проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"06" вересня 2021 р. Справа № 922/1436/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий:Зубченко І.В. (доповідач),
судді:Гребенюк Н.В., Медуниця О.Є.
при секретарі судового засідання: Романенко С.А.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач", м.Харків (вх.№2034Х/3 від 06.07.2021р.)
на рішення господарського суду Харківської області
ухвалене17.06.2021р. (повний текст складено та підписано 17.06.2021р. у м.Харкові)
у справі№922/1436/21 (суддя Лавренюк Т.А.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач", м.Харків
доЗачепилівської селищної ради Харківської області, смт.Зачепилівка Харківської області
простягнення 44.483,66грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач", м.Харків, позивач, звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, Зачепилівської селищної ради Харківської області, смт.Зачепилівка Харківської області, про стягнення заборгованості за поставлений природний газ у січні 2021р. в розмірі 44.483,66грн. Позовні вимоги мотивовані переданням позивачем відповідачу за відсутності договору у січні 2021р. природного газу в обсязі 5,05626тис.м.куб. на загальну суму 44.483,66грн., за який останній не розрахувався. В якості правових підстав позивач посилається на положення ст.ст.1212 - 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Рішенням господарського суду Харківської області від 17.06.2021р. (повний текст складено та підписано 17.06.2021р.) у справі №922/1436/21, ухваленим у порядку спрощеного позовного провадження, у задоволенні позовних вимог відмовлено. В основу рішення покладено висновки суду про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт бездоговірного постачання природного газу у січні 2021р. в обсязі 5,05626тис.м.куб.
Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно резолютивної частини якої просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2021р. у справі №922/1436/21 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В якості підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивач зазначає наступні:
- місцевий господарський суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що позивач повинен довести факт відсутності договірних зобов'язань між сторонами. Позивачем до позовної заяви додане клопотання про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи» інформації про суб'єкта господарювання, який здійснював постачання природного газу Зачепилівській селищній раді Харківської області у січні 2021р., та інформації про обсяги постачання, проте судом відмовлено у задоволенні названого клопотання. Під час розгляду справи позивач не мав змоги надати суду докази вжиття заходів щодо витребування інформації у оператора ГТС, а також причин неможливості отримати дану інформацію самостійно;
- за результатами споживання природного газу у січні 2021р. Зачепилівською селищною радою Харківської області перевищено плановий об'єм, встановлений додатковою угодою №7 від 15.01.2021р., а тому мало місце постачання природного газу поза договірними відносинами;
- 23.06.2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач" отримало лист №1277/02.01-25 від 23.06.2021р. від Зачепилівської селищної ради Харківської області щодо підтвердження факту постачання природного газу у січні 2021р. за відсутності договору, а також щодо можливості здійснення оплати у сумі 44.483,66грн. на підставі рішення суду;
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач" здійснювало постачання природного газу за відсутності договору Зачепилівській селищній раді Харківської області в опалювальний період. При цьому позивач не вчинив дій з припинення/обмеження постачання природного газу споживачу, оскільки внаслідок таких дій був би обмежений або зірваний процес виконання владних повноважень державною установою, зупинено теплогенеруюче та технологічне обладнання.
Для розгляду апеляційної скарги згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2021р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Гребенюк Н.В., Медуниця О.Є.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2021р. відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою та зобов'язано Зачепилівську селищну раду Харківської області у строк до 26.07.2021р. включно надати до суду відзив на апеляційну скаргу.
Відповідач своїм правом, наданим ст.263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Після проведення підготовчих дій в порядку ст.267 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 27.07.2021р. у справі №922/1436/21 призначив апеляційну скаргу до розгляду без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) відповідно до ч.10 ст.270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, клопотань про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами не заявлено, а судова колегія з власної ініціативи не встановила необхідності розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач" з повідомленням сторін.
Згідно із вимогами ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як встановлено господарським судом Харківської області та вбачається з наявних матеріалів справи, 17.01.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Мегагаз Постач” (далі - постачальник) та Зачепилівською селищною радою Зачепилівського району Харківської області (далі - споживач) укладено договір №7 (далі - договір), за умовами п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачу до 31.12.2020р. (включно): ДК 021:2015-09120000-6 газове паливо (природний газ) (далі - газ) належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятого газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Згідно з п.3.2 договору ціна газу становить 4.744,9357грн. за 1.000куб.м, у тому числі ПДВ 790,82грн.
