вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" серпня 2021 р. Справа№ 20/031-10-27/161
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Коротун О.М.
секретар судового засідання: Вайнер Є.І.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 30.08.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 (повний текст складено 21.04.2021)
у справі №20/031-10-27/161 (суддя Лиськов М.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Володас"
до Закритого акціонерного товариства "Тіз-Топаз"
третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ок- інвест"
про стягнення 367 174 544,00 грн.
за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства "Тіз-Топаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Володас"
Товариства з обмеженою відповідальністю "Ок- інвест"
про визнання недійсним інвестиційного договору №13/08/2007 від 13.08.2007 року,
Короткий зміст ухвали господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 скаргу Приватного акціонерного товариства "Тіз-Топаз" на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №20/031-10-27/161 задоволено частково.
Визнано бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що виражається у не скасуванні арештів коштів та майна Приватного акціонерного товариства "Тіз-Топаз" (ідентифікаційний код 32077975) у ВП № 27799702, неправомірною.
Зобов'язано державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати арешт коштів Приватного акціонерного товариства "Тіз-Топаз" (ідентифікаційний код 32077975) накладений постановою від 26.03.2014 ВП № 27799702 про арешт коштів боржника.
Зобов'язано державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати арешт та заборону відчуження майна Приватного акціонерного товариства "Тіз-Топаз" (ідентифікаційний код 32077975) накладений постановою від 26.03.2014 ВП № 27799702 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Зобов'язано державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати арешт коштів Приватного акціонерного товариства "Тіз-Топаз" (ідентифікаційний код 32077975) накладений постановою від 07.11.2014 ВП № 27799702 про арешт коштів боржника.
Задовольняючи вказану скаргу, суд вказав, що підстави, з яких на майно Приватного акціонерного товариства "Тіз-Топаз" було накладено арешт (забезпечення виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21.06.2011 №20/031-10-27/161), відпали. У зв'язку з чим, бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України стосовно не зняття арешту з майна скаржника є неправомірною та порушує право власності Приватного акціонерного товариства "Тіз-Топаз", гарантоване ст. 41 Коституції України, ст.ст. 319, 321 Цивільного кодексу України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятою ухвалою, відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.
Скаржник стверджує, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 призначено скаргу ПАТ "Тіз-Топаз" до розгляду на 14.04.2021, зобов'язано начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не пізніше 13.04.2021 надати суду письмові пояснення по суті скарги, належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 27799702 та докази направлення письмових пояснень з доданими до них документами на адресу скаржника.
Вказану ухвалу Міністерство юстиції України отримало лише 19.04.2021, що підтверджується вхідним штампом №5350-22-21 та реєстраційно-контрольною картою №5350-22-21 від 19.04.2021, у зв'язку з чим, вчасно не змогло виконати вимоги ухвали та забезпечити участь представника в судовому засіданні.
Апелянт зазначає, що 14.04.2021 суд розглянув справу без участі представника Міністерства юстиції України, чим порушив принцип змагальності сторін та доведеності, суб'єктом владних повноважень правомірності своїх рішень.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Як вбачається з матеріалів справи, учасниками справи не було надано відзиви на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 відмовлено відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі №20/031-10-27/161 залишено без руху. Запропоновано відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки, а саме, надати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору в розмірі 2 270 грн 00 коп.
30.06.2021 на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021, Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надіслано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжне доручення № 254 від 23.06.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі №20/031-10-27/161 та призначено розгляд справи на 28.07.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 продовжено строк розгляду апеляційної скарги відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі №20/031-10-27/161 та відкладено розгляд справи на 30.08.2021.
Явка представників сторін
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Ок-інвест" у судове засідання, призначене на 30.08.2021, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленнями, наявним у матеріалах справи.
Також, колегія суддів вказує, що відповідно до відомостей з сайту "Укрпошта" відправлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Володас" повернулось за закінченням терміну зберігання. Поштова кореспонденція надсилалась на адресу: 03148, м. Київ, вул. Пшенична, 4, що відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Зі змісту частини 4 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" вбачається, що державній реєстрації підлягають і зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачити або свідомо допускати можливість настання певних негативних наслідків (зокрема неотримання поштової кореспонденції).
