ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.09.2021Справа № 910/10296/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ЄВРОТРУБПЛАСТ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКАДЕМБУДСЕРВІС"
про стягнення 168745,21 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ЄВРОТРУБПЛАСТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКАДЕМБУДСЕРВІС" про стягнення 168745,21 грн. заборгованості, з яких: 124791,24 грн - сума основного боргу, 26968,58 грн - пеня, 11539,39 грн - інфляційні втрати, 5446,00 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №607 від 04.11.2019
Господарський суд міста Києва ухвалою від 30.06.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/10296/21, визнав справу малозначною та розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду від 30.06.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 08.07.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105477654750.
Отже, за змістом пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
04.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ЄВРОТРУБПЛАСТ" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АКАДЕМБУДСЕРВІС" (покупець, відповідач) укладений договір №607 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити труби, комплектуючі та обладнання, а також супутні товари (надалі - товар), партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в Рахунках - фактурах або Специфікаціях (додатках) до цього договору чи визначеними в порядку, передбаченому цим договором (п.1.1. договору).
У відповідності до п.4.2. договору найменування, асортимент, кількість, ціна одиниці та загальна вартість партії товару, терміни поставки та оплати можуть бути узгоджені Сторонами в Специфікаціях (додатках) до цього договору, які підписані уповноваженими представниками сторін та є його невід'ємними частинами. Підписання Сторонами Специфікації є достатнім узгодженням умов постачання партії товару незалежно від порядку узгодження згідно із п.4.1. договору. Сторони в Специфікаціях (додатках) до цього договору можуть передбачити умови, що відрізняються від умов, передбачених даним договором.
Згідно із п. 4.4. договору поставка партії товару повинна супроводжуватись передачею покупцю накладної постачальника та/або акта здавання-приймання вантажу до перевезення, підписання кожного з яких представником покупця або експедитором (у випадку доставки товару перевізником), буде свідчити про отримання покупцем товару. Представник покупця повинен надати постачальнику чином оформлену довіреність на отримання матеріальних цінностей (довіреність ТМЦ).
Оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту передачі товару, якщо інший порядок розрахунків не визначений в рахунку-фактурі або в Специфікації, в порядку передбаченому даним договором (п.5.1. договору).
У пункті 8.3 договору сторони погодили, що у випадку невиконання (прострочення) термінів оплат товару постачальник має стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Згідно п.6 ст.232 Господарського кодексу України сторони що нарахування вказаної штрафної санкції припиняється через три роки від дня, коли оплата мала бути здійснена.
04.11.2019 між сторонами підписано Специфікацію №1 до договору, згідно із якою сторони погодили поставку товару на загальну на суму 166787,58 грн та порядок розрахунків, а саме: 50036,10 грн сплачується покупцем в порядку передоплати в 3-денний термін з дати укладення цієї Специфікації; 116751,48 грн - сплачується покупцем в термін не пізніше 60 календарних днів з дати поставки товару.
Відповідно до підписаної між сторонами Специфікації №2 від 21.11.2019 сторони узгодили поставку товару на суму 8043,66 грн та дійшли згоди про наступний порядок розрахунків: 2413,10 грн сплачується покупцем в порядку передоплати в 3-денний термін з дати укладення цієї Специфікації; 5630,56 грн - сплачується покупцем в термін не пізніше 60 календарних днів з дати поставки товару.
На підтвердження виконання взятих на себе зобов'язань в частині поставки товару позивач надав у матеріали справи видаткові накладні №ЕТП КЛ1211/013 від 12.11.2019 на суму 154617,02 грн, №ЕТП КВ1811/018 від 18.11.2019 на суму 12170,56 грн, №ЕТП КЛ2811/025 від 28.11.2019 на суму 8043,66 грн, довіреності на отримання ТМЦ: №11 від 11.11.2019, №21 від 21.11.2019 та акт підтвердження приймання-передачі товару від 13.01.2020 на загальну суму 174831,24 грн.
Згідно із платіжним дорученням №448 від 08.11.2019 відповідач здійснив попередню оплату за договором на суму 50040,00 грн.
Таким чином заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 124791,24 грн.
Між сторонами підписані акти звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2020, 30.06.2020 та 03.09.2020 згідно із якими заборгованість відповідача перед позивачем становить 124791,24 грн.
Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині оплати за поставлений товар, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 124791,24 грн, а також нарахованих у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання пені у сумі 26968,58 грн, інфляційних втрат у сумі 11539,39 грн та 3% річних у сумі 5446,00 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як встановлено судом, позивач на виконання взятих на себе зобов'язань за договором №607 від 04.11.2019 поставив відповідачу, а останній прийняв товар на загальну суму 174831,24 грн, що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними: №ЕТП КЛ1211/013 від 12.11.2019 на суму 154617,02 грн, №ЕТП КВ1811/018 від 18.11.2019 на суму 12170,56 грн, №ЕТП КЛ2811/025 від 28.11.2019 на суму 8043,66 грн, актом підтвердження приймання-передачі товару від 13.01.2020 та довіреностями на отримання ТМЦ: №11 від 11.11.2019, №21 від 21.11.2019.
