вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"31" серпня 2021 р. Справа№ 910/9107/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Гаврилюка О.М.
при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Гутнік І.В.;
від відповідача: Коваль О.С.;
від третьої особи 1: не прибув;
від третьої особи 2: не прибув,
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 року (повний текст рішення складено 24.12.2020)
у справі № 910/9107/20 (суддя: Пінчук В.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " АСД ЛЕКС "
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. Приватне акціонерне товариство " Національна енергетична компанія " Укренерго "
2. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про стягнення 19790173,43 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю " АСД ЛЕКС " (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства " Гарантований покупець " (далі - відповідач), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство " Національна енергетична компанія " Укренерго " (далі - третя особа 1), Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - третя особа 2) про стягнення з відповідача на користь позивача 24020327,75 грн основного боргу, 996300,56 грн штрафу, 396456,70 грн пені, 78728,68 грн - 3% річних та 47410,39 грн збитки від інфляції (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
Позовні вимоги (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог ) мотивовані тим, що за період з березня 2020 року по червень 2020 року відповідачу була поставлена електрична енергія на загальну суму 27394862,67 грн, а саме: за березень 2020 року на суму 5118558,70 грн, за квітень 2020 року на суму 8016252,89 грн, за травень 2020 року на суму 6202749,25 грн та червень 2020 року на суму 8057301,83 грн. Натомість, відповідач за поставлену електричну енергію розрахувався лише частково, а саме в розмірі 3374534,92 грн, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 24020327,75 грн. За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, останньому нараховані штраф в розмірі 996300,56 грн, пеня в розмірі 396456,70 грн, 3% річних в розмірі 78728,68 грн та збитки від інфляції в розмірі 47410,39 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 року позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства " Гарантований покупець " на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " АСД ЛЕКС " 24020327 ,75 грн основного боргу, 396456,70 грн пені, 996300,56 грн штрафу, 78728, 68 грн - 3% річних, 47410, 39 грн збитків від інфляції та 383088, 36 грн судового збору.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 року у даній справі, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема ст.ст. 33, 62, 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», ст. 196 Господарського кодексу України.
Разом з цим, скаржник вказав, що судом першої інстанції не враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Позивачем взагалі не було обґрунтовано дати виникнення зобов'язань відповідача з остаточної оплати електричної енергії купованої у спірних періодах, та, відповідно, дати виникнення прострочення зобов'язання з оплати електричної енергії спірних періодів, що не взято до уваги судом першої інстанції.
Також, за твердженням скаржника, судом першої інстанції не було застосовано норми Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020 року №810-ІХ, за якими визначено інший порядок та спосіб виконання зобов'язань Гарантованого покупця перед позивачем за Договором, а саме відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років.
Крім того, скаржник вказав що, що місцевим господарським судом не було застосовано ст. 614 Цивільного кодексу України звільнення від відповідальності Гарантованого покупця, оскільки, основним джерелом оплати електричної енергії за "зеленим" тарифом є кошти, що надходять від ПрАТ НЕК "Укренерго" в оплату послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії. В свою чергу, заборгованість за послуги за період січень-листопад 2020 року станом на 12.01.2021 складає 27,970 млрд. грн. Отже, на переконання апелянта, наявні підстави для звільнення від відповідальності.
Скаржник заперечує проти нарахованих пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки періоди визначені позивачем є необґрунтованими належним чином через відсутність належних та допустимих доказів.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/9107/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 року апеляційну скаргу Державне підприємство "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 року у справі № 910/9107/20 залишено без руху.
Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору, відповідно до чинного законодавства.
Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.
Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державне підприємство "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 року у справі № 910/9107/20 своєю ухвалою від 26.02.2021 року.
31.03.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що умова укладеного сторонами договору з урахуванням додаткової угоди не визначено підставою для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді пені чи штрафу невиконанням зобов'язань третіми особами, а навпаки абз. 2) п. 4.5 договору встановлений обов'язок Гарантованого покупця у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену електричну енергію. За таких обставин, доводи скаржника про відсутність у нього вини за несплату у встановлені строки платежів за відпущену електроенергію є необґрунтованими та такими, що не базуються на нормах права.
