Справа № 560/995/21
03 вересня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Хмельницькій області, Державної служби України з питань праці про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів та моральної шкоди,
відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року позов задоволено частково.
Не погодившись із судовим рішенням, позивач та відповідачі оскаржили його в апеляційному порядку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2021 року для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Матохнюк Д.Б., судді - Шидловський В.Б., Боровицький О.А.
Ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року та від 06 серпня 2021 року відкрито провадження у справі та ухвалами від 14 липня 2021 року та від 06 серпня 2021 року розгляд справи призначено в порядку письмового провадження.
16 серпня 2021 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів - Матохнюка Д.Б., Шидловського В.Б., Боровицького О.А.
В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив про те, що колегія суддів - Матохнюка Д.Б., Шидловського В.Б., Боровицького О.А. не об'єктивно ставиться до апеляційних скарг відповідачів та допустили процесуальні порушення під час прийняття ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Крім того, зазначив про те, що судді Матохнюк Д.Б. та Боровицький О.А. прийняли ухвалу від 15.06.2016 року у справі №822/6297/15 з аналогічних сьогоднішніх позовних вимог. Яка була скасована Вищим адміністративним судом України.
Також, зазначив про те, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2021 року у справі №560/1677/21 колегією у складі: головуючого судді - Боровицького О.А., суддів - Матохнюка Д.Б., Шидловського В.Б., розглянуто і відмовлено в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.04.2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці про зобов'язання вчинити дії.
На думку позивача, колегія суддів упереджено та не об'єктивно відноситься до розгляду справи і зацікавлена в результатах розгляду справи.
Перевіривши матеріали справи та доводи заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів - Матохнюка Д.Б., Шидловського В.Б., Боровицького О.А., колегія суддів зазначає наступне.
Підстави для відводу (самовідводу) судді передбачені статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Так, статтею 37 КАС України визначено недопустимість повторної участі в розгляді адміністративної справи, в разі:
1. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.
2. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.
3. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції.
4. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення, крім випадку, коли проведення врегулювання спору за участю судді було ініційовано суддею, але до закінчення встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строку сторона заперечила проти його проведення.
5. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, винесеного за результатами нового розгляду цієї справи.
6. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій адміністративній справі. Положення цієї частини не застосовуються у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, Великою Палатою Верховного Суду.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Згідно з статями 126, 129 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Вказане положення узгоджується з статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Так, згідно з практикою Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року у справі "Білуха проти України" зазначено, що наявність безсторонності відповідно до п.1 ст. 6 конвенції має визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.
Так, поняття незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою. З суб'єктивної точки зору, суд не повинен виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання. Об'єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.
Слід зазначити, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Дослідивши доводи щодо відводу суддів, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що наведені у заяві про відвід обставини не можуть слугувати підставами для відведення суддів Матохнюка Д.Б., Боровицького О.А., Шидловського В.Б., як такі, що викликають сумніви у неупередженості та об'єктивності цих суддів.
Будь-які докази, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість суддів Матохнюка Д.Б., Боровицького О.А., Шидловського В.Б. у результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у їх неупередженості при розгляді даної справи, у матеріалах справи та доводах заяви про відвід відсутні.
Крім того, предметом розгляду у адміністративних справах №822/6297/15, №560/1677/21 та №560/995/21 не є тотожним.
Водночас, як вбачається зі змісту заяви, підставами для відводу є незгода позивача з процесуальними діями та рішеннями суддів.
Проте, наведене обґрунтування заявленого відводу суперечить приписам частини 4 статті 36 КАС України, яка встановлює, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Будь-яких інших підстав, які викликали б сумнів у об'єктивності чи неупередженості суддів Матохнюка Д.Б., Боровицького О.А., Шидловського В.Б., або свідчили про неможливість їх участі у розгляді даної справи, позивачем не зазначено.
Враховуючи не обґрунтованість підстав для відводу суддів Матохнюка Д.Б., Боровицького О.А., Шидловського В.Б. суд приходить до висновку, що заява про відвід суддів не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 325 КАС України, суд
визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів - Матохнюка Д.Б., Шидловського В.Б., Боровицького О.А. та відмовити у її задоволенні.
Справу №560/995/21 передати для вирішення питання про відвід, судді, що визначається у порядку, встановленому статтею 31 КАС України.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.