проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"06" вересня 2021 р. Справа № 925/58/21
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Терещенко О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Сільськогосподарського приватного підприємства "РВД-АГРО" (вх.№1828Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 19.05.2021 (суддя Н.А.Новікова, повний текст рішення складено 19.05.2021) у справі №925/58/21
за позовом Фізичної особи-підприємця Пашковського Олександра Миколайовича, 18018, м. Черкаси;
до Сільськогосподарського приватного підприємства "РВД-АГРО", м. Харків
про стягнення заборгованості за Договором про проведення експерементальних робіт по захисту сільськогосподарських культур від хвороб та шкідників №25/07 від 25.07.2020 у розмірі 179712,00грн.,
Фізична особа-підприємець Пашковський Олександр Миколайович звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до Сільськогосподарського приватного підприємства "РВД-АГРО" про стягнення заборгованості за договором про проведення експериментальних робіт по захисту сільськогосподарських культур від хвороб та шкідників №25/07 від 25.07.2020 у розмірі 179712,00грн., з яких 138240,00грн. основного боргу та 41472,00грн. штрафних санкцій. Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2695,68грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 19.05.2021 у справі №925/58/21 (суддя Н.А.Новікова) позов задоволено повністю. Стягнуто з Сільськогосподарського приватного підприємства "РВД-АГРО" на користь Фізичної особи-підприємця Пашковського Олександра Миколайовича заборгованість за Договором про проведення експериментальних робіт по захисту сільськогосподарських культур від хвороб та шкідників №25/07 від 25.07.2020 у розмірі 179712,00грн., з яких: 138240,00грн. боргу та штраф в розмірі 41472,00грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2695,68грн.
В задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення суду відмовлено.
Сільськогосподарське приватне підприємство "РВД-АГРО" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 19.05.2021 у справі №925/58/21 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у розмірі: 142387,20грн., з яких: 138240,00грн. боргу та штраф в розмірі 4147,20 грн., розстрочити виконання рішення в частині погашення заборгованості перед позивачем.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що штрафні санкції в розмірі 30% від суми боргу є надмірними та мають бути зменшені на 90%. Вказує, що позивачем не доведено, що йому задано збитки простроченням зобов'язання зі сторони відповідача. Посилається, що підприємство перебуває в тяжкому фінансовому становищі, яке виникло внаслідок неврожайного 2020 року та має заборгованість по заробітній платі перед працівниками.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2021 для розгляду справи №925/58/21 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 у справі №922/58/21 у зв'язку з тим, що апеляційну скаргу Сільськогосподарського приватного підприємства "РВД-АГРО" на рішення господарського суду Харківської області від 19.05.2021 у справі №925/58/21 залишено без руху, оскільки апелянтом в порушення п.2 ч.3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до скарги не було додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Ухвалено заявнику апеляційної скарги усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Сільськогосподарське приватне підприємство "РВД-АГРО" подало клопотання про усунення недоліків (вх.№7782 від 07.07.2021) в якому просить долучити до матеріалів справи оригінал платіжного доручення від 01.07.2021 №5650 на суму 4043,52 грн.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 у справі №925/58/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення господарського суду Харківської області від 19.05.2021 у справі №925/58/21. Встановлено строк позивачу для подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (вх.№8540 від 26.07.2021), в якому проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим в результаті всебічного розгляду матеріалів справи та з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2021, у зв'язку з відставкою судді Дучал Н.М., визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Гетьман Р.А., суддя Терещенко О.І.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 25 липня 2020 року між ФОП Пашковським Олександром Миколайовичем (Виконавець) та Сільськогосподарським приватним підприємством "РВД-АГРО" (Замовник) укладено Договір про проведення експериментальних робіт по захисту сільськогосподарських культур від хвороб та шкідників №25/07 (надалі - Договір), відповідно до умов якого замовник просить виконавця провести експериментальні роботи по обробці сільськогосподарських культур кукурудзи на площі 705га засобами захисту рослин від шкідників (хвороб) з метою встановлення якості внесення засобів захисту рослин, виявлення та вибору найкращого способу внесення засобів. Вартість робіт, передбачених Договором, складає 270,00грн. за один гектар. Загальна вартість 190350,00грн.
