30 серпня 2021 р.Справа № 480/4865/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , П'янової Я.В. ,
за участю секретаря судового засідання: Медяник А.О., Мироненко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.02.2021, головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 15.02.21 по справі № 480/4865/19
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Сумській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
У листопаді 2019 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області ( далі - ГУ ДПС у Сумській обл., відповідач), в якому просила визнати протиправними та скасувати:
- податкові повідомлення рішення (далі - ППР) від 31.10.2019 № 0001601303 про визначення суми грошового зобов'язання по військовому збору в сумі 4817,56 грн.;
- ППР № 0001621303 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 57810,61 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.02.2021 адміністративний позов задоволено частково.
Скасовано ППР ГУ ДПС у Сумській обл. від 31.10.2019 №0001621303 в частині визначення суми основного платежу в розмірі 18482,17 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 21708,82 грн., а також від 31.10.2019 №0001601303 в частині визначення суми основного платежу в розмірі 1540,18 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1809,08грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Сумській обл. на корить ФОП ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 534,21 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ГУ ДПС у Сумській обл. подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування фактичних обставин справи, просило скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що ФОП ОСОБА_1 згідно ТТН -ліс у 2016 році здійснювала виплати на користь інших фізичних осіб, які не є її найманим працівниками: ОСОБА_2 за 2016 рік на суму 2633,76 грн ( ТТН- ліс від 30.08.2016) та на суму 5267,52 грн ( ТТН - ліс від 27.09.2016), ОСОБА_3 на суму 1532,78 грн. ( ТТН - ліс від 27.10.2016), ОСОБА_4 на суму 1744,68 грн ( ТТН - ліс від 02.12.2016) та самостійно підтвердила у поясненнях від 26.09.2019, що розраховувалась за придбану деревину готівкою, надаючи ТТН - ліс як підтвердження походження деревини та суми, що була сплачена при розрахунку з вищезазначеними особами, однак судом першої інстанції необґрунтовано зазначено про те, що товар був придбаний у ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 , оскільки жодних доказів на підтвердження господарських операцій ФОП ОСОБА_1 з вказаними особами надано не було. Вказав, що позивач перераховувала кошти на картковий рахунок за господарські потреби (витрати) ОСОБА_7 21.11.2017 у сумі 31500 грн та 14.12.2017 - 60000 грн, які в уточнюючому податковому розрахунку сум доходу зазначила за ознакою « 153» «Суми поворотної фінансової допомоги», однак доказів отримання коштів сторонами за договором позички ( поворотної фінансової допомоги) від 20.11.2017 надано не було, який, крім того, було надано після закінчення перевірки, що свідчить про його виготовлення вже після її проведення, а відтак вказані кошти у розмірі 915000 грн не можуть вважатися як надання фінансової допомоги, а дані 1 ДФ, не підтверджені даними про рух коштів за розрахунковим розрахунком № НОМЕР_1 АТ КБ «Приватбанк». Крім того, позивачем не надано пояснень щодо мети надання позики, підстав розірвання договору поворотної фінансової допомоги, а також причин повернення коштів у готівковій формі, оскільки ОСОБА_7 не міг проживати у м.Тростянець, працюючи та отримуючи заробітну плату у м.Одеса, а кошти могли бути передані банківським переведенням. Зауважив, що ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2016 по 31.12.2017 перебувала на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності, яка не передбачає надання поворотної фінансової допомоги.
12.04.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ГУ ДПС у Сумській обл. залишено без руху, у зв'язку із несплатою судового збору.
12.05.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду призначено до розгляду клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
12.05.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду клопотання задоволено та продовжено ГУ ДПС у Сумській обл. строк на усунення недоліків поданої апеляційної скарги.
04.06.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження у справі №480/4865/19 після усунення недоліків апелянтом.
04.06.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду закінчено підготовку та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
24.06.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду клопотання ГУ ДПС у Сумській обл. про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції задоволено.
Згідно з положеннями ч.1,3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
21.08.2019 ГУ ДПС у Сумській обл. видано наказ «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.
