Рішення від 26.08.2021 по справі 17-14-01/1494

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2021 року м. Черкаси справа № 17-14-01/1494(925/373/21)

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: Коваленко Д.К. - особисто;

від відповідача: Мельник А.С. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 (с. Стецівка, Черкаський район, Черкаська область) до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (м. Черкаси) про стягнення 374 838,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 374 838,58 грн. грн. з яких: 80 482,80 грн. на повернення сплачених коштів, 183 410,12 грн. збитків (упущеної вигоди), 10 945,66 грн. пені та 100 000,00 грн. моральної шкоди на підставі договору про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № 967-03/18-19 від 19.09.2019, укладеного між сторонами у справі.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

В ході розгляду справи позивач свої вимоги підтримував повністю, просить позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує повністю через недоведеність його правових підстав та відсутність вини відповідача у простроченні виконання зобов'язання.

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач, як фізична особа, 22.03.2021 звернувся до Господарського суду Черкаської області із даним позовом в межах справи про банкрутство ПАТ "Черкасиобленерго" № 17-14-01/1494 в порядку ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства. Закриття провадження у справі про банкрутство ухвалою від 30.03.2021 не є підставою для вирішення даного спору між сторонами за іншою підвідомчістю, оскільки механізму передачі справи до суду іншої юрисдикції в даному випадку не передбачено чинним законодавством. Також суд враховує положення ч. 2 ст. 31 ГПК України про те, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду.

Заслухавши доводи та заперечення представників обох сторін і дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає лише до часткового задоволення, виходячи з такого:

З матеріалів справи вбачається, що 19.09.2019 між ПАТ "Черкасиобленерго" (виконавець послуг) та гр. ОСОБА_1 (замовник) укладено договір на стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № 967-03/18-19 (а.с. 14 том 1). За умовами даного Договору до електричних мереж системи розподілу Виконавця послуг, оператора малої системи розподілу або іншого власника електричних мереж приєднується житловий будинок Замовника по АДРЕСА_1 .

В розділі І Договору сторонами погоджено, що точка забезпечення потужності об'єкта Замовника встановлюється ПЛ-10 кВ Л-8 "Стецівка" , опора № 129. Точка приєднання (межа балансової належності об'єкта Замовника) встановлюється: на вихідних клемах ввідного автоматичного вимикача в ВРП-0,4 кВ (контейнер обліку) на об'єкті Замовника. Тип приєднання об'єкта Замовника - стандартне ІІ ступінь. Величина потужності, замовленої до приєднання (у точці приєднання) - 47 кВт. Категорія надійності електропостачання ІІІ. Ступінь напруги в точці приєднання визначається напругою на межі балансової належності і буде становити 0,4 кВ.

Згідно предмету Договору Виконавець послуги забезпечує приєднання електроустановок об'єкта Замовника (будівництво, реконструкція, технічне переоснащення та введення в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електрозабезпечення об'єкта Замовника від точки забезпечення потужності до точки приєднання) відповідно до схеми зовнішнього електрозабезпечення і проектної документації та здійснює підключення електроустановок об'єкта Замовника до електричних мереж системи розподілу на умовах цього Договору.

Замовник оплачує Виконавцю послуг вартість приєднання до електричних мереж системи розподілу на умовах цього Договору (розділ 2).

Умовами розділу 3 Договору передбачено, що Виконавець послуг зобов'язаний розпочати та забезпечити в установленому порядку приєднання об'єкта Замовника до електричних мереж системи розподілу у строки. встановлені цим Договором, після сплати Замовником вартості наданих Виконавцем послуг приєднання електроустановок Замовника до електричних мереж систем розподілу в точці приєднання (п. 3.1., 3.2.3).

Пунктом 3.2.4. сторонами погоджено, що на дату 31.12.2019 Замовник зобов'язаний ввести в експлуатацію в порядку, встановленому законодавством у сфері містобудування, власний об'єкт та електричні мережі зовнішнього та внутрішнього електрозабезпечення електроустановок Замовника (у межах земельної ділянки Замовника) надавши Виконавцю послуг документи, що підтверджують готовність до експлуатації електроустановок об'єкта Замовника.

Згідно умов п. 3.7. Договору, узгоджений сторонами строк, в який Виконавець послуг забезпечує приєднання (будівництво, реконструкція, технічне переоснащення та введення в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електрозабезпечення об'єкта Замовника від точки забезпечення потужності до точки приєднання) об'єкта Замовника до електричних мереж системи розподілу становить 180 днів, що обґрунтовується вимогами нормативних документів, що визначають строки проектування та будівництва або іншими причинами, які погоджені сторонами.

