30 серпня 2021 р.Справа № 520/4117/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Сузанського О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Тітов О.М.) від 12.04.2021 року по справі №520/4117/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області яка полягає у не перерахунку, не нарахуванні та не виплаті пенсії в розмірі який обчислено з грошового забезпечення визначеного Харківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки в довідці від 18.02.2021 №ФХ-89735 з 01.04.2019 протиправною;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати, нараховувати та виплатити пенсію в розмірі який обчислено з грошового забезпечення визначеного Харківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки в довідці від 18.02.2021 №ФХ-89735, здійснити виплату суми перерахунку однією сумою починаючи з 01.04.2019 з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Харківській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ). Харківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки 18.02.2021 сформовано довідку №ФХ-89735 щодо розмірів грошового забезпечення, для перерахунку пенсії з 01.04.2019 року, яку було направлено до відповідача. Проте відповідачем перерахунок пенсії на підставі нової довідки про грошове забезпечення не проведено. Вважаючи вказану бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїм прав. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про наявність підстав для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не перерахунку, не нарахуванні та не виплаті пенсії позивачу в розмірі який обчислено з грошового забезпечення визначеного Харківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки в довідці від 18.02.2021 №ФХ-89735 з 01.04.2019.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати, нараховувати та виплатити позивачу пенсію в розмірі який обчислено з грошового забезпечення визначеного Харківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки в довідці від 18.02.2021 №ФХ-89735, здійснивши виплату суми перерахунку однією сумою починаючи з 01.04.2019 з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача судовий збір у сумі 908 грн. 00 коп.
Відповідач, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи та невірно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Вказує, що з 01.01.2018 року пенсію позивача перераховано відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” від 21.02.2018 № 103 (далі - постанова КМУ №103), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови КМУ № 704 на підставі довідки, виданої уповноваженим органом. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 по справі №826/3858/18 (набрало законної сили 05.03.2019) визнано протиправними та скасовано п.п. 1, 2 постанови КМУ №103. Нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитися перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, після дати набрання зазначеним рішенням суду законної сили Урядом України не приймалося. У зв'язку з цим та враховуючи, що нова довідка про розмір грошового забезпечення позивача видана після набрання законної сили зазначеним судовим рішенням, підстави для проведення перерахунку його пенсії відсутні. Таким чином, на думку відповідача, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про наявність правових підстав для проведення перерахунку пенсії позивачу. Також вважає помилковими висновку суду першої інстанції в частині наявності у позивача права на отримання компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не подав.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.
Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України. (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Харківській області та отримує пенсію, передбачену Законом України № 2262-ХІІ.
З 01.01.2018 року позивачу перераховано пенсію відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ та постанови КМУ № 103, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" на підставі відповідної довідки.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 року по справі №520/16471/2020, Харківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки складено оновлену довідку від 18.02.2021 №ФХ-89735 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019 для проведення перерахунку пенсії з 01.04.2019, яку було надіслано до ГУПФУ в Харківській області з супровідним листом від 18.02.2021 року. Факт отримання вказаної довідки відповідачем ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не заперечувався. Проте, перерахунок пенсії на підставі нової довідки про грошове забезпечення відповідачем не проведено.
Вважаючи вказану бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не перерахунку, не нарахуванні та не виплаті пенсії позивачу в розмірі який обчислено з грошового забезпечення визначеного Харківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки в довідці від 18.02.2021 №ФХ-89735 з 01.04.2019 є протиправною. В зв'язку з чим, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку перерахувати, нараховувати та виплатити позивачу пенсію в розмірі який обчислено з грошового забезпечення визначеного Харківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки в довідці від 18.02.2021 №ФХ-89735, здійснивши виплату суми перерахунку однією сумою починаючи з 01.04.2019 з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу.
Колегія суддів частково погоджується з даними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
З приводу заявлених позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійснення перерахунку, нарахування та виплати пенсії позивачу на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначені Законом №2262-ХІІ.
Відповідно до ч.3 ст.43 Закону №2262-ХІІ, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статті 63 Закону № 2262-ХІІ визначено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Згідно з ч.2 ст.63 Закону №2262-ХІІ, якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Частиною 4 цієї ж норми передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.51 Закону № 2262-ХІІ, перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що перерахунок пенсії особам, які отримують пенсію за нормами Закону №2262-ХІІ може бути проведений як за додатковими документами, які має право надати пенсіонер, так і на підставі відомостей, які надаються уповноваженими державними органами. В першому випадку, пенсіонер, який набув права на підвищення пенсії, має право отримати різницю в пенсії за минулий час не більш як за 12 місяців. У випадку, коли перерахунок пенсії проводиться у зв'язку із зміною розміру видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, то такий перерахунок провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Водночас у випадку, коли перерахунок пенсії не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, такий перерахунок провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №45 (далі - Порядок), пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 2, 3 Порядку №45 визначено, що Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС.
Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
В свою чергу, пунктом 1 постанови КМУ №103 постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262-ХІІ до 1 березня 2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови КМУ №704.
З аналізу наведених вище положень слідує, що набрання чинності постановою КМУ №704, якою змінено (збільшено) грошове забезпечення військовослужбовців, у розумінні ч.2 ст.51 Закону №2262-ХІІ є обставиною, що тягне за собою зміну розміру пенсії позивача, призначеної на підставі цього Закону. Водночас, з огляду на норми пунктів 1, 2 постанови КМУ №103 позивач набув право на підвищення пенсії.
В той же час, слід враховувати, що зміни, внесені Постановою №103, зокрема, до додатку 2 до Порядку № 45, в якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними, відтак, з 05.03.2019 року - дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/3858/18 - діє редакція додатку 2 до Порядку № 45, яка діяла до зазначених змін.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена у постанові від 17.12.2019 року у зразковій адміністративній справі №160/8324/19 та яка була залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 року.
Колегія суддів зазначає, що з аналізу чинного законодавства України та правової позиції Верховного Суду, викладеної у зразковій справі №160/8324/19 випливає, що право на звернення за оновленою довідкою до уповноваженого органу, з якого особа звільнена з військової служби та право на перерахунок пенсії виникли у позивача з моменту визнання протиправною та нечинною Постанови №103, тобто із 05.03.2019 року, а право на перерахунок пенсії - з 01.04.2019 року (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії).
При цьому, алгоритм дій, які повинні вчинити відповідні органи у зв'язку із втратою чинності положеннями пунктів 1, 2 Постанови №103 та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45 не змінився.
Зокрема, на час направлення відповідачу оновленої довідки про розміри грошового забезпечення пункт 3 Порядку №45 передбачав, що на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Тобто, на вказані органи покладено функції з формування довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для визначених осіб або про введення для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством після надходження від територіального пенсійного органу списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку за формою згідно із додатком 1 до Порядку №45.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ , крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок, затверджений постановою Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 (далі - Порядок №3-1).
Згідно з п.23 Порядку №3-1, перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону.
Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.
Відповідно до п.24 Порядку № 3-1, про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії.
Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган ПФУ.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 21.09.2020 року по справі № 520/3499/19, від 11.08.2020 року по справі № 520/2986/19, та в постанові Верховного Суду від 10.10.2019 року по справі № 553/3619/16-а.
Таким чином, у зв'язку з виникненням у позивача права на перерахунок пенсії з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, враховуючи формування Харківським обласним військовим комісаріатом складено оновленої довідки від 30.10.2020 №ФХ97225 щодо розмірів грошового забезпечення та направлення її до пенсійного органу, колегія суддів дійшла висновку про наявність у відповідача обов'язку з 01.04.2019 року здійснити перерахунок пенсії позивачу з урахуванням нового розміру грошового забезпечення.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи відповідача в апеляційній скарзі на неприйняття нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, якими має проводитися перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, після 05.03.2019.
Стосовно посилання в апеляційній скарзі на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 19.02.2020 року у справі №240/6263/18 (Пз/9901/1/19), колегія суддів зазначає, що предметом розгляду у даній справі є обов'язок відповідача провести з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії позивача на підставі довідки про розмір грошового забезпечення позивача з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, а відтак, висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду не підлягають застосуванню, оскільки регулюють інші правовідносини.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо наявності протиправної бездіяльності відповідача, яка полягає у не перерахунку, не нарахуванні та не виплаті пенсії позивачу в розмірі який обчислено з грошового забезпечення визначеного Харківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки в довідці від 18.02.2021 №ФХ-89735 з 01.04.2019.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідачем жодних доказів на підтвердження правомірності власних дій (бездіяльності), які є предметом оскарження, надано не було.
Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Також, як наголошується ЄСПЛ у рішенні по справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача з 01.04.2019 перерахувати, нараховувати та виплатити позивачу пенсію в розмірі який обчислено з грошового забезпечення визначеного Харківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки в довідці від 18.02.2021 №ФХ-89735.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача виплати суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою, колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Частиною 3 статті 52 Закону № 2262-ХІІ визначено, що виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Колегія суддів зауважує, що системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону № 2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним праву встановлювати строки перерахунку пенсії, строки виплати пенсії.
Отже, питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям "порядок проведення перерахунку пенсії".
Колегія суддів зауважує, що законодавством не передбачено виплати належної позивачу пенсії частинами, а отже належним виконанням судового рішення, в даному випадку, є саме виплата суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Так, у своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").
В даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання пенсійний виплат, передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними, а тому на них поширюється режим "існуючого майна".
Нормами ст. 246 КАС України визначається зміст рішення суду.
Частиною 6 наведеної статті визначено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку виплата суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою є фактично способом захисту прав позивача.
На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції в частині задоволення вказаної частини позовних вимог є законним та обґрунтованим та скасуванню не підлягає.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду в частині наявності правових підстав для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159.
Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно з п. 2-4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Отже, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу.
При цьому, слід враховувати, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої положеннями зазначеного Закону компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Таким чином, обов'язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що вказана у постанові від 16.04.2020 у справі за № 200/11292/19-а.
У даному випадку, позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми пенсії, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких сплачується компенсація.
Отже, нарахування та виплата суми пенсії ставить первинною подією щодо компенсації втрати частини пенсії, яка нараховується та виплачується, відповідно, після та за результатом нарахування та виплати основної суми пенсії, а тому вимоги позивача в цій частині є передчасними за відсутності підстав вважати, що право позивача на отримання компенсації при виплаті пенсії буде порушене відповідачем.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах від 10.07.2018 р. по справі №404/6317/16-а, від 25.10.2018 р. по справі №420/1410/17, від 10.02.2020 р. по справі №134/87/16-а, від 23.12.2020 року по справі №807/1525/16, від 04.03.2021 року по справі №520/34/17, від 01.04.2021 року по справі №120/4555/18-а.
З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, а також враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року в справі №755/10947/17 відповідно до якої під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, врахуванню в межах даної справи підлягають наведені вище саме судом апеляційної інстанції правові позиції Верховного Суду.
На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходу підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового судового рішення про відмову в їх задоволенні.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 року по справі №520/4117/21 скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходу.
Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні вказаної частини позовних вимог.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 року по справі № 520/4117/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош
Судді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко З.Г. Подобайло
Повний текст постанови складено 03.09.2021 року