вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" вересня 2021 р. Справа№ 910/14402/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк" на рішення Господарського суду м. Києва від 01.02.2021
у справі №910/14402/20 (суддя Селівон А.М.)
за позовом Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району"
до Акціонерного товариства "ВТБ Банк"
про стягнення 12 795,48 грн.
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 Комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "ВТБ Банк" про стягнення 12 795,48 грн. боргу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 2-7/13 оренди та утримання місця в комунікаційному колекторі від 01.08.2013 в частині своєчасної та повної сплати орендної плати, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.02.2021 у справі №910/14402/20 позов задоволено.
Стягнуто з Акціонерного товариства "ВТБ Банк" на користь Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району" 12 795,48 грн. основного боргу та 2 102,00 грн. судового збору.
Рішення мотивовано тим, що відповідач свої зобов'язання щодо здійснення в повному обсязі орендних платежів та платежів на утримання місця в колекторі для розміщення кабелю у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась прострочена заборгованість перед позивачем (орендодавцем) за наведеним Договором у розмірі 12 795,48 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.
Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:
- апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції та зазначає, що відповідно до рішення Правління Національного банку України від 18.12.2018 № 849-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВТБ БАНК», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.12.2018 року № 3392 «Про початок процедури ліквідації АТ «ВТБ БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким було запроваджено процедуру ліквідації у AT «ВТБ БАНК» строком на два роки з 19.12.2018 по 18.12.2020 включно. Призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора AT «ВТБ БАНК», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52і, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Шевченку Олександру Володимировичу строком на два роки з 19.12.2018 по 18.12.2020 включно.
Інформація про ліквідацію АТ «ВТБ БАНК» є відкритою та міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
- апелянт зазначає, що КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району» м. Києва звернулося до АТ «ВТБ БАНК» з позовом про стягнення коштів за Договором після відкликання банківської ліцензії та початку процедури ліквідації АТ «ВТБ БАНК». Відкликання Національним банком України банківської ліцензії АТ «ВТБ БАНК» та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема, виникнення спеціальної процедури пред'явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому задоволення вимог окремого кредитора, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, що порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.
- АТ «ВТБ БАНК» вважає, що позивач передчасно звернувся з позовом до суду, оскільки Комунальне підприємство не зверталось до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ БАНК» із заявою про визнання кредиторських вимог та не отримувало відмову Уповноваженої особи у визнанні кредиторських вимог, а тому станом на сьогодні взагалі відсутній предмет спору.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить апеляційну скаргу відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
01 серпня 2013 року між Комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району" м. Києва (позивач у справі, орендодавець за договором) та Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (відповідач у справі, орендар за договором) укладено Договір оренди та утримання місця в комунальному колективі № 2-7/13 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування місце в комунікаційному колекторі по вул. Мельникова для розміщення кабельної лінії. Також, згідно п. 1.2 Договору орендодавець надає, а орендар приймає послуги по утриманню місця в колекторі для розміщення кабелю, тобто комунальні послуги (вартість електроенергії та водовідведення, робота служби енергетика, робота та обслуговування пожежної сигналізації, прибирання, дератизація, та ін.) (пункт 1.2 Договору).
Розділами 2 - 10 Договору сторони узгодили об'єкт оренди, права та обов'язки сторін, сума договору та порядок розрахунків, відповідальність сторін тощо.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Як визначено пунктом 5.1 Договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє протягом 1-го (одного) календарного року. Якщо жодна зі сторін письмово не повідомить іншу сторону про припинення цього договору за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку його дії, то Договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний рік.
Вказаний Договір підписаний представниками орендодавця та орендаря та скріплений печатками сторін.
Судом встановлено, що укладений Договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та §5глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічне визначення договору оренди міститься і в статті 759 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 2.1 Договору об'єктом оренди є місце в підземному комунікаційному колекторі, за адресою: вул. Мельникова.
Згідно з пунктом 2.3 Договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району м. Києва".
Водночас, оскільки орендоване майно є комунальною власністю, то відносини сторін даного Договору оренди регулюються також Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним законом з питань оренди комунального майна та, відповідно до частин 1, 2 статті 1, регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, або майна, що перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, або майна, що перебуває у комунальній власності.
У відповідності до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
За висновками суду, при укладенні Договору оренди сторони узгодили істотні умови договору, в тому числі щодо об'єкту оренди, його вартості, розміру орендної плати та відшкодування комунальних витрат, порядок передачі та повернення майна, відповідальність сторін та строк дії договору тощо, що підтверджується також матеріалами справи.
Згідно статті 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Частиною 1 статті 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.
За умовами пункту 3.2. Договору орендар зобов'язаний роботи по прокладанню кабелю виконувати власними силами або підрядними організаціями, згідно проектної документації, розробленої та затвердженої в установленому чинними нормативними актами порядку та при наявності дозволу на прохід працівників в колектор, отриманого в установленому порядку.
Після прокладання кабелю орендар зобов'язаний надати орендодавцю акт приймання-передачі виконаних послуг. Обов'язок по складанню акту покладається на орендаря і передати кабельну мережу технічним службам Шляхово-Експлуатаційного Управління (пункт 3.2 .3 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до умов Договору між сторонами 13.08.2013 складено акт про виконання робіт по прокладанню кабелю в комунікаційному колекторі по вулиці Мельникова, 32, загальною довжиною 1004 п.м, копія якого наявна в матеріалах справи.
Факт отримання майна в оренду, а саме місця в комунікаційному колекторі по вул. Мельникова, та подальше користування сторонами не заперечувались.
Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі.
Згідно частин 1 та 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Вказаним приписам законодавства кореспондує визначений умовами пункту 3.2.1. Договору обов'язок орендаря своєчасно сплачувати встановлену в цьому договорі вартість послуг, за оренду місця в комунальному колекторі, пропорційних корисному об'єму, що використовується під розміщення кабелю та частку витрат орендодавця на утримання місця під розміщення кабельної лінії.
Так, відповідно до пункту 3.1 Договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі "Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування, прокладання телекомунікаційних мереж…", затвердженої Рішенням Київської міської ради від 22.01.2009 №6/1064 (п. 4.2.) та яка на дату підписання Договору становить: 2,37 грн. за 1 п.м, що в цілому складає 2 379,48 грн. разом з ПДВ.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (пункт 4.2. Договору).
Згідно з пунктом 4.3 Договору орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання Договору. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцю.
Окрім цього пунктом 4.4. Договору передбачено, що орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю комунальні платежі, а саме витрати на утримання місця в колекторі для розміщення 1004 м.п. кабелю, місячний розмір яких на дату підписання становить 891,55 грн. разом з ПДВ.
У відповідності до пункту 4.6 Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним на рахунок орендодавця.
Відповідно до пункту 4.7 Договору факт надання послуг по оренді та утриманню місця в колекторі для розміщення кабелю підтверджується Актами виконання робіт наданих орендодавцем, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним.
Відповідно до пункту 4.8 Договору орендар зобов'язаний розглянути та підписати акти виконаних робіт в термін не більше 3-х днів. За умови неповернення орендарем підписаних актів прийняття наданих послуг, чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо надання послуг, наданих орендодавцем у звітному місяці, вважається, що послуги у такому місяці надані орендодавцем в повному обсязі і прийняті орендарем без зауважень, а акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами.
Судом встановлено за матеріалами справи, що на виконання умов Договору Комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району" м. Києва, у відповідності до наявних в матеріалах справи опису вкладення у цінний лист від 18.08.2020 та поштової накладної № 0315071686095, на адресу відповідача разом з досудовою претензією № 08-2/16 від 14.08.2020 були направлені в односторонньому порядку складені та підписані з боку позивача акти здачі-приймання робіт (надання послуг) з оренди місця в комунікаційному колекторі № ОУ-000181 за березень 2019 року на суму 5 535,86 грн., № 0400000171 за квітень 2019 року на суму 5 585,68 грн., акти здачі-приймання робіт (надання послуг) з утримання кабелю в колекторі № ОУ-000180 за березень 2019 року на суму 891,55 грн., № 0400000080 за квітень 2019 року на суму 891,55 грн.., а також виставлені рахунки-фактури на оплату.
В свою чергу факт надсилання на адресу відповідача актів здачі - приймання робіт (надання послуг) з утримання кабелю в колекторі № 0500000171 за травень 2019 року на суму 891,55 грн. та з оренди місця в комунікаційному колекторі № 0500000079 за травень 2019 року на суму 5 641,54 грн. підтверджується наданим позивачем описом вкладення від 12.10.2020 та накладною № 0315072327528 від 12.10.2020.
При цьому судом встановлено відсутність в матеріалах справи доказів надсилання позивачем на адресу відповідача актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним, тобто у строки, встановлені п.4.7 Договору.
Проте зважаючи на наявність в матеріалах справи доказів здійснення відповідачем оплати платіжним дорученням № 267 від 28.05.2019 на суму 891,55 грн. та платіжним дорученням № 268 від 28.05.2019 на суму 5641,54 грн. з посиланням на реквізити Договору та номери відповідних актів, судом розцінюються вказані акти здачі - приймання робіт (надання послуг) № 0500000171 за травень 2019 року на суму 891,55 грн. та № 0500000079 за травень 2019 року як такі, що були належним чином надіслані відповідачеві.
В свою чергу обов'язок орендаря зі своєчасного підписання наданих орендодавцем Актів приймання - здачі наданих послуг для засвідчення факту їх належного надання визначено умовами пункту 4.8 Договору.
Будь-яких пояснень щодо наявності причин не підписання та неповернення стороною зазначених актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) відповідачем станом на час розгляду справи суду не надано.
Судом встановлено за матеріалами справи та відповідачем не заперечувалась відсутність жодних доказів відмови останнього від підписання наданих позивачем актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та будь - яких зауважень щодо наданих послуг, що свідчить про фактичне прийняття вказаних послуг за Договором в обсягах та за ціною, визначеними в останніх, а саме в загальній сумі 19437,73 грн.
Враховуючи вищевикладене та з огляду на умови пункту 4.8 Договору, суд вважав акти здачі-приймання послуг з оренди та утримання місця в колекторі для розміщення кабелю за березень - травень 2020 року, що підписані в односторонньому порядку орендодавцем - Комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району" м. Києва такими, що погоджені відповідачем, та є доказом належного виконання позивачем своїх зобов'язань у спірний період, отже приходить до висновку про можливість вважати вказані в цих актах послуги такими, що позивачем надані в повному обсязі та відповідно до умов Договору.
Доказів опротестування наданих позивачем актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) та рахунків - фактур відповідачем суду не надано, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані акти та рахунки є такими, що підлягають оплаті.
Факт понесення та обсяг витрат позивача з утримання орендованого майна відповідачем не заперечувався.
При цьому як вбачається з матеріалів справи та зазначалось судом вище, відповідач у визначені Договором строки орендні платежі та оплату комунальних послуг належним чином не здійснив, сплативши позивачу тільки грошові кошти в сумі 6642,25 грн., у зв'язку з чим станом на дату звернення позивача до суду за відповідачем - Акціонерним товариством "ВТБ Банк" обліковується прострочена заборгованість по орендній платі та сплаті комунальних платежів в сумі 12795,48 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі
За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.
Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Зобов'язанням, згідно зі статті 509 Цивільного кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до положень частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 251 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З метою досудового врегулювання спору позивачем направлялась на адресу відповідача (орендаря за Договором) досудова претензія № 08-2/16 від 14.08.2020 щодо сплати орендних платежів та витрат на утримання місця в колекторі для розміщення кабелю, що підтверджується копіями опису кладення у цінний лист № 0315071686095 та поштовою накладною від 18.08.2020.
Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Відповідач свої зобов'язання щодо здійснення в повному обсязі орендних платежів та платежів на утримання місця в колекторі для розміщення кабелю у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась прострочена заборгованість перед позивачем (орендодавцем) за наведеним Договором у розмірі 12 795,48 грн., яку останній просив суд стягнути в поданій позовній заяві.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 2-7/13 оренди та утримання місця в комунікаційному колекторі від 01.08.2013 та/або окремих положень суду також не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення даного Договору на час його підписання та в процесі виконання з боку сторін відсутні.
В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за Договором на час розгляду даної справи, суд першої інстанції здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначав розмір заборгованості з оплати орендних платежів та платежів на утримання місця в комунікаційному колекторі за Договором на підставі наданих позивачем доказів.
Оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів повної оплати орендних платежів та платежів на утримання місця в колекторі для розміщення кабелю відповідач суду першої інстанції не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 795,48 грн. орендної плати та плати за утримання місця в колекторі для розміщення кабелю за вказаним Договором суд першої інстанції задовольнив.
Однак, що при зверненні позивача до суду та самим судом першої інстанції при винесенні рішення не були враховані наступні обставини.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 18.12.2018 № 849-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВТБ БАНК», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.12.2018 року № 3392 «Про початок процедури ліквідації АТ «ВТБ БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким було запроваджено процедуру ліквідації у AT «ВТБ БАНК» строком на два роки з 19.12.2018 по 18.12.2020 включно. Призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора AT «ВТБ БАНК», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52і, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Шевченку Олександру Володимировичу строком на два роки з 19.12.2018 по 18.12.2020 включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2706 від 24.10.2019р. «Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію AT «ВТБ БАНК» всі повноваження ліквідатора делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Стрюковій Ірині Олександрівні.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про деякі питання здійснення ліквідації AT «ВТБ БАНК» від 17.11.2020 року №1957, продовжено повноваження ліквідатора AT «ВТБ БАНК» до моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Інформація про ліквідацію АТ «ВТБ БАНК» є відкритою та міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Так, згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 44 Закону, Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність". Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку."
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду по справі № 910/23398/16, визначено, що у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району» м. Києва звернулося до АТ «ВТБ БАНК» з позовом про стягнення коштів за Договором після відкликання банківської ліцензії та початку процедури ліквідації АТ «ВТБ БАНК».
Отже, відкликання Національним банком України банківської ліцензії АТ «ВТБ БАНК» та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема, виникнення спеціальної процедури пред'явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому задоволення вимог окремого кредитора, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, що порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.
АТ «ВТБ БАНК» перебуває в процесі припинення, а тому з 19.12.2018р. порядок узгодження та погашення зобов'язань Банком, що перебуває в процесі припинення, регулюється нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Статтею 46 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено наслідки початку процедури ліквідації банку.
Стаття 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів.
Так, у своїх постановах Верховний Суд дійшов до правових висновків щодо неможливості стягнення коштів після запровадження у банку тимчасової адміністрації та ліквідації, у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2017 № 3711 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 вересня 2017 р. за № 1104/30972) затверджено Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються.
Відповідно до Положення, Кредиторські вимоги заявляються кредиторами банку, що ліквідується, виключно в письмовій формі.
Колегія суддів зазначає, що позивач передчасно звернувся з позовом до суду, оскільки Комунальне підприємство не зверталось до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ БАНК» із заявою про визнання кредиторських вимог та не отримувало відмову уповноваженої особи у визнанні кредиторських вимог.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Місцевий господарський суд не дослідив всі обставини справи у їх сукупності, не звернув уваги на вищезазначені норми чинного законодавства та дійшов передчасних висновків про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, апеляційна скарга Акціонерного товариства "ВТБ Банк" на рішення Господарського суду м. Києва від 01.02.2021 у справі №910/14402/20 підлягає задоволенню, рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.
У відповідності до ст. 129 ГПК України у зв'язку із відмовою в позові, судові витрати за подання позовної заяви покладаються на позивача, а у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк" на рішення Господарського суду м. Києва від 01.02.2021 у справі №910/14402/20 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 01.02.2021 у справі №910/14402/20 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
3. Стягнути з Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району" (04107, місто Київ, вулиця Багговутівська, будинок 30; код ЄДРПОУ 31868786) на користь Акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, будинок 8/26; код ЄДРПОУ 14359319) 3 153,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.
5. Матеріали справи №910/14402/20 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська