Справа № 640/23911/20 Головуючий у 1 інстанції - Григорович П.О.
Суддя-доповідач - Василенко Я.М.
01 вересня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Василенка Я.М,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
за участю секретаря Шляги А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АТП 044» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2021 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТП 044» до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ: 44070171), який є правонаступником Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ: 43142957), про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ТОВ «АТП 044» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області від 27.07.2020 № 1289;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області від 21.08.2020 № 0004233201;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області від 21.08.2020 № 0004223201.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2021 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ТОВ «АТП 044» звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 27.07.2020 Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області винесено наказ № 1289, яким вирішено провести фактичну перевірку ТОВ «АТП 044» за адресою: Хмельницька область, м. Нетішин, 216 км автодороги М-21 «Городище-Рівне-Староконстянтинів» з питань дотримання вимог Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР та інших нормативно-правових актів, які регулюють ліцензування, виробництво, обіг та зберігання пального.
Перевірку вирішено провести з 28.07.2020 тривалістю 10 діб за період з 01.07.2019 по 06.08.2020.
За наслідками проведеної перевірки відповідачем 21.08.2020 на підставі акта перевірки № 0197/22-01-32-01/42841850 від 29.07.2020 винесено наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення:
- 0004233201, яким позивачу за порушення ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», на підставі абз. 10 ч.2 ст.17 наведеного Закону визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10 663 715, 90 грн;
- 0004223201, яким позивачу за порушення п. 12 підрозділу 5 розділу ХХ, пп. 230.1.2 Податкового кодексу України визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 140 000 грн.
Не погоджуючись з правомірністю і обґрунтованістю оскаржуваних актів індивідуальної дії, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що наказ не підлягає скасуванню, оскільки фактично відбувся допуск до перевірки, а тому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Тобто, рішення, які прийняті за результатами такої перевірки - податкові повідомлення-рішення. Оскільки в порушення вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» позивач здійснював роздрібну реалізацію пального на суму 5 331 857,95 грн. із застосуванням РРО № 3000780399, який невнесений до ліцензії та оскільки позивач не подав заяву про внесення зміни до відомостей зазначених у ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, то до нього було правомірно застосовано фінансову санкцію у розмірі 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції - 10 663 715, 90 грн. враховуючи, що штрафна санкція в розмірі 20 000 гривень застосовується за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник (4 одиниці), а також за кожне необладнане місце відпуску пального та/або незареєстрований витратомір-лічильник (3 одиниці) до позивача правомірно застосована штрафна санкція у розмірі 140 000 грн.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
За приписами п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених пп. 80.2.1-80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України.
Так, відповідно до пп.80.2.5 ПК України такими підставами є:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (80.2.5);
Згідно з пп.81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Системно аналізуючи наведені норми права, колегія суддів зазначає, що фактична перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення, а право на проведення такої перевірки надається за умови пред'явлення копії наказу та направлення на проведення такої перевірки. В свою чергу непред'явлення таких документів є підставою для недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.
Підставою для проведення перевірки позивача стала наявна інформація про порушення вимог законодавства в частині обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (п.п. 80.2.5 ПК України).
Зокрема, згідно інформації з бази даних ІС «Податковий блок» підсистеми «Виторги РРО» контролюючим органом встановлено реалізацію пального 16.04.2020 з акцизного складу №1013079 за адресою: м. Нетішин, 216 км. автодороги М-21 «Городише-Рівне-Старокостянтинів» без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників пального в ЄДР.
Крім того, згідно інформації з бази даних ІС «Податковий блок» підсистеми «Виторги РРО» контролюючим органом встановлено, що на АЗС, яка належить ТОВ «АТП 044», за адресою: м. Нетішин, 216 км. Автодороги М-21 «Городище-Рівне-Старокостянтинів» реалізовано 16.04.2019 року: бензин А-95 на суму 34 грн., бензин А-92 на суму 196,90 грн., дизельне паливо на суму 32 грн, на підтвердження чого до відзиву додано витяг з ІС «Податковий блок».