Загальна вартість цього договору становить 144.991,00грн. (п.3.3 договору).
Відповідно до п.4.1 договору розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.
За умовами п.4.2 договору оплата за спожитий газ здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника протягом 10 робочих днів з дня підписання акту приймання-передачі.
Сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору, якими сторони погоджували планові обсяги постачання газу по місяцях, ціну постачання природного газу та строки дії договору.
Так, додатковою угодою №7 від 15.01.2021р. до договору №7 від 17.01.2020р. сторони змінили п.1.2 розділу 1 договору, у зв'язку із чим постачальник зобов'язався передати споживачу в 2020р. природний газ в обсягах - 20,85776тис.м.куб та з 01.01.2021р. по 28.02.2021р. - 3,71349тис.м.куб., усього з 01.01.2020р. по 28.02.2021р. - 24,57125тис.м.куб. Пункт 3.3 розділу ІІІ договору викладено в наступній редакції: "Загальна вартість цього договору збільшена не більше ніж 20% від суми договору, а саме на 23.452,17грн., у тому числі ПДВ - 3.908,69грн. та становить всього 140.713,26грн.". Термін дії договору №7 від 17.01.2020р. продовжено до 28.02.2021р.
На виконання умов договору №7 від 17.01.2020р. позивач поставив відповідачу у січні 2021р. природний газ 2711210000 в обсязі 3,71349тис.м.куб. на загальну суму 23.452,17грн., про що свідчить наявний у матеріалах справи акт приймання-передачі природного газу №173, який підписаний з боку відповідача без будь-яких зауважень та заперечень. Факт оплати відповідачем зазначеного обсягу природного газу позивачем не оспорюється.
Згідно тверджень Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач", останнім за відсутності укладеного договору в січні 2021р. було передано Зачепилівській селищній раді Харківської області додатково природний газ в обсязі 5,05626тис.м.куб. на загальну суму 44.483,66грн. На підтвердження зазначених обставин до матеріалів справи долучено акт приймання-передачі природного газу №83, який не містить підпису з боку споживача (відповідача).
З огляду на несплату відповідачем вартості природного газу, отриманого за актом приймання-передачі природного газу №83, позивач звернувся до відповідача з вимогою (вих.№282 від 17.03.2021р.) про стягнення заборгованості та просив підписати акт приймання-передачі природного газу, яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення.
Зазначені обставини стали підставою звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач" з розглядуваним позовом до суду.
Східний апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, зазначає наступне.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1, 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
За змістом положень глави 83 ЦК України для кондикційних зобов'язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Враховуючи зміст позовної заяви (правовою підставою позову визначена ст.1212 ЦК України), до предмету доказування у розглядуваній справі входить факт бездоговірного постачання позивачем на адресу відповідача природного газу в обсязі 5,05626тис.м.куб. у січні 2021р.
У свою чергу, відповідно до ч.1 ст.12 Закону України “Про ринок природного газу” постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.ч.1, 2 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 2496 від 30.09.2015р., підставою для постачання природного газу споживачу є:
- наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу;
- наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу;
- наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;
- включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді;
- відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або наявність письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника.
Постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
З аналізу зазначених вище норм вбачається, що постачання природного газу можливе лише на підставі укладеного договору, обов'язкові умови якого мають відповідати типовому договору.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, у спірний період між сторонами існували договірні відносини. Так, сторонами додатковою угодою №7 від 15.01.2021р. було подовжено строк дії договору №7 від 17.01.2020р. до 28.02.2021р. (п.3) та погоджено обов'язок позивача поставити на адресу відповідача додатково, у період із 01.01.2021р. по 28.02.2021р., 3,71349тис.м.куб. природного газу. У матеріалах справи, разом з іншим, міститься підписаний з обох сторін акт приймання-передачі природного газу №173 за січень 2021р. в узгодженому сторонами обсязі, який, як визнає сам позивач, був повністю оплачений відповідачем.
