30 серпня 2021 р.Справа № 520/8001/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Сузанського О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М.) від 25.08.2020 року (повний текст складено 25.08.20 року) по справі № 520/8001/2020
за позовом Головного управління ДПС у Харківській області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу,
Позивач, Головне управління ДПС у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути до бюджету України з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 суму податкового боргу в загальному розмірі 89153,27 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач має заборгованість у розмірі 89153,27 грн., яка виникла внаслідок несплати зобов'язань, визначених контролюючим органом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 по справі №520/8001/2020 позовні вимоги задоволено: стягнуто до бюджету України з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) суму податкового боргу в загальному розмірі 89153,27 грн.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.
11.08.2021 р. від Головного управління ДПС у Харківській області до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій податковий орган просив вважати відповідачем у справі фізичну особу ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1 ), оскільки відповідач саме як фізична особа, а не фізична особа-підприємець має податковий борг.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень.
Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що контролюючим органом було складено податкове повідомлення-рішення від 11.07.2019 року № 0132829-5606-2035, яким визначено ОСОБА_2 суму зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки загалом у розмірі 89153,27 грн.
Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абз. 4 п. 56.18 ст. 56 ПК України).
Вищеназване податкове повідомлення-рішення в адміністративному або судовому порядку не оскаржувалось та скасовано не було, суму зобов'язань відповідачем не сплачено, доказів протилежного суду не надано.
Таким чином, суд зазначив, що сума податкового зобов'язання є узгодженою, відтак, за відповідачем рахується податковий борг в розмірі 89153,27 грн., наявність якого підтверджена даними КОР відповідача та розрахунком суми боргу.
Відповідно до п. 59.1, п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом першої інстанції встановлено, що контролюючим органом на адресу ОСОБА_2 направлено податкову вимогу від 26.07.2016 року № 10465-17.
Вимога не оскаржена та не виконана.
ОСОБА_3 є безперервним, про що контролюючим органом надано суду відповідні відомості.
Оскільки ОСОБА_2 не сплачений податковий борг, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки відповідач не надав доказів на підтвердження погашення зазначеної суми боргу, вимоги позивача є обґрунтованими.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За правилами пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Положеннями п. 58.3 ст. 58 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Згідно з п. п. 42.1 та 42.2 ст. 42 ПК України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).
За правилами п. 87.11 ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч. ч. 1, 6 ст. 5 КАС України встановлено, що Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Положеннями ч. ч. 1, 2, п. 5 ,ч. 5 ст. 46 Кас України визначено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач (ч. 1). Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень (ч. 2). Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом (п. 5 ч. 5).
У відповідності до ч. ч. 3, 4 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави..
Зі змісту наведених положень процесуального законодавства вбачається, що належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом.
Тобто у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 21.12.2018 р. у справі № 803/1252/17 (провадження № К/9901/50685/18).
З матеріалів справи судом встановлено, що при зверненні до суду першої інстанції контролюючим органом заявлені вимоги до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Разом з тим, згідно корінця податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 0132829-5606-2035 від 11.07.2019 р. суму грошового зобов'язання у розмірі 89153,27 грн. за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» за 2016-2018 роки визначено фізичній особі ОСОБА_2 (а.с. 15). Згідно корінця податкової вимоги форми «Ф» від 26.07.2016 р. № 10465-17, ця вимога виставлена фізичній особі ОСОБА_2 .
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини свідчать про те, що податковий борг нараховано фізичній особі ОСОБА_2 , в той час як позовні вимоги заявлено до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , щодо якого не вбачається того, що ця особа має податковий борг. Крім того, згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, які містяться в матеріалах справи, власником нерухомого майна є ОСОБА_2 , а не фізична особа-підприємець, що свідчить про те, що стягнення податкового боргу з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є безпідставним.
Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 по справі №520/8001/2020 прийняте з порушенням норм матеріального права, воно підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 139 КАС України.
Що стосується наданої податковим органом до суду апеляційної інстанції заяви про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд вважати відповідачем у справі фізичну особу ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1 ), оскільки відповідач саме як фізична особа, а не фізична особа-підприємець має податковий борг, колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Таким чином, заміна неналежного відповідача можлива виключно до ухвалення рішення у справі. Оскільки позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідного клопотання до моменту ухвалення рішення не заявлялося, подана податковим органом заява про уточнення позовних вимог не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 по справі №520/8001/2020 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити Головному управлінню ДПС у Харківській області в задоволенні адміністративного позову.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 3153,00 грн. (три тисячі сто п'ятдесят три гривні) 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош
Судді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко З.Г. Подобайло
Повний текст постанови складено 03.09.2021 року