Справа № 953/15237/21 (1-кс/953/7752/21) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/1654/21 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: тримання під вартою
03 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2021 року, якою задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 , погодженого з прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12021220000001135 від 05.08.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, -
07.08.2021 року слідчий СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Київського районного суду м. Харкова з клопотанням, погодженим з прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 .
В обґрунтування клопотання посилався на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, яка підтверджується зібраними по кримінальному провадженні доказами.
Зазначав, що існує достатньо підстав вважати про наявність існування ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме:
-можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки, ОСОБА_8 усвідомлюючи реальну можливість та побоюючись отримати значний термін покарання у вигляді позбавлення волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину;
-також ОСОБА_8 може незаконно впливати на підозрюваних, які надали свідчення відносно нього, оскільки підозрюваному під час досудового розслідування в рамках чинного законодавства вручено копії відповідних процесуальних документів, серед яких є процесуальні документи з даними свідченнями, тому імовірна можливість, що у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний зможе впливати на вказаних учасників кримінального провадження;
-крім того, ОСОБА_8 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки згідно отриманих свідчень саме ця особа відповідала за «контакт» з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, які сприяли вчиненню кримінального правопорушення та відносно яких в подальшому будуть проведені слідчі (розшукові) дії.
Слідчий вважав, що з урахуванням повідомленої підозри та фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, його тяжкість, для досягнення цілей, визначених ст. 177 КПК України, стосовно підозрюваного ОСОБА_8 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2021 року клопотання слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 - задоволено.
Застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України на 60 днів - тобто до 03.10.2021 включно, в межах строку досудового розслідування.
Визначено суму застави у розмірі 1135000 грн. (один мільйон сто тридцять п'ять тисяч), які необхідно внести до сплину терміну тримання під вартою.
При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_8 з-під варти звільнити та покласти на нього наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; не відлучатись із місця проживання без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого судді, суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_8 просить скасувати зазначену ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до нього захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, згідно з п.3 ч.5 ст. 182 КПК України або запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, передбаченого ст. 181 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2021 року та постановити нову ухвалу про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 190320 грн.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_8 та його захисник, доводи яких є тотожними, зазначають, що вважають ухвалу слідчого судді необґрунтованою, незаконною, невмотивованою та такою, що постановлена всупереч вимогам як Кримінального процесуального кодексу України так і Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Посилаюся на необґрунтованість повідомлення про підозру, а також на те, що стороною обвинувачення не надано обґрунтування наявності ризиків, про які йдеться у клопотанні слідчого. Зазначають, що у ОСОБА_8 не має на меті уникати кримінальної відповідальності, бо свою вину у вчиненні злочину він не визнає, таким чином вважає, що немає підстав вважати, що він буде у подальшому продовжувати злочинну діяльність, оскільки злочинів не вчиняв. Посилаються на те, що ОСОБА_8 є топ менеджером з розвитку ТОВ «ТЕХЕКСПРЕСС-М» - підприємцем, має стабільний дохід, постійне місце робота та проживання, що підтверджує, що він не намагатиметься переховуватись, а сприятиме слідству у з'ясуванні обставин даного провадження, оскільки особисто зацікавлений в тому, щоб це провадження швидше закінчилося. Стверджують, що слідчий суддя врахував тільки те, що на утриманні у нього знаходиться тільки його неповнолітня дочка ОСОБА_11 2008 року народження, і не врахував , що також на утриманні у нього знаходиться його батько - пенсіонер ОСОБА_12 , сестра ОСОБА_13 та її неповнолітні діти ОСОБА_14 , 2012 р.н та ОСОБА_15 , 2011 р.н.,; сестра ОСОБА_16 , яка розлучилася з чоловіком та їх діти ОСОБА_17 , 2020 р.н., ОСОБА_18 2016 р.н., ОСОБА_19 , 2011 р.н. . Всім вищевказаним родичам він допомагає не тільки матеріально, а й в побуті та вихованні своїх племінників. Вважають, що застосований запобіжний захід є занадто суворим та до нього необхідно застосувати запобіжний захід не пов'язаний із обмеженням волі.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника підозрюваного - ОСОБА_7 , який підтримав вимоги апеляційних скарг та просив їх задовольнити, а також пояснення прокурора, який заперечував щодо їх задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні СУ ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12021220000001135 від 05.08.2021, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
06.08.2021 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Вирішуючи питання про обрання виду запобіжного заходу стосовно ОСОБА_8 слідчий суддя зазначив, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та зібрані під час досудового розслідування докази, надані до суду вказують на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість підозрюваним переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на інших підозрюваних, які надали свідчення відносно нього, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки згідно отриманих свідчень саме ця особа відповідала за «контакт» з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, які сприяли вчиненню кримінального правопорушення та відносно яких в подальшому будуть проведені слідчі (розшукові) дії, продовжити вчинення кримінальних правопорушень.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками слідчого судді з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника від вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред'явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".(рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Слідчий суддя суду першої інстанції, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у відповідності до вимог ст.ст.193,194 КПК України заслухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого, і дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а наявність обґрунтованої підозри підтверджується письмовими доказами, зібраними під час досудового розслідування.
Враховуючи обсяг та зміст вищенаведених відомостей провадження, колегія суддів вбачає, що вони об'єктивно свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваної, як вжиття запобіжних заходів у зв'язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, а також наявності у матеріалах провадження доказів, які формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_8 до вчинення певних дій, згідно підозри.
Перевіряючи доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання підозрюваного під вартою та наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість підозрюваним переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на інших підозрюваних, які надали свідчення відносно нього, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки згідно отриманих свідчень саме ця особа відповідала за «контакт» з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, які сприяли вчиненню кримінального правопорушення та відносно яких в подальшому будуть проведені слідчі (розшукові) дії, продовжити вчинення кримінальних правопорушень, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та відомості про особу підозрюваного.
Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років, з конфіскацією майна,на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні. Враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винним, а також те, що він будучи раніше притягнутим до кримінальної відповідальності 25.09.2013 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст.190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, притягнутий 09.01.2020 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.28, ч.2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 206-2, ч. 3 ст. 28, і кримінального проступку, передбаченого ст. 293 КК України, зокрема, за фактом заволодіння майном ПСП «МАЯК», ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , є ймовірність того, що ОСОБА_8 може може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на інших підозрюваних, які надали свідчення відносно нього, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки згідно отриманих свідчень саме ця особа відповідала за «контакт» з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, які сприяли вчиненню кримінального правопорушення та відносно яких в подальшому будуть проведені слідчі (розшукові) дії, продовжити вчинення кримінальних правопорушень.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням того, що ОСОБА_8 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, що свідчить про наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема права власності фізичних осіб, внаслідок чого вказані обставини викликають суспільний інтерес, що вочевидь впливає на питання щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового слідства, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
При встановленні наявності ризику впливу на інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначене вказує на неможливість в цьому конкретному випадку застосування до підозрюваної іншого більш м'якого запобіжного заходу.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних у провадженні відомостях.
Разом з цим, доводи підозрюваного та його захисника, що ґрунтуються на твердженнях про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, свідчать про необґрунтованість вимоги апеляційних скарг про обрання іншого запобіжного заходу у вигляді, оскільки обрання будь-якого запобіжного заходу без встановлення ризиків є процесуально незаконним. За таких обставин колегія суддів позбавлена процесуальної можливості задовольнити вимоги апеляційних скарг, а доводи підозрюваного та його захисника ґрунтуються суто на їх суб'єктивних оціночних судженнях.
Колегією суддів взято до уваги особу підозрюваного, а саме, наявність місця мешкання та реєстрації, його сімейний стан та наявність на утриманні неповнолітньої дитини, проте зазначені обставини, не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в цьому випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою. Крім того, зазначені обставини існували і на час вчинення дій, згідно підозри, а тому, вони не утворюють жодних фактичних запобіжників, які унеможливлюють при обранні підозрюваним моделі поведінки, щодо дотримання процесуальних обов'язків, а відтак не здатні перешкодити вчинити їй дії, передбачені п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст.177 КК України.
На думку колегії суддів, суб'єктивні доводи апеляційних скарг підозрюваного та його захисника з приводу необґрунтованості підозри, не свідчать про незаконність рішення слідчого судді. При цьому належить врахувати, що питання оцінювання доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину на даному етапі провадження судом не вирішуються, оскільки вони підлягають розгляду при судовому розгляді по суті. Суд на цій стадії процесу на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Питання щодо остаточної кваліфікації має бути вирішене органом досудового розслідування. Згідно практики ЄСПЛ, який у рішенні в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 р. встановив значення терміну «обґрунтована підозра» як таке, за якого існують факти чи інформація, що можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Таким чином, суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність застосування саме такого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 й належно з'ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цих питань.
Колегією суддів не встановлено переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою або процесуальної ефективності застосування інших менш суворих запобіжних заходів.
Отже, доводи апеляційних скарг підозрюваного та його захисника щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними, оскільки слідчим суддею було належним чином перевірено та досліджено докази, надані слідчим та стороною захисту, враховані докази, які вказують на обґрунтованість підозри, а також відомості, які характеризують особу підозрюваного, її сімейний стан та наявність на утриманні неповнолітньої дитини. При цьому, висновки слідчого судді належним чином мотивовані та наведені обґрунтовані підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині обґрунтованості та необхідності застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та те, що застосування іншого, більш м'якого виду запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 2, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України.
У разі, якщо під час досудового розслідування при перевірці версії, що зазначена в підозрі, не буде встановлено обставин на її підтвердження, сторона захисту має необмежене процесуальне право щодо подання клопотання про зміну запобіжного заходу або його скасування.
На цьому етапі досудового розслідування, апеляційний суд не вбачає наявності таких обставин, що позбавляє процесуальної можливості задовольнити апеляційні вимоги в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з цим, колегія суддів не в повній мірі погоджується з визначеним слідчим суддею розміром застави виходячи з наступного.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п.3 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий суддя суду першої інстанції, врахувавши обставини кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваного та його родини, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, визначив ОСОБА_8 заставу в розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1135000 грн., що, на думку слідчого судді, є обґрунтованим, оскільки такий розмір застави є пропорційним щодо конкретної особи, враховуючи дані, які містяться в матеріалах клопотання, та обставин кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, а також буде достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_8 як підозрюваним, покладених на нього обов'язків, та забезпечить виконання завдань кримінального провадження.
Під час апеляційного розгляду, з пояснень прокурора та захисника ОСОБА_7 встановлено, що ОСОБА_8 не має достатніх грошових коштів, в тому числі і на банківських рахунках для сплати такого великого розміру застави, яка з урахуванням матеріального стану ОСОБА_8 , який працює топ менеджером з розвитку ТОВ «ТЕХЕКСПРЕСС-М», не дає можливості заощаджувати будь-які значні кошти.
Також прокурор пояснив, що на даний час у органу досудового розслідування не має відомостей на підтвердження достатнього матеріального стану підозрюваного, які б свідчили про наявність коштовного майна або інших матеріальних цінностей чи прибутку від будь-якої іншої діяльності.
В судовому провадженні також відсутні відомості щодо наявності цивільного позову.
Разом з цим, прокурор пояснив, що група осіб, діяння яких розслідується в межах цього кримінального провадження, фактично не заволоділа грошима, а вони були лише переведені на інший рахунок, який зараз заарештовано, а правомірність дій працівників банку, також будуть перевірятися під час досудового розслідування.
За таких обставин, доводи сторони захисту про надмірний розмір визначеної застави є слушними, не позбавлені правових та фактичних підстав.
Разом з цим, апеляційні доводи сторони захисту щодо можливості застосування до ОСОБА_8 домашнього арешту є безпідставними, оскільки наявність ризиків, встановлених слідчим суддею першої інстанції при обранні запобіжного заходу, є обґрунтованими.
Можливість застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави визначено судом першої інстанції, згідно вимог КПК України, за винятком його розміру.
Обов'язки, які покладені судом у разі сплати застави, відповідають вимогам ч.5 ст. 194 КПК України, тому, в цій частині оскаржуваного судового рішення суд обґрунтував його вірно.
Однак, колегія суддів вважає, що розмір застави, який визначив слідчий суддя підозрюваному ОСОБА_8 при обранні останньому строку тримання під вартою має бути зменшеним, з огляду на відомості про його матеріальний стан, а також з урахуванням його сімейного стану та наявності на утриманні неповнолітньої дитини.
При цьому, колегія суддів виходить з того, що розмір застави має бути визначений з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, зокрема у рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Тому, колегія суддів, враховуючи обставини кримінального правопорушення, згідно підозри, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, відомості про особу підозрюваного та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, вважає, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого є у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є застава, як альтернатива запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 000 грн, що передбачено вимогами п.3 ч. 5 ст. 182 КПК України.
Саме такий розмір застави, на думку колегії суддів, буде співмірним з існуючими у кримінальному провадженні ризиками та в разі внесення такого розміру застави це зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які на підозрюваного необхідно покласти у цьому кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала судді суду в частині визначення розміру застави підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нової з визначенням розміру альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а в решті ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2021 року є достатньо обґрунтованою та вмотивованою, у зв'язку з чим підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 392, 393, 404, 405, ст.407 ч.3 п.1, ст.ст. 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2021 року в частині визначення розміру застави - скасувати та в цій частині постановити нову, якою зменшити розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, визначивши заставу у розмірі 200 (двісті) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 000 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі) гривень.
В решті ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2021 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді