Справа № 640/11995/21 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.
01 вересня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Асоціації українських автовиробників «Укравтопром», Міністерства економіки України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «з іноземними інвестиціями Торговий дім «Маз-Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Стріт Авто» до Міністерства розвитку економіки, торгівлі на сільського господарства України, Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі про визнання протиправними дій, визнання протиправним та нечинним рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «з іноземними інвестиціями «Торговий дім «Маз-Україна» з адміністративним позовом до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, в якому просить:
- визнати протиправним та нечинним з моменту прийняття рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі №486/2021/4411-03 "Про встановлення фактів дискримінаційних та недружніх дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування та застосування адекватних заходів у відповідь";
- визнати протиправними дії Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України з порушення, проведення розслідування та подання Міжвідомчій комісії з міжнародної торгівлі матеріалів щодо встановлення фактів дискримінаційних та недружніх дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування та застосування адекватних заходів у відповідь.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2021 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2021 року об'єднано в одне провадження адміністративну справу № 640/11995/21 з адміністративною справою № 640/13326/21 за позовом ТОВ «СТРІТ АВТО» до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання протиправним та нечинним з моменту прийняття рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі №486/2021/4411-03 "Про встановлення фактів дискримінаційних та недружніх дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування та застосування адекватних заходів у відповідь"; визнання протиправними дії Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України з порушення, проведення розслідування та подання Міжвідомчій комісії з міжнародної торгівлі матеріалів щодо встановлення фактів дискримінаційних та недружніх дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування та застосування адекватних заходів у відповідь. Об'єднаним справам присвоєно загальний № 640/11995/21.
17 червня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРІТ АВТО» було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій останній просив вжити заходи забезпечення позову, шляхом: зупинення дії рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі № 486/2021/4411-03 «Про встановлення фактів дискримінаційних та недружніх дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування та застосування адекватних заходів у відповідь» в частині запровадження спеціального мита щодо імпорту в Україну товару походженням із Республіки Білорусь, які імпортуються Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРІТ АВТО», що має наступний опис:
- моторні транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, включаючи водія, нові, що класифікуються за кодами 8702 10 11 10, 8702 10 11 ЗО, 8702 40 00 10, 8702 40 00 90, 8702 90 11 00, 8702 90 31 00, 8702 90 90 00 згідно з УКТЗЕД;
- моторні транспортні засоби для перевезення вантажів з поршневим двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем) з повною масою транспортного засобу понад 5 т, але не більш як 20 т та з повною масою транспортного засобу понад 20 т, нові (за виключенням автомобільних шасі з кабіною), що класифікуються за кодами 8704 22 91 00 та 8704 23 91 00 згідно з УКТЗЕД;
- окремі моторні транспортні засоби спеціального призначення, а саме: автомобілі вантажні для аварійного ремонту, автокрани, автомобілі прибиральні для доріг, автомобілі поливомийні, автомобілі-майстерні, автогідропідйомники, нові, що класифікуються за кодами 8705 10 00 00 та 8705 90 80 90 згідно з УКТЗЕД.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2021 р. заяву про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРІТ АВТО» задоволено.
Зупинено дію рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі №486/2021/4411-03 "Про встановлення фактів дискримінаційних та недружніх дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування та застосування адекватних заходів у відповідь" в частині запровадження спеціального мита щодо імпорту в Україну товару походженням із Республіки Білорусь, які імпортуються Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРІТ АВТО», що має наступний опис:
- моторні транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, включаючи водія, нові, що класифікуються за кодами 8702 10 11 10, 8702 10 11 30, 8702 40 00 10, 8702 40 00 90, 8702 90 11 00, 8702 90 31 00, 8702 90 90 00 згідно з УКТЗЕД;
- моторні транспортні засоби для перевезення вантажів з поршневим двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем) з повною масою транспортного засобу понад 5 т, але не більш як 20 т та з повною масою транспортного засобу понад 20 т, нові (за виключенням автомобільних шасі з кабіною), що класифікуються за кодами 8704 22 91 00 та 8704 23 91 00 згідно з УКТЗЕД;
- окремі моторні транспортні засоби спеціального призначення, а саме: автомобілі вантажні для аварійного ремонту, автокрани, автомобілі прибиральні для доріг, автомобілі поливомийні, автомобілі-майстерні, автогідропідйомники, нові, що класифікуються за кодами 8705 10 00 00 та 8705 90 80 90 згідно з УКТЗЕД.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Асоціація українських автовиробників «Укравтопром», подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неповне з'ясування обставин, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.
Також, не погоджуючись з ухвалою суду про забезпечення адміністративного позову від 18.06.2021, Міністерство економіки України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2021 відкрито провадження за апеляційними скаргами та призначено їх до розгляду у судовому засіданні на 01.09.2021.
