Справа № 33/824/2779/2021 Категорія: ст. 471 МК України
Головуючий в суді першої інстанції: Усатова І.А.
Головуючий в апеляційній інстанції: Маліновський О.А.
03 вересня 2021 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Маліновський О.А., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Баховського М.М. та представника Київської митниці Держмитслужби Глущенко Н.В.
розглянувши апеляційну скаргу представника Київської митниці Держмитслужби Захарова А.О. на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2021 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Україна, м. Ніжин, місце постійного проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданий 13.01.2017, орган, що видав 3202
за ст. 471 МК України, -
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2021 року громадянина України ОСОБА_1 визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ст.471 Митного Кодексу України та застосовано штраф на користь держави в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 грн.
Вилучені відповідно до протоколу про порушення митних правил № 1453/10000/20 від 30.08.2020 грошові кошти в сумі 2000 євро, 450 фунтів стерлінгів повернуто ОСОБА_1 .
Як зазначено у постанові, 30.08.2020 року о 14 год. 45 хв. для проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Приліт» терміналу «Д» ДП МА «Бориспіль» поступив громадянин України ОСОБА_1 , що прибув до України з Франції, м. Париж, авіарейсом AF1752, авіакомпанії «AIRFRANCE». Для проходження митного контролю громадянин України ОСОБА_1 своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України, тобто своїми діями засвідчила факти, що мають юридичне значення.
При перетині пасажиром «зеленої лінії» в якості використання однієї з форм митного контролю, співробітниками митниці було проведено усне опитування громадянина України ОСОБА_1 . На запитання співробітників митниці громадянин України ОСОБА_1 повідомив, що переміщує через митний кордон України близько 15000 доларів США. Після проведенння опитування громадянину України ОСОБА_1 було запропоновано пред'явити всю готівку в службовому приміщенні митниці. Громадянином було видано готівку в розмірі 11807 доларів США, 2000 євро, 450 фунтів стерлінгів, що знаходились в одному з відділень чоловічої сумки пасажира (ручна поклажа).
Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування. Зі слів громадянина України ОСОБА_1 , вся валюта належить йому особисто.
Пасажир обрав проходження митного контролю «зеленим коридором», де передбачена наявність у громадян готівки у сумі, що не перевищує в еквіваленті 9999 євро.
З виявленої суми готівки, громадянину України ОСОБА_1 було пропущено 11 807 доларів США. За протоколом про порушення митних правил у громадянина України ОСОБА_1 було вилучено 2000 євро, 450 фунтів стерлінгів.
На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації пасажир не надав, до моменту перетину ним «зеленої лінії» для отримання довідкової інформації в інформаційній зоні та роз'яснення митних правил та порядку використання двоканальної системи до інспектора митниці не звертався.
Митний орган вказує, що в діях громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час проходження митного контролю в залі «Приліт» терміналу «Д» ДП МА «Бориспіль» наявні ознаки порушення митних правил, передбачені ст. 471 МК України
Таким чином, митний орган вважає, що зазначені дії, що полягають у переміщенні через митний кордон України громадянином України ОСОБА_1 , який формою проходження митного контролю обрав проходження через «зелений коридор» готівки в обсязі, що підлягає обов'язковому письмовому декларуванню у повному обсязі для фізичних осіб, відповідно до Постанови Правління НБУ №3 від 02.01.2019 року «Про затвердження Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей» та мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник Київської митниці Держмитслужби Захаров А.О. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову в повному обсязі. Постановити нову постанову щодо громадянина ОСОБА_1 , якою визнати його винним у вчиненні порушення митних правил за ст. 471 Митного кодексу України, застосувати до нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 (тисяча сімсот) гривень та конфіскації товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил( грошових коштів).
Вважає, що постанова суду першої інстанції є передчасною, незаконною, винесеною без врахування дійсних обставин справи, норм чинного законодавства та такою, що підлягає скасуванню.
В обґрунтування своїх вимог представник Київської митниці Держмитслужби Захаров А.О. зазначає, що при вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення в даній справі необхідно звернути увагу на позицію Верховного суду, викладеної в офіційному виданні - «Віснику Верховного суду» (№ 11 за 2014 рік ) у статті «Особливості застосування конфіскації грошових коштів як адміністративного стягнення за порушення митних правил «зеленого коридору», де зокрема зазначено, що звільнення громадянина-порушника від конфіскації безпосередніх предметів правопорушення можливе лише в тому випадку, якщо конфіскація буде для конкретного порушника (або іншої особи - власника грошей) «індивідуальним і надмірним тягарем». Але таке звільнення повинне бути в судовій практиці швидше винятком, ніж правилом.
Таким чином у вказаній позиції Верховного суду йдеться про застосування норм Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практики ЄСПЛ щодо неможливості конфіскації предмету правопорушення лише за мови відповідності обставин справи певним критеріям та умовам, зокрема і тим, коли виконання норми національного законодавства порушує основні права громадянина - правопорушника (право на житло, на охорону здоров'я, свободу пересування, тощо), а також коли вартість предмета правопорушення у співвідношенні з майновим (фінансовим) станом порушника настільки значна, що конфіскація може істотно вплинути на майновий (фінансовий) стан порушника.
В апеляційній скарзі апелянт також зазначає, що Солом'янський районний суд в оскаржуваній постанові не встановлює рівень майнового становища порушника, не оцінює його щорічний прибуток, джерело доходів, рівень витрат, не зазначає факт наявності на утриманні громадянина ОСОБА_1 малолітніх дітей або інших утриманців, не взяв до уваги, що громадянин ОСОБА_1 не позбавлений можливості продовжувати отримувати певний прибуток в результаті систематичної трудової діяльності, що вказує на передчасність висновків суду про покладання «індивідуального надмірного тягаря» на правопорушника в результаті конфіскації предметів правопорушення.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення в межах апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Київської митниці Держмитслужби Глущенко Н.В., яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, адвоката Баховського М.М., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України ніким не оспорюється, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції в цій частині апеляційним судом не переглядається.
Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Стаття 471 МК України передбачає відповідальність за порушення встановленого цим Кодексом порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через «зелений коридор», товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України.
Згідно з ч. 5 ст. 366 МК України обрання «зеленого коридору» вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.
Так, виходячи зі змісту п. 57 ч. 1 ст. 4 МК України, валютні цінності є товаром.
Між тим, згідно з ч. 3 ст. 197 МК України обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), можуть встановлюватися Національним банком України.
Зокрема, Положенням про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 3, визначено порядок ввезення, пересилання на митну територію України, вивезення, пересилання з митної території України або транзит через митну територію України фізичними особами, юридичними особами та банками готівкової валюти і банківських металів.
Відповідно до пунктів 5, 6 Положення фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що не перевищує в еквіваленті 10 000 євро, без письмового декларування митному органу ; фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10 000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.
Однак аналіз зазначеної правової норми у поєднанні із положеннями ст. 197 МК України вказує на те, що обмеження щодо переміщення валютних цінностей через митний кордон України та порядок їх переміщення, у тому числі особливості декларування та визначення граничних сум, які підлягають письмовому або усному декларуванню, не є тотожними поняттями.
Зі змісту Положення вбачається, що ним встановлюється саме порядок переміщення готівкової валюти через митний кордон України та граничної суми переміщення готівкової валюти за умови її усного декларування, що не є тотожним встановленню обмежень щодо переміщення валюти, оскільки при цьому не вимагається надання будь-яких дозволів на таке переміщення, що є однією з ознак, якими характеризуються товари, обмежені до переміщення через митний кордон України.
При цьому закон не визначає застережень щодо можливості обрання іншого порядку переміщення таких предметів.
Разом з тим, при вирішенні питання про конфіскацію певного предмета правопорушення мають значення, зокрема: характеристика безпосереднього предмету правопорушення чи загалом можливе його законне переміщення через митний кордон України, у тому числі чи підлягають сплаті митні платежі, інші податки, у зв'язку з переміщенням предмета правопорушення через митний кордон; джерело походження безпосереднього предмета правопорушення; причини, які призвели до порушення порядку проходження митного контролю в зонах спрощеного митного контролю; мета переміщення порушником предмета через митний кордон України; наявність завданої державі шкоди; вартість безпосереднього предмета правопорушення; майновий стан порушника.
Відмовляючи у застосуванні до ОСОБА_1 додаткового адміністративного стягнення, а саме конфіскацію в сумі 2000 євро, 450 фунтів стерлінгів, суд першої інстанції врахував сукупність умов: правопорушник здійснив правопорушення з необережності, без приховування предмета, порушив правила проходження через «зелений коридор»; порушник перемістив предмет (грошові кошти) для власного використання (оплата проживання, харчування, лікування), і цей предмет має безсумнівно підтверджене законне походження та загалом можу бути законно переміщений через митний кордон України за умов письмового декларування; предмет правопорушення не підлягає обкладенню митними платежами чи іншими податками та зборами; порушення митних правил полягає лише в тому, що предмет правопорушення не було письмово задекларовано порушником, і жадних інших негативних наслідків порушення не настало - державі не завдано майнової шкоди, збитків, у вигляді несплати митних платежів.
Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції на те, що обтяжуючих відповідальність особи обставин не встановлено і в матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про незаконність походження вказаних коштів, а навпаки є відомості, які свідчать про легальне походження такої валюти.
Такі висновки суду першої інстанції також ґрунтуються на рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Садоча проти України» від 11 липня 2019 року, в якому Суд встановив порушення Україною вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки конфіскація незадекларованої суми грошей наклала на заявника індивідуальний та надмірний тягар і була непропорційною до вчиненого правопорушення.
Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи апеляційної скарги представника Київської митниці Держмитслужби Захарова А.О. про те, що суд першої інстанції безпідставно не застосував до нього додаткове стягнення у виді конфіскації майна, яке згідно санкції ст.471 МК України є обов'язковим.
Крім того, суд враховує, що рішенням Конституційного суду України № 3-261/2019(5915/19) від 21 липня 2021 року визнано такими, що не відповідають Конституції України окремі положення абзацу другого статті 471 МК України в частині конфіскації товарів, які стали безпосередніми предметами порушення. Конституційний Суд України в цьому рішенні дійшов висновку, що обов'язкова конфіскація валютних цінностей не забезпечують справедливого балансу між публічних інтересів та захистом права власності особи та не узгоджуються з принципом верховенства права.
Суд апеляційної інстанції вважає, що митними органами не надано жодних доказів того, що ОСОБА_1 міг би завдати будь-якої серйозної шкоди державі: він не ухилявся від сплати митних зборів або будь-яких інших зборів і не завдав будь-яку іншу майнову шкоду державі, тому, на думку суду, конфіскація всієї не задекларованої суми грошей могла накласти на нього індивідуальний та надмірний тягар і була непропорційною до вчиненого правопорушення, що, як наслідок порушило статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.
За таких обставин постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування апеляційним переглядом не встановлено, а тому апеляційна скарга представника Київської митниці Держмитслужби Захарова А.О. задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу представника Київської митниці Держмитслужби Захарова А.О. залишити без задоволення, а постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 за ст.471 МК України - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду О.А. Маліновський