29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"31" серпня 2021 р. Справа № 924/519/21
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Кузиної М.-О.С., розглянувши матеріали справи
за позовом першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури, м. Хмельницький в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, м. Хмельницький
до акціонерного товариства “Державна продовольчо-зернова корпорація України”, м. Київ
про стягнення 2226340,28 грн збитків, завданих викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу
за участю:
прокурора: Максимчук Л.В.
представників:
позивача: Сліпчук О.П. - завідувач сектору правового забезпечення
відповідача: не з'явився
Рішення ухвалюється 31.08.2021, оскільки в судовому засіданні 20.08.2021 постановлено ухвалу про оголошення перерви.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
встановив: перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури, м. Хмельницький в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, м. Хмельницький звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства “Державна продовольчо-зернова корпорація України”, м. Київ про стягнення 2226340,28 грн збитків, завданих викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу.
Ухвалою суду від 25.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 09.06.2021, яке відкладено на 24.06.2021, 05.07.2021.
Ухвалою суду від 05.07.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 14.07.2021 та у подальшому на 16.08.2021.
У засіданні 16.08.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової інженерно - екологічної експертизи. Ухвалою суду від 16.08.2021 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 20.08.2021, у якому оголошено перерву на 31.08.2021.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що за результатами проведення з 16.10.2018 по 22.10.2018 планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства філією АТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України” “Богданівецький комбінат хлібопродуктів” складено акт про порушення у сфері охорони навколишнього природного середовища, згідно з яким в період з 13.03.2017 по 01.07.2018 стаціонарними джерелами здійснювалися викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу на викиди. Як на правову підставу позову посилається на положення ст. ст. 13, 16, 50, 66 Конституції України, ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 6, 10, 16, 33, 34, 69 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”.
Відповідач у відзиві на позов від 14.06.2021 проти позовних вимог заперечив, вважаючи їх необґрунтованими та недоведеними. Посилаючись на положення ст. 113-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", практику Верховного Суду, звертає увагу на те, що прокурором не надано належних доказів на підтвердження наявності підстав для здійснення представництва, а саме: не доведено необхідності захисту інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, не надано доказів, які би підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Стверджує, що позивачем та прокурором не підтверджено належними доказами наявності підстав для застосування деліктної відповідальності до відповідача, наявності всіх складових правопорушення для стягнення шкоди. Зокрема, не надано доказів у підтвердження кількості наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря філією відповідача, а акт перевірки Державної екологічної інспекції не може бути доказом вчинення порушення природоохоронного законодавства відповідачем, оскільки не містить посилань на джерела інформації, наведені у п. 3.6 Методики №639 про відповідні параметри джерел викидів та/або джерел утворення забруднюючих речовин, які саме викиди потрапляють в атмосферне повітря з належних відповідачу джерел, їх масу. Посилаючись на п. 3.7 Методики, стверджує, що за відсутності інформації щодо параметрів джерел викидів та /або джерел утворення забруднюючих речовин, розрахунок викидів здійснюється за результатами інструментально - лабораторних вимірювань, що не було здійснено під час перевірки. Вважає, що позивачем неправомірно застосовано розрахунковий метод за відсутності документів щодо параметрів джерела викиду (джерела утворення), зафіксованих у відповідній документації суб'єкта господарювання, оскільки звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря філією від 21.05.2018 не може містити інформації щодо кількості здійснених філією викидів з 21.05.2018 по 01.07.2018. Посилаючись на п. п. 3.11, 4.1 Методики №639, зазначає, що невизначеність часу роботи джерела викиду унеможливлює встановлення розміру шкоди, тому прокурором та позивачем не доведено розміру майнової шкоди, що робить неможливим застосування деліктної відповідальності до відповідача.
Звертає увагу на відсутність вини філії відповідача в невчасному отриманні дозволу на викиди, оскільки затримка в отриманні дозволу на викиди відбувалась через об'єктивні обставини. Крім того, філією відповідача здійснювалось технічне переоснащення системи аспірації транспортно - технологічного обладнання робочої башти елеватора з метою зменшення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Акцентує увагу на протиправному застосуванні до спірних правовідносин Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків №277, затвердженої наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28.04.2020, та яка набрала чинності з 15.05.2020, оскільки до спірних правовідносин для розрахунку розмірів відшкодування збитків мала би бути застосована Методика №639 в редакції, чинній на час проведення перевірки.
Зазначає, що прокурор та позивач всупереч ст. 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" здійснили розрахунок на підставі Методики №277, яка є підзаконним актом, а не законом.
Прокурор у відповіді на відзив (від 24.06.2021) вважає твердження відповідача безпідставними та такими, що не спростовують доводів прокурора. Спростовує твердження про ненадання прокурором доказів на підтвердження наявності підстав для здійснення представництва та ненадання уповноваженому органу розумних строків самостійного звернення до суду, посилаючись на положення ст. ст. 131-1, 129 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 53 ГПК України, практику ЄСПЛ. Акцентує увагу на тому, що позивачем протягом тривалого часу не здійснено заходів ефективного захисту інтересів держави, зокрема не вжито заходів щодо стягнення суми збитків у судовому порядку. Позивачу було надано розумний строк для вжиття відповідних заходів, оскільки про вчинене відповідачем порушення позивачу було повідомлено листом ще від 10.03.2021. Листами від 22.03.2021, 25.03.2021, які передували надісланню прокуратурою листа про наміри здіснення представництва інтересів держави в суді від 12.05.2021, заздалегідь вказав на неможливість вжиття ним заходів представницького характеру у суді.
Доводи відповідача про непідтвердження належними доказами наявності підстав для застосування деліктної відповідальності спростовує наявністю акту за результатами проведення планового заходу державного нагляду щодо додержання вимог законодавства у сфері навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів відповідачем, проведеного з 16 по 22 жовтня 2018 року, в якому міститься опис порушень; приписом від 25.10.2019, на який філією вживались заходи щодо усунення допущених недоліків; протоколом про адміністративне правопорушення від 05.11.2018; постановою про накладення адмінстягнення від 15.11.2018; розрахунком розміру збитків.
З приводу тверджень відповідача про відсутність вини філії відповідача в несвоєчасному отриманні дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря зазначає, що організацію роботи щодо отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами філією розпочато лише 25.05.2017, тобто через 2 місяці і 12 днів після завершення дії попереднього дозволу №6825083302-13, а наявність дозволу на викиди з 02.07.2018 по 02.07.2028 не спростовує факт здійснення викидів у період з 13.03.2017 по 01.07.2018. Звертає увагу на те, що оскільки впродовж 15 календарних днів на запит Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області (від 23.06.2020) філією АТ "ДПЗКУ" "Богданівецький КХП" не надано інформації про кількість годин роботи, з урахуванням п. 3.11 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28.04.2020 №277, екологічною інспекцією час роботи джерел вважались 24 години на добу. При цьому вказує, що застосовані під час розрахунків збитків екологічною інспекцією формули Методики узгоджуються із формулами, зазначеними відповідачем у відзиві.
Вважає безпідставними твердження відповідача про необґрунтоване застосування Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28.04.2020 №277, оскільки шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або у разі неможливості встановлення часу порушення - на час його виявлення, а відсутність таких такс або методик не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди. При цьому п. 4.1 та формула Методики від 28.04.2020 №277, за якими позивачем розраховано збитки, є аналогічними п. 4.1 та формулі Методики від 10.12.2008 №639, яка діяла на час вчинення правопорушення. Окрім того, зауважив, що за своїм правовим значенням Методика не є актом, що встановлює чи посилює відповідальність, а лише визначає порядок визначення розміру завданої шкоди.
Позивачем у відповіді на відзив (від 01.07.2021) висловлено заперечення щодо доводів відповідача, наведених у відзиві на позов, з підстав, аналогічних наведеним прокурором.
Позивач у клопотанні (від 01.07.2021), зокрема зауважив, що з урахуванням того, що прийняття постанови від 17.01.2020 про закриття кримінального провадження №12019240250000023 було можливе лише після всебічного дослідження всіх обставин кримінального провадження, це свідчить про відсутність факту заподіяння шкоди відповідачем як обов'язкової складової об'єктивної сторони правопорушення та є підставою для відмови у позові.
У запереченнях (від 12.07.2021) відповідач акцентував увагу на тому, що прокурором до позову не додано доказів надсилання листа-повідомлення від 12.05.2021, а з моменту його складення та до моменту складення позовної заяви пройшло лише 6 днів, що свідчить про передчасність звернення прокурора до суду з цим позовом та наявність підстав для залишення його без розгляду. Відсутність фінансової можливості у позивача самостійно звернутись до суду не свідчить про настання виключного випадку, за якого прокурор може представляти інтереси держави в суді. Стверджує, що акт №532/02 не може бути доказом вчинення правопорушення, оскільки позивачем під час перевірки не визначено масу, видів, обсягів тощо забруднюючих речовин. При цьому у листі Головного управління Держспоживслужби в Хмельницькій області від 14.06.2018 зазначено, що перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі відсутнє згідно з протоколом вимірювання від 10.07.2017. Зауважив про відсутність доказів перевищення гранично допустимих викидів забруднюючих речовин, про те, що саме дії/бездіяльність відповідача призвели до забруднення атмосферного повітря та до завдання шкоди, як і не доведено самого факту забруднення чи завдання шкоди. Безпідставність розрахунку шкоди на підставі Методики №277 обґрунтовує незворотністю дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.
Позивач у додаткових поясненнях (від 14.07.2021) зазначив про використання під час проведення розрахунку шкоди даних звіту по інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (який проводився ТОВ НВФ "Екосфера" та охоплює період 2017-2018 років), з урахуванням п. 3.11, п. 2.2., п. 3.7 Методики №277, зазначивши джерела та розрахунки, з яких позивачем отримано показники витрат забруднюючих речовин.
Прокурором та позивачем подано пояснення щодо проведених розрахунків шкоди.
Прокурор, представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Відповідач представника у засідання не направив. На адресу суду надіслав клопотання (від 27.08.2021) про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представників у відпустці та зайнятістю у засіданнях в інших справах.
Прокурор та представник позивача проти клопотання про відкладення розгляду справи заперечили.
Подане відповідачем клопотання залишене судом без задоволення. При цьому враховано положення ч. 3 ст. 56 ГПК України, відповідно до яких юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Тобто закон наділяє сторони правом брати участь у справі як через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, так і через представника. При цьому взято до уваги те, що відповідачем не обґрунтовано пріоритетність його участі в судових засіданнях в інших справах, явка представників учасників справи не визнавалась обов'язковою, а представником відповідача висловлено свої доводи у судовому засіданні 20.08.2021.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
12.03.2012 філії публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" Міністерством охорони навколишнього природного середовища України видано дозвіл №6825083302-13 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами строком дії по 12.03.2017.
На підставі наказу Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області №743 від 04.10.2018, направлення на проведення планової перевірки №585/02 від 08.10.2018 посадовими особами Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області з 16.10.2018 по 22.10.2018 було проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів філії публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Богданівецький комбінат хлібопродуктів", за результатами якого складено акт №532/02.
В акті зафіксовано, що діяльність філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" пов'язана з викидами забруднюючих речовин до атмосферного повітря. Інвентаризація джерел викидів забруднюючих речовин до атмосферного повітря проведена ТОВ НВФ "Екосфера" у 2018 році. Викиди забруднюючих речовин від стаціонарних джерел здійснюються на підставі дозволу від 02.07.2018 з терміном дії до 02.07.2028. В акті зазначено, що під час перевірки представлено попередній дозвіл на викиди забруднюючих речовин до атмосферного повітря, який був виданий 12.03.2012 терміном дії до 12.03.2017. Враховуючи викладене встановлено, що філія ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" в період з 13.03.2017 по 01.07.2018 здійснювала викиди забруднюючих речовин до атмосферного повітря за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин до атмосферного повітря, чим порушено ст. ст. 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".
Акт підписаний посадовою особою органу державного нагляду (контролю), містить відмітку про відмову керівника філії від його підписання.
Листом (від 25.10.2018 №4039/02) позивачем направлено відповідачу акт, складений за результатами проведення планового заходу державного контролю та зобов'язано з'явитися до Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області з метою надання пояснень та складання протоколів про адміністративне правопорушення за ст. ст. 82, 82-1, ч. 1 ст. 78 та ч. 2 ст. 79 КУпАП щодо порушення вимог природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки.
Також 25.10.2018 позивачем винесено відповідачу припис №532/02, яким передбачено, зокрема розроблення плану організаційно-технічних заходів з усунення виявлених недоліків, постановлення філії на державний облік як суб'єкта, який справляє або може справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря.
На виконання припису відповідачем направлено позивачу наказ від 12.11.2018 №514 "Про затвердження плану організаційно-технічних заходів по усуненню недоліків природоохоронного законодавства" та відповідний План.
Позивачем складено протокол від 05.11.2018 №003056 про адміністративне правопорушення, в якому зазначено про те, що головний інженер філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" здійснив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 78 КУпАП. Так, під час проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" встановлено, що посадою особою головним інженером допущено викиди забруднюючих речовин до атмосферного повітря в період з 13.03.2017 по 01.07.2018 за відсутності дозволу на викиди, що є порушенням ст. ст. 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".
Постановою позивача про накладення адміністративного стягнення від 15.11.2018 головного інженера філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 78 КУпАП; відповідно до ст. 38 КУпАП закрито адміністративну справу у зв'язку із закінченням терміну притягнення особи до адміністративної відповідальності.
27.11.2018 позивач звернувся до відповідача з листом №4577/02, в яким зобов'язав відповідача до 14.12.2018 надати інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин до атмосферного повітря, на підставі якої видано дозвіл на викиди від 02.07.2018.
Листом від 03.04.2019 до позивача звернулось Слідче відділення Хмельницького відділу поліції Хмельницького міськрайонного відділення поліції ГУНП в Хмельницькій області та просило для встановлення істини у кримінальному провадженні (внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019240250000023 від 16.01.2019) здійснити нарахування збитків, які утворились в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин до атмосферного повітря стаціонарними джерелами Філією ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" протягом березня 2017 року - липня 2018 року.
У відповідь на зазначений лист позивач повідомив, що розрахунок розміру збитків розраховувався на підставі «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008 року №639, однак 02 серпня 2018 року окружний адміністративний суд м. Києва визнав вищезазначений наказ протиправним та скасував Методику (рішення залишене судом апеляційної інстанції без змін). Також повідомив про скасування наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008 року №639 наказом Міністерства юстиції України від 11.05.2019 за №1453/5. Зазначив, що після набуття чинності відповідними законопроектами та затвердження Методики стане можливим нарахування збитків, які завдані державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря філією ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Богданівецький комбінат хлібопродуктів» в період з 13 березня 2017 року по 02 липня 2018 року.
На лист позивача від 17.05.2019 щодо виконання припису від 25.10.2018 №532/02 відповідач листом від 29.05.2019 повідомив про вжиті заходи.
17.01.2020 Хмельницьким районним відділенням поліції Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області винесено постанову про закриття кримінального провадження №12019240250000023 від 16.01.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 241 КК України (здійснення філією ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Богданівецький комбінат хлібопродуктів» діяльності без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря), у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування.
28.05.2020, 23.06.2020 позивач звернувся до відповідача з листами відповідно №2392/0.4, 2828/0.4, в яких посилаючись на виявлені під час перевірки обставини щодо викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу, зобов'язував відповідача до 15.06.2020 та 10.07.2020 відповідно надати інформацію щодо годин роботи стаціонарних джерел викидів (згідно з таблицею, зокрема щодо фактичної кількості використаного дизельного палива, часу роботи обладнання).
Старшим державним інспектором охорони навколишнього природного середовища Хмельницької області складено розрахунок розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі філією публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Богданівецький комбінат хлібопродуктів» в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (Дж. №1-12).
В розрахунку з посиланням на проведення планової перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства філії публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Богданівецький комбінат хлібопродуктів», зазначено, що 05.11.2018 на головного інженера Філії складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 78 КУпАП, за результатами розгляду якого було винесено постанову про закриття адміністративного провадження №265/02 від 15.11.2018 року. Розрахунок розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі філією в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря проводиться на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря затвердженої наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28 квітня 2020 року №277, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2020 року за № 414/34697. Розмір відшкодування збитків за наднормативні викиди однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1 з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2) показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини. Розмір збитків розраховується за формулою 16 Методики: З = mi х 1,1П х Аi х Кт х КЗі, де З - розмір збитків, грн; mi - маса і-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно, т; 1,1П - розмір мінімальної заробітної плати (П) на момент виявлення правопорушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн/т; Аi - безрозмірний показник відносної небезпечності і-тої забруднюючої речовини і визначається із співвідношення за формулою: Аi = 1/ГДКі; Кт - коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості; КЗі - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту і-тою забруднюючою речовиною.
У розрахунку відображені вихідні дані для його проведення.
Так, розрахунок маси наднормативних викидів забруднюючих речовин (mi) в атмосферне повітря від джерел викидів здійснено за характеристиками джерел утворення викидів, зафіксованими у Звіті інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря для філії публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Богданівецький комбінат хлібопродуктів» від 21 травня 2018 року та затверджений в.о. директора (далі - Звіт) та «Сборника методик по расчету выбросов в атмосферу веществ различными производствами. Ленинград. 1986 г».
Зазначено, що з метою визначення маси наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерел викидів та отримання інформації про кількість годин роботи стаціонарних джерел викидів Філії Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області 23 червня 2020 року за №2828/0.4 зроблено відповідний запит до суб'єкта господарювання (номер для відстеження №2900103709383). 26 червня 2020 року вказаний запит було отримано філією. Оскільки інформації про кількість годин роботи протягом 15 календарних днів філією не надано, Інспекцією було взято до уваги пункт 3.11 Методики, відповідно час роботи джерел вважається 24 години на добу.
1,1П = 4095 (розмір мінімальної заробітної плати на дату виявлення правопорушення становить 3723 грн).
Безрозмірний показник відносної небезпечності і-тої забруднюючої речовини Аi визначено із співвідношення за формулою 17 Методики: Аi = 1/ГДКі - коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості визначено за формулою 19 Методики: Кт = Кнас х Кф, де Кнас - коефіцієнт, що залежить від чисельності жителів населеного пункту та визначається згідно з додатком 1 Методики; Кф - коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення населеного пункту та визначається згідно з додатками до Методики. Кнас= 1,0. Кф = 1,0, відповідно Кт=1,0. КЗі= 1.
Відповідно до проведеного розрахунку розмір збитків, які заподіяні державі філією в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів (Дж. №1-12), на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за період з 13.03.2017 по 01.07.2018 становить 2226340,28 гривень (речовини у вигляді твердих суспендованих частинок в кількості 0,022 т - 600,90 грн; NOx (в перерахунку на NO2) в кількості 7,463 т - 764024,63 грн; вуглецю оксид в кількості 30,167 т - 407661,76 грн; оксиди сірки в кількості 12,87 т - 1054053,00 грн (з урахуванням поправного коефіцієнту 10 для речовин з ГДК більше 1)).
Вищезазначений розрахунок направлений відповідачу листом позивача №3478/0.11 від 30.07.2020, в якому, зокрема вказано реквізити для перерахування коштів.
Листом від 01.09.2020 відповідач повідомив позивача про скерування листа позивача від 30.07.2020 за адресою юридичної особи - АТ «ДПЗКУ».
Відповідачем у матеріали справи надано довідки про відпрацьовані години зерносушарки філії за 2017, 2018 роки, в яких зазначено про те, що у 2017 році зерносушарками №№1, 2 відпрацьовано 989 год., зерносушаркою №3 - 526 год. (за березень - грудень 2017 року); у 2018 році зерносушарками №№1, 2 відпрацьовано 378 год., зерносушаркою №3 - 43 год. (за січень-червень 2018 року), а також довідку щодо сушіння зерна на філії (про те, що не все зерно, прийняте філією, підлягає сушінню).
Відповідачем у газеті "Є+" за травень 2017 року розміщено повідомлення про намір отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
У матеріали справи відповідачем надано копію договору від 25.05.2017 №25-05 про надання послуг, відповідно до якого відповідач як замовник доручає, а ТОВ НВП "Екосфера" як виконавець зобов'язується надати послуги, зокрема, інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (кількість майданчиків - 1, кількість джерел викидів ЗР в атмосферне повітря - 108), оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Вартість послуг згідно кошторису становить 101322,49 грн без ПДВ, оплата проводиться в два етапи: перший етап - попередня оплата виконавцю в розмірі 30% від вартості послуг, що становить 30396,75 грн без ПДВ, другий етап - оплата виконавцю 70% від вартості послуг, що становить 70925,74 грн без ПДВ по факту виконання послуг протягом 10 днів після підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних послуг та отримання замовником документів (п. п. 1.1, 2.1, 2.2 договору).
Відповідно до банківських виписок кошти в сумі 30396,75 грн сплачені відповідачем ТОВ НВП "Екосфера" 09.06.2017, кошти в сумі 70925,74 грн - 12.07.2018.
У матеріали справи надано звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, складений ТОВ НВФ "Екосфера" 21.05.2018, затверджений в.о. директора Філії «Богданівецький КХП» ПАТ «ДПЗКУ». Як зазначено у п. 2.1 звіту, він виконаний з метою оцінки забруднення атмосфери існуючими джерелами емісії, визначення допустимих емісій, гарантуючи нормальну якість повітря в приземному шарі. Звіт містить розрахунок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від зерносушарки ДСП-32 (джерела №№1-12) із визначенням масової витрати оксидів азоту (0,564 т/рік), оксиду вуглецю (2,205 т/рік), окислів сірки (0,941 т/рік), твердих частин золи і недогорілого палива (0,0016 т/рік), вуглецю діоксиду (500,480 т/рік), а також визначення масових витрат забруднюючих речовин від зерносушарок. Крім того, звіт містить інформацію про годинні витрати палива зерносушарок ДСП-32-2 (№№1,2) та ДСП-32 №3 - 64 кг/год, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від зерносушарок через жалюзійні секції (азоту діоксид, вуглецю оксид, вуглецю діоксид, ангідрид сірчистий, речовини у вигляді суспендованих твердих частинок, недиференційованих за складом), а також характеристики джерел викидів забруднюючих речовин, в тому числі джерел №№ 1-12 (зерносушарки ДСП-32-2 (№№1,2) та ДСП-32 №3), перелік забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря (2018 рік) із зазначенням потужності викиду (т/рік). За висновком, наведеним у звіті, перевищення ГДК по всім речовинам, які викидаються в атмосферне повітря в житловій зоні, відсутнє. Ступінь небезпечності підприємства - безпечний. Вклад джерел забруднення на стан навколишнього природного середовища - мінімальний. Зазначено дані про сушку зерна, в тому числі річний час роботи зерносушарок №1 та №2 - 843,75 годин на рік, зерносушарки №3 - 812,5 годин на рік.
Хмельницьким районним управлінням Головного управління Держпродспожислужби в Хмельницькій області видано відповідачу рішення (від 14.06.2018) щодо можливості/неможливості видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. У рішенні за результатами розгляду документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, встановлено, зокрема, що перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі відсутній згідно з протоколом вимірювань вмісту забруднюючих речовин в атмосферному повітрі від 10.07.2017 №СЗЗ-9-07-2017 (ПП Незалежний центр лабораторних досліджень "Еталон", м. Хмельницький).
02.07.2018 відповідачу видано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами з терміном дії по 02.07.2028.
Крім того, у матеріали справи надано копію договору підряду від 14.07.2017 №2505-01, укладеного між відповідачем (замовник) та ТОВ "Інтертехбау" (підрядник), за умовами якого підрядник зобов'язується виконати роботи з технічного переоснащення системи аспірації транспортно-технологічного обладнання робочої башти елеватора (за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, с. Богданівці, вул. Привокзальна, 1) та здати їх замовнику в установлений договором строк, а замовник зобов'язується прийняти від підрядника виконані роботи та оплатити їх вартість (п. п. 1.1, 1.2 договору підряду); копію додаткової угоди №2 до договору підряду (про встановлення терміну дії договору до 31.01.2018); копію акта №1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2018 року (за догвоором №2505-01 від 14.07.2017).
Прокурор звернувся до позивача з листом (від 10.03.2021), в якому посилаючись на нарахування позивачем збитків за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря філією ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Богданівецький комбінат хлібопродуктів», з метою вирішення питання про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави, керуючись ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", просив повідомити, чи сплачена суб'єктом господарювання в добровільному порядку сума збитків та чи вживалися позивачем заходи щодо її стягнення. У разі невідшкодування шкоди та невжиття заходів, просив вказати причини.
У відповідь позивач листом (від 22.03.2021) надав прокурору копії матеріалів для вжиття заходів представництва держави в суді та інформував про направлення відповідачу претензії як заходу досудового врегулювання спору.
Також додатково позивач листом (від 25.03.2021) повідомив прокурора (на виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру") про невжиття заходів щодо стягнення з відповідача нарахованої шкоди у зв'язку із відсутністю на рахунках коштів для оплати судового збору.
Листом від 12.05.2021 прокурор звернувся до позивача з повідомленням про намір здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі позивача до відповідача про стягнення збитків за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу в сумі 2226340,28 гривень.
У матеріалах справи наявний звіт відповідача про охорону атмосферного повітря за 2017 рік (форма №2-ТП (річна)).
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.
Частиною 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно із ч. ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Частиною 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави; 2) необхідність їх захисту; 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає; 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).
Як убачається з матеріалів справи, на виконання вимог ч. ч. 3-5 ст. 53 ГПК України і ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при зверненні з позовом до суду обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області, яка з моменту обізнаності про порушення відповідачем природоохоронного законодавства (акт перевірки від 22.10.2018) самостійно не вжила заходів, спрямованих на відшкодування завданої відповідачем державі шкоди внаслідок такого порушення, що створює загрозу невідшкодування завданих збитків, у той час як за рахунок коштів, одержаних внаслідок відшкодування збитків фінансуються, зокрема відповідні фонди охорони навколишнього природного середовища та природоохоронні заходи. Тобто прокурор навів підстави для звернення з позовом до суду в інтересах держави та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, позивача у справі - Державну екологічну інспекцію у Хмельницькій області.
З матеріалів справи слідує, що Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області, будучи обізнаною із вчиненим відповідачем порушенням (акт перевірки від 22.10.2018, лист прокурора від 10.03.2021 тощо), тобто встановивши підстави для стягнення з відповідача збитків, завданих державі внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу, надіслала прокурору листи від 22.03.2021. 25.03.2021 з копіями необхідних матеріалів для вжиття прокурором заходів представництва інтересів держави в суді щодо відповідача, посилаючись на відсутність на рахунках коштів для сплати судового збору.
Судом враховується, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18, незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади с. Городище та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі №924/187/18, лише звернення уповноваженого суб'єкта владних повноважень до суду з відповідним позовом можна вважати належним здійсненням захисту інтересів держави.
На підтвердження повідомлення позивача про намір здійснювати представництво інтересів держави в особі позивача в суді прокурором долучено до позову повідомлення (від 12.05.2021) в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Заперечень щодо отримання повідомлення (від 12.05.2021), щодо недостатності позивачу (нерозумності) строку для самостійного звернення до суду з позовом в інтересах держави або щодо намірів самостійно здійснювати захист інтересів держави в суді (враховуючи тривалу обізнаність позивача із наявністю підстав для захисту інтересів держави) позивачем не висловлено. Натомість, з матеріалів справи слідує, що відповідачем самостійно заходи судового захисту інтересів держави не вживались, завчасно повідомлено прокурора про відсутність можливості вжиття таких заходів. Також позовні вимоги, заявлені прокурором в інтересах держави в особі позивача, позивачем підтримано.
Зважаючи на викладене, доводи відповідача про відсутність підстав для представництва інтересів держави прокурором у спірних правовідносинах і, як наслідок, наявність підстав для залишення позову без розгляду суд вважає необґрунтованими. Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.09.2020 у справі №920/603/18, постанові від 30.03.2021 у справі №920/266/19, у постанові від 11.03.2021 у справі №920/821/18, постанові від 06.07.2021 у справі №922/3025/20.
Відповідно до положень ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Статтею 16 Конституції України встановлено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.
Згідно зі ст. 50 Конституції України кожному гарантується право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Як передбачено ст. 66 Конституції України, кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
За приписами ч. 1 ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають, зокрема визначення джерел фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; встановлення лімітів використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище; відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, суб'єкту господарювання, об'єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Пунктом 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №302) передбачено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.
Особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону несуть відповідальність згідно з законом (ст. 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря").
Наведеними нормами встановлено правило поведінки, що полягає в необхідності утримання від експлуатації стаціонарних джерел викиду з забруднюючих речовин в атмосферне повітря до моменту отримання відповідного дозволу. Цей висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у аналогічних правовідносинах, викладеною у постанові від 06.03.2018 у справі №607/4516/17.
Відповідач наявності наведеного вище правила поведінки та його порушення не спростував.
При цьому, державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, а також іншими органами виконавчої влади.
Як установлено ч. 1 ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства.
Статтею 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
Статтею 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади віднесено до переліку видів порушень законодавства в галузі охорони атмосферного повітря.
За приписами ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема у порушенні норм екологічної безпеки; порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів; допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище тощо. Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Як убачається з матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів щодо філії АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Богданівецький комбінат хлібопродуктів» було складено акт №532/02 від 22.10.2018, яким зафіксовано факт здійснення відповідачем в період з 13.03.2017 по 01.07.2018 викидів забруднюючих речовин до атмосферного повітря за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин до атмосферного повітря, чим порушено ст. ст. 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".
При цьому у матеріалах справи відсутні докази оскарження дій (бездіяльності) тих чи інших осіб (органів), пов'язаних з виявленням факту викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу.
Крім цього, позивачем за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення №003056 від 05.11.2018, винесено постанову про закриття адміністративного провадження №265/02 від 15.11.2018 та постановлено визнати головного інженера відповідачі винним у вчинені адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 78 Кодексу України про адміністративні правопорушення та відповідно до ст. 38 КУпАП закрити адміністративну справу в зв'язку з закінчення терміну притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Отже, наведеними обставинами справи, з огляду на наявність у відповідача спеціальних дозволів, діючих з 12.03.2012 по 12.03.2017 та з 02.07.2018 по 02.07.2028, підтверджується і відповідачем не спростовано факт здійснення ним з 13.03.2017 по 01.07.2018 господарської діяльності, пов'язаної з викидами забруднюючих речовин стаціонарними джерелами в атмосферне повітря, без отримання відповідного дозволу.
Суд зазначає, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.
Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.
Таким чином, протиправна поведінка відповідача полягає у порушенні вимог статей 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу.
Вина відповідача полягає у невжитті заходів до своєчасного отримання дозволів та невжитті заходів, спрямованих на уникнення шкідливого результату, оскільки за відсутності дозволів на викиди експлуатація джерел викидів заборонена. Доказів нездійснення експлуатації джерел викидів за відсутності спеціального дозволу на викиди відповідачем матеріали справи не містять.
Аргументи відповідача стосовно відсутності його вини у несвоєчасному отриманні дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря і вжиття ним відповідних заходів з його отримання не є переконливими, оскільки суб'єкт господарювання повинен заздалегідь подбати про продовження строку дії дозволу, не здійснювати експлуатацію джерел шкідливих викидів у атмосферне повітря до отримання дозволу (така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.10.2018 у справі №904/10536/16).
Також судом критично оцінюються посилання відповідача на наявність поважних причин невчасного отримання дозволу, оскільки, будучи обізнаним із терміном закінчення попереднього дозволу в березні 2017 року, заходи щодо отримання наступного дозволу відповідачем розпочато лише у травні 2017 року (укладення договору з ТОВ НВП "Екосфера" 25.05.2017, оплата послуг за договором 09.06.2017 та 12.07.2018). Одночасно виконання робіт з технічного переоснащення системи аспірації транспортно-технологічного обладнання робочої башти елеватора як причина, з якої неможливо було здійснити чіткі заміри викидів, та подальші несприятливі погодні умови судом оцінюються як необґрунтовані та непереконливі, оскільки також мали місце після закінчення строку дії попереднього дозволу на викиди (договір на виконання робіт від 14.07.2017 з актом виконаних робіт за січень 2018 року).
Наявність дозволу у відповідача на момент здійснення позивачем перевірки не виключає обов'язку правопорушника відшкодувати завдану шкоду за здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел без дозволів на їх викиди (позиція, викладена у постанові Верховного Суду увід 18.03.2019 у справі №910/23296/17).
Отже, з наведеного суд доходить висновку, що здійснення відповідачем у процесі своєї діяльності викидів в атмосферне повітря без дозвільних документів спричинило державі шкоду (причинно-наслідковий зв'язок).
При цьому шкідливий результат протиправної поведінки відповідача - це забруднення атмосферного повітря речовинами, викид яких здійснено без дозволу.
Спеціальний склад та порядок визначення розміру збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання визначено Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28.04.2020 №277 (далі - Методика), на підставі якої позивачем здійснено розрахунок розміру шкоди.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається, зокрема на безпідставність застосування цієї Методики до виявленого правопорушення.
З приводу наведених доводів відповідача, судом враховується, що станом на час вчиненого правопорушення (13.03.2017-01.07.2018), яке виявлене в ході перевірки (16.10.2018-22.10.2018) діяла Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639.
При цьому рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року, визнано протиправним та нечинним повністю наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639 "Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря". Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2019 у справі №826/3820/18 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року скасовано.
Одночасно наказом Міністерства юстиції України від 11.05.2019 №1453/5 скасовано рішення про державну реєстрацію наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639 та наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28.04.2020 №277 було затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Таким чином, станом на момент проведення розрахунку збитків діяла Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затверджена наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28.04.2020 №277.
За змістом п. 1.2 цієї Методики вона встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами здійснених юридичними особами незалежно від форми власності та господарювання, фізичними особами - підприємцями, а також юридичними особами - нерезидентами (далі - суб'єкти господарювання).
Тобто правовідносини, які регулює вказаний нормативно-правовий акт, полягають не у встановленні засад відповідальності, проведенні перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та виявленні відповідних порушень тощо, а у визначенні саме розмірів відшкодування збитків, заподіяних такими порушеннями.
Щодо тверджень відповідача про те, що Методика не застосовується до спірних відносин, так як вона ще не діяла у час здійснення порушення, судом зважається на те, що принцип прямої дії нормативно-правового акту у часі (ст. 58 Конституції України) означає його здатність регулювати не тільки відносини, що виникли після набрання ним чинності, а також і відносини, які виникли до набрання ним чинності, але продовжують існувати (стосовно прав та обов'язків суб'єктів правовідносин, що виникли після набрання ним чинності). Враховуючи вищенаведене, Методика застосовується до спірних правовідносин в частині прав та обов'язків, які виникли до її затвердження, але продовжили існування - тобто саме в частині здійснення розрахунку збитків.
Отже, шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і Методик обрахування розмірів шкоди. Відсутність такої Методики не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди. Крім того, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав, а шкідливий результат є прямим наслідком саме цієї протиправної поведінки (подібну позицію також викладено у постанові Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2021 у справі №922/7/21).
З огляду на наведене суд доходить висновку, що позивачем було правомірно застосовано Методику, яка була чинною станом на час визначення розмірів відшкодування збитків, тобто складення розрахунку.
При цьому посилання відповідача на висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі №920/570/17, не стосуються питання можливості/неможливості застосування Методики в редакції наказу №277 від 28.04.2020, оскільки висловлені з приводу Методики у попередній редакції (до прийняття наказу Міністерства юстиції України від 11.05.2019 №1453/5 про скасування рішення про державну реєстрацію наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639). Посилання на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19.03.2021 у справі №908/3049/19, від 02.02.2021 у справі №911/2005/13, судом не беруться до уваги, оскільки стосуються правовідносин, які є відмінними від тих, що розглядаються у цій справі (застосування Правил користування електричною енергією, Закону України "Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності").
Доводи відповідача про те, що відповідно до статті 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом, а позивачем усупереч цим положенням при проведенні розрахунків застосовано Методику, яка є підзаконним нормативно-правовим актом, не беруться судом до уваги, оскільки поняття «закон» у цьому випадку слід тлумачити у широкому розумінні як нормативно-правовий акт, про що свідчать чисельні позиції Верховного Суду щодо можливості застосування при визначенні розмірів збитків Методики як нормативно-правового акту (постанови від 30 березня 2021 року у справі №920/266/19, від 17 березня 2020 року у справі №912/823/18, від 18 березня 2019 року у справі №910/23296/17, від 10 травня 2018 року у справі №914/935/16, від 04 жовтня 2018 року у справі №904/10536/16 та ін.). З огляду на наведене, судом критично оцінюються посилання відповідача на позицію, викладену у постанові Вищого господарського суду України від 12.07.2011 у справі №17/2322.
У контексті наведеного також враховується позиція Верховного Суду у справі №826/3820/10, висвітлена у постанові від 21.10.2019, якою скасовано судові рішення судів попередніх інстанцій про визнання протиправним та нечинним наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639. Виходячи зі змісту ст. 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", за яким порядок та розміри відшкодування зазначеної шкоди встановлюється виключно законом, Верховний Суд взяв до уваги, що відповідний спеціальний закон на сьогодні не прийнято, а визнання протиправним та нечинним наказу призводить до звільнення суб'єктів господарювання від відповідальності у зв'язку із заподіянням державі збитків в сфері охорони навколишнього природного середовища та відсутності відповідних заходів впливу у зв'язку із виявленням таких порушень законодавства. А відтак, наслідком таких дій може слугувати погіршення природного стану атмосферного повітря, відсутності сприятливих умов для життєдіяльності та екологічної безпеки, а також шкідливий вплив атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище. Тобто судами обох інстанцій залишено поза увагою питання безпеки навколишнього природного середовища.
Щодо доводів відповідача про відсутність такого елемента складу правопорушення як наявність шкоди, оскільки позивачем під час перевірки не встановлювались обсяги викидів та види забруднюючих речовин, неправомірно використано показник часу роботи джерел викидів суд зазначає таке.
Судом встановлено, що розрахунок здійснено згідно з формулою, наведеною у пункті 4.1. Методики №277, відповідно до якої розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на дату виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини.
За змістом п. 2.2 вказаної Методики факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб'єкта господарювання та/або розрахунковими методами.
Розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за: характеристиками джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (Звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин, технологічні регламенти виробництва); результатами інструментально-лабораторних вимірювань; затвердженими методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди (п. 3.7 Методики №277).
Відповідно до п. 3.11 Методики №277 час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з дати початку вчинення порушення до моменту його усунення з урахуванням фактично відпрацьованого часу. Інформацію про фактичний відпрацьований час в режимі наднормативного викиду (в годинах) надає суб'єкт господарювання по кожному джерелу викиду (утворення). У разі не надання суб'єктом господарювання інформації протягом 15 календарних днів з моменту отримання письмового запиту (припису) фактичний час роботи джерела викиду вважати 24 години на добу.
Як убачається з розрахунку збитків, останній здійснено з огляду на фактичний час роботи джерел викидів 24 години на добу, оскільки були відсутні дані відповідача щодо часу роботи цих джерел. З матеріалів справи слідує, що згідно з наданими відповідачем довідками про відпрацьовані години зерносушарки філії за 2017, 2018 роки, фактичний час роботи у 2017 році зерносушарок №№1, 2 становить 989 год., зерносушарки №3 - 526 год. (за березень - грудень 2017 року); у 2018 році зерносушарками №№1, 2 відпрацьовано 378 год., зерносушаркою №3 - 43 год. (за січень-червень 2018 року).
З огляду на зазначене, враховуючи розрахунки позивача та дані відповідача, з метою встановлення дійсного розміру шкоди як необхідного елемента складу правопорушення судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення збитків з урахуванням поданих відповідачем даних щодо фактично відпрацьованого часу джерел викидів протягом періоду роботи філії без відповідного дозволу, за результатами якого загальна сума фактично завданих збитків склала 215000,96 гривень.
Зокрема, за березень-грудень 2017 року: для зерносушарок №1 та №2 (працювали 989 год., відповідно годинні витрати дизельного палива - 126,592 т) масові витрати оксидів азоту в перерахунку на азоту діоксид становили 0,4316 т, оксидів вуглецю - 1,744 т, оксидів сірки - 0,7444 т, твердих частинок - 0,0013, а для зерносушарки №3 (працювала 526 год., годинні витрати дизельного палива - 33,66 т) - відповідно 0,1147 т, 0,4639 т, 0,1979 т, 0,0003 т.
За січень - червень 2018 року: для зерносушарок №1 та №2 (працювали 378 год., відповідно годинні витрати дизельного палива - 48,384 т) масові витрати оксидів азоту в перерахунку на азоту діоксид становили 0,1650 т, оксидів вуглецю - 0,6668 т, оксидів сірки - 0,2845 т, твердих частинок - 0,0005, а для зерносушарки №3 (працювала 43 год., годинні витрати дизельного палива - 2,752 т) - відповідно 0,0094 т, 0,0379 т, 0,01618 т, 0,00003 т.
Таким чином, загальна маса викидів оксидів азоту з усіх сушарок за досліджуваний період становить 0,7207 т, оксидів вуглецю - 2,9126 т, оксидів сірки - 1,2430 т, твердих частинок - 0,00213 т, що в перерахунку за визначеними Методикою та використаними позивачем формулами становить відповідно 73781,66 грн, 39359,42 грн, 101801,70 грн, 58,18 грн (всього 215000,96 грн) збитків.
Посилання позивача на те, що у наданих відповідачем довідках про години відпрацьованого часу джерел викидів відсутня інформація про час роботи сушарок за період з 13.03.2017 по 31.03.2017 суд оцінює критично, оскільки зі змісту довідок слідує, що зазначення дат відповідачем здійснено у колонці щодо відпрацьованих годин у березні 2017 року.
При цьому звертається увага на те, що про роботу джерел викидів менше 24 годин на добу свідчать також дані, викладені у звіті по інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 21.05.2018, інформацію з якого було використано позивачем при здійсненні розрахунку шкоди.
Разом з тим доводи відповідача про недоведеність того, викиди яких забруднюючих речовин здійснювались підприємством у період, за який проведено розрахунок, та обов'язковість проведення інструментально-лабораторних вимірювань спростовуються матеріалами справи, зокрема, звітом відповідача про охорону атмосферного повітря за 2017 рік, звітом по інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 21.05.2018, положеннями п. 3.7 Методики №277.
Щодо посилань відповідача на відомості, зазначених у листі Держспоживслужби в Хмельницькій області від 14.06.2018 про відсутність концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі, суд вважає за необхідне звернути увагу на нетотожність за своєю суттю понять "наднормативні викиди забруднюючих речовин" та "перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин", зокрема, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря не обов'язково призводять до перевищення їх гранично допустимий концентрацій у повітрі.
Також з приводу аргументів відповідача про закриття кримінального провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019240250000023 від 16.01.2019 за ознаками, передбаченими ч. 1 ст. 241 КК України, суд зауважує, що підставою для закриття кримінального провадження стало закінчення строків досудового розслідування, що не свідчить про відсутність факту заподіяння шкоди відповідачем.
Частинами 6, 8 ст. 75 ГПК України передбачено, що обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, виправдувальним вироком суду у кримінальному провадженні, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст. 86 ГПК України).
За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, з огляду на вищевикладене у сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення 215000,96 грн збитків, завданих викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури, м. Хмельницький в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, м. Хмельницький до акціонерного товариства “Державна продовольчо-зернова корпорація України”, м. Київ про стягнення 2226340,28 грн збитків, завданих викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу задовольнити частково.
Стягнути з акціонерного товариства “Державна продовольчо-зернова корпорація України”, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1 (код 37243279) 215000,96 грн (двісті п'ятнадцять тисяч гривень 96 коп.) збитків, завданих забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу, на користь держави в дохід Державного бюджету України, місцевих бюджетів Хмельницької обласної ради та Хмельницької міської територіальної громади, зарахувавши кошти за реквізитами: ГУК у Хмельницькій області/Хмельницька мтг, номер рахунку UA868999980333139331000022775, код класифікації доходів бюджету 24062100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37971775, Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.).
Стягнути з акціонерного товариства “Державна продовольчо-зернова корпорація України”, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1 (код 37243279) на користь Хмельницької обласної прокуратури, м. Хмельницький, пров. Військоматський, буд. 3 (код 02911102) 3225,01 грн (три тисячі двісті двадцять п'ять гривень 01 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати накази.
У решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 03.09.2021.
Суддя В.В. Виноградова
Видрук. 4 прим.: 1 - до справи, 2 - Хмельницька обласна прокуратура (29000, м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3), 3 - позивачу (29000, м. Хмельницький, вул. Івана Франка, 2/2), 4 - відповідачу (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1). Всім рек. з пов. про вруч.