05.04.2021 року через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України справи за поданням 47 народних депутатів №3/332(20) від 17.07.2020 року щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців першого-четвертого частини другої, частини третьої, частин шостої - дев'ятої, частин дванадцятої - двадцять другої, частини двадцять шостої, частин двадцять восьмої - тридцять третьої статті 9-1, положень ст. 9-2 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» від 20.02.2003 року №555-ІV, положень частин другої, четвертої, пункту 3 частини дев'ятої статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 року №2019-VІІІ.
Північний апеляційний господарський суд відмовив Державному підприємству «Гарантований покупець» у задоволенні вищевказаного клопотання своєю ухвалою від 18.05.2021 року.
Крім того, 05.04.2021 року через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник відповідача подав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кабінету Міністрів України.
Північний апеляційний господарський суд відмовив Державному підприємству «Гарантований покупець» у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кабінету Міністрів України своєю ухвалою від 18.05.2021 року.
13.04.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника скаржника до суду надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого скаржник просив суд рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Крім того, представник скаржника у запереченнях на відзив на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що матеріали справи не містять доказів недотримання Гарантованим покупцем відповідного порядку (способу) виконання грошового зобов'язання за договором щодо спірних періодів, передбаченого Законом України «Про ринок електричної енергії» та Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії
17.05.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника скаржника до суду надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме копію Постанови НКРЕКП від 15.01.2021 року №46 про затвердження змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 року №461.
Розгляд справи неодноразово відкладався на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.
15.06.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника скаржника до суду надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи та закриття провадження в частині.
15.06.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника скаржника до суду надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки, 3% річних та інфляційних нарахувань, яке, зокрема, мотивоване тим, що в даній справі наявні всі обставини для застосування зменшення штрафних санкцій.
Крім того, 15.06.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшла заява про часткову відмову від позову в частині позовних вимог, а саме в частині стягнення пені у розмірі 198228,35 грн, штрафу у розмірі 498150,28 грн, відсотків за користування коштами (3% річних) у розмірі 39364,34 грн.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2020 року, у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М., у відпустці, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/9107/20 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 року прийнято матеріали справи № 910/9107/20 з розгляду апеляційної скарги Державного підприємства " Гарантований покупець " на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 до свого провадження у складі нової колегії головуючого судді Суліма В.В., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г. Розгляд справи відкладено.
22.07.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника скаржника до суду надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи та закриття провадження в частині.
Північний апеляційний господарський суд продовжив строк розгляду апеляційної скарги Державного підприємства " Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 року у справі № 910/9107/20. Розгляд апеляційної скарги відклав на 31.08.2021 року своєю ухвалою від 22.07.2021 року.
30.08.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача надійшла заява про відмову від частини позовних вимог, а саме в частині стягнення 12727313,47 грн основного боргу та відповідно закриття провадження у цій частині.
При цьому, 30.08.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від скаржника надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи та закриття провадження в частині, а саме в частині стягнення основного боргу в розмірі 14114746,71 грн в зв'язку з відсутністю предмета спору.
Представник позивача у судовому засіданні 31.08.2021 року підтримав подану заяву про відмову від частини позовних вимог та просив її задовольнити. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення в частині стягнення 11293014,28 грн основного боргу, 198228,35 грн пені, 498150,28 грн штрафу, 39364,34 грн - 3% річних, 47410,39 грн збитків від інфляції та 383088,36 грн судового збору залишити без змін.
Представник відповідача у судовому засіданні 31.08.2021 року наголосив на клопотанні про закриття провадження в частині, підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.
Представники третіх осіб у судове засідання 31.08.2021 року не з'явилися. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, зокрема, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 року.
Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представників третіх осіб, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.
Заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні 31.08.2021 року, дослідивши обставини справи, розглянувши заяву позивача про відмову від позову в частині, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення вказаної заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 274 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам ст.ст. 191, 192 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Пунктом 4 ч. 1, 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Згідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Північним апеляційним господарським судом, перевірені наявні в матеріалах справи докази, заяви про відмову позивача від позову в частині стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» 12727313,47 грн основного боргу за електричну енергію, пені у розмірі 198228,35 грн, штрафу у розмірі 498150,28 грн, відсотків за користування коштами (3% річних) у розмірі 39364,34 грн, які підписані представником Товариства з обмеженою відповідальністю " АСД ЛЕКС " - Гутнік І.В.