Таким чином, підставою винесення ГУ ДПС у Хмельницькій області оскаржуваного наказу на проведення фактичної перевірки слугувала наявність інформації про порушення вимог законодавства в частині обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері пального (80.2.5).
При цьому, в оскаржуваному наказі зазначено підставу для його винесення - пп.80.2.5 Податкового кодексу України, внаслідок чого доводи апелянта про те, що в спірному наказі не вказано, в зв'язку з чим призначена перевірка, колегією суддів не беруться колегією суддів до уваги.
Доводи апелянта про те, що в наказі має бути зазначено про можливі порушення позивачем вимог законодавства, є помилковими через те, що відповідно до п.81.1 ПК України в наказі зазначаються, серед іншого, підстави для проведення перевірки визначені Кодексом, а не інформація про порушення суб'єктом господарювання норм відповідного законодавства.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави для скасування спірного наказу відсутні.
Більш того, як встановлено судом першої інстанції, ГУ ДФС у Хмельницькій області на підставі оскаржуваного наказу проведено фактичну перевірку позивача, за результатом якої складено відповідний акт та прийнято податкові повідомлення-рішення. До початку перевірки копію наказу вручено керівнику АЗС Ончуру А.С. 29.07.2020 в 13:00, що підтверджується копією направлення на перевірку та копією акта перевірки, в якому останній зазначив про відсутність претензій до перевірки, що засвідчив власним підписом.
Наведене свідчить про те, що допуск до перевірки фактично відбувся, що не спростовано позивачем.
Між тим, колегія суддів зазначає, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту ухвалення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.01.2019 №К/9901/40298/18, від 13.03.2018 у справі № 804/1113/16 (К/9901/19326/18), від 30.11.2018 у справі № 808/1641/15 (К/9901/6626/18).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, оскільки допуск до проведення перевірки відбувся, а контролюючим органом фактично реалізовано свою компетенцію на проведення такої перевірки та оформлення її результатів, то оскарження наказу на проведення перевірки є невірно обраним способом захисту порушеного права, внаслідок чого в цій частині позовних вимог також слід відмовити.
Стосовно податкового повідомлення-рішення №0004223201, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 230 ПК України та Порядку № 891 від 22.11.2017 суб'єкти господарювання до 01.01.2020 зобов'язані обладнати та зареєструвати витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники рівня пального у резервуарі в разі здійснення діяльності пов'язаної з обігом пального на акцизному складі на території на якій здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального.
У відповідності до пункту 12 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» ПК України розпорядники акцизних складів, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів відповідно до вимог цього Кодексу зобов'язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Реєстрі не пізніше 1 січня 2020 року.
Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв'язку до контролюючих органів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року № 891.
Пунктом 2 Порядку № 891 визначено, що витратомір-лічильник - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для безперервного вимірювання, запам'ятовування та відображення у фактичних умовах вимірювання кількості пального, що проходить через вимірювальний перетворювач у закритих, повністю заповнених трубопроводах; рівнемір-лічильник рівня пального у резервуарі - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для вимірювання рівня пального, за яким обчислюється об'єм пального, що перебуває у резервуарі, за градуювальною таблицею резервуара.
Як встановлено п.5 та п.7 Порядку № 891, інформація про розпорядника акцизного складу, наявні акцизні склади, розміщені на них резервуари, витратоміри та рівнеміри вноситься розпорядниками акцизних складів до електронних документів для наповнення Реєстру шляхом ручного вводу даних та надсилається одноразово. Натомість, інформація про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів фактичних залишків пального на початок та кінець звітної доби, добового обсягу обігу пального та добового фактичного обсягу реалізованого пального зводиться автоматично, шляхом передачі даних витратомірів та рівнемірів, зареєстрованих у Реєстрі.
Формат даних та структуру Реєстру затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2018 № 944, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.01.2019 за № 4/32975 (далі - наказ № 944).
На виконання пункту 3 Порядку № 891 і пункту 2 наказу № 944 ДПС розроблено програмне забезпечення для створення та ведення Реєстру, яке надає безкоштовну можливість платникам податків подавати до контролюючого органу довідку про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри (електронний документ за формою J0210301) довідки про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі (електронні документи за формою J0210401) засобами ІТС «Електронний кабінет» та ІТС «Єдине вікно подання електронної звітності».
Відомості про внесення до Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, у період, що перевірявся, в системі відсутні, що підтверджується фото екрану з вкладкою «Архів ЕД» ІТС «Єдине вікно подання електронної звітності», які долучені відповідачем до відзиву.
Податковим кодексом встановлено заборону здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу (абз.9 п.п.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України).
Згідно п.128-1.1 ПК України відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра- лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу, тощо.
Відповідно до пункту 18 підрозділу 5 розділу XX ПК України норми п.1281-1.1 цього Кодексу застосовуються з 1 квітня 2020 року до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу).
Згідно наданих позивачем під час проведення перевірки технічних паспортів шести резервуарів, що знаходились на АЗС, об'єм кожного з них становить 25 м3. Отже, загальній об'єм резервуарів розташованих на акцизному складі становить 150 м3. Дана обставина позивачем під час розгляду справи заперечена і спростована не була, а отже у суду апеляційної інстанції не виникає сумнівів щодо загального об'єму резервуарів розташованих на акцизному складі за перевіряємою адресою.
Як вже зазначалось, перевіркою встановлено реалізацію з акцизного складу №1013079, у період з 16.04.2020 по 04.08.2020 пального (бензин А-92, А-95, дизельне паливо та скраплений газ) без наявності зареєстрованих рівнемірів-лічильників на введених в експлуатацію чотирьох резервуарах та витратомірів-лічильників, до яких прирівняло три паливо-роздавальні колонки (абз.5 п.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України), в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.
Враховуючи, що штрафна санкція в розмірі 20 000 гривень застосовується за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник (4 одиниці), а також за кожне необладнане місце відпуску пального та/або незареєстрований витратомір-лічильник (3 одиниці) до позивача застосована штрафна санкція у розмірі 140 000 грн.
При цьому, на спростовування висновків суду першої інстанції в цій частині апелянтом не зазначено жодного аргументу.
За таких обставин, податкове повідомлення-рішення № 0004223201 є правомірним та скасуванню не підлягає, що вірно було встановлено судом першої інстанції.
Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0004233201 колегія суддів зазначає наступне.
Підставою для винесення даного податкового повідомлення-рішення стали обставини реалізації позивачем пального із застосуванням РРО, який не внесений до ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Так, відповідно до ч. 20 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 № 481/95 (в редакції станом на час спірних правовідносин) (далі - Закон № 481/95) роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. (ч. 34 ст. 15 Закону № 481/95).
Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (ч. 32 ст. 15 Закону № 481/95).
У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), що знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в контролюючих органах (ч. 35 ст. 15 Закону № 481/95).
В додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним суб'єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій (ч. 37 ст. 15 Закону № 481/95).
У разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб'єкту господарювання ліцензії (за винятком змін, пов'язаних з реорганізацією суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) та/або зміною типу акціонерного товариства), орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб'єкта господарювання протягом трьох робочих днів видає суб'єкту господарювання ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін (ч.51 ст.15 Закону №481/95).
Як вже зазначалось, в ході перевірки встановлено, що ТОВ «АТП-044» з 16.04.2020 по 04.08.2020 при реалізації пального застосовувало реєстратор розрахункових операцій з фіскальним номером 30007584590, не внесеним до ліцензії, та відповідно до вимог ч.51 ст.15 Закону №481/95 не подало заяви про внесення зміни до відомостей зазначених у ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Відповідно до абз.26 ст.2 Закону №265/95, денний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.
Згідно абз.37 пункту 3 розділу І Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 №547, Z-звіт - денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті і занесенням її до фіскальної пам'яті РРО.
Суб'єкт господарювання має забезпечити збереження щоденних фіскальних звітних чеків (щоденних Z-звітів) в електронній формі протягом строку, визначеного пунктом 44.3 статті 44 Кодексу (абз.7 п.6 глави 4 розділу II Наказу №547).
Відповідно до абзацу другого п.7 ст.3 Закону 265/95-ВР, Z-звіти надходять до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв'язку.
У додатку до ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 222303142020000033 від 09.01.2020, копія яких додана до адміністративного позову, зазначено інформацію лише про РРО з фіскальним номером 3000758459.
В той же час, згідно наявного в матеріалах справи переліку Z-звітів: у період з 16.04.2020 по 04.08.2020 відбувалися розрахунки за пальне на АЗС за адресою: Хмельницька область, м. Нетішин, 216 км. авто дороги М-21 «Городище-Рівне-Старокостянтинів», із застосуванням реєстратора розрахункових операцій з фіскальним номером 3000780399, зокрема реалізовано пального на суму 5 331 857,95 грн.
Відповідно до абз.10 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95 до суб'єктів господарювання за роздрібну торгівлю алкогольними напоями чи пальним через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), не зазначений у ліцензії застосовується фінансова санкція у розмірі 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 10000 гривень.
Враховуючи вимоги абз.10 ч.2 ст.17 Закону №481/95 до позивача застосовано фінансову санкцію у розмірі 10 663 715,90 грн. (5 331 857,95 грн. х 200%).
Посилання апелянта на те, що ним було здійснено надіслання 15.05.2020 заяви про включення РРО з фіскальним номером 3000780399 до ліцензії, колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне.
На підтвердження своїх доводів про направлення 15.05.2020 заяви щодо внесення змін у ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, ТОВ «АТП 044» надано до позовної заяви копію відповідної заяви та копію поштового чеку № 3000001380479.
Однак, даний чек не дає можливості встановити, ким саме та яка кореспонденція/документи були направлені рекомендованим листом 15.05.2020 на адресу ГУ ДПС у Хмельницькій області, при тому що відповідач заперечує отримання поштової кореспонденції за вказаним номером. Також, в підтвердження обставин не отримання від позивача вказаного вище відправлення, відповідач надав до суду першої інстанції витяг з автоматизованої інформаційної системи управління документами в розрізі всієї кореспонденції, отриманої податковим органом у вказаний період від позивача.
При цьому, позивачем не надано до матеріалів справи опису вкладення у поштовий конверт або повідомлення про вручення зазначеного поштового відправлення, які могли б підтвердити направлення 15.05.2020 позивачем заяви №02-05/2020 від 14.05.2020 про внесення змін до ліцензії на адресу контролюючого органу.
За таких обставин доводи апелянта про направлення до відповідача заяви про внесення змін до ліцензії є необґрунтованими.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що лише після проведення контролюючим органом перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідачем 31.08.2020 отримано від позивача іншу заяву про внесення змін в ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, копія якої додана до відзиву, в якій позивачем зазначено перелік РРО, що знаходитимуться у місці торгівлі з 01.09.2020, в тому числі з фіскальним номером 3000780399, яке (РРО) не було внесене до ліцензії на час проведення перевірки та розрахунки із застосування якого і стали підставою для застосування до позивача штрафу.
Враховуючи наведене, оскільки матеріалами справи підтверджено обставини здійснення позивачем роздрібної реалізації пального із застосуванням РРО, не внесеним до ліцензії, податкове повідомлення-рішення № 0004233201 є правомірним та скасуванню не підлягає.
При цьому, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АТП 044» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2021 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.
Повний текст постанови виготовлений 02.09.2021.