номер провадження справи 33/82/21
31.08.2021 Справа № 908/2198/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.
При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.
Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2198/21
за позовом Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Бердянського міжрайонного району електричних мереж (71101, Запорізька область, м.Бердянськ, вул. Приазовська, буд. 149)
до відповідача: Державного навчального закладу «Осипенківський професійний аграрний ліцей» (71600, Запорізька область, Бердянський район, с. Осипенко, вул. Суворова, буд. 11)
про стягнення суми
За участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
29.07.2021 у Господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 4661 від 22.07.2021) Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Бердянського міжрайонного району електричних мереж до Державного навчального закладу «Осипенківський професійний аграрний ліцей» про стягнення 10104,06 грн. боргу за перевищення договірної величини електроспоживання за грудень 2017.
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 29.07.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2198/21 та визначено до розгляду судді МірошниченкоМ.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.08.2021 суддею МірошниченкоМ.В. відкрите провадження у справі № 908/2198/21 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначене на 31.08.2021.
У судове засідання 31.08.2021 представники сторін не з'явилися, про час та місце слухання справи сторони повідомлені відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
У судовому засіданні 31.08.2021 справу розглянуто, підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про постачання електричної енергії № 74 від 19.01.2017 та ч. 6 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику». Позивач вказує на те, що відповідачем здійснено перевищення договірної величини електроспоживання за грудень 2017 внаслідок чого відповідачу нараховано борг в сумі 10104,06грн.
Відповідач не визнав заявлені позовні вимог з підстав викладених в відзиві на позовну заяву (вх. 17458/08-08/21 від 25.08.2021). Вказуючи на те, що договірна величина споживання електричної енергії є сумою договірних величин очікуваного споживання електричної енергії на всіх площадках вимірювання, зазначених у відповідному договорі про постачання електричної енергії. Нарахування енергопостачальником споживачу плати за перевищення договірної величини споживання електричної енергії по окремим площадкам вимірювання, за умови не перевищення загальної величини споживання електричної енергії (за всіма площадками вимірювання), встановленої у договорі про постачання електричної енергії, є неправомірним.
Звертає увагу на те, що у жодному пункті договору №74 від 19 січня 2017 р. не передбачена відповідальність за перевищення договірної величини споживання електричної енергії по кожній окремій площадці вимірювання. Тому перевищенням споживання електричної енергії необхідно вважати суму спожитої електроенергії на всіх площадках вимірювання. Відповідно до наданого позивачем Акту про спожиту електричну енергію у грудні 2017 року, ДНЗ «Осипенківський професійний аграрний ліцей» було спожито усього 66710 кВт. Так як обсяг споживання електричної енергії за грудень місяць був згідно додатку №1 66960 кВт, а обсяг споживання електричної енергії за грудень місяць ДНЗ «Осипенківський ПАЛ» склав 66710 кВт, відповідачем не було перевищено договірний ліміт за грудень місяць.
Оплата за електричну енергію у грудні місяці 2017 року була проведена у повному обсязі згідно спожитої величини яка становила 66710 кВт., тому відповідач не визнає та вважає неправомірним нарахування позивачем боргу за перевищення договірної величини електроспоживання, про що повідомив останньому в усній формі після отримання рахунку №74/12п від 04.01.2018 р. Крім того, посилання позивача на положення Закону України «Про електроенергетику», зокрема на ст.26, як на підставу для нарахування та стягнення боргу за перевищення договірної величини електроспоживання, суперечить нормам чинного законодавства.
17.08.2021 від позивача подана заява про зміну позовних вимог (долучена до матеріалів справи). Позивачем фактично виправлено допущену ним помилку в частині зазначення банківських реквізитів. Заява судом прийнята.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, обмежений строк розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд
19.01.2017 року Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" та Державний навчальний заклад "Осипенківський професійний аграрний ліцей" уклали договір про постачання електричної енергії №74 від 19.01.2017 року (далі-договір).
Згідно умов якого відповідач зобов 'язаний щомісяця надавати звіт про спожиту електричну енергію, оплачувати вартість спожитої електроенергії, оплачувати послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, а при рішенні питань які не оговорені договором сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією від 31.07.1996р. № 28 зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.1996р. за № 417/1442 (далі - ПКЕЕ).
Абзацом 5 п. 6.6 ПКЕЕ передбачено, що початок та тривалість розрахункового періоду для розрахунку плати за спожиту електричну енергію , форма та порядок оплати, терміни здійснення платежів зазначаються у договорі між постачальником електричної енергії та споживачем.
