Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/3130/21
06.09.2021 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого - судді Леньо В.В., при секретарі - Турок Б.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Королівської селищної ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору державний нотаріус Виноградівського районного нотаріального округу Боричок К.В., про визнання права власності,
ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Королівської селищної ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору державний нотаріус Виноградівського районного нотаріального округу Боричок К.В., про визнання права власності.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 - чоловік позивача ОСОБА_1 та батько позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Заповіту покійний спадкоємець не залишив. Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу. Позивачі є спадкоємцями за законом першої черги, інші спадкоємці відсутні.
Згідно положень ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Покійному ОСОБА_5 на праві приватної власності належав житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,1420 га в межах цього дворогосподарства.
За вказаних обставин за оформленням спадщини позивачі звернулися до Виноградівської державної нотаріальної контори. Однак у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно державний нотаріус Боричок К.В. у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом відмовила. Така ситуація обумовлена тим, що по смерті чоловіка та батька віднайти оригінали документованих матеріалів, які посвідчують належність майнових прав спадкодавцю, не вдалося. У той же час через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно позивачі позбавлені можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку.
Пунктом 1 ч.2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» саме у разі неможливості нотаріуса оформити право на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до положень п.3.3. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.
Потреба такого способу захисту права власності як пред'явлення позову про його визнання виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».
Технічну інвентаризацію спадкового житлового будинку проведено на підтвердження чого додано копію технічного паспорту. Згідно довідки КП «Виноградівське РБТІ» від 11.06.2021 року №533 житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 будівництвом завершений, правовстановлюючі документи на нього не оформлено. У той же час з архівних матеріалів Виноградівської державної нотаріальної контори нам було надано копію договору довічного утримання від 27.09.2006 p., посвідченого державним нотаріусом Боричок К.В. за реєстровим №1890, за яким спадкодавець набув права власності на цей об'єкт нерухомості, але державну реєстрацію такого майнового права не здійснив.
Згідно положень ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. За нашим запитом в архівних матеріалах Відділу у Виноградівському районі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області вдалося віднайти копію державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №468073 від 30.03.2009 року. Вказаний документ підтверджує належність спадкової земельної ділянки померлому спадкодавцю.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року (Закон № 475/97-ВР), визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до приписів ст.41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.3, ст.321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Згідно положень п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності може бути проведена на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
У зв'язку з тим, що позивачі позбавлені можливості оформити право власності на спадкове майно у регламентованому порядку, просять визнати за ними право власності на житловий будинок та земельну ділянку.
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, проте подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують (а.с.43, 46, 49).
Представником відповідача Королівської селищної ради подано письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності. Щодо позову не заперечують. Претензій до майна не ставлять (а.с. 42).
Державний нотаріус Виноградівського районного нотаріального округу у судове засідання не з'явилися.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
У судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 - чоловік позивача ОСОБА_1 та батько позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 (а.с.11).
Факт родинних відносин позивачів підтверджується наступними документами: свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_2 від 02.10.2008 року, згідно якого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 19.09.1980 року уклали шлюб; свідоцтвом про укладення шлюбу Серія НОМЕР_3 від 30.06.2016 року, свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_4 від 12.11.1993 року свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 18.11.2019 року ОСОБА_7 та ОСОБА_4 18.11.2019 уклали шлюб. Після укладення шлюбу дружина отримала прізвище ОСОБА_7 (а.с.5, 7, 9, 10).
За час свого життя спадкодавець ОСОБА_5 заповіт не залишив.
Спадкодавцю ОСОБА_5 на праві приватної власності належав житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,1420 га в межах цього дворогосподарства.
Технічну інвентаризацію спадкового житлового будинку проведено на підтвердження чого додано копію технічного паспорту (а.с.13-15 зв.).
Згідно довідки КП «Виноградівське РБТІ» від 11.06.2021 року №533 житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 будівництвом завершений, правовстановлюючі документи на нього не оформлено.
Згідно копії договору довічного утримання від 27.09.2006 p., посвідченого державним нотаріусом Боричок К.В. за реєстровим №1890, спадкодавець ОСОБА_5 набув права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.16-17 зв.).
Згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №468073 від 30.03.2009 року ОСОБА_5 належить земельна ділянка площею 0,1420 га в АДРЕСА_1 (а.с.17-17 зв.).
Разом з тим, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно позивачка не може оформити спадкові права.
Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно п. 23 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1261 ЦК позивач ОСОБА_9 відноситься до першої черги спадкування як рідна донька померлої ОСОБА_10 .
Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Факт проживання разом з спадкодавцем, в тому числі на день смерті підтверджується довідкою від 14.01.2021 р. (а.с.24).
Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані ЦК України (2003 р.).
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). В ст.1217 ЦК України, зазначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
Відповідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.
Частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.5 ст.1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, до це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним Документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Відповідно до п.17 Перехідних положень Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства; сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно положень п.3.3. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.
Потреба такого способу захисту права власності як пред'явлення позову про його визнання виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).
Відповідно до приписів ст.41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.3, ст.321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Пунктом 1 ч.2 ст.16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачем вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що позивачами на законних підставах набуто право власності на спадкове майно, відповідач претензій до спадкового майна не ставить, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі шляхом визнання визнати права власності.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -
Визнати за позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 право власності на:
1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 ;
1/3 частину земельної ділянки площею 0,1420 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 2121255600:00:004:0111, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за позивачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на:
1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 ;
1/3 частину земельної ділянки площею 0,1420 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 2121255600:00:004:0111, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за позивачем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 право власності на:
1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 ;
1/3 частину земельної ділянки площею 0,1420 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 2121255600:00:004:0111, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ГоловуючийВ. В. Леньо