 березня 2021 року №30-К «Про звільнення ОСОБА_2 », яке підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Враховуючи попередній висновок суду про протиправність оскаржуваного Розпорядження №30-К, позивач підлягає поновленню на посаді, з якої був звільнений - начальника відділу організаційного забезпечення Клеванської селищної ради з 10 березня 2021 року, оскільки позивача звільнено з посади 09.03.2021 (останній день роботи).
Виходячи з наведених норм та установлених обставин, позивач має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10.03.2021 по день ухвалення судового рішення - 25.08.2021.
Середній заробіток визначається відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).
Відповідно до пункту 32 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 №9 у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
У матеріалах справи міститься довідка від 31.03.2021 №11 (а.с. 17) із зазначенням середньоденної заробітної плати позивача - 871,27 грн х 115 робочих днів = 100196 (сто тисяч сто дев'яносто шість) грн 05 (п'ять) коп.
Вказана сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає стягненню на користь позивача.
В силу норм статті 371 КАС України рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 17425 (сімнадцять тисяч чотириста двадцять п'ять) грн 40 (сорок) коп підлягає зверненню до негайного виконання.
Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн, суд зазначає таке.
За правилами частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Частиною п'ятою статті 21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Відповідно до пункту 3 частини пєятої статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються: зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
За приписами пункту 6 частини другої статті 245 КАС України, уУ разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини першої статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Частиною другою статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до статті 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Як роз'яснено у пунктах 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», позивач повинен зазначити у чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Отже, моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
Суд зазначає, що позивач не довів, що у зв'язку із його звільненням, йому було заподіяно моральну шкоду, а саме: не надано належних пояснень та доказів того, в чому полягає моральна шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров'я тощо), наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням йому шкоди, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.
Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною та самостійною підставою для стягнення моральної шкоди, у той час як моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами.
Тому позовна вимога про стягнення з відповідача 1 моральної шкоди у сумі 10000,00 грн, не підлягає до задоволення.
За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем 1 не доведено правомірності оскаржуваного Розпорядження №30-К у порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом задоволення позовних вимог частково: визнання протиправним та скасування Розпорядження №30-К, поновлення позивача на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України наразі не підлягає вирішенню. На стадії судових дебатів позивачем заявлено про наступне подання до суду доказів понесення витрат на правничу допомогу адвоката.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Клеванської селищної ради (вулиця Івана Франка, 20, селище міського типу Клевань, Рівненський район, Рівненська область, 35312; код ЄДРПОУ 04387094) та селищного голови Клеванської селищної ради Кидун Галини Йосипівни (вулиця Івана Франка, 20, селище міського типу Клевань, Рівненський район, Рівненська область, 35312; РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання протиправним рішення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Розпорядження селищного голови Клеванської селищної ради від 09 березня 2021 року №30-К «Про звільнення ОСОБА_2 ».
Поновити ОСОБА_2 на посаді начальника відділу організаційного забезпечення Клеванської селищної ради з 10 березня 2021 року.
Стягнути з Клеванської селищної ради на користь ОСОБА_2 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 березня 2021 року по 25 серпня 2021 року у розмірі 100196 (сто тисяч сто дев'яносто шість) грн 05 (п'ять) коп (сума вказана без урахування податків та інших обов'язкових платежів).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника відділу організаційного забезпечення Клеванської селищної ради з 10 березня 2021 року та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 17425 (сімнадцять тисяч чотириста двадцять п'ять) грн 40 (сорок) коп (сума вказана без урахування податків та інших обов'язкових платежів) - звернути до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 06 вересня 2021 року
Суддя К.М. Недашківська