Відповідно до статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Згідно із положеннями частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштовогpУкраїни, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників судового процесу обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначених учасників судового процесу.
Позиції учасників справи
Представник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у судовому засіданні 30.08.2021 підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просила її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити в повному обсязі.
Представник боржника в судовому засіданні апеляційної інстанції 30.08.2021 заперечував проти доводів апеляційної скарги просив її відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.10 у справі № 20/031-10-27/161 первісний позов задоволено частково.
Стягнуто із Закритого акціонерного товариства "Тіз-Топаз" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Володас" штраф у розмірі 362 409 344 грн 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 333 грн 80 коп. та 234 грн 46 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У решті первісних позовних вимог відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
21.06.2011 на виконання рішення Господарського суду міста Києва №20/031-10-27/161 від 20.12.2010, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2011, видано відповідний наказ.
06.04.2021 Приватне акціонерне товариство "Тіз-Топаз" подало до Господарського суду міста Києва скаргу на бездіяльність державного виконавця.
У зазначеній скарзі скаржник просив суд:
поновити Приватному акціонерному товариству "Тіз-Топаз" строк для звернення із скаргою на бездіяльність державного виконавця та прийняти дану скаргу до свого провадження;
визнати бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що виражається у не скасуванні арештів коштів та майна Приватного акціонерного товариства "Тіз-Топаз" (ідентифікаційний код 32077975) у ВП № 27799702, неправомірною.
зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати арешт коштів Приватного акціонерного товариства "Тіз-Топаз" (ідентифікаційний код 32077975) накладений постановою від 26.03.2014 ВП № 27799702 про арешт коштів боржника.
зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати арешт та заборону відчуження майна Приватного акціонерного товариства "Тіз-Топаз" (ідентифікаційний код 32077975) накладений постановою від 26.03.2014 ВП № 27799702 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати арешт коштів Приватного акціонерного товариства "Тіз-Топаз" (ідентифікаційний код 32077975) накладений постановою від 07.11.2014 ВП № 27799702 про арешт коштів боржника.
зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомити про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги: 1) Господарський суд міста Києва; 2) Приватне акціонерне товариство "Тіз-Топаз".
В обґрунтування поданої скарги скаржник вказав, що наказ №20/031-10-27/161 від 21.06.2011, виданий Господарським судом міста Києва про стягнення коштів з Приватного акціонерного товариства "Тіз-Топаз" на користь ТОВ "Володас", на даний час є таким, що не підлягає виконанню, оскільки строк пред'явлення його до виконання закінчився. Проте, відсутність дій державного виконавця, спрямованих на зняття арешту з майна скаржника є неправомірною бездіяльністю, що порушує права та інтереси скаржника, оскільки останній не може розпоряджатися майном у зв'язку з наявністю арештів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 скаргу Приватного акціонерного товариства "Тіз-Топаз" на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №20/031-10-27/161 задоволено частково.
Визнано бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що виражається у не скасуванні арештів коштів та майна Приватного акціонерного товариства "Тіз-Топаз" (ідентифікаційний код 32077975) у ВП № 27799702, неправомірною.
Зобов'язано державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати арешт коштів Приватного акціонерного товариства "Тіз-Топаз" (ідентифікаційний код 32077975) накладений постановою від 26.03.2014 ВП № 27799702 про арешт коштів боржника.
Зобов'язано державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати арешт та заборону відчуження майна Приватного акціонерного товариства "Тіз-Топаз" (ідентифікаційний код 32077975) накладений постановою від 26.03.2014 ВП № 27799702 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Зобов'язано державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати арешт коштів Приватного акціонерного товариства "Тіз-Топаз" (ідентифікаційний код 32077975) накладений постановою від 07.11.2014 ВП № 27799702 про арешт коштів боржника.
