25 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/3944/20 пров. № А/857/9881/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Макарика В.Я., Улицького В.З.,
при секретарі судового засідання: Герман О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року у справі №260/3944/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії,-
головуючий суддя першої інстанції - Ващилін Р.О.
час ухвалення - у письмовому провадженні
місце ухвалення - м. Ужгород
дата складання повного тексту - 02.04.2021
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років під час її перерахунку з 90% від розміру заробітної плати (грошового забезпечення) на 60%; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату з 01 жовтня 2020 року пенсії за вислугу років позивачу, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Закарпатської обласної прокуратури від 30.10.2020 №21-234-вих.20, та виплатити різницю між нарахованою та фактично отриманою пенсією за період з 01 жовтня 2020 року по день проведення перерахунку за рішенням суду без обмеження її граничного розміру.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 2012 року він перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», виходячи з максимального розміру 80% заробітної плати. В подальшому рішенням Хустського районного суду Закарпатської області визнано його право на пенсію з розрахунку 90% заробітної плати. У зв'язку зі збільшенням розміру складових заробітної плати працівників органів прокуратури 04 листопада 2020 року він звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про проведення перерахунку призначеної йому пенсії, до якої долучив відповідну довідку прокуратури Закарпатської області від 30.10.2020. Однак рішенням органу Пенсійного фонду України від 16.11.2020 перерахунок його пенсії проведено з розрахунку 60% суми заробітної плати. Тобто фактично відповідач з власної ініціативи протиправно зменшив встановлений судом відсоток заробітної плати, з якої визначається розмір належної до виплати пенсії. Більше того, вважає, що така пенсія повинна виплачуватися йому без обмеження її максимального розміру. Вважає, що вказаним рішенням орган Пенсійного фонду України порушив норми ст. 58 Конституції України та його право на належний рівень пенсійного забезпечення.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 90% від розміру заробітної плати на 60%. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату з 01 жовтня 2020 року пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Закарпатської обласної прокуратури від 30.10.2020 №21-234-вих.20, та виплатити різницю між нарахованою та фактично отриманою пенсією за період з 01 жовтня 2020 року по день проведення перерахунку за рішенням суду. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області судові витрати у розмірі 560,53 гривень.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції учасниками справи подані апеляційній скарги.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, яким вказані позовні вимоги задовольнити повністю.
На обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що оскільки він вже є пенсіонером і пенсія була призначена на підставі статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, то до його пенсії не можуть застосовуватися обмеження максимальним розміром, визначені абзацом шостим частини 15 статті 86 Закону № 1697-VII. Вважає, що такі обмеження можуть застосовуватися лише до пенсій, призначених з 01 січня 2016 року, тобто з дати набрання чинності Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIIІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким ці обмеження запроваджені. Зазначає, що частина 20 статті 86 Закону № 1697-VII, яка визначає підстави та порядок перерахунку пенсій працівників органів прокуратури, не містить жодних посилань на обмеження їх максимальним розміром при проведенні перерахунку. Таким чином, органи Пенсійного фонду України не можуть застосовувати обмеження максимальним розміром пенсії під час проведення її перерахунку відповідно до Закону № 1697-VII.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
На обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду як одержувач пенсії за вислугу років згідно зі статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991. Законом України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, крім, зокрема, частини 3, 4, 6 та 11 статті 50-1. Відповідно до частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 (в редакції, чинній на 01.03.2019) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Водночас, Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» внесено зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII (далі Закон № 1789-ХІІ), якими змінено відсоткове значення розміру пенсії, а Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIIІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» змінено відсоткове значення розміру пенсії з 70 до 60 відсотків. Тому суд першої інстанції при винесенні рішення суду безпідставно зобов'язав пенсійний орган здійснити перерахунок пенсії, виходячи з розміру 90% від суми місячної заробітної плати. Також суд у вирішенні питання про застосування 90% під час перерахунку пенсії не вправі підміняти пенсійний орган, до повноважень якого належить з'ясування цього питання.
Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для його скасування.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 працював в органах прокуратури.
Згідно з протоколом Управління Пенсійного фонду України в Хустському районі №288 від 19 вересня 2012 року ОСОБА_1 з 13 серпня 2012 року призначено пенсію за вислугу років на підставі норм ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) в розмірі 80% від заробітної плати.
Постановою Хустського районного суду Закарпатської області від 15 вересня 2016 року №309/1792/16-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016, визнано незаконним рішення Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області від 05 травня 2016 року про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов'язано провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 , починаючи від 16 вересня 2015 року, з розрахунку 90% від суми заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Закарпатської області №62 від 07 квітня 2016 року, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.
На виконання зазначеного рішення суду розпорядженням Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області №805499 від 17.01.2017 позивачу було проведено перерахунок пенсії з розрахунку 90% заробітної плати.
З матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 слідує, що до проведеного з 01 жовтня 2020 року перерахунку пенсії така виплачувалася органом Пенсійного фонду України з розрахунку 90% заробітної плати.
04 листопада 2020 року позивач звернувся до Хустського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області) із заявою, в якій просив провести перерахунок його пенсії, до якої долучив довідку Закарпатської обласної прокуратури №21/234-вих.20 від 30.10.2020.
За результатами розгляду поданої заяви та додаткових документів на підставі рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області №921150805499 від 16.11.2020 з 01 жовтня 2020 року проведено перерахунок пенсії заявника з розрахунку 60% заробітної плати. Окрім того, при проведенні перерахунку такої органом Пенсійного фонду України застосовано обмеження максимального розміру пенсії та проведено нарахування такої в сумі 17690,00 грн.
Вважаючи дії ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо зменшення розміру відсотків заробітної плати, з яких здійснюється обчислення його пенсії, та обмеження максимального розміру такої протиправними та таким, що порушують його конституційні права, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що при перерахунку раніше призначеної позивачу пенсії, її розмір має обчислюватися, виходячи із відсоткового значення пенсії, право на яке позивачка набула при призначенні пенсії, та яке не може зменшуватися внаслідок подальших змін в законодавстві. Отже, застосування відповідачем відсоткового розміру пенсії, передбаченого частиною другою статті 86 Закону № 1697-VII, до перерахунку пенсії позивача, призначеної у 2012 році за статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, є протиправним, оскільки, як встановив суд, такий показник є застосовним при призначенні пенсії після набрання чинності Законом № 1697-VII (15 липня 2015 року), а не перерахунку розміру раніше призначеної пенсії. Суд зазначив, що при перерахунку пенсії за вислугу років змінною величиною є лише розмір пенсії, що залежить від зміни розміру чи складових місячної (чинної) заробітної плати відповідної категорії працівників, з якої здійснюється обрахунок пенсії, а не відсоткове значення розміру пенсії, обрахунок якого здійснений при її призначенні, та є незмінним.
Щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача під час проведення її перерахунку, то суд першої інстанції зазначив, що у зв'язку з прийняттям Закону № 1697-VII розмір пенсії прокурорів обмежено максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність. Таким чином, на момент проведення перерахунку пенсії позивачу (01 жовтня 2020 року) наведеними вище положеннями законодавства встановлюються обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов'язковими до виконання органами Пенсійного фонду України.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Так, пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих було визначено статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, згідно з ч.ч. 1-2 якої у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.
Частиною 12 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Частиною 17 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ визначено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Отже, на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у ч.ч. 12 та 17 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ. При цьому, положення вказаної статті передбачали виплату пенсії в максимальному розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, а також можливість її перерахунку, зокрема, у зв'язку зі збільшенням розміру місячного заробітку (працюючого прокурора) за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію.
01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII від 28.12.2014 (далі - Закон України №76-VIII), яким частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону №1789-ХІІ викладено у такій редакції: Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
У подальшому, з 15.07.2015 набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII, відповідно до п.п.1 п.3 розділу ХІІ Прикінцеві положення якого визнано таким, що втратив чинність Закон №1789-ХІІ, крім п.8 ч.1 ст.15, ч.4 ст.16, абз.1 ч.2 ст.462, ст.47, ч.1 ст.49, ч.5 ст.50, ч.3, 4, 6, 11 ст.50-1, ч.3 ст.512, ст.53 щодо класних чинів.
Отже, на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.
Відтак, оскільки зазначена норма з 01.01.2015 є нечинною, то у таких випадках слід керуватись саме діючим законодавством, зокрема ст.86 Закону №1697-VII.
