ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.09.2021 Справа № 910/7112/21
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Діаконт"
доДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
простягнення 533082,41 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Діаконт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 533082,41 грн, з яких: 487791,88 грн основного боргу, 18837,69 грн пені, 5839,96 грн 3% річних та 20612,88 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання послуг за темою: "Технічне і сервісне обслуговування експлуатації системи СКГО МП-1000-1У енергоблоків №1, 2, 3 ВП ЮУ АЕС" №1-ВЯБ/19 від 02.12.2019 в частині оплати наданих послуг у встановлений цим правочином строк.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/7112/21, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали та строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
18.06.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що порушення строку оплати за надані позивачем послуги є наслідком настання кризової економічної ситуації на ринку електроенергетики України в цілому, у зв'язку з чим, з огляду на відсутність вини відповідача у простроченні виконання зобов'язання, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" просить відмовити у стягненні 3% річних та інфляційних втрат.
Крім того відповідач зазначив, що розрахунок пені, наведений позивачем є невірним та навів контрозрахунок належної до стягнення суми.
Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
02.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діаконт" (виконавець) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (замовник) укладено договір про надання послуг за темою: "Технічне і сервісне обслуговування експлуатації системи СКГО МП-1000-1У енергоблоків №1, 2, 3 ВП ЮУ АЕС" №1-ВЯБ/19 (надалі - договір) відповідно до умов якого замовник доручає виконавцеві, а виконавець бере на себе зобов'язання якісно надати за плату послуги: "Технічне і сервісне обслуговувана експлуатації системи СКГО МП-1000-1У енергоблоків №1,2, З ВП ЮУАЕС". Перелік та обсяг послуг, які є предметом цього договору, визначаються технічним завданням (додаток 1). Зміст і строк надання послуг визначені календарним планом (додаток 2). Приймання і оцінка наданих послуг здійснюється замовником відповідно до вимог технічного завдання та календарного плану комісійно у ВП ЮУАЕС (п.п.1.1, 1.2, 1.3, 1.4).
Вартість послуг за цим договором визначається відповідно до кошторису розшифровками статей витрат (додаток 3) та згідно з протоколом погодження договірної ціни (додаток 4) і складає 527998,85 грн з ПДВ. Вартість послуг, зазначена у договорі, є орієнтовною. Замовник здійснює оплату фактично наданих послуг на розрахунковий рахунок виконавця відповідно до оформленого двостороннього акту здачі-приймання наданих послуг протягом 60 банківських днів з дати підписання акту (п.п.2.1, 2.1.1, 2.2 договору).
Здача-приймання оформлених в установленому у замовника порядку результатів наданих послуг за договором здійснюється у ВП ЮУАЕС супровідними документами виконавця і оформлюється двостороннім актом здачі-приймання наданих послуг. Акт здачі-приймання послуг готується в 3-х (трьох) примірниках: 1 (один) - виконавцеві, 2 (два) - замовнику. Оформлені сторонами акти здачі-приймання результатів наданих послуг є підставою для взаємних розрахунків (п.3.1 договору).
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань по п.2.2 даного договору замовник сплачує виконавцеві пеню в розмірі 0,1% від неоплаченої суми, за кожний день прострочення, але не більше 7% неоплаченої суми (п.6.3 договору).
Договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою і діє до 31.01.2021 (п.10 договору).
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму 487791,88 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами здачі-приймання надання послуг за договором №1 від 23.04.2020 на суму 163296,14 грн, №2 від 13.08.2020 на суму 160443,60 грн, №3 від 22.01.2021 на суму 164052,14 грн.
21.12.2020 позивач надіслав на адресу відповідача лист №668-20 від 21.12.2020 про оплату заборгованості.
У відповіді на вказаний лист, відповідач листом №51/14 від 04.01.2021 повідомив позивача про те, що заборгованість з оплати за надані послуги виникла внаслідок несвоєчасної оплати ДП "Гарантований покупець" за відпущену електричну енергію.
Відповідно до підписаного між сторонами акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2020 - 18.03.2021 заборгованість відповідача перед позивачем за надані останнім послуги станом на 18.03.2021 складала 487791,88 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, за твердженнями позивача, виконанням відповідачем свого обов'язку зі сплати за надані позивачем послуги, внаслідок чого останнім заявлені вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості, пені, 3% річних і інфляційних втрат.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.
Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір, за умовами якого відповідач доручив позивачу, а останній взяв на себе зобов'язання якісно надати за плату послуги: "Технічне і сервісне обслуговувана експлуатації системи СКГО МП-1000-1У енергоблоків №1,2, З ВП ЮУАЕС".