Пунктом 2.2 Договору сторони погодили строк проведення робіт: з 30.07.2020 до 10.08.2020.
Відповідно до п. 3.2 Договору виконавець зобов'язаний, зокрема, своєчасно, якісно та в повному обсязі виконати роботи, передбачені договором з замовником.
Згідно з розділом 4 Договору кінцевий розрахунок по домовленості сторін за виконані об'єми робіт проводиться замовником не пізніше 15 днів після фактичного виконання робіт, що засвідчується актом.
За несвоєчасне проведення кінцевих розрахунків замовник сплачує виконавцю через 30 днів з моменту не проведених розрахунків штраф у розмірі 30% вартості неоплачених робіт, передбачених договором (п. 5.1 Договору).
Відповідно до п. 6 Договору дійсний договір складений у двох примірниках, підписаний сторонами і діє з моменту підписання до повного виконання.
Позивач виконав свої зобов'язання за Договором частково, а саме у період з 26.07.2020 по 05.08.2020 виконало передбачені Договором роботи по обробці кукурудзи на площі 512 га, що підтверджується Актом виконання сільськогосподарських робіт до договору від 25.07.2020.
Натомість, як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт не виконав та не розрахувався за виконані роботи, що стало підставою для звернення позивача з позовом до відповідача про стягнення з останнього 138240,00грн. боргу та 41472,00грн. штрафних санкцій.
Розділом 4 Договору сторони погодили, що кінцевий розрахунок по домовленості сторін за виконані об'єми робіт проводиться замовником не пізніше 15 днів після фактичного виконання робіт, що засвідчується актом.
Як вбачається з Акту виконання сільськогосподарських робіт до договору від 25.07.2020 фактично роботи з обробки 512га кукурудзи загальною вартістю 138240,00грн. позивачем були виконані 05.08.2020.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був сплатити за виконані роботи за Актом виконання сільськогосподарських робіт до договору від 25.07.2020 в строк до 20.08.2020.
Однак, як стверджує позивач, відповідач заборгованість у розмірі 138240,00грн. не сплатив.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд визнав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
До частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, - господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з Договору про проведення експериментальних робіт по захисту сільськогосподарських культур від хвороб та шкідників №25/07 від 25.07.2020, суди дійшли висновку про те, що даний договір за своє правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не передбачено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення ст. 73, 74 ГПК України, не надані докази, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення оплати за виконані роботи у строки, визначені Договором про проведення експериментальних робіт по захисту сільськогосподарських культур від хвороб та шкідників №25/07 від 25.07.2020, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сума заборгованості у розмірі 138240,00грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.
Вказана обставина відповідачем не заперечується.
З огляду на наведене, місцевий суд дійшов вірного висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання щодо розрахунку з позивачем за виконані за Актом виконання сільськогосподарських робіт до договору від 25.07.2020 роботи з обробки 512 га кукурудзи загальною вартістю 138240,00грн. з 20.08.2020.
Разом з тим, внаслідок прострочення відповідачем строків оплати вартості робіт, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції в розмірі 41472,00грн., що нараховані відповідно до п. 5.1 Договору на суму заборгованості в розмірі 138240,00грн. за Актом виконання сільськогосподарських робіт до договору від 25.07.2020.
Згідно із п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 5.1 Договору за несвоєчасне проведення кінцевих розрахунків замовник сплачує виконавцю через 30 днів з моменту не проведених розрахунків штраф у розмірі 30% вартості неоплачених робіт, передбачених договором.
Колегія суддів, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу у розмірі 41472,00грн., на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 549 ЦК України, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованими.
Разом з тим, відповідач у своєму відзиві заявив клопотання про зменшення розміру штрафу на 90 %. В апеляційній скарзі відповідач виклав аналогічні доводи щодо зменшення штрафу.
