ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
06 вересня 2021 року Справа № 918/230/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Демидюк О.О. , суддя Павлюк І.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Приватного навчально-виробничого підприємства "Автопромбуд" на рішення господарського суду Рівненської області від 08.06.2021р. у справі №918/230/21 (повний текст складено 10.06.2021р., суддя В.Торчинюк)
за позовом: Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
до відповідача: Приватного навчально-виробничого підприємства "Автопромбуд"
про стягнення в сумі 86 746 грн 40 коп.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 08.06.2021р. у справі №918/230/21 позов задоволено. Стягнуто з Приватного навчально-виробничого підприємства "Автопромбуд" на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області суму надміру виплачених коштів у розмірі 86 746 грн 40 коп. та судовий збір у розмірі 2 270 грн 00 коп.
Вказане рішення обґрунтоване тим, що відповідач не спростував факт ненадання первинних документів, що підтверджують нараховану заробітну плату за 1994-1998 роки, не подав доказів, які б спростовували наявність вини відповідача у ненаданні вищезазначених доказів, а також, не спростував того, що першопричиною для завищеного призначення пенсіонерці пенсії у завищеному розмірі, стали невірні відомості надані ПНВП "Автопромбуд".
Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Приватне навчально-виробниче підприємство "Автопромбуд" звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області у справі №918/230/21 від 08.06.2021р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що чинним на час набуття позивачем права на призначення пенсії за віком законодавством було врегульовано порядок її призначення, обов'язковою і першочерговою умовою якого було подання особою заяви про її призначення. Відповідно, орган, що призначає пенсію, міг прийняти певне рішення щодо призначення чи відмови у призначенні пенсії лише після її надходження. З урахуванням цього, на момент подання заяви громадянкою ОСОБА_1 саме орган, який призначив пенсію, здійснював контрольні функції за дотриманням чинного законодавства при призначенні пенсії і посадові особи не були позбавлені можливості перевірити обґрунтованість поданих документів, необхідних для обчислення пенсії. Скаржник звертає увагу суду на відсутність таких обов'язкових елементів деліктного зобов'язання як протиправної поведінки та причинного зв'язку між діями відповідача і завданою шкодою, оскільки первинні документи ОСОБА_1 , які є підставою для нарахування пенсії, були подані до відповідного органу та знаходились в матеріалах пенсійної справи в Управлінні Пенсійного фонду України. Зазначене свідчить про те, що позивач при здійсненні своїх повноважень при призначенні відповідної пенсії, як уповноважений орган, у встановленому порядку мав право та обов'язок перевірити матеріали справи своєчасно, особливо якщо такі документи містять невідповідність та викликають сумнів. Крім того, скаржник вважає, що на дату звернення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області до суду у даній справі - 24.03.2021р., позивач пропустив строк звернення до суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2021р. поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного навчально-виробничого підприємства "Автопромбуд" на рішення господарського суду Рівненської області від 08.06.2021р. у справі №918/230/21. Зупинена дія рішення господарського суду Рівненської області від 08.06.2021р. у справі №918/230/21. Роз'яснено учасниками, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.
За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).
Згідно з частиною 10 статті 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що Приватним навчально-виробничим підприємством "Автопромбуд" оскаржується рішення місцевого господарського суду, в якому ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент звернення з апеляційною скаргою, а справа №918/230/21 не належить до категорії справ вказаних у частині 4 статті 247 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги Приватного навчально-виробничого підприємства "Автопромбуд" за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
На обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області перебуває ОСОБА_1 , якій призначена пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
На підставі заяви від 29 вересня 2014 року з врахувань дотримання усіх умов призначення пенсії з 29 вересня 2014 року (протокол № 1250 від 03 жовтня 2014 року) ОСОБА_1 призначена пенсія за віком з дня настання такого права.
До заяви ОСОБА_2 від 29 вересня 2014 року долучено довідку про заробітну плату від 16 вересня 2014 року №42, яка була видана ПНВП "Автопромбуд" за період з 01 січня 1993 року по 31 грудня 1997 року, на підставі якої була обчислена сума пенсії.
В рамках проведення аудиту в ході співставлення заробітної плати зазначеної у вищезазначеній довідці із наявними у Костопільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області "Звітами про нарахування страхових внесків і інших надходжень та витрачання коштів Пенсійного фонду" за 1994-1998 роки встановлено, що 10, 12 місяцях 1994 року суми виплат, на які нараховувалися внески до Пенсійного фонду України не підтверджені та відповідно до вещезазначеного звіту, фонд заробітної плати у вказаних місцях відсутній. Аналогічна ситуація склалася і з даними у звітах за 01, 03, 04, 05, 07, 08, 09, 11, 12 місяці 1995 року, 02, 03, 05, 10, 11, 12 місяці 1996 року, 01, 02, 03, 04, 06, 07, 08, 09, 10, 11, 12 місяці 1997 року, 01, 02, 03, 04, 05, 06, 12 місяці 1998 року (копії звітів містяться в матеріалах даної справи).
10.01.2018 спеціалістом сектору контрольно-перевірочної роботи №2 відділу внутрішнього аудиту та фінансового контролю Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області проведено зустріч з керівником ПНЗП "Автопромбуд" Гречком В.В., в ході якої первинні документи, що підтверджують нараховану заробітну плату за 1994-1998 роки для перевірки надані не були.
Позивач стверджує, що своїми діями, зокрема ненадання первинних документів, Приватного навчально-виробничого підприємства "Автопромбуд" завдало Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області матеріальну шкоду в розмірі 86 746 грн. 40 коп., яку повинно відшкодувати, відповідно до вимог ст.1166 ЦК України та ч. 1 ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Колегія суддів зазначає, що предметом спору у цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми переплаченої пенсії. Підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії відповідача, що призвели до наслідків у вигляді переплат пенсії у сумі 86 746 грн 40 коп. Правовими підставами позову є норми ст. 1166 ЦК України.
З огляду на положення статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача збитків/шкоди є причиною, а збитки/шкода, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб'єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки людини нормою права.
На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків (шкоди), протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. А відтак, доводячи склад цивільного правопорушення у діях відповідача, позивач мав довести, що його (відповідача) поведінка була неправомірною та протиправною. Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб'єкт права свідомо порушує норму права.
Позивач вважає, що у даному випадку мають місце (є доведеними) усі чотири елементи складу цивільного правопорушення, необхідні для притягнення відповідача до такої відповідальності як відшкодування майнової шкоди. Позивач зазначає, що причинний зв'язок між завданою позивачу майновою шкодою і протиправною поведінкою відповідача полягає у тому, що саме внаслідок зловживань відповідача (довідка з недостовірними відомостями, ненадання первинних документів) Головне управління пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувало і виплатило фізичній особі 86 746 грн 40 коп. надмірної пенсії.
Колегія суддів зазначає, постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Порядок).
Порядок регулює питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 2.10 розділу ІІ Порядку (в редакції, чинній на момент призначення пенсії за віком) передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Згідно п. 4.2 розділу IV Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Як встановлено ч. 1 ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Разом з тим, відповідно до статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакцій, чинній на дату призначення пенсії за віком) органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Таким чином, орган, який призначає пенсію, контролює і перевіряє правильність всіх документів, що подаються та відповідно у разі обґрунтованих сумнівів має право вимагати як від підприємств, установ та організацій, так і від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі. Остаточне рішення щодо відповідності поданих документів для призначення та нарахування пенсії вимогам Закону приймається саме органами Пенсійного фонду. При цьому працівники цих органів Законом зобов'язані перевірити такі документів та нарахувати і призначити пенсію у відповідному розмірі.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №917/1860/17.
Колегія суддів зазначає, що на орган, який призначив пенсію, було покладено контрольні функції за дотриманням діючого законодавства при призначенні пенсії та щодо перевірки документів, наданих заявником, на відповідність відомостей, викладених у цих документах, законам і підзаконним актам, на підставі яких оформляється пенсія, а посадові особи позивача при призначенні пенсії гр. ОСОБА_1 не були позбавлені можливості витребувати додаткові відомості, необхідні для обчислення пенсії, проте зазначеного не зробили.
