ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.09.2021Справа № 910/10222/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом фізичної особи - підприємця Бойка Сергія Михайловича до приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" про стягнення 76 048,40 грн.,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
У червні 2021 року фізична особа - підприємець Бойко Сергій Михайлович звернувся до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (далі - Компанія) заборгованості у розмірі 76 048,40 грн., що утворилася у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання охоронних послуг від 31 серпня 2020 року № 01.09-2020/ПТФ.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29 червня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено процесуальні строки для подання сторонами заяв та клопотань.
Крім того, цією ухвалою окремо зобов'язано позивача у період з 26 липня 2021 року по 28 липня 2021 року надати суду письмове підтвердження, чи не змінилася ціна позову. У випадку повного або часткового погашення відповідачем спірної заборгованості - надати докази такого погашення.
23 липня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Компанія заперечувала проти позову з підстав ненадання позивачем належних доказів на підтвердження заявленої ним суми основного боргу.
Цього ж дня, 23 липня 2021 року, до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем наведено доводи на спростування позиції відповідача.
27 липня 2021 року до суду від позивача надійшло підтвердження про те, що сума заборгованості відповідача не змінилась і становить 76 048,40 грн.
Судом встановлено, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для розгляду справи по суті. Крім цього, судом було надано достатньо часу для забезпечення можливості подання сторонами всіх необхідних доказів, клопотань, пояснень, заперечень тощо, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
31 серпня 2021 року між позивачем (охоронне агентство) та Компанією (замовник) було укладено договір № 01.9-2020/ПТФ про надання охоронних послуг, за умовами пунктів 21.1., 2.2. якого позивач зобов'язався забезпечити недоторканність об'єкту охорони та схоронність ТМЦ, що передаються замовником під охорону згідно акту (додатки 4, 7 до договору), а замовник - сплачувати встановлену цим договором плату. Об'єкт охорони визначається в дислокації (додаток № 1 до договору).
Відповідно до пункту 2.3. договору охорона об'єкта здійснюється на визначених постах у дні й години згідно з дислокацією та інструкцією по охороні об'єкта замовника (додаток № 2 до договору), умов та положень даного договору.
Пунктом 7.3. договору сторони погодили, що загальна сума щомісячної плати за даним договором вираховується згідно з методикою, викладеною в протоколі погодження договірної ціни (додаток 3) та складає 91 024,20 грн без ПДВ.
Оплата коштів за надані послуги проводиться на підставі підписаного акту про надання охоронних послуг та може проводитися частинами протягом наступного місяця, що слідує за звітним (пункт 7.4. договору).
Згідно з умовами пункту 7.5. договору охоронне агентство зобов'язане надати замовнику акти про надання охоронних послуг до 2 числа місяця, наступного за звітним. Замовник зобов'язаний протягом 5 робочих днів розглянути поданий акт та підписати його або надати вмотивовані заперечення щодо викладеного в акті про надання охоронних послуг.
Датою оплати за даним договором вважається дата фактичного списання грошових коштів з рахунку замовника (пункт 7.6 договору).
Пунктом 10.1. договору встановлено, що договір набирає чинності з 1 вересня 2020 року та діє до 1 вересня 2021 року.
30 грудня 2020 року сторони договору уклали додаткову угоду № 1, відповідно до якої домовились розірвати цей договір з 30 грудня 2020 року.
Звертаючись до суду, позивач зазначав, що відповідач свої зобов'язання за договором виконував неналежним чином, у зв'язку з чим на час розгляду даної справи за Компанією рахується заборгованість по оплаті наданих послуг у розмірі 76 048,40 грн.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
За умовами частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем були надані відповідачу послуги за договором від 31 серпня 2020 року № 01.9-2020/ПТФ у період з вересня 2020 року по 31 грудня 2020 року, що підтверджується підписаними обома сторонами актами здачі прийняття робіт (надання послуг): від 30 вересня 2020 року № 04, від 2 листопада 2020 року № 09, від 30 листопада 2020 року № 11, від 31 грудня 2020 року № 13 (копії цих актів наявні в матеріалах справи).
Крім того, позивачем надано до матеріалів справи копію підписаного з відповідачем акту звірки взаєморозрахунків за період з вересня 2020 року по грудень 2020 року, відповідно до якого станом на 31 грудня 2020 року сума заборгованості замовника за договором становила 182 048,40 грн.
Також позивачем до матеріалів справи надано копії платіжних доручень, які підтверджують здійснення відповідачем розрахунків за спірним договором у січні 2021 року та лютому 2021 року, а саме, платіжні доручення: від 20 січня 2021 року № 3659518229 на суму 35 500,00 грн, від 26 січня 2021 року № 3659518232 на суму 35 500,00 грн, від 15 лютого 2021 року № 3659518261 на суму 35 000,00 грн.
Отже судом встановлено, що на час розгляду даної справи заборгованість відповідача за спірним договором складає 76 048,40 грн.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, вказував, що надані до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) підтверджують сам факт надання послуг за договором та не підтверджують документально факту наявності заборгованості за надані послуги.
Щодо таких доводів суд зазначає, що наявними у матеріалах справи первинними документами належним чином підтверджується прийняття відповідачем послуг за договором на загальну суму 364 096,80 грн, а також сплата відповідачем грошових коштів у загальному розмірі 106 000,00 грн. Крім того, такі доводи відповідача не узгоджуютьсяз пунктами 7.4.,7.5. укладеного між сторонами договору.
Акт звірки взаєморозрахунків не є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тож не може слугувати єдиним доказом на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів за договором.
Проте позивач визнає та підтверджує здійснення відповідачем розрахунків за договором на загальну суму 182 048,40 грн у період з листопада 2020 року по грудень 2021 року.
Як встановлено статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом встановлено, що зібрані у матеріалах справи докази свідчать про неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором та про наявність у нього заборгованості перед позивачем у розмірі 76 048,40 грн.
Доводи відповідача про недоведеність розміру заборгованості судом відхиляються як необґрунтовані та недоведені.
Судом при цьому враховано, що відповідачем не надано жодного доказу на спростування доводів позивача, викладених у позовній заяві, та на підтвердження сплати грошових коштів за договором в іншому розмірі, ніж обліковано позивачем.
У порядку, передбаченому статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими та підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами, а відтак такими, що підлягають задоволенню.
Також, у позовній заяві містяться вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом частин 1, 3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно із наявним у позовній заяві попереднім розрахунком судових витрат, розмір таких витрат, які позивач очікував понести у зв'язку з розглядом даної справи, становив 2 270,00 грн. судового збору, а також витрати на професійну правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до матеріалів справи договір від 19 квітня 2021 року № 19/04/1 про надання правничої, укладеним з адвокатським об'єднанням "Правниче бюро" та додаток № 1 до цього договору, відповідно до якого сторони узгодили вартість (гонорар адвокатського об'єднання за договором у розмірі 15 000,00 грн.
Разом із тим, за умовами пункту 4.9. зазначеного договору за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об'єднанням правничої допомоги та її вартість.
Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості (зокрема, передбачених умовами договору від 19 квітня 2021 року № 19/04/1), у зв'язку з чим суд не вбачає правових підстав для покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. У той же час в матеріалах справи відсутні будь-які заяви позивача щодо надання ним додаткових доказів понесення судових витрат у порядку, визначену частиною 8 статті 129 ГПК України.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (03115, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 121 В; ідентифікаційний код 01200244) на користь фізичної особи - підприємця Бойка Сергія Михайловича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 76 048 (сімдесят шість тисяч сорок вісім) грн 40 коп. основного боргу та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 40 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 6 вересня 2021 року.
Суддя Є.В. Павленко