Справа № 548/1260/21
Провадження № 2/548/537/21
01.09.2021 року Хорольський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Старокожка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Комаренко В.М.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хоролу в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,
Позиція позивача та заперечення відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.
Позивач звернувся до Хорольського районного суду з вищевказаним позовом.
На обґрунтування позову зазначає, що він є власником квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Позивач зазначає, що відповідач понад рік не проживає у будинку, а факт реєстрації відповідача у житловому приміщенні порушує права позивача на вільне розпорядження і користування майном.
Тому, на підставі ст.ст. 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, яке належить позивачу, а також задовольнити позовні вимоги про зняття з реєстрації та виселення відповідачки.
22.06.2021 року по справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач у визначений судом строк відзив на позов не подав, також від відповідача не надійшло клопотання про надання додаткового строку для подачі відзиву чи про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
Відповідач в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи наявне поштове повідомлення з конвертом, з відміткою про повернення так як адресат був відсутній за вказаною адресою.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що за результатами розгляду справи в межах спрощеного провадження має бути ухвалене рішення, яким позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Фактичні обставини, встановлені судом.
З наданих до суду доказів, встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 37,6 кв.м.
Зазначене доводиться копією договору дарування від 12 червня 2007 року, посвідченого Рибкою К.О., державним нотаріусом Хорольської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 1657, а також копією Витягу з Державного реєстру правочинів, та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
08 червня 2021 року комісією у складі: депутата Хорольської міської ради Бойко Юлії Вікторівни, сусідів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - було проведено обстеження квартири АДРЕСА_2 , в результаті якого підтверджено відсутність відповідача за місцем його реєстрації понад один календарний рік, про що складено відповідний акт.
Норми права, застосовані судом.
Статтею 317 ЦК України розкрито зміст права власності, яке надає власникові права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання чи проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України та ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника житла, які проживають з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 ЖК України. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Частиною 2 ст. 64 ЖК України передбачено, що до членів сім'ї наймача належать чоловік наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Відповідно до ч. 1 ст. 163 ЖК України у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, встановлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою ст. 71 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 405 ЦК України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Статтею 44 Конституції України закріплено право громадян безперешкодно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Статтею 391 ЦК України передбачено право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Згідно зі ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законодавством.
Мотивована оцінка аргументів сторін.
Суд приймає аргументи позивачки щодо наявності перешкод для неї у здійсненні права користування та розпорядження своєю власністю на підставі ст.ст. 317 - 319 ЦК України, оскільки вважає доведеним ту обставину, що відповідач не проживає за місцем реєстрації та не несе витрат по утриманню житлового приміщення, а будь-які угоди про порядок та умови користування квартирою, що належить позивачці, між сторонами не укладалися.
Таким чином, факт реєстрації відповідача в будинку позивача перешкоджає вільному користуванню та розпорядженню ним останнім, що порушує право власності позивача.
Зважаючи на те, що позиція позивача щодо припинення права користування його житлом відповідачем, який не проживає за місцем реєстрації понад 1 рік, відповідає правовим положенням ст. 405 ЦК України та ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд приймає вимогу позивача та приходить до висновку про те, що відповідач має бути визнаний таким, що втратив право користування житловим приміщенням, належним ОСОБА_1 .
Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення інших позовних вимог ОСОБА_1 , так як виселення згідно із частиною першою статті 116 ЖК України може мати місце, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу власника або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Судом встановлено, що відповідачка не є мешканкою житлового приміщення, належного позивачу, крім того доказів, які б свідчили про те, що відповідач ОСОБА_2 систематично порушує правила ч.1ст. 116 ЖК України, суду не надано, таким чином відсутні підстави для виселення відповідачки.
Зважаючи на зазначене та з метою захисту права власності позивача, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню в межах вимоги про визнання відповідачки такою, що втратила право користування житлом.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Питання про судові витрати судом не розглядалось у зв'язку з відсутністю відповідної вимоги в позовній заяві.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76 - 81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, ст. ст. 317, 319, 321, 383, 386, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 150, 156, 163 ЖК України, ст. 3 СК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд
Позов ОСОБА_1
( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , ІПН: НОМЕР_2 )
до ОСОБА_2
( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ареса: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , ІПН: НОМЕР_4 )
про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житлом, а саме: квартирою АДРЕСА_2 .
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення шляхом подачі відповідної заяви до Полтавського апеляційного суду або, у відповідності до п. 15.5 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, до Хорольського районного суду Полтавської області (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дата складання повного тексту судового рішення: 01.09.2021
Головуючий