03 вересня 2021 р. Справа № 641/1381/17
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Бартош Н.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2021, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, повний текст складено 27.04.21 по справі № 641/1381/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просила суд:
- визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова, щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_2 за період з 01.07.2012 року по 25.08.2015 року, у відповідності до постанови Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 24.04.2013 року у справі №407/1378/13-а;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 за період з 01.07.2012 року по 25.08.2015 року та провести відповідні виплати;
- визнати кошти, нараховані на виконання постанови Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 24.04.2013 року у справі №407/1378/13-а, недоотриманими ОСОБА_2 з вини органів Пенсійного фонду України;
- визнати кошти, нараховані на виконання постанови Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 24.04.2013 року у справі №407/1378/13-а, недоотриманими ОСОБА_2 з вини органів Пенсійного фонду України - спадщиною.
Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15.05.2017, залишеної без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 у справі №641/1381/17 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постановою Верховного суду від 09.12.2020 року постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15.05.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 у справі №641/1381/17 скасовано, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова від 29.12.2020 року адміністративну справу передано до Харківського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 року замінено відповідача у справі №641/1381/17 - Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова на належного відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2021 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду, подала апеляційну скаргу, в якій просила суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2021 у справі №641/1381/17. Задовольнити адміністративний позов та визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_2 за період з 01.07.2012 по 25.08.2015, у відповідності до постанови Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 24.04.2013 у справі №407/1378/13-а. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести за період з 01.07.2012 по 25.08.2015 перерахунок призначеної ОСОБА_2 пенсії за вислугу років, відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 (в редакції Закону №2663-ІІІ від 12.07.2001), на підставі додатково поданих документів: довідки прокуратури Харківської області №18-104 від 02.03.2018, виходячи із розміру 90 відсотків від суми вказаної заробітної плати без обмеження її максимального розміру, та здійснити відповідні виплати з урахуванням виплачених сум. Визнати кошти, нараховані на виконання постанови Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 24.04.2013 у справі №407/1378/13-а, недотриманими ОСОБА_2 з вини органів Пенсійного фонду України. Визнати кошти, нараховані на виконання постанови Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 24.04.2013 року у справі №407/1378/13-а, недоотриманими ОСОБА_2 з вини органів Пенсійного фонду України - спадщиною. Стягнути з Державного бюджету України на її користь судові витрати в сумі 3 072 грн. (640 грн.+704 грн.+768 грн.+960) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
В обґрунтування вимог скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню відповідно до вимог ст.159 КАС України. Зазначає, що Харківський окружний адміністративний суд за наявності всіх правових підстав, підтверджених об'єктивними обставинами справи та наданими доказами як позивачем так і відповідачем, всупереч вимогам чинного законодавства та принципам правосуддя не визнав незаконними та протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області стосовно невиконання судових рішень у справі №407/1378/13-а, ненарахування на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» та довідки прокуратури Луганської області №ф17/534 від 10.09.2012, виходячи з розміру 90% заробітної плати з 01.07.2012, суми пенсії її батька ОСОБА_2 в іншому збільшеному розмірі (п.24 постанови ВС від 09.12.2020 у справі №641/1381/17). Крім того, вказує, що Харківський окружний адміністративний суд прийшов до хибного висновку про те, що суми пенсії за постановою Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 24.04.2013 у справі №1202/291/2012 (№407/1378/13-а) ОСОБА_2 не були нараховані та відповідно до ст.1227 ЦК України не входять до складу спадщини. Вказує, що невірним є висновок окружного адміністративного суду стосовно того, що вона не успадкувала суми пенсії, які мали бути нараховані за постановою Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 24.04.2013 у справі №1202/291/2012 (№407/1378/13-а). Зазначає, що протиправність дій Управління ПФУ в м.Антрацит та Антрацитівському районі визнано судовими рішеннями у справі №407/1378/13-а, які набрали законної сили. Посилається, що Харківським окружним адміністративним судом під час вирішення існуючого спору не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 09.12.2020 по справі №641/1381/17, не надано належної правової оцінки діям Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не виконання судових рішень у справі №407/1378/13-а, не проведення перерахунку пенсії її батька ОСОБА_2 , не виплати цих коштів членам сім'ї, не встановлено причинно - наслідкового зв'язку між незаконними та неправомірними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та порушенням її законних прав на спадщину і, як наслідок, невірно застосовано норми права, що призвело до прийняття знов незаконного та необґрунтованого судового рішення. Вважає, що Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.202l підлягає негайному скасуванню, так як є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, у вступній, описовій та мотивувальній частинах судового рішення зазначене прізвище його батька, що повністю викривило та обнулило факти і обставини, встановлені під час судового розгляду справи.
28.05.2021 року ОСОБА_1 подала заяву про уточнення апеляційної скарги, мотивуючи це тим, що нею було помилково зазначено у скарзі, що за результатами розгляду Харківським окружним адміністративним судом справи №641/1381/17 прийнято судове рішення - "постанову", фактично прийнято - "рішення". Просила суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2021 у справі №641/1381/17. Задовольнити адміністративний позов та визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_2 за період з 01.07.2012 по 25.08.2015, у відповідності до постанови Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 24.04.2013 у справі №407/1378/13-а. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести за період з 01.07.2012 по 25.08.2015 перерахунок призначеної ОСОБА_2 пенсії за вислугу років, відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 (в редакції Закону №2663-ІІІ від 12.07.2001), на підставі додатково поданих документів: довідки прокуратури Харківської області №18-104 від 02.03.2018, виходячи із розміру 90 відсотків від суми вказаної заробітної плати без обмеження її максимального розміру, та здійснити відповідні виплати з урахуванням виплачених сум. Визнати кошти, нараховані на виконання постанови Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 24.04.2013 у справі №407/1378/13-а, недотриманими ОСОБА_2 з вини органів Пенсійного фонду України. Визнати кошти, нараховані на виконання постанови Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 24.04.2013 року у справі №407/1378/13-а, недоотриманими ОСОБА_2 з вини органів Пенсійного фонду України - спадщиною. Стягнути з Державного бюджету України на її користь судові витрати в сумі 3 072 грн. (640 грн.+704 грн.+768 грн.+960) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
05.08.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на те, що апеляційна скарга суперечить нормам матеріального права, що діють в системі пенсійного забезпечення, зазначаючи при цьому, що правових підстав для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_2 відповідно до постанови Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 24.04.2013 року у справі №407/1378/13-а в управлінні не було, а позов незаконним та необґрунтованим, просило апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Окрім того, 12.08.2021 року ОСОБА_1 подала письмові пояснення, в яких зазначаючи про те, що відповідачем було невірно зазначено дати подій, перекручено факти та безпідставно зазначено про незаконність та необґрунтованість апеляційної скарги, просила її скаргу задовольнити, скасувавши рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2021 у справі №641/1381/17 та задовольнивши її позов у повному обсязі. Зазначила, що за сімейними обставинами не має можливості бути присутньою в судовому засіданні призначеного на 17.08.2021 року, не заперечує про розгляду справи за її відсутністю.
Учасники справи про дату час та місце розгляду справи повідомлялися заздалегідь та належним чином.
На підставі приписів ст.311 КАС України, протокольною ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2021 року, колегія суддів ухвалила апеляційний розгляд справи продовжити в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що постановою Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 24 квітня 2013 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі про визнання дії неправомірними та перерахування пенсії задоволено. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі про обмеження та звуження прав ОСОБА_2 в перерахунку пенсії за вислугу років як інваліду II групи. Скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі № 54 від 28 лютого 2013 року, як незаконне та необґрунтоване. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки прокуратури Луганської області №ф 17/534 від 10 вересня 2012 року у відповідності до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», виходячи із розміру 90 % заробітної плати з 1 липня 2012 року.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013 року , постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 24 квітня 2013 року скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2015 року постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013 року скасовано. Постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 24 квітня 2013 року залишено в силі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі Четвертої Харківської державної нотаріальної контори Міністерства юстиції України, де також зазначено, що після його смерті заведена спадкова справа за №58257138 Четвертою Харківською державною нотаріальною конторою .