При цьому на виконання умов договору позивач надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 487791,88 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами здачі-приймання надання послуг за договором №1 від 23.04.2020 на суму 163296,14 грн, №2 від 13.08.2020 на суму 160443,60 грн, №3 від 22.01.2021 на суму 164052,14 грн.
Як вже вказувалось судом, згідно п.2.2 договору замовник здійснює оплату фактично наданих послуг на розрахунковий рахунок виконавця відповідно до оформленого двостороннього акту здачі-приймання наданих послуг протягом 60 банківських днів з дати підписання акту.
Отже, з урахуванням положень ст.530 Цивільного кодексу України та п.2.2 договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості наданих позивачем послуг настав.
Однак як свідчать матеріали справи, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" свої зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг належним чином та у строк, встановлений укладеним між сторонами договором не виконало, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість загальну суму 487791,88 грн, внаслідок чого позовні вимоги про стягнення зазначеної суми заборгованості є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З огляду на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивачем заявлено до стягнення пеню у загальному розмірі 18837,69 грн, 3% річних у розмірі 5839,96 грн за загальний період прострочення з 21.07.2020 по 19.04.2021 та інфляційні втрати на суму 20612,88 грн за загальний період прострочення з 01.08.2020 по 31.03.2021.
Як вже вказувалось судом, відповідач свого обов'язку по сплаті коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), а відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому, за висновками суду, оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем оплати за надані послуги, у позивача виникло право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до приписів ст.625 Цивільного кодексу України.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що порушення строку оплати за надані позивачем послуги є наслідком настання кризової економічної ситуації на ринку електроенергетики України в цілому, у зв'язку з чим, з огляду на відсутність вини відповідача у простроченні виконання зобов'язання, позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають, з огляду на таке.
Частиною 1 ст.614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч.2 ст.614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Умовами укладеного між сторонами правочину передбачено, що замовник здійснює оплату фактично наданих послуг на розрахунковий рахунок виконавця відповідно до оформленого двостороннього акту здачі-приймання наданих послуг протягом 60 банківських днів з дати підписання акту.
При цьому, положення укладеного між сторонами договору не містять будь-яких застережень про відкладальні умови, які стосуються оплати за надані позивачем послуги, а відповідачем не надано суду доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.
За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення інфляційних втрат судом встановлено, що їх розмір відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 20612,88 грн за загальний період прострочення з 01.08.2020 по 31.03.2021 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо суми нарахованих 3% річних за загальний період прострочення з 21.07.2020 по 19.04.2021, то суд зауважує, що позивачем невірно визначено дату початку розрахунку 3% річних з урахуванням умов договору щодо здійснення оплати за надані послуги, оскільки належною датою за актом здачі-приймання наданих послуг №1 від 23.04.2020 є 23.07.2020.
Судом перераховано належний до сплати розмір 3% річних за загальний період прострочення з 23.07.2020 по 19.04.2021, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3%річних на суму 5805,17 грн.
Щодо вимог про стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.1 та 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.3 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по п.2.2 даного договору замовник сплачує виконавцеві пеню в розмірі 0,1% від неоплаченої суми, за кожний день прострочення, але не більше 7% неоплаченої суми.
З наведеного пункту договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (0,1% від суми боргу) та порядок її нарахування (за кожний день).
Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Із наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що останнім було враховано наведені приписи закону.
В той же час, як вже вказувалось судом, позивачем було невірно визначено дату початку розрахунку пені з урахуванням умов договору щодо здійснення оплати за надані послуги, оскільки належною датою за актом здачі-приймання наданих послуг №1 від 23.04.2020 є 23.07.2020.
За здійсненим судом перерахунком сума належної до стягнення пені є більшою, ніж заявлено до стягнення позивачем у позові, а отже позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню в повному обсязі.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Діаконт" звернулося до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" підлягають задоволенню частково.
Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вул.Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діаконт" (08170, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Віта-Поштова, вул.Набережна, будинок 33, ідентифікаційний код 33870520) 487791 (чотириста вісімдесят сім тисяч сімсот дев'яносто одна) грн 88 коп. основного боргу, інфляційні втрати у розмірі 20612 (двадцять тисяч шістсот дванадцять) грн 88 коп., 3% річних у розмірі 5805 (п'ять тисяч вісімсот п'ять) грн 17 коп., пеню на суму 18837 (вісімнадцять тисяч вісімсот тридцять сім) грн 69 коп. та судовий збір у розмірі 7995 (сім тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн 71 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257, п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.М.Смирнова