02 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 347/495/21 пров. № А/857/12008/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Ніколіна В.В., Пліша М.А.,
за участю секретаря судових засідань - Ратушної М.І.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 09 червня 2021 року (головуючий суддя: Крилюк М.І., місце ухвалення - м. Косів) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції взводу № 1 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Бринзяник Марії Василівни, Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, -
встановив:
ОСОБА_1 19.03.2021 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову серії ЕАН № 3865022 від 04.03.2021 про накладення на нього адміністративного стягнення по ч. 1 ст. 122 КУпАП в розмірі 255 гривень, а провадження по адміністративній справі закрити.
Обґрунтовує позов тим, що 04.03.2021 постановою серії ЕАН № 3865022 лейтенант поліції батальйону 2 роти УПП в Івано-Франківській області Бринзяник М.В. наклала на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Однак, вважає постанову протиправною, оскільки винних дій він не вчиняв та при винесенні постанови було грубо порушені його права, передбачені ст. 268 КУпАП. Також не було складено протоколу про адміністративне правопорушенн та пристій для вимірювання швидкості руху був розміщений не в порядку визначеному Закону України «Про Національну поліцію».
Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 09 червня 2021 року позов задоволено.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що вказане рішення, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та ухвали нове про відмову в задоволенні позову.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для приладу «TruСАМ» визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затвердженні на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 05.04.2012 № 437 і становить 1 рік. Проведення повірки передбачено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08.02.2016 № 193. Відповідно до свідоцтва № 22-01/21179, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 13.01.2021, лазерний вимірювач швидкості «TruСАМ LTI20/20 № ТС 000677», є придатним до застосування, оскільки вказане свідоцтво чинне до 13.01.2022.
Вказує, що лазерний вимірювач швидкості «TruСАМ LTI20/20» здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак, крім цього, прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості. Відтак, вважає, що висновок суду першої інстанції, що позивач не рухався через населений пункт є помилковим, оскільки відповідно до сервісу «Google maps» ділянка 146 км автодороги Н-10 пролягає саме через населений пункт Лісна Слобідка Коломийського району Івано-Франківської області.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.
У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких мотивів.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 3865022, 04 березня 2021 року у Івано-Франківській області Коломийського району у с. Лісна Слобідка на автодорозі Н-10 Стрий-Івано-Франківськ-Чернівці-Мамалига, 146 км ОСОБА_1 рухався зі швидкістю 78 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР, за що передбачена відповідальність, встановлена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості «TruСАМ LTI20/20 № ТС 000677».
Не погоджуючись з цією постановою, позивач звернувся до суду.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити, оскільки неможливо ідентифікувати місце вчиненого правопорушення, немає знаків дорожнього руху, що обмежують швидкість руху, вказівки на населений пунк, тобто не має жодного ідентифікуючого елемента, який би прив'язав автомобіль позивача до Н-10/146 км автодороги. Крім цього, вважав, що прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може утримуватися інспектором поліції в руках, а повинен бути стаціонарно вмонтованим.
З цими висновками суду першої інстанції, не погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України), у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП, зокрема, передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що на підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний ІЛІ LTI 20/20 «TruСАМ», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12, лазерний вимірювач швидкості «TruСАМ LTI 20/20» отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № ІІА-МІ/1-2903-2012 (а. с. 41).
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 № 1362 пристрій TruCam був виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки.
Чинним законодавством не передбачено повторного проходження цієї процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що міжповірочний інтервал для приладу «TruCam» визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 № 437 і становить 1 рік.
Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 № 193.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/13781, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 13 січня 2021 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів «TruСАМ LTІ 20/20 № ТС000677» (а. с. 43), є придатним до застосування, оскільки вказане свідоцтво чинне до 13 січня 2022 року.
Крім цього, можливість використання виробу «TruСАМ LTІ 20/20» виробництва Laser Technology Inc., також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 27 вересня 2018 року № 04/02/03/-3008, в якому вказано про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечено конфіденційності, цілісность та автентичность зареєстрованих даних (а. с. 44). Також, додатком до цього експертного висновку, визначено номери зразків об'єкта експертизи, на які розповсюджується дія експертного висновку (а. с. 45), зокрема, «№ ТС000677», тобто на прилад, яким здійснювалося вимірювання швидкості, розповсюджується дія висновку № 04/02/03/-3008.
Лазерний вимірювач швидкості «TruСАМ LT1 20/20» здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Таким чином, лазерні вимірювачі швидкості TruCam, які були введені в експлуатацію до моменту виключення їх з Державного реєстру, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки. Наявним свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/11928 підтверджено придатність лазерного вимірювача швидкості «TruСАМ LT1 20/20 № ТС000677» до застосування.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 3865022, 04 березня 2021 року у Івано-Франківській області Коломийського району у с. Лісна Слобідка на автодорозі Н-10 Стрий-Івано-Франківськ-Чернівці-Мамалига, 146 км ОСОБА_1 рухався зі швидкістю 78 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР, за що передбачена відповідальність, встановлена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості «TruСАМ LTI20/20 № ТС 000677».
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що до матеріалів справи додано диск на якому наявний фотознімок, здійснений приладом «TruCam LTІ 20/20 №ТС000677», та зафіксовано, що автомобіль позивача рухався зі швидкістю 78 км/год.
Крім цього, згідно з координатами на фотознімках приладу TruСАМ, зокрема, географічною широтою « 48°37'36.6"N» та географічною довготою « 24°56'24.8"E» (а. с. 40), водій керував транспортним засобом на автодорозі Н-10 Стрий-Івано-Франківськ-Чернівці-Мамалига, у с. Лісна Слобідка Коломийського району Івано-Франківської області, тобто в межах населеного пункту (вказане підтверджується відомостями із сайту https://www.google.com.ua/maps/place/48%C2%B037'36.6%22N24%C2%B056'24.8%22E/@48.6262017,24.9345854,15.5z/data=!4m5!3m4!1s0x0:0x0!8m2!3d48.6268333!4d24.9402222).
Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 керував автомобілем Mersedes Benz, номерний знак НОМЕР_1 з порушенням п. 12.4 ПДР України, оскільки у населеному пункті Лісна Слобідка рухався транспортним засобом з перевищенням встановлених обмежень швидкості руху більше як на 20 км/год, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Враховуючи наведене, за встановлених обставин, які підтверджуються матеріалами справи, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що не має жодного ідентифікуючого елемента, який би прив'язав керування позивачем автомобіля на автодорозі Н-10.
Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що прилад «TruCam» при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може утримуватися інспектором поліції в руках, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, з огляду на таке.
Так, Закон України «Про Національну поліцію» 02.07.2015 № 580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України.
Стаття 40 Закон України «Про Національну поліцію» регулює застосування працівниками поліції технічних приладів та технічних засобів.
Відповідно до ст. 40 цього Закону (в редакції статті 40 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1231-IX від 16.02.2021), поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою:
1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Аналіз вищенаведеної статті надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що такою не передбачено, що при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу фото- і відеотехніка, з допомогою якої здійснюється така фіксація, обов'язково повинна бути розміщена стаціонарно вмонтованим способом. Отже, твердження суду першої інстанції, що ручне розміщення засобів фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 Закон України «Про Національну поліцію» є помилковим, а тому не може бути безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Стосовно покликання позивача, що при винесенні оскаржуваної постанови працівником поліції, всупереч вимогам КУпАП, не складено протокол про адміністративне правопорушення, то суд апеляційної інстанції вважає, такі безпідставними, з огляду на наступне.
Згідно ч. ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, правил дорожнього руху за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Таким чином, аналіз наведених правових норм, надає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення за порушення ПДР, зокрема ч. 1 ст. 122 КУпАП, без складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Щодо покликання позивача, що при винесенні оскаржуваної постанови було порушено його права, передбачені ст. 268 КУпАП, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними, оскільки вказане твердження спростовується відеоматеріалами, які містяться на диску, який долучено до матеріалів справи та оглянутий судом. Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач висловлював бажання про отримання правничої допомоги при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Отже, аналіз фактичних обставин справи, установлених під час її розгляду, у їх взаємному зв'язку та сукупності мотивів, покладених в основу оскаржуваної постанови, дає підстави для висновку про доведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову, оскільки оскаржувана постанова відповідає вимогам КУпАП України, винесена на підставі та в межах повноважень наданих поліцейському патрульної поліції, за наявністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а отже є законною.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при задоволенні позову допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 268, 271, 272, 286, 315, 317, 321, 322, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити.
Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 09 червня 2021 року у справі № 347/495/21 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді В. В. Ніколін
М. А. Пліш