26 грудня 2016 року позивач звернулася до Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова, Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області, щодо виконання рішень у справі №407/1378/13-а.
Згідно відповідей Пенсійного фонду України №8/К-11 від 20.08.2017 року та управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова №873/02-28 від 23.01.2017 року, позивачу повідомлено, що судові рішення, прийняті на користь її батька не підлягають виконанню , оскільки прийняті після його смерті.
Позивачка, вважаючи дії органів пенсійного фонду неправомірними, які виразилися у не проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_2 за період з 01.07.2012 року по 25.08.2015 року, у відповідності до постанови Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 24.04.2013 року у справі №407/1378/13-а, звернулася до суду з позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, як вбачається з матеріалів даної справи, що постановою Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 24 квітня 2013 року по справі №1292/291/2012 адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі про визнання дії неправомірними та перерахування пенсії задоволено. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі про обмеження та звуження прав ОСОБА_2 в перерахунку пенсії за вислугу років як інваліду II групи. Скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі № 54 від 28 лютого 2013 року, як незаконне та необґрунтоване. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки прокуратури Луганської області № ф 17/534 від 10 вересня 2012 року у відповідності до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», виходячи із розміру 90 % заробітної плати з 1 липня 2012 року.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013 року, постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 24 квітня 2013 року скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2015 року постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013 року скасовано. Постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 24 квітня 2013 року залишено в силі.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова, як внутрішньо переміщена особа, з 14.11.2014 року до моменту смерті - серпень 2015 року, що підтверджується копією розпорядження №10992 від 14.11.2014 року з пенсійної справи ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 6).
Згідно з п.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, що затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 №28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486 (в редакції, чинній на час спірних правовідносин, далі по тексту- Положення №28-2), визначено, що управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі по тексту - Фонд).
Відповідно до п.п.7 п.4 Положення №28-2, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
У свою чергу, пунктом 1 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 12.05.2015 №9-1 "Про здійснення повноважень з обслуговування страхувальників", що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.05.2015 за №608/27053 (далі по тексту - Постанова №9-1) встановлено, що обслуговування страхувальників, які перебувають на обліку в управліннях Фонду, що тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, на період проведення антитерористичної операції, зокрема здійснення обліку платежів, що надходять на рахунки органів Пенсійного фонду України, відкриті в установах АТ "Ощадбанк", прийняття звітності, передбаченої законодавством, зняття з обліку страхувальників в органах Пенсійного фонду України, надання довідок, встановлених законодавством, формування звітності та виконання завдань, передбачених підпунктами 2-4, 6, 9-12, 16, 19 пункту 4 Положення №28-2, здійснювати управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаним управлінням Донецької та Луганської областей згідно з додатком до цієї постанови (далі - управління Фонду, які здійснюють повноваження з обслуговування страхувальників).
Додатком до Постанови №9-1 визначено перелік управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаних управлінь Донецької та Луганської областей, які здійснюють повноваження з обслуговування страхувальників на період проведення антитерористичної операції, до якого включено Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі (відповідно до редакції додатку, що була чинною на час постановлення ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.10.2015 у справі №1202/291/2012 (№407/1378/13-а), у подальшому - Антрацитівське об'єднане управління Пенсійного фонду України) як управління ПФУ, що тимчасово не здійснює або здійснює не в повному обсязі свої повноваження, та визначено, що управлінням ПФУ, яке здійснює повноваження з обслуговування його страхувальників, є Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному (далі - УПФУ в м. Рубіжному).