Пунктом 2 Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 №6-4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 за №374/7695 визначено, що переплатою пенсій та грошової допомоги є сума пенсій та грошової допомоги, виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством.
Пунктом 4.7 Порядку встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно наведених вище положень Порядку остаточне рішення щодо відповідності поданих документів для призначення та нарахування пенсії вимогам Закону приймається саме органами Пенсійного фонду. Та саме на орган, який призначив пенсію, було покладено контрольні функції за дотриманням діючого законодавства при призначенні пенсії та щодо перевірки документів наданих заявником на відповідність відомостей, викладених у цих документах, законам і підзаконним актам, на підставі яких оформляється пенсія, а посадові особи відповідного органу не були позбавлені можливості перевірити обґрунтованість видачі документів, необхідних для обчислення пенсії та достовірність наведених в них даних, проте зазначеного не зробили.
Колегія суддів зазначає, що зазначені невідповідності в довідках відповідача про заробітну плату для обчислення пенсії, наданих відповідачем у 2014 році, не викликали сумнівів у відповідальних осіб пенсійного фонду при прийнятті документів та призначенні пенсії, не стали підставою для можливої перевірки відомостей, зазначених в довідці. У відповідальних працівників органу не виникло питань щодо можливої помилки в наданій їм довідці та невідповідності дійсності її даних.
Натомість без жодних зауважень такі документи були прийняті та на підставі них здійснено перерахунок пенсії. При цьому, лише через 4 років - у 2018 році, органом ПФУ при проведенні перевірки (звірки) було встановлено розбіжності довідки з первинними документами.
З огляду на викладене, матеріальна шкода виникла внаслідок дій позивача, адже саме ним було прийнято рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 , встановлений її розмір та проведена безпосередня виплата грошових коштів.
Враховуючи не доведення позивачем всіх елементів, необхідних для застосування до відповідача деліктної відповідальності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для стягнення переплаченої пенсії.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а в позові слід відмовити.
Відповідачем одночасно із апеляційною скаргою у даній справі подана заява про застосування строку позовної давності до позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи вказної заяви, відповідач зазначає, що строк позовної давності у даній справі сплинув, а тому позовні вимоги не можуть бути задоволені.
За змістом ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Оскільки створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим судом.
Однак відповідач у даній справі був належним чином повідомлений про час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення 30.04.2021р. поштового відправлення з ухвалою суду першої інстанції від 21.04.2021р. про відкриття провадження у справі.
У зазначеній ухвалі суд першої інстанції встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов з доданням доказів, які підтверджують викладені в ньому обставини. Відповідач вказаним правом не скористався, відзиву на позовну заяву не подав, як і не подав клопотання про застосування строків позовної давності. Відповідач не вчинив відповідних дій, а отже, не скористався наданим йому процесуальним правом.
У поданій до апеляційного господарського суду заяві про застосування позовної давності вказаних обставин не спростував.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що заява відповідача про застосування позовної давності підлягає залишенню без розгляду.
Відповідно до приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду Рівненської області від 08.06.2021р. у даній справі не відповідає вказаним вище вимогам у зв'язку з невідповідністю викладених у ньому висновків обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги покладаються на Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, оскільки спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій позивача.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного навчально-виробничого підприємства "Автопромбуд" на рішення господарського суду Рівненської області від 08.06.2021р. у справі №918/230/21 задоволити.
2. Рішення господарського суду Рівненської області від 08.06.2021р. у справі №918/230/21 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області до Приватного навчально-виробничого підприємства "Автопромбуд" про стягнення в сумі 86 746 грн 40 коп. відмовити.
4. Стягнути з Головного управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Короленка 7, код ЄДРПОУ 21084076 ) на користь Приватного навчально-виробничого підприємства "Автопромбуд" (35000, Рівненська область, місто Костопіль, вулиця Бурова, 17, код ЄДРПОУ 13995154) 3405,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Доручити господарському суду Рівненської області видати відповідний наказ з зазначенням всіх необхідних реквізитів.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
7. Матеріали справи №918/230/21 повернути до господарського суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "06" вересня 2021 р.
Головуючий суддя Савченко Г.І.
Суддя Демидюк О.О.
Суддя Павлюк І.Ю.