Відповідно до ч.20 ст.86 Закону №1697-VII, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 положення ч.20 ст.86 Закону №1697-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
У вказаному рішенні Конституційним Судом України встановлено такий порядок виконання цього рішення:
- частина двадцята статті 86 Закону №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Таким чином, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р (ІІ)/2019 повернуто працівникам прокуратури право на перерахунок пенсій за Законом №1697-VІІ.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №334/3092/16-а, яка в силу положень ч.5 ст.242 КАС України має бути врахована при розгляді цієї справи.
Частиною другою статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(II)/2019 впливає на правовідносини, пов'язані з розглядом заяви позивача про перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугою років на підставі виданої йому обласною прокуратурою довідки.
Отже, позивач має право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам, відповідно до положень ч.20 ст.86 Закону №1697-VII.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 14.09.2020 у зразковій справі №560/2120/20, яку слід застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України з вимогами про перерахунок пенсії відповідно до ст.50-1 Закону №1789-ХІІ та ст.86 Закону №1697-VII після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам відповідно до положень частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки Закарпатської обласної прокуратури від 30.10.2020 №21 -234 вих-20.
При цьому, колегія суддів зазначає, що ч.2 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII визначає, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що розмір пенсії у відсотках стосується порядку призначення пенсії, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
В свою чергу, ч.20 статті 86 Закону № 1697-VII, яка регулює порядок перерахунку пенсії, не містить жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
Таким чином, при перерахунку пенсії позивача відповідно до ч.20 статті 86 Закону № 1697-VII відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм ч.2 статті 86 Закону № 1697-VII, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Отже, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках, у редакції, що діяла на момент призначення пенсії, тобто у даному випадку з розрахунку 90 % складових заробітної плати.
Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що Верховний Суд у рішенні від 04.02.2019 по зразковій справі №240/5401/18, залишеногму без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 дійшов висновку, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Вказаний правовий висновок, на думку колегії, в контексті положень ч.5 ст.242 КАС України слід враховувати при розгляді цієї справи.
За таких обставин, зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку є неприпустимим.
Досліджуючи доводи апеляційної скарги позивача про те, що перерахунок їй пенсії необхідно проводити без обмеження максимального розміру пенсії, то апеляційний суд зазначає наступне.
01.10.2011 набрав чинності Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VІ, статтею 2 якого запроваджено обмеження максимального розміру пенсії зокрема і для осіб, які отримують пенсію в тому рахунку і відповідно до Закону України «Про прокуратуру»
Частиною другою розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VІ передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
З матеріалів справи слідує, що пенсія позивачу призначена з 13 серпня 2012 року, а відтак з урахуванням частини другою розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VІ на позивача не поширюються запроваджені обмеження щодо максимального розміру пенсії.
Згідно абз.6 ч.15 ст.86 Закону №1697-VII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень.
Вказану норму введено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VIII від 24.12.2015, пунктом другим Прикінцевих положень якого передбачено, що визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.
Верховний Суд у постанові від 12.11.2019 по справі №360/1428/17 зазначив, що дія положень Закону №911-VIII щодо значення максимального граничного розміру пенсії (обмеження) застосовуються до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016 (п.2 Прикінцевих положень цього Закону).
Таким чином, до розміру пенсії позивача не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом №1697-VІІ.
Так, у Рішенні №3-рп/2001 від 05.04.2001 Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Верховний Суд у постанові від 03 травня 2018 року (справа №308/11498/16-а) висловив правову позицію про те, що оскільки перерахунок пенсії позивачу пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, то при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.
Крім того, у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі №240/5401/18 Верховний Суд зазначив, що застосування нового відсоткового розміру до перерахунку пенсії є протиправним, як тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
Отже, безпідставним є застосування до спірних правовідносин норм Закону №1697-VІІ в частині визначення як відсоткового розміру пенсії, так і обмеження її максимальним розміром, оскільки вказаний закон поширює свою дію на працівників прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності.
Як встановлено судом вперше пенсія позивачу призначена з 13.08.2012 року, тобто при дії Закону №1789-XII.
Наведене дає підстави дійти висновку про те, що законодавче нововведення щодо обмеження максимального розміру пенсій не може застосовуватись до раніше призначених пенсій, оскільки в даному випадку буде порушуватись принцип незворотності нормативно-правових актів у часі, закріплений у статті 58 Конституції України.
Водночас, колегія суддів при вирішенні спірних правовідносин враховано положення ч. 1-3 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Питання щодо обмеження максимальним розміром пенсії, окрім пенсій призначених за нормами Закон України «Про прокуратуру» стосувалося також пенсій військовосужбовців, яким пенсія призначалась за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Зокрема, Законом України від 24 грудня 2015 року №848-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст.43 Закону №2262-XII доповнено частиною 7 про те що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Проте, зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року.
При цьому у вказаному рішенні Конституційний суд вказав, що: «обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Виходячи з наведеного Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону № 2262 суперечать статті 17 Конституції України.»
Таким чином, за Рішення Конституційного Суду України обмеження максимальним розміром пенсії не відповідає ст.17 Конституції України і таке обмеження є протиправним.
Правова позиція з вказаного питання викладена у останніх постановах Верховного Суду від 09 листопада 2020 року у справі №813/678/18 та від 09 лютого 2021 року у справі №640/2500/18.
Частиною 4 ст. 7 КАС України встановлено, що якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ч. 2 ст. 8 КАС України).
Статтею 24 Конституції України передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Як наслідок, приведених положень законодавства колегія суддів приходить до висновку, що не може бути обмежень прав учасників судового процесу в залежності від зайнятої ним посади. А відтак, при вирішенні вказаного питання суд повинен не допустити будь-якої дискримінації та забезпечити рівність конституційних прав і свобод для громадян не залежно від зайнятих ними посад у минулому, позаяк всі громадяни є рівними перед законом.
За наведених обставин, висновки відображені у вказаному рішенні Конституційного суду та постановах Верховного Суду від 09 листопада 2020 року у справі №813/678/18 та від 09 лютого 2021 року у справі №640/2500/18 є такими, що підлягають урахуванню судом і в даних правовідносинах.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром.
Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів №11 та №14 (04 листопада 1950 року), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі Суханов та Ільченко проти України (заяви № 68385/10 та № 71378/10) зазначено, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 52).
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі Федоренко проти України (заява №25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, сформулював правову позицію про те, що право власності може бути існуючим майном або виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи законними сподіваннями отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. TheUnitedKingdom № 44277/98).
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).
Таким чином, відмова у проведенні перерахунку пенсії позивача у розмірі 90% від розміру заробітної плати із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії на підставі та у порядку, визначеному законом, чинним на момент призначення йому пенсії, є втручанням у майнові права позивача у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в частині вимог позивача, у задоволенні яких було відмовлено та які стосуються перерахунку та виплати позивачу пенсії за вислугу років, без обмеження максимального розміру пенсії.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Водночас, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає до задоволення, а тому рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог слід скасувати, та ухвалити в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги позивача в цій частині задовольнити.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням фактичних обставин справи щодо перегляду справи в суді апеляційної інстанції та часткового задоволення апеляційної скарги, суд у відповідності до п.п. б) та в) ч.4 ст. 322, ст. 139 КАС України здійснює відповідних розподіл витрат. З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840, 80 грн при поданні позовної заяви та 1261,20 грн при поданні апеляційної скарги. За наслідками апеляційного розгляду, позовні вимоги позивача задоволені повністю.
З урахуванням суми судового збору, присудженої на користь позивача судом першої інстанції у розмірі 560,53 грн, додатково на користь позивача підлягає присудженню сума судового збору у розмірі 1541,47 грн.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 328, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року у справі №260/3944/20 скасувати в частині позовних вимог, які стосуються обмеження розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність та у задоволенні яких було відмовлено.
Ухвалити у вказаній частині нову постанову, якою визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області в частині обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області з 01.10.2020 року здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII на підставі довідки Закарпатської обласної прокуратури № 21-234-вих.20 від 30 жовтня 2020 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області ( місцезнаходження: пл.Народна, будинок 4, м. Ужгород Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20453063 ) на користь ОСОБА_1 ( місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1541 ( одна тисяча п'ятсот сорок одна ) грн 47 коп.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді В. Я. Макарик
В. З. Улицький
Повне судове рішення складено 03.09.2021.