Обидві сторони визнають, що вказаний у даному пункті 180денний термін обраховується від дати проведення оплати позивачем послуг приєднання електроустановок Замовника до електричних мереж системи розподілу в точці приєднання.

З боку позивача в справу подано докази, що ним 23.09.2019 оплачено на користь відповідача 80 482,80 грн. (а.с. 149 том 1) згідно Договору між сторонами та рахунку № 969 від 19.09.2019 (а.с. 18 том 1).

Між сторонами немає спору, що сума платежу за послугу приєднання визначена вірно ( як вказано у п. 4.1. договору). Тому послуга приєднання позивачу повинна бути надана до 21 березня 2020.

Позивач доводить, що фактично послугу приєднання відповідачем надано позивачу лише 07.08.2020 року, про що складено Акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), який позивачем підписано 07.08.2020 із поміткою позивача про порушення 180денного терміну надання послуги відповідачем (а.с. 20 том 1).

Згідно п. 8.1. Договору сторони домовилися, що вони вважатимуть підписання сторонами акта надання послуги приєднання до електричних мереж системи розподілу фактом виконання зобов'язання Виконавця послуг з приєднання до електричних мереж системи розподілу об'єкта Замовника. Але в будь-якому разі фактом такого виконання зобов'язання Виконавця послуг з приєднання об'єкта Замовника вважається факт подачі напруги в узгоджену точку приєднання.

З приводу визначення дати виконання послуги приєднання судом встановлено наступне:

Відповідач доводить, що ним на адресу позивача 09.07.2020 було направлено лист за № 4838/16-01-01 (а.с. 44 том 1) з додатком у виді Акту надання послуги приєднання.

Якщо цей Акт відповідач і підписав 09.07.2020, то позивач його підписав лише 07.08.2020, про що він зазначив у цьому Акті (а.с. 20 том 1). Іншого суд за матеріалами справи не вбачає. При цьому зміст п. 8.1. говорить про підписання обома сторонами акту надання послуги приєднання.

Затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року N 310 Кодексом систем розподілу в редакції від 07.03.2020 передбачено таке:

4.8.1. Підключення електроустановок замовника до електричної мережі здійснюється власником таких мереж.

4.8.2. ОСР після завершення робіт з приєднання повідомляє замовника про готовність власних мереж до підключення електроустановок замовника, надає довідку про виконання технічних умов у частині зовнішнього електрозабезпечення. Зазначена довідка є підставою для укладання замовником договорів (або внесення змін до діючих договорів) згідно з вимогами, встановленими на ринку електричної енергії.

4.8.3. Замовник надає ОСР заяву на підключення разом із заявою на укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та з пакетом документів, перелік яких передбачений пунктом 11.3.5 глави 11.3 розділу XI цього Кодексу, а також додатково надає документ, що підтверджує отримання замовником послуги з улаштування комерційного обліку електричної енергії.

4.8.4. Підключення електроустановок замовника до електричної мережі здійснюється протягом 5 робочих днів після отримання заяви замовника або 10 робочих днів, якщо підключення потребує припинення електропостачання інших Користувачів.

4.8.5. Фактом виконання зобов'язання ОСР з приєднання об'єкта замовника (будівництва електричних мереж зовнішнього електропостачання об'єкта замовника від місця забезпечення потужності в точку приєднання) є факт подачі напруги в узгоджену точку приєднання.

Факт надання послуги з приєднання підтверджується актом щодо надання послуги з приєднання.

Акт щодо надання послуги з приєднання оформлюється сторонами після подання робочої напруги та проведення випробувань електрообладнання замовника або обладнання зовнішнього електрозабезпечення замовника.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами не складено окремого документа про підтвердження подачі напруги в будинок позивача, немає доказів випробування електрообладнання замовника або обладнання зовнішнього електрозабезпечення замовника.

Однак суд враховує, що між сторонами укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 22-0066 від 27.07.2020 (а.с. 58 том 1).

Даний договір логічно не може бути укладений без забезпечення (настання факту) подачі напруги для Замовника в узгоджену точку приєднання, оскільки інакше цей договір з боку відповідача у справі неможливо виконати.

Слід врахувати, що з боку позивача суду не подано доказів, що ним пред'явлено претензії відповідачу щодо невиконання останнім договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 22-0066 від 27.07.2020 (а.с. 58 том 1) через відсутність подачі електроенергії.

Таким чином суд вважає, що доказом належного виконання відповідачем п. 8.1. Договору про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу від 19.09.2019 (а.с. 14 том 1) є укладення між сторонами договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 22-0066 від 27.07.2020 (а.с. 58 том 1).

За правилами ст. 251-253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Оскільки 180 денний строк сплив 21.03.2020, то з 22.03.2020 до дати укладення договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 22-0066 від 27.07.2020 (як встановлений судом доказ виконання п. 8.1. Договору про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу від 19.09.2019 ) пройшло ще 128 днів.

Пунктом 5.3. Договору про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу від 19.09.2019 (а.с. 14 том 1) передбачено, що уразі перевищення строку надання послуги з приєднання, встановленого цим Договором, більше ніж на 120 календарних днів , Виконавець послуг повинен повернути Замовнику кошти, отримані як попередня оплата (у розмірі100% оплати , визначеної п. 4.1. розділу 4 цього Договору (крім випадків, визначених Кодексом).

Відповідач не надав суду доказів, що між сторонами мали місце випадки, за яких така сума коштів не повертається.

Згідно істотних умов Договору (п. 5.3.) за порушення строків виконання зобов'язання за цим договором винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі 0,1% вартості приєднання за кожен день прострочення.

Можливість нарахування пені за порушення негрошового зобов'язання встановлена нормами Господарського Кодексу України.

Так, ч. 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня - ст. 230 ГК) законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Ч.6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На заперечення проти повернення плати за приєднання і стягнення пені відповідач вказав, що на період виконання ним обов'язків по наданню послуги з приєднання електричних мереж зовнішнього електрозабезпечення об'єкта Замовника мали місце форс-мажорні обставини (введення карантину), які перешкодили вчасному виконанню договору.

З даного питання судом встановлено таке:

Відповідач визнає, що ним було прострочено 180 денний строк надання позивачу послуги приєднання, що є підставою для відповідальності по Договору, зокрема, щодо сплати пені та повернення коштів, які сплачені позивачем за послугу приєднання, як передбачено умовами договору та затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року N 310 Кодексу систем розподілу.

Для врегулювання даного питання у позасудовому порядку позивач звернувся до відповідача з вимогою та заявою про відшкодування коштів (повернення плати за приєднання) та сплату пені (а.с. 21,23 том 1).

У відповідь на це відповідач листом від 16.03.2021 № 2270/09-03 (а.с. 25 том 1) відмовив у виплаті спірних коштів з посиланням на настання форс-мажоорних обставин і звільнення в такому випадку сторони договору від відповідальності, що передбачено п. 5.4. Договору.

Даним пунктом передбачено, що сторони не відповідають за невиконання умов цього Договору, якщо це спричинено дією обставин непереборної сили. Факт настання обставин непереборної сили підтверджується відповідною довідкою Торгово-промислової палати України.

В справу з боку відповідача довідка Торгово-промислової палати України про настання для відповідача форс-мажорних обставин при виконанні умов Договору не надана.

Постановою КМУ від 11 березня 2020 р. N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.

Відповідач доводить, що саме це і спричинило порушення з боку ПАТ "Черкасиобленерго" строків надання послуги по Договору, які повинні бути виконані в період з 24.09.2019 по 21.03.2020.

Однак в даному питанні суд враховує таке:

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 ЗУ “Про торгово-промислові палати в Україні” форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Серед невичерпного переліку форс-мажорних обставин у цій нормі знаходиться і карантин.

Проте, на думку суду, саме по собі запровадження всеукраїнського карантину не є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання абсолютно всіх договірних зобов'язань. Зацікавлена сторона повинна довести, що вона не в змозі виконувати конкретні зобов'язання і що цю неможливість зумовив саме карантин. Тобто слід в обов'язковому порядку обґрунтувати наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між встановленим карантином та неможливістю виконання своїх зобов'язань за договором. Тобто, слід довести не сам лише факт настання форс-мажору, а ще й його здатність впливати на реальну можливість виконання конкретного зобов'язання

Згідно ст. 14-1 ЗУ “Про торгово-промислові палати в Україні” , Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК, ч. 2 ст. 218 ГК та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.

Ключовим у таких випадках є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. А відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили.