Отже, станом на час постановлення ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.10.2015 по справі №1202/291/2012 (№407/1378/13-а) та на час звернення ОСОБА_1 із заявою до Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова, Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі не здійснювало свої повноваження.
Водночас, пунктом 1 Постанови №9-1 визначено вичерпний перелік повноважень, передбачених Положенням №28-2, які замість Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі повинно здійснювати УПФУ в м. Рубіжному і призначення (здійснення перерахунку) та виплата пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства на підставі підпункту 7 пункту 4 Положенням №28-2 не віднесене до такого переліку.
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону №1706-VII, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 05.11.2014 №637 (в редакції, чинній на час спірних правовідносин, далі - Постанова №637) установлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №509 (Офіційний вісник України, 2014 р., №81, ст. 2296; 2015 р., №70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється в установах публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та з використанням його платіжних пристроїв. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому.
З огляду на зазначене вище, обов'язок з виконання постанови Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 24.04.2013 у справі №1202/291/2012 (№407/1378/13-а) покладений на територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем перебування ОСОБА_2 на обліку як внутрішньо переміщеної особи, а саме на Управління Пенсійного фонду України Комінтернівському районні м. Харкова, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Колегія суддів зазначає, що ухвала Вищого адміністративного суду України від 13.10.2015 року по справі №1202/291/2012 (№407/1378/13-а), якою постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013 року було скасовано, а постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 24 квітня 2013 року залишено в силі, набрала законної сили саме після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи завіреною копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 від 18.11.2015 року.
Так, за приписами ст.1216 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Слід також зазначити, що відповідно до ч.1 ст.91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини
За приписами ст.52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 09.07.2003 року №1058-IV сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Так, з матеріалів даної справи вбачається, що ОСОБА_2 мав двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується наявними у матеріалах справи завіреними копіями свідоцтв про народження останніх (т. 1 а.с. 224-225).
Відповідно до завіреної копії свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 від 20.12.1991 року ОСОБА_4 одружилась з ОСОБА_5 . Після одруження ОСОБА_4 було присвоєно прізвище ОСОБА_6 (т.1 а.с.225-а).
Тобто, з огляду зазначене вище, матеріалами справи підтверджуються родинні зв'язки позивачки з ОСОБА_2 .
Колегія суддів зауважує, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
З огляду на вимоги ст.ст. 2,5 КАС України об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб'єктом владних повноважень.
В контексті спірних правовідносин по даній справі колегія суддів звертає увагу, що постанова Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 24 квітня 2013 року (залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду від 13.10.2015 року), якою було визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі про обмеження та звуження прав ОСОБА_2 в перерахунку пенсії за вислугу років як інваліду II групи, скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі № 54 від 28 лютого 2013 року, як незаконне та необґрунтоване та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки прокуратури Луганської області №ф17/534 від 10 вересня 2012 року у відповідності до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», виходячи із розміру 90% заробітної плати з 1 липня 2012 року, безпосередньо стосується порушення пенсійним органом саме прав та законних інтересів ОСОБА_2 , а не позивачки у даній справі ОСОБА_1 , яка є донькою останнього.
У зв'язку з наведеним вище, суд апеляційної інстанції зазначає, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 2 червня 2016 року №1404-VIІІ «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон №1404-VІІІ).
Згідно ст.1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.15 Закону №1404-VІІІ сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Положення частини п'ятої статті 15 цього Закону передбачають, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
У контексті наведених положень Закону №1404-VІІІ слід зазначити, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження представляє собою процес, який починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили і завершується настанням відповідних обставин, передбачених статтею 39 цього Закону.
При цьому виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, за якого кожен з учасників має можливість реалізувати обсяг вимог наданих йому судовим рішенням.
До того ж цей Закон не пов'язує початок реалізації цих прав з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа, а навпаки, прямо передбачає можливість виправлення невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, судом за заявою стягувача (абз.2 ч.4 ст.4 Закону №1404-VІІІ).
У рішенні Європейського суду з прав людини “Матківська проти України” від 12.03.2009р. зазначено про те, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Отже, заміна сторони у відносинах, щодо яких виник спір, (процесуальне правонаступництво) можлива на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред'явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена у постанові від 03.05.2018 по справі №2-а-1864/10, від 07.03.2019 по справі №617/7748/12.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Конституційним Судом України у рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 року зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року вказав, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
З огляду на характер спірних правовідносин у даній справі, колегія суддів зазначає, що якщо позивачка вважає себе спадкоємцем майна її батька - ОСОБА_2 та вважає, що кошти, які мали бути нараховані на виконання постанови Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 24 квітня 2013 року є спадщиною, які вона має законне право отримати, то остання з урахуванням приписів Закону №1404-VІІІ повинна звернутися з заявою до відповідного суду про заміну сторони у виконавчому провадженні з виконання вказаного рішення суду.
Відповідно за наслідками вчинення відповідних дій щодо заміни сторони у виконавчому провадженні та після нарахування позивачці грошових коштів на виконання постанови Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 24 квітня 2013 року, остання має право звернутися з вимогами, які є предметом у даній справі, якщо відповідачем не буде вчинено дій щодо виплати коштів за вказаним рішенням суду.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що до вчинення позивачкою відповідних дій та виконання вказаного рішення суду відповідачем грошові кошти, які підлягають до виплати за цим рішенням суду не можуть вважатися нарахованими та не є спадщиною, а тому вимоги останньої у даній справі є передчасними.
Відповідно доводи скаржниці про те, що Харківський окружний адміністративний суд прийшов до хибного висновку про те, що суми пенсії за постановою Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 24.04.2013 у справі №1202/291/2012 (№407/1378/13-а) ОСОБА_2 не були нараховані та відповідно до ст.1227 ЦК України не входять до складу спадщини є помилковими.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку щодо необґрунтованості та безпідставності заявлених позивачем вимог, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Стосовно доводів скаржниці про те, що Харківським окружним адміністративним судом під час вирішення існуючого спору не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 09.12.2020 по справі №641/1381/17, не надано належної правової оцінки діям Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не виконання судових рішень у справі №407/1378/13-а, не проведення перерахунку пенсії її батька ОСОБА_2 , не виплати цих коштів членам сім'ї, не встановлено причинно - наслідкового зв'язку між незаконними та неправомірними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та порушенням її законних прав на спадщину і, як наслідок, невірно застосовано норми права, що призвело до прийняття знов незаконного та необґрунтованого судового рішення, то колегія суддів зазначає, що з оскаржуваного рішення суду першої інстанції вбачається, що судом враховувалися висновки суду касаційної інстанції у вказаній справі та було надано правову оцінку діям відповідача у спірних правовідносинах, а тому з огляду це та на наведені вище висновки такі доводи не впливають на вирішення даної справи.
Щодо доводів скаржниці про те, що у вступній, описовій та мотивувальній частинах судового рішення суду першої інстанції невірно зазначене прізвище його батька, що повністю викривило та обнулило факти і обставини, встановлені під час судового розгляду справи, то колегія суддів зазначає, що це може бути підставою для звернення ОСОБА_1 до суду першої інстанції з метою вчинення останнім дій, направлених на виправлення описок в судовому рішенні у відповідності до ст. 253 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 1 ст.9 КАС визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.
Таким чином, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.
З урахуванням того, що відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, і дана справа відноситься до справ незначної складності, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з урахуванням вимог ст.139 КАС України, відсутні правові підстави для задоволення вимог скаржниці про стягнення з Державного бюджету України на її користь судових витрат в сумі 3 072 грн. (640 грн.+704 грн.+768 грн.+960) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та відповідно для розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2021 по справі №641/1381/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров
Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло Н.С. Бартош