У судовому засіданні представники Асоціації українських автовиробників «Укравтопром» підтримали вимоги апеляційних скарг, просили їх задовольнити.
Представник Міністерства економіки України у судовому засіданні підтримав власну апеляційну скаргу, а також, скаргу Асоціації українських автовиробників «Укравтопром», просив їх задовольнити.
Представник Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі у судовому засіданні також підтримав вимоги апеляційних скарг.
Натомість, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Стріт Авто» у судовому засіданні у повному обсязі заперечував проти задоволення вимог апеляційних скарг, просив залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.
У судовому засіданні 01.09.2021 колегією суддів проголошено вступну і резолютивну частини постанови.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Так, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, товариство зазначило про наступне.
22.04.2021 року у газеті «Урядовий кур'єр» надруковано повідомлення, за змістом якого, Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі було прийнято рішення № 486/2021/4411-03 «Про встановлення фактів дискримінаційних та недружніх дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування та застосування адекватних заходів у відповідь» відповідно до якого вирішила як адекватний захід у відповідь запровадити спеціальне мито щодо імпорту в Україну товару походженням із Республіки Білорусь, що має наступний опис: моторні транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, включаючи водія, нові, що класифікуються за кодами 8702 10 11 10, 8702 10 11 30, 8702 10 91 00, 8702 20 10 10, 8702 20 10 90, 8702 20 90 00, 8702 30 10 00, 8702 30 90 00, 8702 40 00 10, 8702 40 00 90, 8702 90 11 00, 8702 90 31 00, 8702 90 90 00 згідно з УКТЗЕД; моторні транспортні засоби для перевезення вантажів з поршневим двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем) з повною масою транспортного засобу понад 5 т, але не більш як 20 т та з повною масою транспортного засобу понад 20 т, нові (за виключенням автомобільних шасі з кабіною), що класифікуються за кодами 8704 22 91 00 та 8704 23 91 00 згідно з УКТЗЕД; окремі моторні транспортні засоби спеціального призначення, а саме: автомобілі вантажні для аварійного ремонту, автокрани, автомобілі прибиральні для доріг, автомобілі поливомийні, автомобілі-майстерні, автогідропідйомники, нові, що класифікуються за кодами 8705 10 00 00 та 8705 90 80 90 згідно з УКТЗЕД.
Також, вказаним рішенням Комісія встановила розмір ставки спеціального мита щодо імпорту в Україну Товару на рівні 35% від митної вартості.
Заявник вважає, що вказане рішення є таким, що має ознаки протиправності, оскільки під час його прийняття Комісією було проігноровано Договір про ЗВТ, який визначає інший порядок вирішення розбіжностей між Україною та Республікою Білорусь, ніж передбачений статтею 29 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» на яку послалась Комісія, як на підставу прийняття спірного рішення. Також, на думку заявника, рішення № 486/2021/4411-03 було прийнято з порушенням норм Митного кодексу України та Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну».
Оскільки 22.04.2021 року на офіційному веб-сайті видання «Урядовий Кур'єр» було опубліковано повідомлення Комісії «Про встановлення фактів дискримінаційних та недружніх дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування та застосування адекватних заходів у відповідь», за змістом якого спеціальне мито в розмірі 35% від митної вартості, встановленого рішенням Комісії №486/2021/4411-03, застосовується з моменту набрання чинності рішенням Комісії і до встановлення факту припинення Республікою Білорусь дискримінаційних та недружніх дій щодо України. Рішення Комісії, набирає чинності через 10 днів з дня опублікування цього повідомлення.
А отже, оскаржуване рішення набрало чинності 02.05.2021 і товариство заявника зобов'язане сплачувати 35% митної вартості за весь товар, який підпадає під дію рішення і вартість якого вже зафіксована в договорах поставки, укладених з українськими підприємствами. Поряд з цим, заявник повідомив про те, що, ним 29 березня 2021 року укладено договір поставки з ТОВ «РУСАВТОПРОМ» (Білорусь) № 15-1/КОРП/291 згідно з яким, ТОВ «Стріт Авто», як покупець, придбав автобуси марки ПАЗ-4234-РАП на загальну суму 300000000,00 (триста мільйонів) російських рублів, за переліком наведеним в додатку № 1 до договору та які підпадають під перелік товарів, до яких має застосовуватись спірне рішення Комісії.
Імпорт в Україну придбаних ТОВ «СТРІТ АВТО» автобусів підпадає під перелік товарів по відношенню до яких протиправним рішенням Комісії запроваджено спеціальне мито в розмірі 35% від митної вартості товару, з огляду на що, у зв'язку з прийняттям Комісією спірного рішення, лише за укладеними договорами ТОВ «СТРІТ АВТО» буде завдано збитків щонайменше у розмірі 20573959,47 гри., що відповідає 35% встановленого Комісією мита.
До того ж, наголошено на тому, що враховуючи відсутність прозорого механізму повернення коштів з державного бюджету, у випадку задоволення судом позову та визнання протиправним рішення Комісії № 486/2021/4411-03 з моменту його прийняття, ТОВ «СТРІТ АВТО» доведеться вжити чимало зусиль для стягнення коштів, сплачених до бюджету в якості спеціального мита за рішенням Комісії, та нести додаткові витрати, в тому числі на правову допомогу. Контрагенти ТОВ «СТРІТ АВТО» не зацікавлені збільшувати вартість товару на 35%, що призведе до розірвання договорів поставок та стане наслідком фінансової нестабільності ТОВ «СТРІТ АВТО».
Таким чином, заявник вважає, що, у даному випадку, наявні підстави для забезпечення даного позову.
Суд першої інстанції, задовольняючи заяву позивача ТОВ «СТРІТ АВТО», та забезпечуючи позов, виходив з наступного:
- при прийнятті рішення в порядку ст. 29 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», шляхом застосовування адекватних заходів до інших держав, митних союзів або економічних угруповань, які обмежують реалізацію законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, таке рішення має бути прийнято з проведенням консультацій із заінтересованими сторонами та з обов'язковим повідомленням Республіки Білорусь про намір застосування спеціального захист не пізніше ніж за 30 днів, невчинення чого, може свідчити про грубе порушенням вимог ч. 3 ст. 8 Договору про ЗВТ;
- лише встановлення факту зростання обсягу імпорту в Україну у таких розмірах та (або) у такі строки або на таких умовах, що заподіюється або існує загроза заподіяння значної шкоди в рамках проведення спеціального розслідування може бути застосовано спеціальне мито;
- матеріали справи не місять доказів вчинення відповідачами, станом на час прийняття оскаржуваного рішення, дій, передбачених статтею 2, 8, 19 Договору про ЗВТ, статті XIX ГАТТ 1994, статтею 3 Угоди СОТ про захисні заходи, пунктом 2 частини 3 статті 275 Митного кодексу України, та Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну». При цьому, в поданій заяві про забезпечення адміністративного позову та самому позові позивач-2 також заперечує існування вказаних обставин;
- суд першої інстанції звернув також увагу на те, що оскільки рішення Комісії набрало чинності 02.05.2021, позивач-2 зобов'язаний сплачувати 35% митної вартості за весь товар, який підпадає під дію рішення і вартість якого вже зафіксована в договорах поставки, укладених з українськими підприємствами, що очевидно завдасть шкоду господарській діяльності товариства, адже воно буде вимушено сплачувати встановлене мито та нести додаткове фінансове навантаження у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову;
- суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, до ухвалення рішення в даній адміністративній справі, істотно ускладнить ефективний захист порушених прав та інтересів позивача 2, за захистом яких він звернувся до суду, тобто, встановлено існування підстав, визначених п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України.
Доводи апеляційних скарг:
- апелянти вважають, що доводи заявника щодо очевидної протиправності оскаржуваного рішення, є необґрунтованими та можуть бути перевіреними лише під час розгляду спору по суті;
- крім того, апелянти вважають, що доводи заявника та висновки суду щодо ймовірної загрози заподіяння шкоди та збитків оскаржуваним рішенням, а також утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, є лише припущеннями та базуються на ймовірності настання таких обставин, а тому, не могли бути прийняті судом до уваги;
- також, апелянти наголошують на тому, що, загалом, оскаржувана ухвала та висновки суду, не відповідають інституту забезпечення позову, адже взяті до уваги доводи заявника та посилання на норми матеріального права, були проаналізовані помилково та вибірково.
З урахуванням мотивів та обґрунтувань суду першої інстанції, що покладені в основу прийняття оскаржуваної ухвали, а також доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Варто зазначити, що вказані підстави є оціночними, а тому, містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, а тому, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Насамперед, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Слід зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо та достатньо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 (справа № 705/4587/17), сформулював правову позицію, згідно з якою, в ухвалі про забезпечення позову, суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що підстави, з яких може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Слід врахувати, що при подання заяви про забезпечення позову, позивач наголошував на тому, що оскаржуване ним рішення прямо впливає на його господарську діяльність та його стан платоспроможності, адже товариство здійснює господарську діяльність з імпорту колісних транспортних засобів з Республіки Білорусь.
За укладеними договорами поставки, позивач вже взяв на себе зобов'язання придбати за встановлену ціну та у встановлені строки колісні транспортні засоби і у позивача відсутні законні підстави для односторонньої відмови від виконання вказаного договору.
Водночас, розрив таких зобов'язань, також має наслідком виникнення додаткових фінансових витрат (штрафні санкції), а також вплив на ділову репутацію підприємства.
Тож, на час укладення позивачем договорів поставки з покупцями товару, рішення № 486/2021/4411-03 не існувало, а отже, і не існувало 35% спеціального мита, за наявності якого покупцям товару у позивача може бути економічно не вигідно придбавати товар, з урахуванням значного приросту ціни (35%).
Вказані кошти позивач повинен сплатити до Державного бюджету України під час митного оформлення імпортованих колісних транспортних засобів.
Таким чином, колегія суддів бере до уваги посилання заявника та підтримує висновки суду першої інстанції в цій частині, про те, що у разі визнання судом оскаржуваного рішення протиправним та його скасування, заявник буде змушений звертатись з позовом про стягнення безпідставно сплаченого мита, що, з урахуванням предмету спору та особливостей провадження у таких спорах, є довготривалим, а заявник буде обтяжений додатковими витратами. Тож, враховуючи механізм повернення коштів з державного бюджету, у випадку задоволення судом позову та визнання протиправним рішення № 486/2021/4411-03 з моменту його прийняття, позивачу-2 доведеться вжити чимало зусиль для стягнення коштів, сплачених до бюджету в якості спеціального мита за рішенням Комісії, та нести додаткові витрати, в тому числі на правову допомогу.
За доводами заявника, у зв'язку з прийняттям Комісією спірного рішення лише за укладеними договорами, ТОВ «СТРІТ АВТО» буде завдано збитків щонайменше у розмірі 20573959,47 грн., що відповідає 35% встановленого комісією мита, тобто, вбачається, що ймовірні негативні наслідки для позивача від застосування оскаржуваного рішення, є значними та дійсно можуть вплинути на стабільність роботи суб'єкта господарювання, у порівнянні з наслідками для всіх сторін від забезпечення позову.
Наведені доводи заявника та висновки суду в цій частині, вказують на наявність підстав для забезпечення позову, визначених у п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України.
Щодо висновків суду першої інстанції про те, що матеріали справи не місять доказів вчинення відповідачами, станом на час прийняття оскаржуваного рішення, дій, передбачених статтею 2, 8, 19 Договору про ЗВТ, статті XIX ГАТТ 1994, статтею 3 Угоди СОТ про захисні заходи, пунктом 2 частини 3 статті 275 Митного кодексу України, та Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», а також, про те, що під час його прийняття, комісією було проігноровано Договір про ЗВТ, який визначає інший порядок вирішення розбіжностей між Україною та Республікою Білорусь, ніж передбачений статтею 29 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», колегія суддів зазначає, що доводи апелянтів про фактичне вирішення спору по суті на стадії вирішення заяви про забезпечення позову, є помилковими, адже, дійсно, при вирішення заяви про забезпечення позову, суд не має вдаватись до аналізу на надання оцінки спірним правовідносинам, однак, оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції лише констатував, з урахуванням викладених у заяві доводів, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення щодо невчинення комісією певних визначених дій при прийнятті оскаржуваного рішення, а також невідповідність рішення умовам Договору про ЗВТ, що цілком відповідає приписам п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України, водночас, вирішення питання про необхідність вчинення дій, наведених заявником у заяві та відповідності прийнятого комісією рішення нормам законодавства України та міжнародним угодам, стороною у яких є Україна, належить вирішенню та наданню оцінки судом вже під час розгляду спору по суті. Тож, на переконання колегії суддів, вказані висновки суду першої інстанції є попередніми, за якими суд дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову, однак, жодним чином не правовою оцінкою оскаржуваного рішення по суті спору.
Таким чином, застосовуючи заходи забезпечення позову, суд першої інстанції мав підстави для врахування, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист оспорюваних прав. У свою чергу, зупинення дії оскаржуваного рішення, спрямоване виключно на збереження існуючого становища, не надає жодній зі сторін привілеїв та не створює перепон, а, фактично, «заморожує» правовідносини, до розгляду спору по суті. До уваги колегія суддів бере також те, що у судовому засіданні представник Міністерства економіки України підтвердив, що у разі відмови в задоволенні позовних вимог, у Міністерства наявна можливість звернутись до позивача з позовом про стягнення недоплачених коштів за оскаржуваним рішенням, однак, вказав, що у результатах застосування такого механізму він не впевнений.
Інші ж доводи апеляційної скарги не спростовують висновків Окружного адміністративного суду м. Києва та стосуються обставин справи (основи правової позиції сторони відповідача під час розгляду спору по суті).
За таких обставин, апеляційні скарги є необґрунтованими, їх доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому, в її задоволенні необхідно відмовити, а ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.06.2021 підлягає залишенню без змін.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційні скарги Асоціації українських автовиробників «Укравтопром», Міністерства економіки України - залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2021 р. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко
Повний текст постанови складено 02.09.2021.