Як встановив суд, відповідачем не було подано в справу Сертифікат про форс-мажорні обставини (непереборної сили) чи інший документ щодо карантину на період з 24.09.2019 по 21.03.2020, як обґрунтованої підстави прострочення виконання ним зобов'язання по Договору щодо надання послуги з приєднання позивачу (а.с. 14 том 1).

Також і позивач слушно звертає увагу на те, що з боку ПАТ "Черкасиобленерго" не було подано належних і допустимих доказів того, що в період карантину відповідач припиняв свою роботу - не подано відповідних доказів, наказів та розпоряджень по персоналу ПАТ "Черкасиобленерго".

Отже відповідач повинен повернути позивачу всю суму плати за послугу приєднання, оскільки правомірні підстави для звільнення від такого зобов'язання відповідачем суду не доведені.

За розрахунками позивача, сума пені, яка підлягає до примусового стягнення з відповідача за порушення строку надання послуги приєднання, становить 10 945,66 грн. (а.с. 3).

Даний розмір пені згідно п. 5.3. Договору приєднання до електричних мереж системи розподілу від 19.09.2019 (а.с. 14 том 1) не обмежується подвійною обліковою ставкою НБУ (як мало б місце при застосуванні ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"), оскільки в даному випадку пеню позивач застосовує за порушення відповідачем негрошового (майнового зобов'язання) за ненадання послуги приєднання у встановлений строк.

Однак належним періодом нарахування пені є з 24.03.2020 (як визначив початкову дату нарахування позивач) і до 27.07.2020 (дата підписання договору надання послуги розподілу електроенергії (а.с. 58 том 1).

За цей період сума пені складає лише 10 140,83 грн. (80482,80 Х 0,1% Х 126 днів).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем доведено правову підставу для повернення 100% суми коштів як плати за приєднання та для нарахування пені через прострочення виконання відповідачем зобов'язання, однак до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить лише 80 482,80 грн. сплачених коштів та 10 140,83 грн. пені на підставі договору про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № 967-03/18-19 від 19.09.2019.

В решті пеня до стягнення не підлягає через неправильні розрахунки.

Також заявленим позовом ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача 183 410,12 грн. збитків (упущеної вигоди) та 100 000,00 грн. моральної шкоди на підставі договору про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № 967-03/18-19 від 19.09.2019, за порушення умов цього договору з боку відповідача.

Дані вимоги до задоволення не підлягають, виходячи з такого:

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

За правилами ст. 22 ГПК України (про відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди) --- особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Також ч. 2 ст. 224 ГК України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, як визначено в ч. 1 ст. 225 ГК України віднесено: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої відповідальності, як відшкодування збитків або шкоди, позивачу слід довести наявність у діях винуватої особи всіх чотирьох складових, а саме:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ст. 22 ЦК України).

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

При відшкодуванні збитків (шкоди) встановлюється презумпція вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин).

Відповідно до частини 2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

За відсутності хоча б однієї з чотирьох складових відповідальність за завдані збитки (шкоду) не настає.

Позивач доводить, що порушенням виконання умов договору від 19.09.2019 в частині надання послуги приєднання житлового будинку позивача до електричних мереж системи розподілу відповідача, позивач не зміг з березня 2020 року виробляти електричну енергію сонячними панелями та отримувати кошти за її продаж за зеленими тарифами, встановленими НКРЕКП.

Позивач розрахував, що сума його упущеної вигоди становить 5450,88 Євро, що в гривневому еквіваленті становить 183 410,12 грн.

Законодавство в сфері альтернативної енергетики і зокрема зеленого тарифу регулюється Законом України «Про альтернативні джерела енергії» від 20.02.2003 року, а також Постановою №170 від 27.02.2014 Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері енергетики.

Вказаним Законом визначено, що енергія, вироблена з альтернативних джерел, - це електрична, теплова та механічна енергія, яка виробляється на об'єктах альтернативної енергетики і може виступати товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу; Об'єкти альтернативної енергетики - це енергогенеруюче та інше обладнання, що виробляє енергію за рахунок використання альтернативних джерел енергії, частка яких становить не менш як 50 відсотків від встановленої потужності всіх задіяних на об'єкті джерел енергії;

Відновлювані джерела енергії - це відновлювані невикопні джерела енергії, а саме енергія сонячна, вітрова, аеротермальна, геотермальна, гідротермальна, енергія хвиль та припливів, гідроенергія, енергія біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів;

"Зелений" тариф - це спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики, зокрема на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями);

"Зелений" тариф встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), генеруючих установках приватних домогосподарств, споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями). Встановлення "зеленого" тарифу, передбаченого цією статтею, здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, з урахуванням особливостей, визначених статтею 9- 4 цього Закону (ст. 9-1 Закону). .

