Справа № 640/17779/21 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А.
01 вересня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Єгорової Н.М., Федотова І.В.
за участю секретаря Ковтун К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
Приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови від 10.06.2021 ВП №47932266 про накладення штрафу.
Окружний адміністративний суд м.Києва своїм рішенням від 15 липня 2021 року у задоволенні позову відмовив.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позов. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт зазначив, що без отримання всіх передбачених законом дозвільних документів та зупинення експлуатації будинку по АДРЕСА_1 у Компанії відсутні правові та законні підстави виконувати рішення суду з капітального ремонту будинку.
Відповідач правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим. ОСОБА_1 зазначив, що на сьогодняшній день у позивача є можливість виконати рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 11.02.2015 та приступити до початку здійснення капітального ремонту будинку. Доводи зазначені в апеляційній скарзі спрямовані виключно на ухилення від виконання рішення суду.
Дана справа належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 287 КАС України та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України.
Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів.
Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року продовжено строк розгляду справи на розумний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у відповідача перебуває виконавче провадження №47932266 про виконання виконавчого листа №761/20813/13-ц, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 19.06.2015, про зобов'язання позивача зробити капітальний ремонт будинку АДРЕСА_1 , відповідно до державних будівельних норм України, з погодженням із Управлінням охорони культурної спадщини, а саме: здійснити ремонтно-реставраційні роботи по відновленню кутів будинку, ліквідувати локальні тріщини будинку, реставрувати дверні балконні та віконні пройми, замінити фрамуги та ліквідувати як внутрішні так і зовнішні дрібні тріщини, відремонтувати дах від наслідків падіння цегли та затерти плями на стелі та на липнині від води, яка стікала з місця ушкодження даху.
10 червня 2021 року відповідач виніс постанову ВП №47932266, якою відповідно до ст.ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" наклав на позивача штраф у розмірі 5100 грн. У постанові зазначено, що боржник не виконав вимог виконавчого документа, а саме не розпочав робіт з капітального ремонту, зазначених у виконавчому документі, про що державним виконавцем складено відповідний акт від 09.06.2021.
Не погодившись із прийнятою відповідачем постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Частиною другою статті 63 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини третьої статті 63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У свою чергу, стаття 75 Закону №1404-VIII встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.
Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і встановлює новий строк виконання (частина перша статті 75 Закону №1404-VIII).
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина друга статті 75 Закону №1404-VIII).
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VІІІ, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11.02.2015 №761/20813/13-ц, на виконання якого видано виконавчий лист, зобов'язано позивача зробити капітальний ремонт будинку №7 по вул. Коперника у м. Києві відповідно до державних будівельних норм України, з погодженням із Управлінням охорони культурної спадщини, а саме: здійснити ремонтно-реставраційні роботи по відновленню кутів будинку, ліквідувати локальні тріщини будинку, реставрувати дверні балконні та віконні пройми, замінити фрамуги та ліквідувати як внутрішні так і зовнішні дрібні тріщини, відремонтувати дах від наслідків падіння цегли та затерти плями на стелі та на липнині від води яка стікала з місця ушкодження даху.
Позивач не заперечує, що станом на час прийняття оскаржуваної постанови ним не виконано рішення суду.
Водночас у позовній заяві та апеляційній скарзі позивач зазначив про наявність об'єктивних перешкод, які не дозволяють йому приступити до виконання зазначених у виконавчому листі робіт. Зокрема, позивач зазначив про необхідність отримання від стягувача дозвільних документів на проведення будівельних робіт та про необхідність зупинення експлуатації будинку.
Згідно ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт Державній архітектурно-будівельній інспекції або її територіальному органу чи після реєстрації відповідною інспекцією державного будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт.
З метою впорядкування за видами послуг з утримання будинків і прибудинкових територій та ремонту приміщень, будинків Наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 року № 150, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.08.2004 року № 1046/9645, затверджено Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд (далі - Примірний перелік №150).
Примірний перелік №150 складається з двох розділів, перший з яких містить перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, другий - перелік робіт з капітального будівництва.
ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» встановлюють склад та зміст проектної документації на нове будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт та технічне переоснащення будинків, будівель, споруд будь-якого призначення, їх комплексів, лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури.
Чинне законодавство не містить чіткого розмежування поняття капітального ремонту будівлі та поточного ремонту, у зв'язку з чим Міністерством регіонального розвитку та будівництва України листом від 15.07.2009 року № 9/9-1056 підтверджено надане Держбуд України у листі від 30.03.2003 №7/7-401, наступне роз'яснення:
капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель у зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращення планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкту. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності).
Згідно листа Управління охорони культурної спадщини від 06.03.2013 066/02-356, будинок №7 по вулиці Коперника міста Києва взятий на облік як щойно виявлений об'єкт культурної спадщини, розташований в центральному історичному ареалі міста Києва (вказано у рішенні Шевченківського районного суду міста Києва від 11.02.2015).
Статтею 26 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що усі роботи щодо консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам'яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади обласної, міської державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.
Судом встановлено, що на виконання рішення суду у даній справі позивачем було укладено із УДНДПІ "УкрНДІпроекттреставрація" договір підряду від 21.07.2015 на розробку проектно-кошторисної документації на виконання ремонтно-реставраційних робіт на фасадах житлового будинку на вул. Коперника, 7 в м. Києві.
Як зазначалось судом вище капітальний ремонт об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів.
Разом з тим станом на час розгляду даної справи позивачем не надано до суду розробленої проектно-кошторисної документації.
Доводи позивача про необхідність отримання від стягувача дозвільних документів на проведення будівельних робіт колегія суддів вважає необгрунтованими з огляду на наступне.
Згідно ст.37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Для отримання дозволу подається заява, до якої зокрема додаються: копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку; копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника (співвласників), засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту; копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що безвідносно до того, хто має отримувати відповідний дозвіл на виконання будівельних робіт (третя особа, як власник будинку, чи позивач, як боржник за виконавчим документом), проте його отриманню передує розробка та затвердження проектної документації.
В даному випадку, як зазначалось судом вище, позивачем було укладено із УДНДПІ "УкрНДІпроекттреставрація" договір підряду від 21.07.2015 на розробку проектно-кошторисної документації на виконання ремонтно-реставраційних робіт на фасадах житлового будинку на вул. Коперника, 7 в м. Києві, проте протягом шести років так і не розроблено проектно-кошторисної документації.
Доказів зворотнього позивачем до суду не надано.
Також необґрунтованими колегія суддів вважає й доводи позивача про те, що експлуатація будинку не припинена у зв'язку з чим неможливо проводити будівельні роботи, оскільки зупинення експлуатації будинку можливе лише після отримання усіх дозвільних документів на будівництво, погодження із Управлінням охорони культурної спадщини, узгодження строків проведення будівельних робіт тощо.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів позивача про створення третьою особою перешкод у виконанні ним рішення суду, оскільки фактично позивач, якого рішенням суду зобов'язано провести капітальний ремонт відповідно до державних будівельних норм України із погодженням із Управлінням охорони культурної спадщини, не надав доказів розробки та затвердження відповідної проектної документації, яка б могла бути подана для отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
До того ж у судовому засіданні та письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що зацікавлений у виконанні рішення суду і готовий сприяти або взяти участь в отриманні необхідної дозвільної документації.
Посилання апелянта на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2020 №640/13863/20, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки наведені у вказаному рішенні причини невиконання рішення суду є правовою оцінкою суду певному факту при розгляді іншої справи. Відповідно до ч. 7 ст. 78 КАС України така правова оцінка не є обов'язковою для суду.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у позивача поважних причин невиконання судового рішення, що є підставою для накладення на позивача штрафу за вказані дії.
Стосовно інших посилань апеляційної скарги, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційних скаргах доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
І.В. Федотов