Повноваження адвоката на підписання вищевказаних заяв підтверджені ордером про надання правової допомоги серії АІ №1122266 від 14.06.2021 року, в якому зазначено про те, що права адвоката за договором про надання правової допомоги від 09.06.2021 року не обмежені.
Отже, виходячи з принципу диспозитивності господарських відносин, з огляду на те, що зазначені дії Товариства з обмеженою відповідальністю " АСД ЛЕКС " не суперечать законодавству і не порушують права і охоронювані законом інтереси інших учасників судового процесу та судом не встановлено обставин, які б не допускали прийняття такої відмови, заява про відмову від позову відповідає вимогам ст.ст. 191, 274 Господарського процесуального кодексу України, заявнику відомі наслідки відмови від позову, колегія суддів вирішила прийняти відмову від позову, що має наслідком визнання нечинним рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 року у справі № 910/9107/20 та закриття провадження у цій справі в частині стягнення 12727313,47 грн основного боргу за електричну енергію, пені у розмірі 198228,35 грн, штрафу у розмірі 498150,28 грн, відсотків за користування коштами (3% річних) у розмірі 39364,34 грн.
Розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 14114746,71 грн, колегія суддів дійшла до висновку про відмову в його задоволенні, оскільки, рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 року у справі № 910/9107/20 в частині стягнення 12727313,47 грн основного боргу визнано нечинним та закрито, а в сумі 1 387 433,24 грн не підтверджується належними та допустимими в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказами.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Державного підприємства "Гарантований покупець" - без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 19.08.2019 року між ДП "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АСД ЛЕКС» (виробник за "зеленим" тарифом) був укладений договір № 528/01 (далі - договір), відповідно до умов якого виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 2.3 договору, виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Згідно з п. 2.4 договору, сторони погодили, що виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), у національній валюті України.
Пунктом п. 2.5 договору передбачено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників з "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.
Відповідно до п. 3.1 договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку.
Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за зеленим тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 3.3 договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Відповідно до п. 7.4 договору якщо виробник за "зеленим" тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, і Регулятор вже встановив "зелений" тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030 року).
31.03.2020 року між сторонами була укладена додаткова угода №850/01/20 до вказаного договору, шляхом викладення його в новій редакції.
Відповідно до умов вказаної додаткової угоди продавець ( позивач ) за " зеленим " тарифом зобов'язався продавати, а гарантований покупець ( відповідач ) зобов'язався купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за " зеленим " тарифом та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у т.ч. в Порядку купівлі електричної енергії за " зеленим " тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 або в Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 року № 2804.
Згідно п. 2.5 додаткової угоди №850/01/20 від 31.03.2020 року вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до гл. 10 Порядку на підставі тарифів, або глави 6 Порядку, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Відповідно до п. 3.1 вказаного договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень гл. 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до гл.7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. (п. 3.2 договору).
Згідно п. 3.3 договору оплата товарної продукції (електричної енергії"), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється відповідно до положень гл. 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Пунктом 4.6 договору передбачено, що гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої, згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми ( але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день розрахунку ) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф в розмірі 7% від неоплаченої, згідно з порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за зеленим тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати.
Відповідно до Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 р. № 641 визначено порядок розрахунку платежів та порядок їх здійснення гарантованим покупцем споживачам за "зеленим" тарифом.
Згідно з п. 8.3 Порядку фактичний обсяг відпущеної/відібраної продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.
Відповідно до п. 10.1 Порядку, до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Відповідно до п. 10.2.Порядку, з урахуванням вимог глави 8 цього Порядку гарантований покупець протягом перших 3-х робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата споживачу за "зеленим" тарифом за розрахунковий місяць, та направляє споживачу за "зеленим" тарифом два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.
Згідно п.10.3 Порядку, після отримання від гарантованого покупця двох примірників акта купівлі-продажу відповідно до пункту 10.2 цієї глави, підписаних з його сторони, продавець повертає протягом перших п'яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, гарантованому покупцю один примірник акта купівлі-продажу, підписаний зі своєї сторони.
