06 вересня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/8325/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтава Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,
26 липня 2021 року Приватне підприємство "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтава Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 08.07.2021 ВП №63842985.
Позов обґрунтований тим, що постанова старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтава Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Кучик А.Ю. від 08.07.2021 ВП №63842985 про накладення штрафу в сумі 5100 грн прийнята без достатніх підстав і не у межах повноважень, наданих державному виконавцю, так як, актом про невиконання судового рішення від 06.07.2021 не встановлено та не відображено фактів вчинення позивачем кримінальних правопорушень із умисного перешкоджання виконання рішення суду, чи інших способів порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження", чи інших обставин, що мають наслідок складання акту. Крім того зазначає, що стягнення штрафу є сумнівним, оскільки порушує заборони Податкового кодексу України та не ґрунтується на принципах верховенства права і пропорційності.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, витребувано докази.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву зазначив про правомірність винесення оскаржуваної постанови, оскільки боржником рішення не виконано, підтвердження щодо виконання рішення до відділу не надходили. Вказував на сплату боржником штрафу на депозитний рахунок відділу по постанові від 08.7.2021 у розмірі 5100 грн, що на думку представника відповідача свідчить, що боржником фактично визнано законність постанови про накладення штрафу від 08.07.2021. Просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Правом на подання письмових пояснень на позовну заяву третя особа не скористалася.
Представник позивача для участі в судовому засіданні не з'явився.
Представник відповідача для участі в судовому засіданні до суду не з'явився, у відзиві на позовну заяву просив розглянути справу без його участі.
Третя особа в судове засідання не з'явилася.
Відповідно до приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.
Постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтава Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) відкрито виконавче провадження №63842985 з примусового виконання виконавчого листа №554/3186/16-ц, виданого Октябрським районним судом м. Полтави від 09.11.2020 про зобов'язання Приватного підприємства "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" надати безоплатно у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" інформацію, у відповідь на запит державного нотаріуса першої Полтавської державної нотаріальної контори за №1676/02-14 від 02 липня 2015 року.
09.12.2020 старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтава Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 18892,00 грн. та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 153,07 грн.
06.07.2021 державним виконавцем здійснено вихід за адресою місця знаходження боржника ПП ПБТ1 ''Інвентаризатор", а саме: м. Полтава, вул. Романа Шухевича, 4 з метою перевірки виконання рішення суду, про що складено відповідний акт державного виконавця від 06.07.2021.
При здійсненні виконавчих дій встановлено, що керівник боржника ОСОБА_2 знаходився на робочому місці та повідомив, що вищезазначене рішення суду оскаржується та знаходиться на розгляду в суді. Підтвердження, щодо виконання рішення суду не надано. Відповідно до телефонної розмови представник боржника Тукало В.І. зобов'язався з'явитися до відділу 07.07.2021 та надати відповідні документа.
07.07.2021 представник боржника надав заяву за вих. № 7652, яка як зазначив представник відповідача у відзиві на позовну заяву, не відповідала зобов'язанню відповідно до рішення №554/3186/16-ц від 09.11.2020, виданого Октябрським районним судом м. Полтави.
08 липня 2021 року старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтава Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) у виконавчому провадженні №63842985 винесено постанову про накладення штрафу, якою на боржника: Приватне підприємство "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", накладено штраф у сумі 5100,00 грн на користь держави. Вказана постанова вмотивована тим, що боржником не виконано без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду, що зобов'язує боржника виконати певні дії, а тому виникла необхідність в накладенні на боржника штрафу у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Не погодившись із зазначеною постановою про накладення штрафу від 08.07.2021 ВП №63842985, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, викладеним у заявах по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року /далі - Закон № 1404-VІІІ /.
Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом першим частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Частиною четвертою статті 19 Закону № 1404-VIII визначено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Відповідно до статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно зі статтею 75 Закону 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Згідно пункту 1 розділу 14 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз зазначених норм у сукупності дає підстави для висновку, що під час виконання судових рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець повинен перевірити виконання рішення боржником та у разі його не виконання боржником без поважних причин виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
Таким чином, суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Поважними, у розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, підставою для невиконання рішення Октябрського районного суду м. Полтава слугувало те, що державний виконавець довільно тлумачить зміст виконавчого документу не визначаючись у способах і засобах виконання, не визначаючись у змісті заходів державного примусу. У виконавчому документі визначені непередбачені законом способи і засоби, а виконання залежить від дій інших осіб. Зокрема, зобов'язано надати безоплатно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» інформацію у відповідь на запит нотаріуса від 02.07.2015. У варіанті задоволення судом позову про присудження вчинення дій відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» конкретно не передбачає присудження обов'язку в натурі (передати річ). Конкретно не присуджено ознак відомостей, форм, видів, типів і змісту інформаційних правовідносин. Взагалі не передбачає надання об'єкту правовідносин і не формує їх склад. За виконавчим документом не передбачається способу і засобу виконання присудженого, що демонструє відсутність заходів примусу, що має юридичний наслідок повернення виконавчого документу.
Суд враховує, що єдиною умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин, що тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження».
Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують рішення Європейського Суду з прав людини як джерело права.
У пункті 40 рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Горнсбі проти Греції» суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Європейський суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (справа «Кечко проти України», «Шмалько проти України», «Вараніца проти України»), державні органи зобов'язані виконувати судові рішення, які набрали законної сили та не мають права не виконувати рішення з підстав відсутності бюджетного фінансування. Орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу. Таким чином, відсутність відповідних бюджетних асигнувань у зобов'язаннях державних органах стосовно проведення виплати нарахованих сум стягувачам, не звільняє боржника від виконання рішення суду та не є обставиною, яка ускладнює його виконання.
У пункті 54 рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (справа №40450/04 від 15.10.2009) зазначено, що Суд також повторює, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Позивач не надає доказів виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави по справі №554/3186/16-ц, а так само доказів поважності невиконання рішення суду.
Невиконання рішення суду істотно порушує право ОСОБА_1 на правомірні очікування щодо повного та належного виконання такого рішення та суперечить принципу res judicata (принципу остаточності судового рішення) як складової частини принципу верховенства права.
Враховуючи вище викладене, суд доходить до висновку, що державний виконавець, приймаючи спірну постанову, діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначений законом, а відтак підстави для скасування такої постанови відсутні.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищевказаного, суд доходить висновку про те що зазначені позивачем в обґрунтування позовних вимог обставини не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи по суті.
У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх розподілу, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" (пров. Романа Шухевича, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Полтава Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (вул.Стешенка, 6, м. Полтава, Полтавська область, 36023), третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва