03 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 380/470/21
адміністративне провадження № К/9901/30761/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Золотухіна Олександра Олександровича на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року у справі №380/470/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним і скасування наказу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції від 31 серпня 2020 року №134 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії»;
- визнати протиправним оформлення висновку результатів службового розслідування на підставі наказу управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції від 18 серпня 2020 року №134 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, представник позивача вдруге звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), подавши її 18 серпня 2021 року за допомогою підсистеми «Електронний суд».
У своїй касаційній скарзі скаржник просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року у справі №380/470/21 скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Проте, які саме норми права потребують такого висновку скаржник не зазначив, що в свою чергу, не є належним обґрунтуванням підстав звернення до суду касаційної інстанції, у розумінні пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Слід зазначити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Тобто, для відкриття касаційного провадження на підставі цього пункту зазначення лише норми права щодо якої, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду є недостатнім. Необхідною умовою є те, що саме на застосуванні такої норми суди попередніх інстанцій мають ґрунтувати свої рішення й скаржник має належним чином обґрунтувати неправильне її застосування.
Однак, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник лише перераховує норми права які, на його думку, були неправильно застосовані судами попередніх інстанцій без подальшого обґрунтування неправильного їх застосування.
Так, у другому розділі касаційної скарги який має назву: «обґрунтування у чому полягає помилка суддів першої та апеляційної інстанції при застосуванні вказаних норм права» скаржник лише цитує деякі норми права Дисциплінарного статуту Національної поліції України та зазначає, що посилання на висновок перевірки №13688вн/41/12/02-2020 від 12 серпня 2020 року як на підставу проведення службового розслідування, у розумінні частини четвертої статті 14 цього Статуту, є неналежним.
Частиною четвертою пункту 14 Закону України від 15 березня 2018 року №2337-VIII "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" встановлено, що підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Разом з тим, як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, підставою для призначення службового розслідування був висновок перевірки за рапортом командира батальйону № 2 управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Р. Бліхарського, оскільки у ньому вказується на порушення, які мають ознаки дисциплінарного проступку вчиненого інспектором взводу №2 роти №1 батальйону №2 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції ОСОБА_1 , а саме, невиконання ОСОБА_1 вказівки командира батальйону № 2 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Бліхарського Р.Є. щодо проведення шикування роти у світловідбиваючих жилетах.
Тобто, підставою для службового розслідування слугувало безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, що в подальшому стало підставою для проведення перевірки та формування відповідного висновку.
Водночас, зі змісту касаційної скарги вбачається, що касаційна скарга подана також з підстав передбачених пунктом 4 частини другої статті 353 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Однак, належного обґрунтування цій обставині скаржник також не надав.
Водночас, суд звертає увагу представника позивача, що поняття допустимості доказів розкрито у статті 74 КАС України.
Так, цією статтею встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Тобто, для можливості застосування пункту 4 частини другої статті 353 КАС України, як підстави касаційного оскарження, заявник має обґрунтувати недопустимість доказів на підставі яких суд встановив обставини, які мають істотне значення, через призму статті 74 КАС Країни.
Відтак, зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Золотухіна Олександра Олександровича належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року у справі №380/470/21.
Окрім іншого, у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Проте, оскільки Суд встановив, що касаційну скаргу належить повернути у зв'язку з тим, що скаржник не виклав передбачених КАС України підстав для касаційного оскарження, то клопотання про поновлення строку на таке оскарження Суд не вирішує.
На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Золотухіна Олександра Олександровича на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року у справі №380/470/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним і скасування наказу повернути особі, яка її подала.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
………………………….
Н.М. Мартинюк,
Суддя Верховного Суду