Пунктом 10.4 Порядку передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, за період з березня 2020 року по червень 2020 року відповідачу була поставлена електрична енергія на загальну суму 27394862,67 грн, а саме: за березень 2020 року на суму 5118558,70 грн, за квітень 2020 року на суму 8016252,89 грн, за травень 2020 року на суму 6202749,25 грн та червень 2020 року на суму 8057301,83 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами купівлі - продажу електроенергії за вказані місяця (наявні в матеріалах справи).
При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем здійснено оплату, відповідач за поставлену електричну енергію розрахувався лише частково, а саме в розмірі 3374534,92 грн (за березень 2020 року сплачено 2389162,97 грн, за квітень 2020 року сплачено 373736,16 грн, за травень 2020 року сплачено 314196,65 грн, за червень 2020 року сплачено 297439,14 грн), внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 24020327,75 грн.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 275, ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 року №2019-VIII (далі - Закон) визначені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; виконання функцій постачальника універсальних послуг; виконання функцій постачальника "останньої надії"; надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей; підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. Спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі на строк застосування "зеленого" тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку. Для забезпечення загальносуспільних інтересів відповідно до частини третьої цієї статті Кабінет Міністрів України може покладати на учасників ринку інші спеціальні обов'язки з дотриманням норм цієї статті.
Згідно ч.2 ст. 65 Закону гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 65 Закону гарантований покупець зобов'язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до ч. 5 ст. 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Так, виходячи зі змісту ст.ст. 627, 628, 630 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.
Пунктом 4.5 договору сторони погодили, що Гарантований покупець зобов'язаний купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену в позивача електричну енергію.
Згідно з правилами глави 10 Порядку гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Отже, 100 % оплати відпущеної електричної енергії здійснюється з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству "Гарантований покупець" у березні-червні 2020 року, затверджено постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 902 від 29.04.2020 року, №995 від 27.05.2020 року, № 1211 від 24.06.2020 року, №1435 від 22.07.2020 року на рівні 2 568 247 721,39 грн, 4 944 046 105,48 грн, 4 337 390 779,22 грн та 4246519382,97 грн відповідно.
Таким чином, виходячи з положень договору та законодавства, остаточний розрахунок за отриману у березні електричну енергію у строку до 04.05.2020 року включно, за квітень 2020 року у строку до 29.05.2020 року включно, за травень 2020 року у строк до 26.06.2020 року включно, за червень 2020 року у строк до 24.07.2020 включно.
Судом встановлено, що електроенергія за актом за березень 2020 року була оплачена відповідачем частково на суму 2389162,97 грн, за квітень 2020 року на суму 373736,16 грн, за травень 2020 року на суму 314196,65 грн, за червень 2020 року на суму сплачено 297439,14 грн.
Часткові оплати вказаних актів також свідчать про отримання їх відповідачем.
Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Щодо твердження скаржника, що позивачем взагалі не було обґрунтовано дати виникнення зобов'язань відповідача з остаточної оплати електричної енергії купованої у спірних періодах, та, відповідно, дати виникнення прострочення зобов'язання з оплати електричної енергії спірних періодів, що не взято до уваги судом першої інстанції, колегія суддів відзначає наступне.
Пунктом 10.4 Порядку визначено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії.
Дата виникнення зобов'язань відповідача обліковується з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, а тому строк оплати відповідачем 100 % відпущеної електричної енергії настав.
Водночас, матеріалами справи не містять належних та допустимих доказів, що відповідач електричну енергію, вироблену позивачем, як виробником за "зеленим" тарифом, за вищевказаними актами купівлі-продажу електроенергії за березень - червень 2020 року оплатив у повному обсязі.
Доводи скаржника про те, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від ПрАТ "НЕК "Укренерго", яке, на його думку, неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання, не можуть вплинути на результат розгляду даної справи, оскільки за укладеним між сторонами договором саме відповідач взяв на себе обов'язок купувати електроенергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та Порядку. При цьому, колегія суддів відзначає, що відсутність бюджетного фінансування, в т.ч. через ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов'язання. Відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, про що також зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України".
Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями; приписи Господарського кодексу України також не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, за відповідальність за порушення зобов'язань.
З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не було застосовано ст. 614 Цивільного кодексу України звільнення від відповідальності Гарантованого покупця, оскільки, основним джерелом оплати електричної енергії за "зеленим" тарифом є кошти, що надходять від ПрАТ НЕК "Укренерго" в оплату послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії.
Крім того, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що судом першої інстанції не було застосовано норми Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020 року №810-ІХ, за якими визначено інший порядок та спосіб виконання зобов'язань Гарантованого покупця перед позивачем за Договором, а саме відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років, з огляду на наступне.
Так, відповідно до п. 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб'єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної Ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років.
Проте, наразі відсутній будь-який нормативних акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов'язань Державного підприємства "Гарантований покупець" перед позивачем, ніж передбачено Договором та Порядком.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах КГС ВС від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18).
17.10.2019 року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву ст. 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17).
Аналогічна правова позиція міститься у постанові ВП ВС від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.
З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем взятих на себе згідно договору грошових зобов'язань по оплаті придбаної у позивача електричної енергії на суму 11293014,28 грн (з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог), що не спростовано належними та допустимими доказами відповідачем шляхом реалізації своїх процесуальних прав та подачі відповідних доказів, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову в цій частині.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Пунктом 4.6 договору передбачено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або главі 6 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягувалися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за «зеленим» тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати.
Колегія суддів, перевіривши розрахунки пені, штрафу, дійшов висновку, що вони є арифметично вірними, а тому вимоги про стягнення 198228,35 грн пені, 498150,28 грн штрафу (з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог) є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, колегія суддів дійшла висновку, що він є арифметично вірними, у зв'язку із чим задовольняє позовні вимоги про стягнення 39364,34 грн - 3% річних (з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог), 47410,39 грн збитків від інфляції.
Щодо клопотання скаржника про зменшення розміру неустойки, 3 % річних та інфляційних нарахувань до 1 грн, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому за положенням ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року №7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Разом з тим приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що розмір штрафних санкцій менше 6%, колегія суддів вважає, що підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій до 1 грн відсутні.
Враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором у спірний період, а також специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, обґрунтованим є зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу на 50%.
Заявлений позивачем до стягнення розмір 3 % річних та інфляційних нарахувань, не є надмірним, а є співмірним з розміром заявленої до стягнення з відповідача заборгованості.
Разом з цим, враховуючи відмову позивача від частини позовних вимог, а саме пені у розмірі 198228,35 грн, штрафу у розмірі 498150,28 грн (50% від основної суми), колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вищевказаного клопотання.
При оцінці вказаних доводів скаржника колегією суддів враховується позиція Верховного Суду, яка викладена у постанові від 12.05.2021 року у справі №910/11830/20, від 19.08.2021 року у справі № 910/11889/20.
Так, скаржник не надав суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.
Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 року у справі № 910/9107/20 залишити без задоволення.
2. Прийняти відмову позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю " АСД ЛЕКС " від позову у справі №910/9107/20 щодо частини позовних вимог.
Визнати нечинним рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 року у справі № 910/9107/20 в частині стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» 12727313,47 грн основного боргу за електричну енергію, пені у розмірі 198228,35 грн, штрафу у розмірі 498150,28 грн, відсотків за користування коштами (3% річних) у розмірі 39364,34 грн.
Провадження у справі №910/9107/20 в частині стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» основного боргу за електричну енергію у розмірі 12727313,47 грн, пені у розмірі 198228,35 грн, штрафу у розмірі 498150,28 грн, відсотків за користування коштами (3% річних) у розмірі 39364,34 грн - закрити.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 року у справі №910/9107/20 щодо стягнення 11293014,28 грн основного боргу, 198228,35 грн пені, 498150,28 грн штрафу, 39364,34 грн - 3% річних, 47410,39 грн збитків від інфляції, 383088,36 грн судового збору - залишити без змін.
4. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
5. Матеріали справи № 910/9107/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Гаврилюк
Дата складення повного тексту 06.09.2021 року.