03 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/1051/21 пров. № А/857/9768/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року, головуючий суддя - Сорока Ю.Ю., ухвалене у м. Луцьку, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньспецгруп» до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,-
В січні 2021 року позивач - ТзОВ «Волиньспецгруп» звернулося в суд з позовом до Поліської митниці Держмитслужби, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 22.12.2020 року №204120/2020/000394/2, №204120/2020/000392/2.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що ним було надано документи, які дають можливість митному органу визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом - за ціною контракту. При цьому, подані до митного контролю документи містили усі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості та не містили розбіжностей.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 22.12.2020 року №№204120/2020/000394/2, 204120/2020/000392/2.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Поліська митниця Держмитслужби оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивачем документально не підтверджено числових значень складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, а саме: ціну, що була фактично сплачена. До митного оформлення не подано належних документів, передбачених ч. 2 ст. 53 МК України, відтак відповідачем правомірно винесено оскаржене рішення.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.12.2020 року між ТзОВ “Волиньспецгруп” та фірмою ADMAR ADRIAN CHARKOT SPOLKA JAWNA (Польща) було укладено контракт №01/06/2020. Згідно даного контракту продавець Польська фірма ADMAR в особі ADRIAN CHARKOT зобов'язувалась постачати товари в адресу ТзОВ “Волиньспецгруп” на умовах СРТ Луцьк згідно інвойсів та по ціні зазначеній в інвойсах.
21.12.2020 року декларантом ТОВ “Волиньспецгруп” з метою митного оформлення товару - “робоче взуття на підошві з поліуретану та верхом з пресованої коров'ячої шкіри, з металевим підноском”, подано до Поліської митниці Держмитслужби митні декларації №UA204120/2020/130479 та №UA204120/2020/130269, а також передбачений МК України перелік документів.
На підтвердження вартості товару, зазначеного у митних деклараціях №UA204120/2020/130479 та №UA204120/2020/130269, декларантом одночасно подано: рахунок фактури (інвойси); автотранспортні накладні; експортні декларації (походження товару); банківські платіжні документи, що підтверджують оплату товару; контракти (договір купівлі-продажу товару); митні декларації країни відправлення.
За результатом опрацювання документів поданих до митного оформлення разом з митними деклараціями від 21.12.2020 року №UA204120/2020/130479 та №UA204120/2020/130269 встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять наступні розбіжності:
1) по митній декларації №UA204120/2020/130479:
в декларації країни відправлення 20PL301010E1319230 від 17.12.2020 року загальна сума товару становить 24958 польських злотих, що не відповідає сумі вказаній в інвойсі 20-DEX/12/050 - не виконання умов зовнішньоекономічного договору від 01.12.2020 року №801/06/2020 (п.4-відсутній сертифікат якості товару);
митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару №1: митна декларація від 12.12.2020 №UA100060/2020/348436 - 22,86 USD/кг.
2) по митній декларації №UA204120/2020/130269:
в декларації країни відправлення 20PL301010E1319205 від 17.12.2020 року загальна сума товару становить 1698 польських злотих, що не відповідає сумі в перерахунку з Євро на дату оформлення зазначеної декларації країни відправлення - невиконання умов зовнішньоекономічного договору від 01.12.2020 року №01/06/2020 (п.4-відсутній сертифікат якості товару);
митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару за МД від 12.12.2020 року №UA100060/2020/348436 - 22,86 USD/кг - рівень митної вартості становить 22,86 USD/кг.
У зв'язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містять розбіжності, згідно ст.53 МК України декларанту запропоновано в 10-ти денний термін надати:
- виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки товару;
- прайс-листи, каталоги, специфікації виробника товару для широкого кола осіб;
- висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
- рахунок, що підтверджує оплату за транспортно-експедиційні послуги.
На вимогу митного органу, для підтвердження митної вартості товарів декларантом надано додаткові документи:
висновок судового експерта №94/2020 від 21.12.2020 року;
прайс-лист;
свіфт рахунок від 14.12.2020 року №Р2012148759006;
Лист продавця товару від 22.12.2020 року.
Виписка з бухгалтерської документації продавця не надавалися митному органу, оскільки такі документи були відсутні у декларанта і згідно листа Продавця це є його комерційною таємницею.
За результатами опрацювання додатково наданих документів, встановлено, що вимога митного органу щодо надання додатково витребуваних документів в повному обсязі виконана не була, декларантом позивача не надано всіх додатково витребуваних документів, а надані копії додатково витребуваних документів в своїй сукупності не містять інформації щодо підтвердження числового значення заявленої декларантом митної вартості.
У зв'язку з виявленими неточностями, розбіжностями у наданих декларантом документах, та з не наданням усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 - 4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 22.12.2020 року №№204120/2020/000394/2, 204120/2020/000392/2, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом та митну вартість товару визначено на рівні:
товар №1, №2 - митна декларація від 12.12.2020 року №UA100060/2020/348436 - 22,86 USD/кг;
По митній декларації №UA204120/2020/130269 числове значення митної вартості товарів становить 291 889,6219 гривень, або у валюті контракту за курсом валюти Нацбанку України на день подання митної декларації до митного оформлення - 38334,40 пол. злотих.
По митній декларації №UA204120/2020/130479 числове значення митної вартості товарів становить 440624,31 гривень, або у валюті контракту за курсом валюти Нацбанку України на день подання митної декларації до митного оформлення - 57868,00 пол. злотих.
В подальшому, товар було випущено у вільний обіг за МД від 22.12.2020 року №UA204120/2020/131428 та від 22.12.2020 року №UA204120/2020/131260, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.
Позивач, не погоджуючись із рішеннями Поліської митниці ДМС від 22.12.2020 року №№204120/2020/000394/2, 204120/2020/000392/2 про коригування митної вартості товарів, оскаржив їх до суду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Статтею 1 МК України визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відповідно до положень пунктів 23 та 24 частини першої статті 4 МК України митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За приписами частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно частини першої статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина перша статті 257 МК України).
Положеннями статті 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою - другою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
У частині четвертій статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Згідно частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За правилами частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається частиною другою статті 53 МК України а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до вимог частини третьої статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В силу вимог частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).
Як встановлено частиною першою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
У відповідності до частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 54 МК орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною п'ятою статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Частиною шостою статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; - надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 54 МК України).
На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень, потрібно зазначити, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у подібних спорах, що викладена у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі №803/776/17.
Згідно частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
За змістом частини другої цієї статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини другої цієї статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною третьою статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Згідно частини п'ятої статті 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста статті 57 МК України).
За приписами частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
У частині другій статті 58 МК України вказано, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини четвертої-п'ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з частиною третьою статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
За приписами частин першої, другої, четвертої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Нормами статті 368 МК України встановлено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості. У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.
Судом першої інстанції встановлено, що митну вартість імпортованих товарів, що вказана декларантом у митній декларації, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі наявні у позивача документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.
Крім цього, як видно з матеріалів справи, під час митного оформлення товарів декларантом подано: рахунки фактури (інвойси); автотранспортні накладні; експортні декларації (походження товару); банківські платіжні документи, що підтверджують оплату товару; контракти (договір купівлі-продажу товару); митні декларації країни відправлення; висновок судового експерта №94/2020 від 21.12.2020 року; прайс-лист; свіфт рахунок від 14.12.2020 року №Р2012148759006; лист продавця товару від 22.12.2020 року.
У поданих документах містяться розбіжності, зокрема, щодо митної вартості товарів, зазначених в митних деклараціях.
Так, по митній декларації №UA204120/2020/130479 в декларації країни відправлення 20PL301010E1319230 від 17.12.2020 року загальна сума товару становить 24958 польських злотих, що не відповідає сумі вказаній в інвойсі 20-DEX/12/050; по митній декларації №UA204120/2020/130269 в декларації країни відправлення 20PL301010E1319205 від 17.12.2020 року загальна сума товару становить 1698 польських злотих, що не відповідає сумі в перерахунку з Євро на дату оформлення зазначеної декларації країни відправлення - невиконання умов зовнішньоекономічного договору від 01.12.2020 року №01/06/2020 (п.4-відсутній сертифікат якості товару).
Також, в деклараціях країни відправлення зазначено інші дати інвойсів, ніж ті які подані до митного оформлення товарів (17.12.2020 року).
Крім цього, колегія суддів не має можливості надати оцінку свіфт рахунку від 14.12.2020 року №Р2012148759006, оскільки в матеріалах справи такий відсутній, тоді як в матеріалах справи міститься свіфт рахунок від 22.12.2020 року №Р2012228759001 (а.с. 34).
Таким чином, враховуючи розбіжності в поданих до митного оформлення документах, а також документальним непідтвердженням митної вартості імпортованих товарів, неможливо встановити дійсну вартість таких товарів, з яких необхідно сплатити митні платежі, тому відповідачем правомірно прийнято оскаржені рішення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про правомірність рішень відповідача про коригування митної вартості товару, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби задовольнити, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року у справі №140/1051/21 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. М. Довгополов
В. В. Святецький