Задовольняючи вказану скаргу, суд вказав, що підстави, з яких на майно Приватного акціонерного товариства "Тіз-Топаз" було накладено арешт (забезпечення виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21.06.2011 №20/031-10-27/161), відпали. У зв'язку з чим, бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України стосовно не зняття арешту з майна скаржника є неправомірною та порушує право власності Приватного акціонерного товариства "Тіз-Топаз", гарантоване ст. 41 Коституції України, ст.ст. 319, 321 Цивільного кодексу України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, суд апеляційної інстанції переглядає справу №20/031-10-27/161 у межах доводів та вимог апеляційної скарги, а саме щодо розгляду судом першої інстанції скарги на бездіяльність державного виконавця без участі представника Міністерства юстиції України.
За змістом статей 2, 7 Господарського процесуального кодексу України основними засадами господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін. Правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (стаття 42 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1-4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 розгляд скарги призначено на 14.04.2021. Зобов'язано начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не пізніше 13.04.2021 надати суду письмові пояснення по суті скарги, належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 27799702 та докази направлення письмових пояснень з доданими до них документами на адресу скаржника. Усі заяви, клопотання, заперечення зобов'язано подати до суду в строк до 13.04.2021, з дотриманням вимог до форми та змісту заяв з процесуальних питань, встановлених статтею 170 Господарського процесуального кодексу України.
Проте, колегія суддів зазначає, що відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України отримав ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 лише 19.04.2021, що підтверджується вхідним штампом №5350-22-21 та реєстраційно-контрольною картою №5350-22-21 від 19.04.2021.
Відтак, Міністерство юстиції України не було належним чином повідомлено про розгляд скарги Приватного акціонерного товариства "Тіз-Топаз" на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у зв'язку з чим, було позбавлено можливості забезпечити участь представника в судове засідання 14.04.2021, надати суду письмові пояснення по суті скарги та належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 27799702.
Беручи до уваги приписи частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою представника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у судове засідання, за відсутності доказів вручення ухвали про призначення скарги до розгляду від 07.04.2021, суд першої інстанції, для забезпечення процесуальних прав сторін, не був позбавлений права відкласти розгляд скарги для належного повідомлення відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 і відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ «Гурепка проти України № 2» наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий господарський суд не дотримався вимог господарського процесуального законодавства щодо належного повідомлення відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, не забезпечив можливості реалізувати надані відділу законом та ухвалою від 07.04.2021 права, оскільки розглянув справу за його відсутності, не повідомив належним чином про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Пунктом 3 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Таким чином, розгляд судом першої інстанції скарги Приватного акціонерного товариства "Тіз-Топаз" на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №20/031-10-27/161 за відсутності представника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, згідно з пунктом 3 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України є безумовною підставою для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 14.04.2021.
З огляду на вказане вище, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі №20/031-10-27/16 в частині порушення норм процесуального права. У зв'язку з чим, ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі №20/031-10-27/16 слід скасувати.
Стосовно скарги Приватного акціонерного товариства "Тіз-Топаз" на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №20/031-10-27/161, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У силу статті 124 Конституції України та статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби та регламентує порядок і особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.
Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Зокрема, згідно положень Закону України "Про виконавче провадження" юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду, є постанова державного виконавця.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом. Отже, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) державного виконавця оформлені відповідною постановою.
Так, на примусовому виконанні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з 11.07.2011 перебувало виконавче провадження ВП №27799702 з примусового виконання наказу №20/031-10-27/161 від 21.06.2011, виданого Господарським судом міста Києва про стягнення із Закритого акціонерного товариства "Тіз-Топаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Володас" штрафу в розмірі 362 409 344,00 грн, витрати по сплаті державного мита в сумі 25 333,80 грн та 234,46 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У процесі виконання вищевказаного виконавчого документа постановою старшого державного виконавця від 26.03.2014 ВП № 27799702 про арешт коштів боржника накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках боржника.
Постановою старшого державного виконавця від 26.03.2014 ВП № 27799702 про стягнення з боржника виконавчого збору вирішено стягнути із ЗАТ "Тіз-Топаз" виконавчий збір у розмірі 36 243 491,22 грн, строк пред'явлення її до виконання встановлено один рік.
Постановою старшого державного виконавця від 26.03.2014 ВП № 27799702 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження накладено арешт на все майно боржника.