Так відповідач посилається на те, що позивачем не доведено, що йому задано збитки простроченням зобов'язання зі сторони відповідача. Внаслідок неврожайного 2020 року підприємство відповідача має збитковий фінансовий результат (пов'язаний із сезонністю робіт та несприятливими погодними умовами) та заборгованість по заробітній платі перед працівниками. Збільшення рівня мінімальної заробітної плати та її індексація збільшили фінансовий тягар на підприємство відповідача. Вказує на необхідність врахування добросовісної поведінки відповідача, який протягом 2020 року поступово погашав заборгованість та запропонував графік погашення заборгованості. Зазначає, що співвідношення між загальною сумою зобов'язання та розміром нарахованих штрафних санкцій в розмірі 30% є неспівмірно високим. Крім того, договір про надання сільськогосподарських послуг від 25.07.2020 №25/07 (обробка кукурудзи від шкідників) не приніс жодного прибутку, а навпаки був збитковим, так як урожай кукурудзи було втрачено.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 925/1471/16).
Втім, додані до відзиву довідка №б/н від 15.04.2021 та довідка Черкаського обласного центру з гідрометеорології №23.03.08/228 від 28.08.2020 вказують про наявність заборгованості по виплаті заробітної плати працівникам СПП "РВД-АГРО" в розмірі 3221173,30грн. та про несприятливі погодні умови, які обумовили зниження урожаю кукурудзи на території Черкаського району Черкаської області. Вказані довідки не підтверджують збитковий фінансовий результат підприємства відповідача.
Відповідачем не надано суду доказів, зокрема, знаходження у тяжкому фінансовому стані або виникнення інших суттєвих негативних наслідків для інтересів відповідача у зв'язку із сплатою штрафу в установленому договором розмірі.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про безпідставність доводів відповідача про те, що Договір про надання сільськогосподарських послуг №25/07 від 25.07.2020 не приніс жодного прибутку підприємству, а навпаки був збитковим, так як урожай кукурудзи було втрачено, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження викладених обставин.
Крім того, за змістом статей 42, 44 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Відповідно до цих правових норм, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду (Постанова ВС від 06.03.2019 по справі № 905/1851/17).
Згідно з ч. 1 ст. 627 та ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними: для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Тобто сторони наділені значними можливостями впливати на розмір штрафних санкцій, встановлюючи його в договорі, що цілком відповідає принципу свободи договору. Підписуючи договір, відповідач погодився з вказаним у п.5.1 Договору розміром штрафу.
Місцевий суд правомірно відхилив доводи відповідача про його добросовісну поведінку щодо поступового погашення заборгованості протягом 2020, оскільки доказів такого погашення відповідачем не надано до матеріалів справи, а також щодо пропозиції графіку погашення заборгованості, оскільки доказів звернення до позивача з відповідною пропозицією матеріали справи не містять. Також відповідачем не надано доказів погашення боргу за запропонованим ним у відповіді на претензію №12/1 від 13.01.2021 графіком за квітень 2021 року.
З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафу.
Крім того, відповідач, зокрема в апеляційній скарзі просить розстрочити виконання рішення в частині стягнення заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України). Також, суд враховує наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Особа, яка подала заяву про розстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.
Розглядаючи клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення щодо сплати суми боргу судами прийнято до уваги, що відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення. Тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує (може порушити) основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Апелянтом в обґрунтування заявленого клопотання про розстрочення виконання рішення суду не наведені підстави для такого розстрочення та не наведено виключні обставини, які давали б підстави для розстрочення виконання судового рішення. Ним також не надано доказів скрутного фінансового стану підприємства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.
Колегія суддів зазначає, що позивач і відповідач є самостійними суб'єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та одинакові ризики; відтак, подальше фактичне ухилення відповідача від сплати належних сум може завдати істотної шкоди позивачу та подальше зволікання з виконання рішення суду суперечить як законним правам та інтересам позивача так і вимогам ГПК України, оскільки не враховує матеріальні інтереси позивача.
Колегія суддів зазначає, що відповідач в апеляційній скарзі взагалі не наводить підстав для такого розстрочення та не зазначає в чому полягає незаконність рішення місцевого суду в частині відмови в його задоволенні.
За таких обставин, клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення задоволенню не підлягає.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів, як безпідставні, необґрунтовані та такі, що стосуються виключно переоцінки доказів.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Харківської області від 19.05.2021 у справі №925/58/21 без змін.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського приватного підприємства "РВД-АГРО" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 19.05.2021 у справі №925/58/21 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя О.І. Терещенко