Справа №712/7772/21
Провадження №2/712/2337/21
06 вересня 2021 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого/судді - Троян Т.Є.
при секретарі - Ліпатової Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції, про відшкодування моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, третя особа: Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції, про відшкодування моральної шкоди, мотивуючи його наступним: ОСОБА_1 проходить службу в поліції з 01.03.2016 року по даний час на посаді поліцейського взводу 2 РОВО УПП в Черкаській області. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 р. у справі 580/1857/21, яке набрало законної сили 06.07.2021 року, стягнуто Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 заборгованість по грошовому забезпеченню у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.03.2016 по 31.12.2017 в сумі 6048 грн., стягнуто Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з з 01.03.2016 по 31.12.2017 в сумі 2718 грн. 85 коп.
Незаконною невиплатою позивачу заробітної плати починаючи з березня 2016 -по січень 2018 року позивачу була завдана моральна шкода, яка у стражданні та приниженні, яких він зазнав внаслідок протиправних дій. Порушення його прав з боку суб'єкта владних повноважень викликало у нього негативні емоції, внаслідок чого погане самопочуття, пригнічений настрій. Розмір моральної шкоди підтверджується тим, що завдана шкода спричинила у нього негативні переживання, стан постійної психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов'язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоров'я. Зазначив, що йому довелося присвятити багато свого часу, творчої енергії та сил на захист порушеного права. Йому притаманне особливо розвинуте емоційне сприйняття дійсності та почуття справедливості, а тому нехтування відповідачем під час здійснення розгляду його запиту порушило його законні права, сприймалося ним як прояв образи з боку відповідача, що призвело до сильного психологічного дискомфорту, погіршення самопочуття, емоційного хвилювання. Внаслідок протиправних дій відповідача, було порушено його стан душевної рівноваги, для відновлення якого їй доводилося докладати додаткові вольові та психологічні зусилля, у зв'язку з чим він був позбавлена можливості повноцінно насолоджуватися життям, працювати, для чого потрібен виважений стан емоційного спокою. Крім того, доводилося додатково дисциплінувати себе, доводилося витрачати набагато більше часу для підтримки необхідної продуктивності праці, що позначається щоденно на її фізичному та моральному стані, через що вона не встигала закінчити як повсякденну роботу, зокрема побутову.
Позивачу притаманні особливо розвинуте емоційне сприйняття дійсності та почуття справедливості, а тому нехтування відповідачем під час здійснення розгляду запиту на добровільну виплату заборгованості заробітної плати в поза судовому порядку, сприймалося позивачем, як прояв образи з боку відповідача, що призвело до сильного психологічного дискомфорту, погіршення самочуття, емоційного хвилювання. Внаслідок протиправних дій відповідача, було порушено стан душевної рівноваги, для відновлення якого доводилося докладати додаткові вольові та психологічні зусилля, у зв'язку з чим, був позбавлений можливості повноцінно насолоджуватися життям, працювати, для чого потрібен виважений стан емоційного спокою. Крім того, доводилося додатково дисциплінувати, доводилося витрачати набагато більше часу для підтримки необхідної продуктивності праці, що позначається щоденно на фізичному та моральному стані, через що він не встигав закінчити як повсякденну роботу, зокрема побутову. Гострота цих переживань посилюється тим, що в позивача загострене почуття справедливості. Більш того, внаслідок неправомірних дій відповідача, були порушені нормальні життєві зв'язки з партнерами, друзями, з яким змушений додатково пояснювати чому він став менш привітним, менше приділяти часу друзям, сім'ї, родичам та ін.
Позивачем витрачено значний час на захист свого права у суді.
Встановлене Конституцією та законами право на відшкодування моральної (немайнової шкоди) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.
Незаконною невиплатої заробітної плати на протязі 53 місяців позивачеві була завдана моральна шкода в розмірі - 318 000 грн. 00 коп., а також через тривай час витрачений на відновлення своїх прав, що понад зайняло понад три роки.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 року у справі №464/3789/17, зробив висновок, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.
Встановлене Конституцією та законами право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 №4 (із відповідними змінами) судам роз'яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя та здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад поновлення на роботі), так і механізмом компенсації за моральну шкоду як негативних наслідків втрат немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин. КЗпП не містить будь-яких обмежень чи винятків для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст.237-1 кодекс передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема повернення вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових відносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.
Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до роз'яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У п.13 вказаної постанови роз'яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси.
Заробітна плата позивача на дату подання позовної заяви, згідно рішення Черкаського окружного адміністративного суду - не виплачена.
За кожен місяць порушення права на вчасну виплату заробітної плати, позивач оцінює у розмірі мінімальної заробітної плати, на момент звернення до суду (у січні місяці 2021 р. для працездатних осіб - 6 000 грн. ( ст.8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік»). Порушення його трудових прав розпочалося з березня 2016 р., отже, з березня 2016 по липень 2021р. минуло 53 місяців (53 місяців * 6000 грн. )= 318 000 грн.
Ухвалою Cоснівського районного суду м.Черкаси від 26.07.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, визначено проводити розгляд справи без виклику осіб.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що не визнає позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю, посилаючись на те, що позовна заява ОСОБА_1 не містить будь-яких доказів - фактичних даних, на підставі яких суд може встановити наявність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги про те, що позивачу діями Департаменту патрульної поліціїбуло завдано моральну шкоду, та інших обставин, які містять інформацію щодо предмета доказування та які мають значення до вирішення справи.
Відповідно до п.4,5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» встановлено, що суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Проте, позивачем не надано доказів, які підтверджували, що йому дійсна буда заподіяна шкода, саме внаслідок дій чи бездіяльності відповідача та розмір такої шкоди відповідає сумі, яку позивач просив стягнути на його користь в відповідача.
Також позивачем не надано достатніх, достовірних та належних доказів заподіяння йому душевних страждань.
Зазначили, що відповідачем, 09.07.2021 року рішення суду було виконано шляхом сплати позивачеві заборгованості в сумі 8635,35 грн. Крім того, зазначеним рішенням суду дії/бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час та індексації грошового забезпечення не були визнані протиправними. За таких обставин, вказували на неспівмірність заявленої суми моральної шкоди відносно недоотриманого грошового забезпечення та відсутність обґрунтованих підстав для її стягнення.
Представник третьої особи правом на подання пояснень до суду не скористався.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, судом встановлені наступні обставини та відповідні висновки.
Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до змісту ст.ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно п. п. 1 - 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Так, судом встановлено, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 р. у справі 580/1857/21, яке набрало законної сили 06.07.2021 року, стягнуто Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 заборгованість по грошовому забезпеченню у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.03.2016 по 31.12.2017 в сумі 6048 грн., стягнуто Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з з 01.03.2016 по 31.12.2017 в сумі 2718 грн. 85 коп.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, рішення Черкаського окружного адміністративного суду у даному випадку має преюдиціальне значення, факт невиплати доплат за службу у нічний час, підтверджений рішенням суду і не підлягає доведенню,а тому посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що позивач отримував грошове забезпечення в межах граничних норам,які встановлені НП України, судом до уваги не беруться.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Позивачем зазначено, що у зв'язку з протиправною бездіяльністю відповідача йому завдано моральну шкоду, яка полягає у негативних переживаннях, постійній психоемоційній напрузі, нервозності, дратівливості, порушення сну, гіпертонічних кризах, побоювання про майбутній стан здоров'я, душевних стражданнях та приниженні честі та гідності, порушення стану душевної рівноваги, тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У п. 5 зазначеної постанови роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до п. 9 зазначеної постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд звертає увагу на те, що розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому, відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.
З огляду на те, що період з 01.03.2016 по 31.12.2017 в сумі 6048 грн. останній зазнав душевних страждань, враховуючи вимоги розумності і справедливості, на думку суду, моральна шкода, яка заподіяна ОСОБА_1 може бути оцінена в розмірі 800,00 грн.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру, судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 6 ст. 141 ЦПК України визначено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач звільнений від сплати судового збору, проте сума судового збору, що підлягала сплаті при подачі даного позову становила 908 грн, які, у випадку задоволення позову, підлягали стягненню із відповідача на користь держави.
Проте, позов судом першої інстанції задоволено частково, а саме на 0,25%, тому сума судового збору, яка підлягала стягненню із відповідача на користь держави становить 2,27 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст.10, 12, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції, про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 800 (вісімсот) грн. 00 коп.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь держави судовий збір в розмірі 2,27 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення через Соснівський районний суд м. Черкаси.
Повний текст рішення виготовлений 06.09.2021 р.
Головуючий: Т.Є. Троян
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , проживає АДРЕСА_1 .РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції , 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646.
Третя особа: Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції, 18001, м. Черкаси, вул. Лесі Українки, 21.