Постановою старшого державного виконавця від 07.11.2014 ВП № 27799702 про зміну назви сторони виконавчого провадження у зв'язку із зміною найменування боржника змінено назву сторони виконавчого провадження ВП №27799702, а саме боржника на - Приватне акціонерне товариство "Тіз-Топаз".
Постановою старшого державного виконавця від 07.11.2014 ВП № 27799702 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій стягнуто з ПрАТ "Тіз-Топаз" витрати на проведення виконавчих дій в сумі 157,65 грн.
Постановою старшого державного виконавця від 07.11.2014 ВП № 27799702 про арешт коштів боржника накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках боржника.
Постановою головного державного виконавця від 16.06.2017 ВП № 27799702 про повернення виконавчого документа стягувачу наказ № 20/031-10-27/161 від 21.06.2011, виданий Господарським судом міста Києва повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Пунктом 2 резолютивної частини даної постанови визначено, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений до виконання в строк до 16.06.2020.
Колегія суддів зазначає, що з постанови головного державного виконавця від 16.06.2017 ВП № 27799702 про повернення виконавчого документа стягувачу вбачається, що при винесенні вказаної постанови накладений арешт на кошти та майно ПрАТ "Тіз-Топаз" не було знято.
У подальшому виконавчий документ не пред'явлений до виконання.
12.03.2021 скаржник звернувся до начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про зняття арештів з коштів та майна від 12.03.2021 року № 04/21, в якій просив: 1. Скасувати арешт коштів ПрАТ "Тіз-Топаз" накладений постановою від 26.03.2014 року ВП № 27799702 про арешт коштів боржника; 2. Скасувати арешт та заборону відчуження майна ПрАТ "Тіз-Топаз", накладений постановою від 26.03.2014 року ВП № 27799702 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; 3. Скасувати арешт коштів ПрАТ "Тіз-Топаз" накладений постановою від 07.11.2014 року ВП № 27799702 про арешт коштів боржника; 4. Постанови про зняття арештів в день їх винесення надіслати органу, установі, посадовій особі, яким були надіслані для виконання постанови про накладення арешту на майно (кошти) боржника; 5. Вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження майна, яке було арештоване; 6. Виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників, скасувати інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також провести інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Вказана заява вручена адресату 15.03.2021, що підтверджується роздруківкою з сайту "Укрпошта".
Звертаючись до суду із скаргою на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скаржник послався на те, що із інформації з автоматизованої системи виконавчого провадження щодо виконавчого провадження ВП № 27799702, державним виконавцем не вчинено жодних дій щодо скасування арештів накладених на майно та кошти скаржника.
Так, згідно з інформацією, яка міститься в автоматизованій системі виконавчого провадження від 12.01.2021, виконавче провадження №27799702 вважається "завершеним" у зв'язку з винесенням постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 16.06.2017.
Отже, на даний час, виконавче провадження №27799702 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21.06.2011 №20/031-10-27/161 закінчено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", а також завершено виконавче провадження щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства "Тіз-Топаз" виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Доказів на спростування вказаного матеріали справи не містять.
Проте, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта Приватного акціонерного товариства "Тіз-Топаз" продовжує обліковуватись запис про обтяження - арешт, накладений Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 27799702, виданий 26.03.2014, видавник: ВПВР ДВС України.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, зважаючи на положення статті 19 Конституції України та ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець повинен вчиняти виконавчі дії не лише із дотриманням Закону України "Про виконавче провадження", а й відповідно до інших законів, додержання яких є обов'язковим при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов'язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 911/1395/15, від 02.04.2018 у справі № 17/116/2011.
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 1404-VIII) закріплено принцип об'єктивності, який вимагає обґрунтованості вчинення тих чи інших дій державним виконавцем.
Згідно з частинами 1, 2 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 1404-VIII) арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Наслідком арешту є накладення заборони на право розпоряджатися майном, такий захід триває до визначення подальшої долі відповідного майна. Накладений на майно боржника арешт є в будь-якому випадку перешкодою для розпорядження таким майном.
Частинами 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України).
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР, яка для України набрала чинності 11.09.1997 та є частиною національного законодавства України, гарантовано, що "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном, відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".
Втручання у право власності повинно не лише переслідувати за фактами та у принципі "законну ціль" у "загальному інтересі", але також має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між вжитими заходами та метою, яку прагнули досягти будь-якими заходами, застосованими державною, у тому числі заходами, спрямованими на здійснення контролю за користуванням майном фізичною особою. Ця вимога виражена у понятті "справедливий баланс", який має бути встановлений між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Завдання досягти цього балансу відображено у структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції в цілому. У кожній справі, що стосується стверджуваного порушення цієї статті необхідно встановити, чи було покладено на відповідну особу непропорційний та надмірний тягар внаслідок втручання держави (рішення у справі "Хуттен-Чапська проти Польщі").
Разом з тим, Європейський суд з прав людини у низці своїх рішень нагадував, що вилучення власності в інтересах судочинства, яке не позбавляє власника його майна, а тільки тимчасово припиняє його можливості користуватися та розпоряджатися цим майном, зазвичай пов'язане із здійсненням контролю за використанням власності, що охоплюється сферою застосування другого абзацу ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення від 22.02.1994 у справі "Раймондо проти Італії", ухвала щодо прийнятності від 07.11.2006 у справі "Адамчик проти Польщі", рішення у справах "Карамітров та інші проти Болгарії" від 10.01.2008 та "Боржонов проти Росії" від 22.01.2009).
Слід зазначити, що виконавче провадження №27799702 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21.06.2011 №20/031-10-27/161 для забезпечення реального виконання якого було накладено арешт на майно Приватного акціонерного товариства "Тіз-Топаз", закінчено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". Також завершено виконавче провадження щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства "Тіз-Топаз" виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
Враховуючи вказане вище, колегія суддів зазначає, що підстави, з яких на майно Приватного акціонерного товариства "Тіз-Топаз" було накладено арешт (забезпечення виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21.06.2011 №20/031-10-27/161), відпали. У зв'язку з чим, бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України стосовно не зняття арешту з майна скаржника є неправомірною та порушує право власності Приватного акціонерного товариства "Тіз-Топаз", гарантоване статтею 41 Коституції України, статтями 319, 321 Цивільного кодексу України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частин 1, 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Приймаючи до уваги вказані вище обставини та враховуючи бездіяльність державного виконавця, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що скарга Приватного акціонерного товариства "Тіз-Топаз" на бездіяльність посадових осіб відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підлягає задоволенню в частині визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною та зобов'язання останнього скасувати арешт коштів боржника.
Вимоги скаржника про зобов'язання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України направити винесені постанови на виконання та повідомлення про виконання даної ухвали задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, апеляційна скарга відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі №20/031-10-27/161 підлягає частковому задоволенню. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі №20/031-10-27/161 слід скасувати. Прийняти нове рішення, яким скаргу Приватного акціонерного товариства "Тіз-Топаз" на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 20/031-10-27/161 задовольнити частково.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, п. 4 ч. 1 ст. 280, ст. 281, 282, 284, 343 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі №20/031-10-27/161 задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі №20/031-10-27/161 - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким скаргу Приватного акціонерного товариства "Тіз-Топаз" на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 20/031-10-27/161 задовольнити частково.
Визнати бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що виражається у не скасуванні арештів коштів та майна Приватного акціонерного товариства «Тіз-Топаз» (ідентифікаційний код 32077975) у ВП № 27799702, неправомірною.
Зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати арешт коштів Приватного акціонерного товариства «Тіз-Топаз» (ідентифікаційний код 32077975) накладений постановою від 26.03.2014 року ВП № 27799702 про арешт коштів боржника.
Зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати арешт та заборону відчуження майна Приватного акціонерного товариства «Тіз-Топаз» (ідентифікаційний код 32077975) накладений постановою від 26.03.2014 року ВП № 27799702 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати арешт коштів Приватного акціонерного товариства «Тіз-Топаз» (ідентифікаційний код 32077975) накладений постановою від 07.11.2014 року ВП № 27799702 про арешт коштів боржника.
В іншій частині скаргу залишити без задоволення.
Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Матеріали справи №20/031-10-27/161 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 06.09.2021.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
О.М. Коротун