Справа № 598/1057/21
провадження № 3/598/653/2021
"03" вересня 2021 р. Суддя Збаразького районного суду Тернопільської області Гудима І.В., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №2 (м.Ланівці) Кременецького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , громадянки України, середньою освітою, неодруженої, фізичної особи - підприємця, раніше не притягувалася до адміністративної відповідальності,
за ч.1 ст.44-3 КпАП України,
До провадження Збаразького районного суду Тернопільської області надійшли адміністративні матеріали про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.44-3 КпАП України.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №058857 від 26 травня 2021 року ОСОБА_1 звинувачується в тому, що «26.05.21 року о 14 годині 30 хвилин приватний підприємець ОСОБА_1 в магазині «Продукти» с.В.Вікнини порушила постанову Кабінету Міністрів України №1236,а саме не здійснювала вологого прибирання приміщення та не вимірювала температуру тіла перед роботою».
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та матеріали, що додані до нього вважаю, що дана адміністративна справа підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення виходячи із наступного.
Так, ч.1 ст.44-3 КпАП України передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Однак, сама по собі вказана вище частина 1 статті 44-3 КпАП України не передбачає конкретних порушень правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і їх норм, як ознак адміністративного порушення, що впливають на його кваліфікацію, так як її диспозиція є банкетною, а тому для встановлення ознак об'єктивної сторони складу діяння, передбаченого цієї статтею, належить звертатися до аналізу нормативно-правових актів, у яких сформульовано правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і їх норми.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в ухиленні (порушенні) особи від правил, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішеннями органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. КпАП України не передбачає дотримання постанов Кабінету Міністрів України, рішення обласних державних адміністрації, однак, виходячи з норм Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" на ці органи покладаються завдання щодо забезпечення захисту населення від інфекційних хвороб.
Відповідно до ст.256 КпАП України визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Тому дані обставини, з урахуванням положень ст.256 КпАП України щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, мають бути викладені в протоколі конкретно, у спосіб, який унеможливлює їх неоднозначне тлумачення, та відповідати диспозиції закону про адміністративну відповідальність за вказане правопорушення.
Так, в якості доказів вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КпАП України, до матеріалів справи про адміністративне правопорушення додано вищезазначений протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №058857 від 26.05.2021 року.
Однак, в даному протоколі про адміністративне правопорушення не зазначеноім'я по батькові особи, яка склала протокол, чітко не викладено суті адміністративного правопорушення, а саме не зазначено конкретних порушених ОСОБА_1 законодавчих норм.
Крім того, до матеріалів справи не долучено відповідних доказів які підтверджують той факт, що ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності та здійснює господарську діяльність, чи перебуває у трудових відносинах із відповідним суб'єктом господарювання та займає відповідну посаду, у якому саме закладі, а також доказів, які б підтверджували факт, що в її обов'язки входить прибирання приміщень, вимірювання температури та забезпечення засобами дезінфекції.
Постановою Збаразького районного суду Тернопільської області від 08 липня 2021 року вищевказані матеріали справи поверталися у відділення поліції №2 (м.Ланівці) Кременецького районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області для дооформлення з метою усунення недоліків протоколу, однак недоліків не було усунуто.
У відповідності до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КпАП України завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Частина друга ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку на підставі законно здобутих доказів.
Враховуючи викладене, в справах про адміністративні правопорушення підлягає застосуванню положення ст.62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно вимог ч.2 ст.251 КпАП України обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому, слід зазначити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, дослідивши надані матеріали, враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи, вважаю, що в притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.44-3 КпАП України, слід відмовити, а справу провадженням закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного та керуючись ч.1 ст.44-3, п.1 ст.247, ст.ст.284, 294 КпАП України, суддя,-
В притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.44-3 КпАП України відмовити, а дану справу провадженням закрити за відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.
На дану постанову може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Збаразький районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
СУДДЯ І. В. ГУДИМА