Стимулювання виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, передбачене цією статтею, поширюється, зокрема, на споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичні кооперативи, приватні домогосподарства, генеруючі установки яких виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії та для яких встановлено "зелений" тариф".

"Зелений" тариф на електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватних домогосподарств, споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлюється єдиним за кожним видом альтернативного джерела енергії та для комбінованих вітро-сонячних генеруючих систем.

Для суб'єктів господарювання, приватних домогосподарств і споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, "зелений" тариф встановлюється до 1 січня 2030 року.

Фіксований мінімальний розмір "зеленого" тарифу для суб'єктів господарювання, приватних домогосподарств і споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлюється шляхом перерахування в євро "зеленого" тарифу, розрахованого за правилами цього Закону, станом на 1 січня 2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України на зазначену дату.

Схема роботи мережевої сонячної електростанції полягає в наступному: протягом дня сонячні панелі генерують постійний струм, який подається на DC/AC інвертор. Інвертор, в свою чергу, перетворює постійний струм на змінний та передає цю потужність на власні потреби будинку та в централізовану енергомережу, де спеціальний лічильник рахує «продані» кіловати.

Сторони не заперечують, що обов'язковими умовами, при яких продаж електроенергії за зеленим тарифом буде можливий - це 1) наявність власної сонячної електростанції (піковою потужністю до 30кВт) в межах приватного домогосподарства. 2) Її підключення до спеціального вузла розподілу та обліку енергії. 3) Укладення договору користування електроенергією відповідної потужності з місцевою службою електромереж.

Відповідач слушно зауважує, що при укладенні договору між сторонами на стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № 967-03/18-19 від 19.09.2019 в якості істотних умов договору сторонами не було передбачено, що за договором до електромереж приєднуються установки позивача, які генерують сонячну енергію.

Так, згідно технічних умов стандартного приєднання до електричних мереж електроустановок від 05.09.2019 по будинку по вул. І.Франка, 5 с. Стецівка, Звенигородського р-ну Черкаської області, як додаток до Договору № 967-03/18-19 від 19.09.2019 (а.с. 17 том 1) вказано, що у позивача є в наявності лише електроплити потужністю 6 кВт.

Суду не подано доказів виконання з боку позивача вимог п. 3.2.4. Договору на стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № 967-03/18-19 від 19.09.2019 що станом на 31.12.2019 у нього були документи про підтвердження готовності до експлуатації електроустановок об'єкта, а саме сонячних панелей.

На підтвердження виконання відповідачем зобов'язання з приєднання об'єкта замовника (електричних мереж зовнішнього електропостачання об'єкта замовника від місця забезпечення потужності в точку приєднання) за Договором між сторонами від 19.09.2019 сторонами не було подано суду доказів, що ними було перевірено та зафіксовано подачу робочої напруги і проведення випробувань серед електрообладнання замовника ще і сонячних панелей, на що вказано у п.4.8.5. Кодексу систем розподілу.

У Заяві про приєднання електроустановок певної потужності від 21.08.2019 (а.с. 51,52 том1) позивачем не було нічого вказано про його надмір приєднати до енергоспоживання на своєму будинку сонячні панелі для генерації електроенергії за зеленим тарифом, хоча цю інформацію можливо було дописати від руки у розділах заяви, як позивач і робив, вказуючи іншу інформацію.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За правилами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Позивач не доказав суду, що істотними умовами Договору про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № 967-03/18-19 від 19.09.2019 було передбачено приєднання до електричних мереж системи розподілу сонячних панелей позивача, які він мав намір використовувати саме для виробництва зеленої енергії.

Отже відповідач не міг допустити порушення цивільного права позивача невчасним наданням послуги за вказаним договором стосовно підключення сонячних панелей, про які не було домовленості у договорі між сторонами.

Як вже вказав суд, згідно положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Суд вважає, що і при стягненні збитків і при стягненні шкоди ймовірність завдання шкоди правам потерпілої особи повинна бути явною для обох сторін та порушник зобов'язання повинен чітко усвідомлювати на які права іншої сторони впливатиме порушення ним договірного зобов'язання.