У період з 25.09.2019 по 01.10.2019 податковим органом проводилась перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообязкове державне соціальне страхування ( далі - єдиний внесок) за період з 01.01.2016 по 31.1.22017, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.
08.10.2019 за наслідками проведення вказаної перевірки ГУ ДПС у Сумській обл. складено акт№124/18-28-33-03/3124322382/212, яким встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п. 164.1, п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168, п. 176.1 ст. 176, п. 297.3 ст. 297 та п.п.16-1 п.10 р. 20 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб в період, що перевірявся на суму 33305,53 грн., військового збору у сумі 2775,46 грн.
31.10.2019 на підставі акту перевірки ГУ ДПС у Сумській області прийняті ППР №0001601303 про визначення суми грошового зобов'язання по військовому збору в сумі 4817,56 грн. та ППР № 0001621303 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 57810,61 грн.
Вважаючи вказані ППР протиправним позивач звернулась до суду з вимогою щодо їх скасування.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх правомірності в частині.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає. Колегія суддів зауважує, що ГУ ДПС у Сумсткій обл. рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржується, а відповідач фактично оскаржує рішення суду в частині задоволених позовних вимог.
Отже, в межах апеляційного перегляду надається правова оцінка законності та обґрунтованості рішення суду в частині визнання протиправними та скасування ППР ГУ ДПС у Сумській області від 31.10.2019 №0001621303 в частині визначення суми основного платежу в розмірі 18482,17 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 21708,82 грн., а також ППР від 31.10.2019 №0001601303 в частині визначення суми основного платежу в розмірі 1540,18 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1809,08грн.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовано Податковим кодексом України, ( далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Положеннями п.1 ст.58 ПКУ передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст.54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:
- невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;
- завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;
- заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Перевіряючи правомірність прийнятого ГУ ДПС у Сумській обл. ППР від 31.10.2019 №0001621303, у зв'язку з встановленням з боку позивача порушень п.1641.1 ст.164, пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.168.1 ст.168, п.297.3 ст.297 ПК України, про визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, з урахуванням штрафних санкцій, у загальному розмірі 57810,61 грн, колегія суддів виходить з наступного.
Підпунктом 14.1.47 п.14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що додаткові блага - це, кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Відповідно до п.п.162.1.1 п.162.1 ст.162 ПК України платниками ПДФО є фізична особа резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
За приписами п.164.1 ст.164 цього Кодексу базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Положеннями п.п.164.1.1 п.164.1 ст.164 ПК України встановлено, що оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Згідно з п.п.164.1.1 п.164.1 ст.164 ПК України, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із ст.177 цього Кодексу та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно зі ст.178 цього Кодексу
Відповідно до п.п.164.2.20 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) доходу платника податку відносяться інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.
Приписами п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Згідно з п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Положеннями п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України передбачено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Відповідно до п. 297.3 ст.297 ПК України платник єдиного податку виконує передбачені цим Кодексом функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом на підставі змісту ТТН- ліс, наданих позивачем під час перевірки, виявлено заниження з боку позивача у 2016 році суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб з неоподаткованих виплат на користь інших фізичних осіб, які не є її найманими працівниками: ОСОБА_2 суму 2633,76 грн ( ТТН- ліс від 30.08.2016) та ОСОБА_2 на суму 5267,52 грн ( ТТН - ліс від 27.09.2016), ОСОБА_3 на суму 1532,78 грн. ( ТТН - ліс від 27.10.2016), ОСОБА_4 на суму 1744,68 грн ( ТТН - ліс від 02.12.2016).
Колегія суддів зазначає, що такі документи складені при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс) та свідчать про вартість перевезення товару від ДП «Охтирське лісове господарство» до вантажоодержувачів - фізичних осіб : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та про факт його одержання зазначеними фізичним особам, а також про об'єм та вартість такого товару, тоді як даних щодо подальшого продажу вказаного товару чи його отримання від зазначених вище фізичних осіб ФОП ОСОБА_1 вказані ТТН не містять, про що вірно зазначено судом першої інстанції.
За наслідком системного аналізу змісту вказаних ТТН-ліс колегія суддів зазначає, що такі документи, не є первинними, в розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (далі - Закон №996), оскільки не підтверджують вартості перевезеного товару, узгодженої між ФОП ОСОБА_1 та вказаними особами, а також факту перерахування такої суми на їх адресу позивачем, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що дані ТТН-ліс, укладені між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та ДП «Охтирське лісове господарство» свідчать про факт виплати ФОП ОСОБА_1 готівкових коштів вказаним фізичним особам.
Колегія суддів вказує, що згідно розрахунку до ППР від 31.10.2019 № 0001601303 про донарахування податку на доходи фізичних осіб, який міститься в матеріалах справи, за перерахування коштів на користь ОСОБА_2 сума нарахованого ПДФО складає 474,08 грн; ОСОБА_2 - 948,15 грн; ОСОБА_3 - 275,90 грн, ОСОБА_4 - 314,04 грн.
З огляду на викладене та враховуючи наведені вище правові норми колегія суддів визнає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ППР від 31.10.2019 №0001621303 в частині донарахування суми податку на доходи фізичних осіб розмірі 2012,17 грн. (474,08грн.+948,15 грн.+275,90 грн. +314,04 грн.) підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.
Посилання апелянта на те, що позивач самостійно підтвердила у поясненнях від 26.09.2019, що розраховувалась за придбану деревину готівкою, надаючи ТТН - ліс як підтвердження походження деревини та суми, що була сплачена при розрахунку з вищезазначеними особами, колегія суддів відхиляє та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що згідно даних пояснень позивачем не відображено, яку саме суму коштів було нею перераховано фізичним особам, не зазначено в такій відповіді, яким саме фізичним особам було виплачені кошти.
Щодо встановлення податковим органом під час перевірки факту перерахування коштів особі згідно виписки банку по розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 АТ КБ «Приватбанк» у 4 кварталі 2017, яка не є її найманим працівником, а саме перерахування коштів на картковий рахунок № НОМЕР_2 за господарські потреби (витрати) громадянину ОСОБА_7 , 21.11.2017 в сумі 31500 грн. та 14.12.2017 в сумі 60000 грн., колегія суддів зазначає.
Як вірно встановлено судом першої інстанції між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_7 укладено договір позички (повторної фінансової допомоги) від 20.11.2017 на суму 91500 грн, які було перераховано ОСОБА_7 21.11.2017 у сумі 31500 грн та 14.12.2017 - у сумі 60000 грн, що підтверджується виписками банківської установи із призначенням платежу «на господарські потреби» та «господарські потреби за листопад-грудень», які в подальшому були перераховані на користь ФОП ОСОБА_1 , про що складено розписку про повернення таких коштів.
До початку проведення (з 25.09.2019 по 01.10.2019) податкової перевірки ФОП ОСОБА_1 24.09.2019 подано уточнюючий податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, в т.ч. і ОСОБА_7 , і сум утриманого з них податку (реєстраційний № 9301183819 ) за 4 квартал 2017 року, в якому зазначено виплати вищезазначеному громадянину по ознаці 153 «Сума поворотної фінансової допомоги».
Крім того, під час судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що при перерахунку таких коштів позивачем було помилково зазначено призначення платежу - «на господарські потреби (витрати)», у зв'язку із чим в подальшому нею з юристом було складено претензію ОСОБА_7 про повернення таких коштів та повідомлено в телефонному режимі про повернення таких коштів, яку електронним зв'язком було направлено про повернення їй таких коштів, як помилково перерахованих.
З огляду на викладені вище обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковим органом не доведено правомірність висновків про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог щодо перерахування коштів ОСОБА_7 , які були повернуті ним, як помилково перераховані, а відтак і факту їх безповоротної виплати (надання) на його користь.
Враховуючи викладене та беручи до уваги наведені вище правові норми колегія суддів визнає вірним висновок суду першої інстанції про те, що донарахування податку на доходи фізичних осіб на спірну суму є неправомірним, оскільки відповідачем не доведено, що позивач була податковим агентом по відношенню до перерахованих коштів у розумінні норм ПК України, що має наслідком скасування ППР від 31.10.2019 № 0001601303.
Колегія суддів зазначає, що згідно розрахунку до вказаного ППР про донарахування податку на доходи фізичних осіб, який міститься в матеріалах справи, за перерахування коштів на користь ОСОБА_7 сума нарахованого податку на доходи фізичних осіб складає 16470 грн.
З огляду на наведене та враховуючи вказані вище правові норми колегія суддів визнає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ППР від 31.10.2019 №0001621303 в частині донарахування суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 16470 грн. також підлягає скасуванню.
Посилання апелянта на те, що договір позички ( поворотної фінансової допомоги) від 20.11.2017 було надано позивачем після закінчення перевірки колегія суддів відхиляє, оскільки відомості про вказаний договір відображено в акті перевірки від 08.10.2019 №124/18-28-33-03/3124322382/212, що свідчить про обізнаність податкового органу про його наявність та зміст до винесення спірних ППР.
Доводи відповідача про те, що позивачем не надано пояснень щодо мети надання позики, підстав розірвання договору поворотної фінансової допомоги, а також причин повернення коштів у готівковій формі, колегія суддів визнає необґрунтованими та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дані обставини не впливають на спірні правовідносини, доцільність дій осіб визначаються ними самостійно і не повинні суперечити чинному законодавству, порушення якого податковим органом не доведено.
Крім того, колегія суддів зауважує, що згідно вказаного вище розрахунку загальна сума штрафної санкції за виплату коштів на користь фізичних осіб ( ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 ), які не є її найманими працівниками складає 13 387,56 грн., а загальна сума нарахованого ПДФО - 18482,17 грн.
Враховуючи протиправність проведених ГУ ДПС у Сумській обл. донарахувань зі сплати податку на доходи фізичних осіб, у зв'язку із виплатою позивачем коштів на користь вказаних осіб та беручи до уваги відомості наданого податковим органом розрахунку колегія суддів погоджується з висновком суду першої про те, що ППР від 31.10.2019 № №0001621303 є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення суми основного платежу в розмірі 18482,17 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 13 387,56.
Перевіряючи правомірність прийнятого ГУ ДПС у Сумській обл. ППР від 31.10.2019 №0001601303, у зв'язку з встановленням з боку позивача порушень п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст.163, п.176.1 ст.176 ПК України, яким збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати військового збору із застосуванням штрафних санкцій на загальну суму 4817,56 грн, колегія суддів виходить з наступного.
Підпунктом 134.1.1 п. 134 ст. 134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно з п.п.163.1 ст.163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; 163.1.2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-УІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», було внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Положеннями підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (пункт 1.2 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК).
Згідно із підпунктом 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
У відповідності до підпункту 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту «е» пункту 176.1 статті 176 ПК платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Як встановлено судовим розглядом податковим органом донараховано ФОП ОСОБА_1 суму військового збору за здійснення нею виплат на користь фізичних осіб, які не є її найманими працівниками у розмірі 1540,18 грн ( ОСОБА_7 - 1372,5 грн, ОСОБА_2 - 79,01 грн, ОСОБА_3 - 22,99 грн, ОСОБА_4 - 26,17 грн, ОСОБА_2 - 39,51 грн) та суму штрафних санкцій - 1114,97 грн.
З огляду на викладені вище правові норми та враховуючи протиправність проведеного податковим органом збільшення грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ППР від 31.10.2019 №0001601303, яким збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати військового збору із застосуванням штрафних санкцій на загальну суму 4817,56 грн, є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення основного платежу зі сплати військового збору у розмірі 1540,18 та суми штрафних санкцій - 1114,97 грн.
Щодо інших доводів апелянта колегія суддів зазначає.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року по справі №480/4865/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін Я.В. П'янова
Повний текст постанови складено 03.09.2020