Відповідно до положень п. 5.5 ПКЕЕ істотними умовами договору про постачання електричної енергії, зокрема, є договірні величини споживання електричної енергії (помісячно). Договірні величини споживання електричної енергії узгоджуються сторонами відповідно до вимог п. 4.2 ПКЕЕ та оформлюються додатком до договору про постачання електричної енергії.
В обґрунтування позовних вимог позивача посилається на абзаці 1 пункту 6.16 ПКЕЕ яким передбачено, що обсяг перевищення договірної величини споживання електричної енергії протягом розрахункового періоду оплачується відповідно до законодавства України та договору. За перевищення за розрахунковий період договірної величини споживання електричної енергії споживач сплачує Постачальнику електричної енергії вартість різниці фактично спожитої та договірної величини за середньозваженим тарифом у розмірі передбаченому ст. 26 Закону України «Про електроенергетику».
Відповідно договору у разі перевищення споживачем договірної величини споживання електричної енергії , що визначається постачальником електричної енергії при підбиті підсумків розрахункового періоду на основі «Акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» сума платежу для остаточного розрахунку збільшується на величину вартості, визначеної виходячи із середньозваженого тарифу, різниці фактично спожитої та договірної величин споживання електричної енергії.
Відповідно до абзацу 9 п.6.11 ПКЕЕ оплата рахунків повинна бути здійснена у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунку.
Позивач зазначає, що додатком №1 до договору №74 від 19.01.2017року встановленні обсяги постачання електричної енергії ДПЗ "Осипенковський ПАЛ" на грудень 2017 року в обсязі 35960 кВт.год
При цьому, відповідно до даного Акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію відповідачем спожито в грудні 2017 року загальний обсяг 66710 кВт.год у тому числі гуртожиток 25110 кВт.год (який при розрахунку не враховується) таким чином обсяг спожитої електроенергії склав 66710 - 25110 = 41600 кВт.год.
Відповідно перевищення договірної величини електроспоживання склало: 41600 - 35960 = 5640 кВт.год.
Розраховуючи суму боргу позивач посилається на те, що у разі перевищення за розрахунковий період договірної величини споживання електричної енергії споживач сплачує постачальнику електричної енергії вартість фактично спожитої та договірної величини за середньозваженим тарифом у розмірі передбаченому ст.26 Закону України «Про електроенергетику» .
У разі коли споживач зобов'язаний відповідно до ч.6 ст. 26 Закону та умов Договору сплатити суми за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, то структура такого платежу містить одну частину, яка відповідає оплаті за товар, та другу частину, яка відповідає санкції за перевищення договірних величин споживання електроенергії.
Судом встановлено, що на момент укладення договору ринок електроенергії ще не існував та розподіл і постачання як непромислової енергії так і електроенергії для населення складалося в одному договорі, і їх сума становила договірну величину споживання електроенергії.
Обсяги спожитої електроенергії визначаються точками обліку електричної енергії на підприємстві. В ДНЗ «Осипенківський професійний аграрний ліцей» таких дві, що підтверджується Актом про спожиту електричну енергію у грудні 2017 року (додається в документах наданих позивачем) де зазначено обсяг усього та у тому числі гуртожиток.
Договірна величина споживання електричної енергії є сумою договірних величин очікуваного споживання електричної енергії на всіх площадках вимірювання, зазначених у відповідному договорі про постачання електричної енергії.
Нарахування енергопостачальником споживачу плати за перевищення договірної величини споживання електричної енергії по окремим площадкам вимірювання, за умови не перевищення загальної величини споживання електричної енергії (за всіма площадками вимірювання), встановленої у договорі про постачання електричної енергії позивачем не доведені.
Умови договір №74 від 19 січня 2017 р. не містять відповідальність за перевищення договірної величини споживання електричної енергії по кожній окремій площадці вимірювання.
Тому, суд погоджується з запереченнями відповідача, що перевищенням споживання електричної енергії необхідно вважати суму спожитої електроенергії на всіх площадках вимірювання. Відповідно до наданого позивачем Акту про спожиту електричну енергію у грудні 2017 року, ДНЗ «Осипенківський професійний аграрний ліцей» було спожито усього 66710 кВт.
Так як обсяг споживання електричної енергії за грудень місяць був згідно додатку №1 66960 кВт, а обсяг споживання електричної енергії за грудень місяць ДНЗ «Осипенківський ПАЛ» склав 66710 кВт, відповідачем не було перевищено договірний ліміт за грудень місяць.
Оплата за електричну енергію у грудні місяці 2017 року була проведена у повному обсязі згідно спожитої величини яка становила 66710 кВт.
Посилання позивача на положення Закону України «Про електроенергетику», зокрема на ст.26, як на підставу для нарахування та стягнення боргу за перевищення договірної величини електроспоживання, суперечить нормам чинного законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до ч.6. ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» (в редакції чинній на момент укладення договору №74 від 19.01.2017) споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Пункт 1 частини 3 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про освіту» передбачає, що до приведення законодавства і установчих документів закладів освіти у відповідність із цим Законом терміни «навчальний заклад» і «заклад освіти» є ідентичними, а всі суб'єкти владних повноважень і навчальні заклади керуються всіма положеннями цього Закону, що стосуються закладів освіти, а також положеннями законодавства, що стосуються навчальних закладів у частині, що не суперечить цьому Закону.
Пункт 6 частини 1 Закону України «Про освіту» закріплює, що заклад освіти - юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність.
Звертаємо увагу на те, що Державний навчальний заклад «Осипенківський професійний аграрний ліцей» є саме навчальним закладом професійно-технічної освіти, а отже застосування до нього положень ч.6. ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» прямо заборонено законом.
Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 6 статті 26 Закону України «Про електроенергетику», яка була чинною на момент укладення договору №74 від 19.01.2017, було передбачено, що споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Однак, 11.06.2017 набув чинності Закон України «Про ринок електричної енергії».
Відповідно до п. 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії» визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про електроенергетику», крім: визначення термінів «енергогенеруючі компанії», «енергопостачальними», «оптовий ринок електричної енергії України», «учасники оптового ринку електричної енергії України», «граничні показники», «поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії», «алгоритм оптового ринку електричної енергії», «оптове постачання електричної енергії», «уповноважений банк», передбачених статтею 1, які втрачають чинність з дати початку дії нового ринку електричної енергії; статті 9, яка втрачає чинність через 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом; абзаців першого і другого частини другої статті 12, які втрачають чинність з дати початку дії нового ринку електричної енергії; статей 15, 15-1, 17, які втрачають чинність з дати початку дії нового ринку електричної енергії.
Отже, обов'язок сплати споживачами енергопостачальникам двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини, у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину, було передбачено частиною 6 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», що втратив чинність з 11.06.2017.
Чинний у грудні 2017 року Закон України «Про ринок електричної енергії» не передбачає відповідальності за порушення договірних величин споживання електричної енергії та не встановлює її розміру.
Спірні правовідносини виникли між сторонами у грудні 2017 року, тобто після вищевказаних змін у законодавстві.
Разом з тим, пунктом 15.5 договору закріплено, що у разі набрання чинності Закону України, що визначає особливості здійснення закупівлі електричної енергії, послуг з її постачання, передачі та розподілу, сторони зобов'язуються привести умови цього договору у відповідність до зазначеного законодавчого акту.
Отже, сторони укладаючи договір, зобов'язувалися керуватися чинним законодавством і при виконанні договору узгоджувати свою поведінку з урахуванням положень саме чинного законодавства, яке не передбачає відповідальності за перевищення договірних величин споживання електроенергії.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №І-рп99 «У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)», за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. З ЦК України).
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування об'єктами цивільних правовідносин мають буди належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.
При виконанні договору сторони повинні узгоджувати свою поведінку з урахуванням положень саме чинного законодавства , яке не передбачає відповідальності за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та не встановлює її розміру.
Згідно з приписами ст.ст. 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
На підставі викладеного вище, в позові слід відмовити.
Враховуючи те, що суд відмовляє в задоволенні позовних заяву відповідача про застосування строків позовної давності слід залишити без розгляду.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
Відповідно до відзиву відповідач просив стягнути з позивача на його користь 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відтак, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що визначено частиною 6 статті 126 ГПК України.
У відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 23.01.2012 № 454 - адвокат Кузьмінський О.О. та оригінал ордеру серія ЧК № 181707 від 20.08.2021.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з частиною першою статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
Згідно з приписами пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited" проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.
Дослідивши та оцінивши представлені відповідачем матеріали, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В позові відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Бердянського міжрайонного району електричних мереж (71101, Запорізька область, м.Бердянськ, вул. Приазовська, буд. 149, ЄДРПОУ 00130926) на користь Державного навчального закладу «Осипенківський професійний аграрний ліцей» (71600, Запорізька область, Бердянський район, с. Осипенко, вул. Суворова, буд. 11, ЄДРПОУ 20507184) 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп. суму витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 06 вересня 2021. Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя М.В. Мірошниченко