Оскільки відносини між сторонами унормовані Договором про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № 967-03/18-19 від 19.09.2019, то саме із цього договору Виконавець-відповідач повинен мати можливість зробити чіткі висновки, на які права позивача вплине неналежне виконання зобов'язання. При цьому в умовах договору не згадується, що приєднання до електричних мереж системи розподілу відповідача стосується сонячних панелей для генерування ними електроенергії по зеленому тарифу.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Крім того, для доведення упущеної вигоди позивачу слід доказати реальність отримання ним доходів від продажу "зеленої енергії" в питанні існування у позивача фізичної можливості генерації цієї енергії та можливості її збуту.

Системне тлумачення визначення упущеної вигоди із ст. 22 ЦК України свідчить про те, що позивач має право на відшкодування упущеної вигоди, однак зобов'язаний надати суду докази, які підтверджують той факт, що він міг і повинен був отримати відповідні доходи і лише неправомірні дії відповідача стали підставою, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

За доводами позивача, електроенергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання, придбаває у нього ТОВ "Черкасиенергозбут" за договором № 71070020676 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (а.с 30 том 2), який укладено між цими сторонами лише 04.09.2020.

Таким чином, станом на період березень-серпень 2020, за якій позивач заявляє до стягнення збитки у вигляді упущеної вигоди, у позивача не було укладено договору із енергопостачальником на придбання у позивача зеленої електроенергії , яка виробляється в будинку по вул. І.Франка,5 у с. Стецівка. Це унеможливлює збут електроенергії та отримання коштів від її продажу.

Доводи позивача про те, що цей договір міг бути укладений раніше, якби відповідач вчасно виконав умови Договору про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № 967-03/18-19 від 19.09.2019, суд відхиляє, оскільки це є припущеннями позивача.

На підставі викладеного суд вважає недоведеними правові підстави позову для стягнення збитків (упущеної вигоди) у розмірі 183 410,12 грн.

З приводу вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 100 000,00 грн. судом встановлено таке:

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

В п. 3 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Положеннями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

В пункті № 10 зазначеної постанови зазначено, що при заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Згідно із положеннями ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Тобто, саме позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності відповідача, так і докази спричинення їй моральної шкоди, а також наявності причинного зв'язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтями 76,77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вказано позивачем у позові та в письмових поясненнях (а.с. 8 том 2) моральні страждання ним пов'язуються із значними коштами, витраченими на електроустановку (доказів про що не надано), відбулося фактичне зниження рівня життя позивача та його родини (як це виражено у грошовому чи матеріальному чи іншому вигляді порівняно із попередніми періодами до виникнення спору - не доказано), не мав можливості оплатити послуги адвоката і повинен був власними силами захищати свої права в суді, було порушено право власності на житло через розподіл будинку на дві адреси (в чому полягає таке порушення і моральні страждання - не обґрунтовано), порушилися нормальні життєві зв'язки (в нічний час позивач вивчав законодавство) і обмежилося спілкування з дітьми та внуками.

Суд вважає, що доводи позивача про моральні страждання не підтверджені належними доказами, перелічені події, на думку суду, не свідчать про моральні страждання позивача, їх ступінь та тривалість, не перебувають у прямому причинному зв'язку із діями відповідача, господарська діяльність якого не може автоматично викликати моральні страждання у контрагентів ПАТ "Черкасиобленерго", навіть якщо з боку відповідача мають місце випадки порушення договірних зобов'язань.

На підставі викладеного позов слід задовольнити лише частково і стягнути з відповідача на користь позивача 80 482,80 грн. сплачених коштів за послугу приєднання, 10 140,83 грн. пені на підставі договору про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № 967-03/18-19 від 19.09.2019 року.

В решті вимог у позові слід відмовити.

На підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки спір виник через неправильні дії відповідача, з нього на користь позивача слід стягнути 5622,60 грн. на відшкодування сплаченого судового збору повністю.

Керуючись ст. 238,240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (ідентифікаційний код 22800735, м. Черкаси, вул. Гоголя, 285) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) -- 80 482,80 грн. сплачених коштів, 10 140,83 грн. пені на підставі договору про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № 967-03/18-19 від 19.09.2019 та 5622,60 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

В решті вимог у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 03 вересня 2021

Суддя Н.М. Спаських