1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 30 серпня 2021 року апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2021 року,
Вказаною ухвалою залишено без задоволення клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про накладення арешту у кримінальному провадженні №22019000000000301, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.10.2019, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.328 КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на майно, яке перебувало у володінні та користуванні ОСОБА_6 , виявлене та вилучене 02 червня 2021 року в ході проведення обшуку житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: ноутбук «Apple MacBook Pro» сірого кольору s/n CO2J93CJDKQ2 із зарядним пристроєм до нього.
Апелянт вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою.
25 серпня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надішли доповнення до апеляційної скарги прокурора ОСОБА_5 , в яких зазначено, що на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва, 02 червня 2021 за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 проведено обшук, в ході якого виявлено та вилучено, серед іншого ноутбук марки «Apple MacBook Pro» сірого кольору s/n C02J93CJDKQ2 із зарядним пристроєм до нього.
У наданні доступу до інформації, яка міститься на вказаному ноутбукові відмовлено, вхід до операційної системи обмежено системою логічного захисту.
03 червня 2021 року виявлені речі та документи детально оглянуто, про що складено відповідний протокол, та визнано речовими доказами. Отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, оскільки підтверджують факти та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
В судове засідання прокурор не з'явилася, 23 липня та 30 серпня 2021 року надіслала клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, через участь в інших судових засіданнях, однак не надала доказів на підтвердження зазначених обставин. Тому, колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 01 жовтня 2019 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22019000000000301, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 328 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено можливе вчинення в період 2014-2019 років службовими особами ДП «Поліграфкомбінат «Україна по виготовленню цінних паперів» (код ЄДРПОУ 16286441, далі - ДП «Поліграфкомбінат «Україна»), Державної міграційної служби України, інших державних установ України, а також інших осіб, які встановлюються слідством, дій, які були направлені на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, вчинених за попередньою змовою зі службовими особами іноземних компаній, шляхом надання представникам іноземних компаній, які підконтрольні ОСОБА_6 , інформації, що була використана для виготовлення елементів нової форми паспортів, укладання контрактів про закупівлю і постачання витратних матеріалів, захисних голографічних елементів та інших товарів, котрі використовуються у виготовлені документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, а саме належними ДП «Поліграфкомбінат «Україна» грошовими коштами на суму близько 4,4 млн. Євро (в еквіваленті за вищевказаний період часу становить біля 100 млн. грн.).
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 травня 2021 року частково задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
02 червня 2021 року за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 проведено обшук, в ході якого виявлено та вилучено, серед іншого, ноутбук марки «Apple MacBook Pro» сірого кольору s/n CO2J93CJDKQ2 із зарядним пристроєм до нього.
Відповідно до постанови слідчого від 03 червня 2021 вказані речі та документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №22019000000000301.
04 червня 2021 року прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту, яке перебувало у володінні та користуванні ОСОБА_6 , тимчасово вилучене під час проведення обшуку в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: ноутбук «Apple MacBook Pro» сірого кольору s/n CO2J93CJDKQ2 із зарядним пристроєм до нього.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2021 року вказане клопотання залишено без задоволення, з тих підстава, що майно, вилучене в ході обшуку в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: ноутбук «Apple MacBook Pro» сірого кольору s/n CO2J93CJDKQ2 із зарядним пристроєм до нього, не відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Колегія суддів погоджується із таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі збереження речових доказів.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слід переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, які можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України, зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов'язує необхідність у накладенні такого арешту, - з метою збереження речових доказів, пославшись на те, що постановою таке майно визнано речовим доказам.
Однак, колегія суддів вважає, що в клопотанні та долучених до нього матеріалах, не надано достатніх і належних доказів на підтвердження обставин, на які послався прокурор.
Доводи сторони обвинувачення про відповідність вилученого майна, критеріям передбаченим ст. 98 КПК України, - не є безумовною підставою для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів. Слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям зазначеної статті, при цьому його висновки не залежать лише від наявності чи відсутності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом.
Окрім того, як правильно встановлено слідчим суддею, прокурором, в порушення вимог п.3 ч.2 ст.171 КПК України, не надано достатніх та допустимих доказів того, що ноутбук «Apple MacBook Pro» сірого кольору s/n CO2J93CJDKQ2 із зарядним пристроєм до нього на праві власності та/або користування належить ОСОБА_6 . Так в протоколі обшуку від 02 червня 2021 року зазначені заперечення ОСОБА_7 , яка вказала, що ноутбук «Apple MacBook Pro» сірого кольору s/n CO2J93CJDKQ2 належить її доньці ОСОБА_8 , та не має відношення до кримінального провадження.
Відтак, відсутні підстави вважати, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт знаходилося у користуванні та володінні ОСОБА_6 .
Окрім того, як убачається з матеріалів судового провадження ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 травня 2021 року дозвіл не вилучення ноутбука не надано.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою, зокрема, проведення експертного дослідження
Однак, в матеріалах судового провадження відсутня постанова слідчого про призначення експертного дослідження ноутбук «Apple MacBook Pro» сірого кольору s/n CO2J93CJDKQ, а відтак відсутні підстави для його арешту.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 167, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання прокурора з підстав недоведеності та необґрунтованості необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді в матеріалах судового провадження і зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2021 року, якою залишено без задоволення клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про накладення арешту у кримінальному провадженні №22019000000000301, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.10.2019, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.328 КК України, - залишити без змін, а апеляційну скаргупрокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 761/20702/21 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_9
Провадження № 11сс/824/4006/2021 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК України