вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
03.09.2021м. ДніпроСправа № 904/6104/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Корольова Олександра Олеговича, с. Маївка, Дніпровський район, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості у розмірі 16 348,53 грн. за Договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-6680-ОД від 01.11.2018 року.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Корольова Олександра Олеговича заборгованість у розмірі 16 348,53 грн. за Договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-6680-ОД від 01.11.2018 року.
Дослідивши подані позовні матеріали, суд зазначає наступне.
Згідно приписів частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до частин 3 - 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом приписів частин 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно положень ч.1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Виходячи із вказаних вище положень Господарського процесуального кодексу України та беручи до уваги ціну позову (16 348,53 грн.), яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто поданий позов відноситься до малозначних справ, а також незначну складність характеру спірних правовідносин та обсяг необхідних доказів, що не потребує проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, та запропоновано учасникам справи подати до суду: позивачу у строк до 05.08.2021 року - відповідь на відзив на позовну заяву за правилами, встановленими частинами третьою - шостою статті 165 Господарського процесуального кодексу України (копію відповіді на відзив направити на адресу відповідача, докази надсилання надати до суду); відповідачу у строк до 25.07.2021 року - відзив на позовну заяву за правилами статті 165 Господарського процесуального кодексу України (копію відзиву направити на адресу позивача, докази надсилання надати до суду); заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження (за наявності); заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень за правилами, встановленими частинами третьою - шостою статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
В зазначений строк відповідач відзив на позов не надав, але був належним чином повідомлений про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, що підтверджується поштовим повідомленням № 4930016008100 (5202900008554), яке повернулось до суду 21.07.2021 року з відміткою “вручено - 15.07.2021”.
Отже, відповідач був обізнаний про перебування у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області справи № 904/6104/21.
Згідно з ч. 2 статті 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позивачем заяви про збільшення та зменшення позовних вимог подано в строк, тому заяви про збільшення та зменшення позовних вимог приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахування наданих позивачем заяв.
Відповідач не скористалися наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст.178 вказаного нормативно-правового акту.
Станом на час винесення рішення по справі відзив на позовну заяву, клопотання щодо необхідності надання додаткового строку на підготовку своєї правової позиції у справі від відповідача до канцелярії суду не надходило.
Виходячи з викладеного, а також враховуючи достатність наявних у справі доказів, згідно із ст.165 ГПК України, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст. 178 вказаного нормативно-правового акту.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд,
Позиція позивача викладена у позовній заяві
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-6680-ОД від 01.11.2018 року, а саме в частині своєчасної оплати вартості оренди майна, внаслідок чого виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 15 077,01 грн., що стало підставою для нарахування позивачем до стягнення з відповідача неустойку у розмірі 1 271,52 грн..
Позиція відповідача
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов та ознайомлення з матеріалами справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору оренди майна, строк дії договору, умови передачі майна та повернення його з оренди, факт передачі майна в оренду, час користування ним орендарем, настання строку сплати орендної плати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати орендної плати.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2018 між Регіональним відділенням Фонду держмайна України у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - Орендодавець/Позивач) та Фізичною особою-підприємцем Корольовим Олександром Олеговичем (далі - Відповідач/ Орендар) укладено договір № 12/02-6680-ОД оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окремим індивідуально визначеним нерухомим майном - нежитлове приміщення реєстровий номер 14653199.6.АААДЕБ668 (далі - майно) площею 35,2 кв.м (в т.ч. 9,2 кв.м. загального користування та ганок площею 8,5 кв.м), розміщене за адресою: м. Дніпро, вул. В'ячеслава Липинського, 7, на першому поверсі та підвалі дев'ятиповерхової будівлі, що перебуває на балансі Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту ",НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 25.07.2018 і становить за незалежною оцінкою 300 430,00 грн.
Майно передається в оренду з метою розміщення буфету, який не здійснює продаж товарів підакцизної групи. Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється (п. 1.2. Договору).
Пунктом 2.1. Договору встановлено, що орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три року - раніше дати державної реєстрації договору) та акти приймання-передачі майна.
Згідно п. 2.2. Договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.
Відповідно до п. 2.4. Договору обов'язок складання акту приймання-передавання майна в оренду покладається на орендодавця.
У відповідності до п. 3.1. Договору орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами), з урахуванням ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2018 р. у розмірі 1 502,15 грн.
Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3. Договору).
Пунктом 3.6. Договору встановлено, що орендна плата перераховується таким чином:
- 70% - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями казначейства - у розмірі 1 051,50 грн.;
- 30% - балансоутримувачу у розмірі 450,65 грн.
Орендна плата перераховується щомісячно не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря протягом дії договору.
Пунктом 3.8. Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати
Відповідно до п. 3.12. Договору у разі припинення (розірвання) договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання - передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплати заборгованість за орендною платою, якщо гака виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.
У відповідності до п. 5.3. Договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.
Пунктом 5.15. Договору встановлено, що у разі наміру продовжити строк дії договору оренди, зобов'язаний не пізніше ніж за два місяці до закінчення терміну дії договору оренди подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (копію договору страхування державного майна, копія договору страхування цивільної відповідальності, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.).
Згідно до п. 10.1. Договору його було укладено строком на 2 роки 11 місяців до 30.09.2021 включно.
Відповідно до п. 10.3. Договору зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.
У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження (п. 10.9. Договору).
Пунктом 10.10. Договору встановлено, що майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передачі між орендарем та балансоутримувачем, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у двотижневий термін з моменту його підписання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.
01.11.2018 року між сторонами підписано акт приймання передачі в оренду нерухомого майна - площею 35,2 кв.м, що знаходиться на балансі Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту ",НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ", що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. В'ячеслава Липинського, 7, на першому поверсі та підвалі дев'ятиповерхової будівлі
Заявою від 12.03.2021 Орендар повідомив про намір припинити дію договору оренди № 12/02-6680-ОД від 01.11.2018 року у зв'язку тим, що не має можливості оплачувати орендну плату (копія заяви додається). На цей лист Балансоутримувач звернувся до Регіонального відділення з проханням припинити зазначений договір оренди, та надав комплексний Акт від 01.03.2021 щодо повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває у державній власності Регіональному відділенню.
Отже, матеріалами справи встановлено, що Договір № 12/02-6680-ОД від 01.11.2018 припинив свою дію 01.03.2021.
Як зазначено в позовній заяві, на момент припинення договірних відносин з боку відповідача невиконано обов'язок по сплаті орендної плати в сумі 15 077,01грн.
Позивачем, у зв'язку з виникненням у відповідача заборгованості за договором оренди, направлено претензію від 05.05.2021 № 18-12-02750 з вимогою оплатити суму боргу.
Відповідач відповіді на претензію не надав суму боргу не оплатив, що стало підставою нарахуванням відповідачем пені у сумі 1 271,52 грн.
Викладене стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
За частиною третьою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Частиною першою статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).
За статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Доказів сплати заборгованості з орендної плати у сумі 15 077,01 грн. відповідач суду не надав, доводи, наведені в обґрунтування позовних вимог не спростував.
На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягаю задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача пеню (в т.ч. втрати від інфляції) за період з 16.12.2018 по 16.03.2021 у розмірі 1 271,52 грн.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
За статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 3.8. Договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначений пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Перевіривши розрахунок пені суд встановив, що він відповідає вимогам чинного законодавства та усім вищенаведеним вимогам до розрахунку пені на основне зобов'язання, виражене в іноземній валюті.
Отже, позовна вимога про стягнення пені у розмірі 1 271,52 грн. підлягає задоволенню.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
На підставі викладеного, в частині стягнення 11 613,44 грн. грн. пені (в т.ч. витрат від інфляції слід відмовити.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин справи, які підтверджені належними доказами, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Щодо судового збору
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 185, 191, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Корольова Олександра Олеговича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6; код ЄДРПОУ 42767945) заборгованість по сплаті орендної плати у сумі 15 077,01 грн., пеню у сумі 1 271,52 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано - 03.09.2021 року.
Суддя В.Г. Бєлік