Справа № 646/3731/19
№ провадження 2/646/233/2021
07.06.2021 м.Харків
Червонозаводський районний суд міста Харкова в складі:
головуючий суддя Єжов В.А.
при секретарі Літвіновій А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,
В травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду за позовною заявою, в якій просила визнати за нею, в порядку спадкування за законом, право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько, ОСОБА_2 . Спорідненість підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 від 12.04.1987; свідоцтвом про шлюб НОМЕР_3 , за яким прізвища позивача після реєстрації шлюбу - ОСОБА_1 .
Зазначає, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 вона звернулась до Першої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. За її заявою було відкрито спадкову справу №56238850, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №37730522 від 26.06.2014.
Вказує, що після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до якої входить двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , яке належало йому, як спадщина після смерті його матері ОСОБА_4 .
Посилаючись на ст.ст. 1258,1259,1261,1297 ЦК України, вважає що, після звернення до Першої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, фактично прийняла спадщину, вступила у володіння та управління майном, що належало її батьку.
Позивач посилається на те, що вона прийняла спадщину шляхом звернення до нотаріальної контори з відповідною заявою, однак не має можливості оформити в установленому порядку вказану спадщину та отримати свідоцтво на право на спадщину на нерухоме майно, яким є квартира АДРЕСА_1 .
Щодо обґрунтування в частині права на зазначену квартиру ОСОБА_4 посилається на наступні докази.
Згідно свідоцтва про право власності за реєстраційним № 9-06-214790 від 03.02.2006 та технічного паспорту, квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_5 .
15.07.1998 між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб (згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 ). ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проживали разом до смерті чоловіка, ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після чого, ОСОБА_4 продовжувала мешкати у зазначені квартирі до своєї смерті, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позивач вважає, що враховуючи невеликий проміжок між смертю ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , похилий вік ОСОБА_4 , спільне проживання з ОСОБА_5 за його життя і проживання у зазначеній квартирі після його смерті, припустимо, що ОСОБА_4 прийняла спадщину після ОСОБА_5 як подружжя, який пережив спадкодавця. Будь-яких інших спадкоємців ОСОБА_5 не має.
Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняв її син ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_5 .
В зв'язку з чим, вимоги вважає обґрунтованими та законними.
Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.09.2019 провадження у справі відкрито, призначено підготовче засідання.
11.11.2019 представником відповідача Харківської міської ради - Мовчан І.В. подано відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просила відмовити у повному обсязі. На обґрунтування зазначено, що позивач висловлює припущення про фактичне прийняття спадщини, однак на підтвердження такого твердження не надано жодного доказу спільного проживання померлого ОСОБА_2 (батька позивачки) та ОСОБА_4 (бабусі позивачки). Крім того, власником квартири є ОСОБА_5 - чоловік ОСОБА_4 , однак відомості про прийняття спадщини дружиною після його смерті відсутні, факт постійного проживання не встановлений, а тому на підтвердження прийняття бабусею і як наслідок батьком позивачки після смерті ОСОБА_5 також відсутні у відповідності до ст.ст. 77-80 ЦПК України. Також зазначається, що з моменту смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 минуло 8 років, при цьому документально підтвердженого факту спільного проживання з ОСОБА_4 із померлим немає, тобто відомостей про фактичне прийняття спадщини не надано. ОСОБА_4 померла через 6 місяців після смерті чоловіка. Свідоцтво про спадщину після смерті ОСОБА_4 відсутнє.
Крім того, позивачем не надано до суду постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, з питань зазначених у позовній заяві, тим самим не доведено факт відмови нотаріуса від проведення нотаріальних дій.
Також, у прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 не вірно вказано адресу. Так позивач просить визнати за нею в порядку спадкування за законом, право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Однак, 1 сесією Харківської міської ради 7 скликання прийнято рішення від 20.11.2015 №12/15 «Про перейменування об'єктів топономіки м. Харкова», яким АДРЕСА_7 в АДРЕСА_8 .
Крім того, в матеріалах інвентаризаційної справи №205265 на квартиру АДРЕСА_1 міститься звернення ОСОБА_6 від 27.04.2016 №1478 про розподіл житлової площі на в цій квартирі. Разом з тим, у позовній заяві відсутня інформація про інших спадкоємців, по справі в тому числі про ОСОБА_6 .
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.12.2019 закрито підготовче засідання у справі та призначено судовий розгляд.
Від позивача та представника відповідача надійшли заяви, згідно яких свої позиції щодо позовних вимог вони підтримали, просили розгляд справи проводити за їх відсутності.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (ст. 13 ЦПК України), встановив наступне.
Судом досліджені надані позивачем копії документів.
ОСОБА_5 на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 48,7 кв. м (свідоцтво про право власності від 03.02.2006 за реєстр. №9-06-214790, видане Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради 03.02.2006 за №1271).
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Харків Харківської області, згідно до свідоцтва серії НОМЕР_6 , яке видане 15.11.2011 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції.
Згідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_7 , що видане 15.07.1998 Червонозаводським відділом реєстрації актів громадського стану м. Харкова, між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 зареєстровано шлюб, про що зроблено запис №241.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 , що видане 17.05.2012 Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_4 в м. Харків Харківської області померла ІНФОРМАЦІЯ_8 у віці 68 років.
ОСОБА_4 , є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , що видане 12.11.1964 Московським районним відділом РАЦС.
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 в м. Харків Харківської області помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 49 років.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , яке видане 12.04.1987 РАЦС м. Харкова «Дворец», ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_10 , батько: ОСОБА_2 , мати: ОСОБА_8 .
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , 20.06.2015 зареєстрували шлюб, після укладення шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_1 » (актовий запис №454 від 20.06.2015, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 , що видане Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції).
Також позивачем надано Звіт про оцінку майна ТОВ «Надійна справа» від 20.08.2019, згідно якого оціночна ринкова вартість об'єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_4 становить 125 878,00 грн. Замовник вказаного звіту - ОСОБА_1 , власник майна ОСОБА_5 .
Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частинами першої та другої статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
За змістом статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Змістом положень ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» за N 7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 21 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів:
а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем;
б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
Згідно ст. 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стаття 82 ЦПК України передбачає, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Під час судового розгляду не встановлено належним чином підтверджених фактів прийняття спадщини ОСОБА_4 за ОСОБА_5 , як і підтвердження набуття нерухомого майна в порядку спадкування батьком позивача ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи визначені у заповіті.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (ст. 1258 ЦК України).
Згідно позиції позивача, ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після батька ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до якої входить двокімнатна квартира АДРЕСА_5 , яке належало йому, як спадщина після смерті його матері ОСОБА_4 . Спадщину після батька вона прийняла шляхом звернення до нотаріуса із відповідною заявою.
Відомості щодо інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , чи про їх відсутність суду не надано.
Крім того, зазначається, що ОСОБА_4 як дружина спадкодавця ОСОБА_5 прийняла спадщину, як така, що проживала разом з чоловіком.
При цьому відомостей про оформлення спадщини ОСОБА_4 не надано.
Як відсутні будь-які відомості про інших спадкоємців після смерті ОСОБА_5 , який згідно наданих документів є єдиним власником нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 .
Клопотань про витребування відомостей про коло спадкоємців від позивача не надходило.
При цьому, як вбачається із заперечень представника відповідача по справі, в матеріалах інвентаризаційної справи №205265 на квартиру АДРЕСА_1 міститься звернення ОСОБА_6 від 27.04.2016 №1478 про розподіл житлової площі на квартиру АДРЕСА_1 .
При наявному колі осіб, що залучені до справи та за відсутності відповідних клопотань, суд позбавлений можливості встановити факт наявності особи, права та інтереси якої можуть бути порушені при розгляді вказаної справи.
Крім того, позивач ОСОБА_1 вказує на те, що вона зверталася до нотаріуса для оформлення спадщини після померлого батька ОСОБА_2 , при цьому зазначає, що отримати свідоцтво про право на спадщину не змогла у зв'язку з тим, що у неї було відсутнє свідоцтво про спадщину після смерті бабусі ОСОБА_4 .
Однак на підтвердження факту звернення до нотаріальної контори, а також про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо оформлення спадщини позивачем не надано жодного підтвердження.
Частиною 1 статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси, серед іншого, видають свідоцтва про право на спадщину.
Аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку про те, що оформлення спадкових прав з видачею свідоцтва про право на спадщину, зокрема на нерухоме майно, здійснюють нотаріуси або орган чи службова особа, уповноважена вчиняти нотаріальні дії.
Суди ж розглядають спори з приводу захисту спадкових прав в разі їх порушення, оспорення чи/та невизнання (частина перша статті 4 ЦПК України) або в разі оскарження особою відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії (статті 49,50 Закону України «Про нотаріат»).
Отже, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому чинним на момент такої нотаріальної дії законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину та можливості подальшого оформлення своїх спадкових прав у порядку, передбаченому законом, вимоги про визнання права на спадщину в судовому порядку задоволенню не підлягають у зв'язку з відсутністю порушених прав спадкоємців, щодо захисту яких вони звернулися до суду. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за захистом своїх спадкових прав за правилами позовного провадження.
Відомостей про звернення позивача для вирішення питання про видачу йому нотаріусом або органом чи службовою особою, уповноваженою вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину до суду не надано та, відповідно, матеріали справи їх не містять.
Таким чином, звернення до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно за наявності умов для оформлення спадкових прав нотаріусом і відсутності відмови останнього у вчиненні відповідної нотаріальної дії, зокрема, щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, є передчасним, що має своїм наслідком відмову в позові.
Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 2-390/2006 (провадження № 61-5088св18).
Така ж позиція викладена у листі Вищого Спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013, згідно якого у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.
Однак, в порушення наведених норм позивач не надав доказів звернення до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно і письмової відмови нотаріуса у видачі цього свідоцтва.
При цьому, відмова нотаріуса має передувати зверненню особи в суд з відповідним позовом.
Посилання позивача на відмову (без конкретизації в усній чи письмовий формі) державного нотаріуса Першої Харківської нотаріальної контори у вчиненні нотаріальної дії є безпідставним та нічим не підтвердженим.
З врахуванням всіх обставин встановлених при розгляді справи та приймаючи приписи чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними, не обґрунтованими та не доведеними, у зв'язку з чим у задоволенні позову про визнання права власності на спадкове майно у вигляді квартири АДРЕСА_4 слід відмовити у повному обсязі.
Судові витрати в справі складаються зі судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У цій справі у зв'язку з відмовою у позові судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1260,00 грн покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10,12,13, 76, 81, 82, 89, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017): до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України: апеляційна скарга подається апеляційному суду (Харківський апеляційний суд) через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення (Червонозаводський районний суд м. Харкова).
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , РНОКПП НОМЕР_9 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 .
Відповідач: Харківська міська рада, 61003, м. Харків, майдан Конституції, 7.
Суддя: В.А. Єжов