За змістом позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач", як підставу позову, зазначає бездоговірну поставку позивачем на адресу відповідача у січні 2021р. природного газу в обсязі 5,05626тис.м.куб., а в якості єдиного доказу постачання названого газу надає акт приймання - передачі природного газу №83 без дати, який не містить підпису з боку відповідача - Зачепилівської селищної ради Харківської області.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Передбачена статтею 77 ГПК України вимога процесуального законодавства щодо допустимості доказів знаходить своє вираження в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду Харківської області про те, що наданий позивачем акт приймання - передачі природного газу №83 без дати не є належним та допустимим доказом у контексті норм чинного ГПК України, оскільки відповідний акт підписаний лише з боку позивача та не містить підпису з боку відповідача. Жодного іншого доказу спірної поставки газу позивачем до матеріалів справи не долучено.
Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції та зазначено вище за текстом постанови, між сторонами у спірний період існували договірні відносини, що виключає можливість застосування ст.1212 ЦК України.
З огляду на вищевикладене, господарський суд Харківської області дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач" не доведено належними та допустимими доказами факту бездоговірного постачання природного газу у січні 2021р. в обсязі 5,05626тис.м.куб.
За змістом апеляційної скарги зазначено, що місцевий господарський суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи» інформації про суб'єкта господарювання, який здійснював постачання природного газу Зачепилівській селищній раді Харківської області у січні 2021р., та інформації про обсяги постачання. Згідно тверджень скаржника, під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач не мав змоги надати суду докази вжиття заходів щодо витребування інформації у оператора ГТС, а також причин неможливості отримати дану інформацію самостійно. До апеляційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач" додано докази вжиття заходів щодо витребування інформації у Оператора ГТС щодо інших споживачів у їх судовій справі, а саме лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач" вих.№210 від 25.03.2019р. та лист Філії «Оператор газотранспортної системи України» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» №2001ВИХ-19-1573 від 25.04.2019р. Разом з тим, згідно висновків Східного апеляційного господарського суду, зазначені листи не стосується розглядуваної справи, не свідчать про вжиття позивачем самостійно заходів щодо отримання доказів у межах справи №922/1436/21 та не доводять причин неможливості самостійно отримати відповідні докази, і, відповідно, не спростовують правомірності відмови господарського суду Харківської області у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач" про витребування доказів.
В обґрунтування апеляційної скарги, разом з іншим, зазначено, що 23.06.2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач" отримало лист №1277/02.01-25 від 23.06.2021р. від Зачепилівської селищної ради Харківської області щодо підтвердження факту постачання природного газу у січні 2021р. за відсутності договору, а також щодо можливості здійснення оплати у сумі 44.483,66грн. на підставі рішення суду. Копія відповідного листа додана до матеріалів апеляційної скарги. Однак, відповідно до ч.ч.2, 3 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Проте відповідного клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи позивачем не заявлено.
Крім того у постанові Верховного Суду від 06.02.2019р. у справі №916/3130/17, зокрема, зазначено, що системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Така обставина, як відсутність доказів на момент ухвалення рішення суду, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Таким чином, враховуючи процесуальні норми, що стосуються порядку подання доказів до суду першої та апеляційної інстанцій, межі перегляду справи апеляційним судом, а також викладену вище правову позицію Верховного Суду, колегія суддів не прийняла до розгляду надані скаржником додаткові докази.
Судова колегія також звертає увагу на безпідставність посилань апелянта на постанови Східного апеляційного господарського суду у справах №922/1004/19 від 31.07.2019р. та №922/1881/19 від 04.03.2021р. Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах саме Верховного Суду (а не судів апеляційної інстанції), є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Згідно з ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (а не у постановах суду апеляційної інстанції, на які посилається скаржник). Більше того, правовідносини у розглядуваній справі є відмінними від правовідносин у справах, про які зазначає скаржник.
Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) у даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач" підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач", м.Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2021р. (повний текст складено та підписано 17.06.2021р.) у справі №922/1436/21 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2021р. (повний текст складено та підписано 17.06.2021р.) у справі №922/1436/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 06.09.2021р.
Головуючий суддя І.В. Зубченко
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя О.Є. Медуниця