Видаткові накладні №ЕТП КЛ1211/013 від 12.11.2019, №ЕТП КВ1811/018 від 18.11.2019, №ЕТП КЛ2811/025 від 28.11.2019 підписані відповідачем без заперечень та зауважень.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.
У відповідності до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За змістом п.5.1. договору оплата товару відповідачем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту передачі товару.
Специфікацією №1 від 08.11.2019 сторони погодили, що 50036,10 грн сплачується відповідачем в порядку передоплати в 3-денний термін з дати укладення цієї Специфікації; 116751,48 грн - сплачується відповідачем в термін не пізніше 60 календарних днів з дати поставки товару.
Відповідно до Специфікації №2 від 21.11.2019 сторони дійшли згоди про наступний порядок розрахунків: 2413,10 грн сплачується відповідачем в порядку передоплати в 3-денний термін з дати укладення цієї Специфікації; 5630,56 грн - сплачується відповідачем в термін не пізніше 60 календарних днів з дати поставки товару.
Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Частиною першою статті 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У відповідності до ч.5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
З огляду на встановлені договором строки оплати, враховуючи наведені норми законодавства, відповідач зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар в наступні строки: за видатковою накладною №ЕТП КЛ1211/013 від 12.11.2019 - до 13.01.2020; за видатковою накладною №ЕТП КВ1811/018 від 18.11.2019 - до 17.01.2020; за видатковою накладною ЕТП КЛ2811/025 від 28.11.2019 - до 27.01.2020.
Отже, з огляду на погоджений сторонами порядок оплати, строк оплати за поставлений товар є таким, що настав.
Згідно із платіжним дорученням №448 від 08.11.2019 відповідач здійснив попередню оплату за договором на суму 50040,00 грн, а тому заборгованість відповідача перед позивачем становить 124791,24 грн.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань оплату поставленого позивачем товару у повному обсязі не здійснив, у зв'язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем, становить 124791,24 грн.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому суд зазначає, що обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
У відповідності до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Встановленими вище обставинами підтверджено обґрунтованість заявлених позивачем вимог.
Невиконане зобов'язання за договором у сумі 124791,24 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за поставлений товар у сумі 124791,24 грн відповідачем не надано.
Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 124791,24 грн належним чином доведена, відповідачем належними доказами не спростована, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 124791,24 грн.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язання за договором в частині оплати за поставлений товар позивачем нараховані та заявлені до стягнення пеня у сумі 26968,58 грн, інфляційні втрати у сумі 11539,39 грн та 3% річних у сумі 5446,00 грн.
За змістом ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у п.8.3. договору, відповідно до якого сторони погодили, що у випадку невиконання (прострочення) термінів оплат товару постачальник має стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Згідно п.6 ст.232 Господарського кодексу України сторони що нарахування вказаної штрафної санкції припиняється через три роки від дня, коли оплата мала бути здійснена.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Нарахування пені та 3% річних здійснено позивачем за період з 10.01.2020 по 24.06.2021 на суму 124791,24 грн. Інфляційні втрати нараховані на заборгованість у сумі 124791,24 грн за січень 2020 року - березень 2021 року.
Однак враховуючи погоджені сторонами строки оплати та порядок нарахування пені, нарахування пені та 3% річних слід здійснювати у наступному порядку:
з 14.01.2020 по 17.01.2020 на заборгованість у сумі 106990,22 грн (борг за видатковою накладною №ЕТП КЛ1211/013 від 12.11.2019 з урахуванням попередньої оплати у сумі 50040,00 грн за Специфікацією №1 від 04.11.2019 та 2413,10 грн - сума попередньої оплати за Специфікацією №2 від 21.11.2019);
з 18.01.2020 по 27.01.2020 на заборгованість у сумі 119160,68 грн (борг за видатковими накладними №ЕТП КЛ1211/013 від 12.11.2019 та №ЕТП КВ1811/018 від 18.11.2019 та 2413,10 грн - сума попередньої оплати за Специфікацією №2 від 21.11.2019);
з 28.01.2020 по 24.06.2021 на заборгованість у сумі 124791,24 грн (борг за видатковими накладними: №ЕТП КЛ1211/013 від 12.11.2019, №ЕТП КВ1811/018 від 18.11.2019, ЕТП КЛ2811/025 від 28.11.2019).
Також нарахування інфляційних втрат слід здійснювати за січень 2020 року на суму 104577,02 грн, за лютий 2020 року по березень 2021 року на заборгованість у сумі 124791,24 грн.
За перерахунком суду пеня становить 2650336 грн, 3% річних - 5393,25 грн та інфляційні втрати - 11481,25 грн. Таким чином позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат суд задовольняє частково.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ЄВРОТРУБПЛАСТ".
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКАДЕМБУДСЕРВІС" (01023, місто Київ, ПЕЧЕРСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 3, офіс 403, ідентифікаційний код 42013298) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ЄВРОТРУБПЛАСТ" (93009, Луганська обл., місто Рубіжне, ВУЛИЦЯ ТРУДОВА, будинок 1, ідентифікаційний код 33090871) заборгованість у сумі 124791,24 грн, пеню у сумі 26503,36 грн, інфляційні втрати у сумі 11481,25 грн, 3 % річних у сумі 5395,25 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2522,57 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 06.09.2021.
Суддя С.О. Турчин