ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.09.2021Справа № 910/9389/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Коне Ліфти"
про ухвалення додаткового рішення
у справі №910/9389/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коне Ліфти"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент"
про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних за Договором № 17165/MNT від 03.04.2019.
Представники учасників судового процесу: не викликались.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2021 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Девелопмент» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коне Ліфти» заборгованість у розмірі 9 483 грн. 78 коп., 3% річних у розмірі 465 грн. 68 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 008 грн. 72 коп., пеню у розмірі 604 грн. 96 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270 грн. 00 коп.
27.08.2021 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Коне Ліфти" подано заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій також заявлено про поновлення строку для подання доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частина 1 ст. 119 ГПК України визначає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №910/22695/13.
Із правового контексту норм статей 118, 119 Господарського процесуального кодексу України убачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 910/15481/17.
Згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, Господарським процесуальним кодексом України не встановлено неможливості поновлення пропущеного процесуального строку для подання стороною доказів на підтвердження розміру судових витрат у зв'язку з розглядом справи.
Схожий за змістом правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 21.12.2019 у справі №910/6298/19, від 24.12.2019 у справі №909/359/19.
Обґрунтовуючи подану заяву, заявник зазначає, що судом в рішенні встановлено необґрунтованість тверджень позивача про понесення в межах розгляду спору витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5 000,00 грн., в зв'язку з чим, позивачем надано докази в підтвердження заявлених витрат.
Так, частиною 8 статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У даному випадку, будь-яких заяв, в порядку ч. 8 ст. 129 та ч. 1 ст. 221 ГПК України, матеріали справи не містять.
Таким чином, позивачем не заявлялось заяв про те, що докази в підтвердження понесених витрат на правничу допомогу будуть подані після ухвалення судового рішення.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, у рішенні суду зазначено: «Щодо розподілу витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., заявлених позивачем, суд зазначає таке.
Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - збір, який справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1-2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Однак, в обґрунтовування розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем не додано жодного доказу.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Тобто, виходячи з відсутності у матеріалах справи документів, які б підтверджували понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., суд дійшов висновку щодо необґрунтованості тверджень позивача про понесення в межах розгляду спору витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
Згідно з ч. 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Таки чином, оскільки сама лише вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., без надання відповідних доказів в підтвердження понесення таких витрат, не може бути беззаперечним доказом понесення стороною дійсних витрат у заявленому розмірі, вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. залишається судом без задоволення.».
Відтак, як вбачається з рішення суду, судом вирішено питання про судові витрати, а отже відсутні правові підстави для ухвалення додаткового судового рішення, з урахуванням наведеного.
Керуючись ст.ст. 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд,
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Коне Ліфти" про ухвалення додаткового рішення відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 256, 257 та підпунктом 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.А. Грєхова