справа № 758/14284/17 Головуючий у 1 інстанції: Ларіонова Н.М.
провадження №22-ц/824/9602/2021 Головуючий суддя: Олійник В.І.
Іменем України
01 вересня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Головуючого судді: Олійника В.І.,
суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г.,
при секретарі: Панчошній К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 31 січня 2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго», правонаступником якого є Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
У жовтні 2017 року позивач ПАТ «Київенерго» звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з центрального опалення та постачання гарячої води у розмірі 27 927 грн. 42 коп.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідач є споживачем послуг з центрального опалення та гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказував, що відповідачка неналежним чином здійснює оплату таких послуг, у зв'язку з чим у неї станом на 01.02.2017 року утворилася заборгованість у розмірі 27 927 грн. 42 коп., а саме: 14 946 грн. 28 коп. - заборгованість за послуги центрального опалення, 9 189 грн. 12 коп. - заборгованість за постачання гарячої води, 3 792 грн. 02 коп. - 3% річних та інфляційна складова боргу.
Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 31 січня 2020 року в позові відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Скарга обґрунтована тим, що ухвала про відкриття провадження у справі, а також і усі інші судові документи, зокрема, супровідні листи та повістки, які надсилались відповідачці впродовж усього провадження містять неналежну інформацію про адресу зареєстрованого місця проживання відповідачки, а саме: АДРЕСА_2 , тоді як суд володів інформацією про те, що відповідачка зареєстрована за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_3 , то можна зробити висновок, що відповідачка не була належним чином повідомлена про розгляд її справи і всупереч п.5 ст.4 ЦПК України була позбавлена можливості реалізовувати право на участь у розгляді своєї справи в суді.
Відсутність належного повідомлення відповідачки про дату, час і місце судового засідання виключає можливість ухвалення заочного рішення, а отже заочне рішення у даній справі ухвалене з порушенням ст.280 ЦПК України.
Апелянт вказує, що судом порушено основні засади цивільного судочинства, а саме: змагальність сторін - учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, ст.12 ЦПК України. В ч.5
ст.12 ЦПК України зазначено, що суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 є споживачем послуг саме за адресою: АДРЕСА_1 та того, що вона є власником цієї квартири, або фактично проживає в ній, що дало суду підстави дійти висновку про відсутність доказів, які свідчать про те, що споживачем послуг і боржником КП «Київтеплоенерго» за вказаною адресою є саме ОСОБА_1 .
Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується відповідним документом, отриманим судом про зареєстроване місце проживання відповідача, тоді як в позові та в розрахунку заборгованості позивач зазначає, що відповідачка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та за такою адресою є споживачем послуг з центрального опалення та гарячої води, які надає КП «Київтеплоенерго» (ПАТ «Київенерго») за вказаною вище адресою.
Крім того, 18.01.2017 року позивач надіслав відповідачці на адресу:
АДРЕСА_1 вимогу щодо сплати вищевказаної заборгованості, однак дана вимога залишена без виконання.
За статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21 липня 2005 року №630.
Згідно з п.8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до п.11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загально-будинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.
За п.21 Правил у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання, абз.2 п.21 з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно з законодавством.
Згідно з п.18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
За статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний, зокрема забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.
Згідно зі ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зокрема зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Крім того, зазначений обов'язок споживача оплачувати вчасно та в повному обсязі житлово-комунальні послуги, а також брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і прибудинкової території, проведенню ремонту, визначений нормами ЖК України, а саме ст.ст. 68, 156, 162.
Так, за приписами статей 526, 525, 610 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 11.10.2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» укладено договір про відступлення права вимоги №603-18 та №602-18, відповідно до яких ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло право грошової вимоги до боржника з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг таких, що підлягає стягненню зі споживача, а також будь-яких інших, передбачених договорами та чинних законодавством додаткових грошових зобов'язань, в тому числі визначених рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з положеннями ч.ч.1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Проте, ч.1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, що з урахуванням предмету спору, доказуванню підлягала та обставина, що відповідачка ОСОБА_1 є споживачем послуг саме за адресою: АДРЕСА_1 .
Доказами, відповідно до положень ст.76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Проте, згідно з положеннями ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 є споживачем послуг саме за зазначеною в позові адресою.
Також апеляційний суд погоджується з тим, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка є власником даної квартири, або фактично проживала на час утворення заборгованості та й в даний час за адресою: АДРЕСА_1 та вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність доказів, які б свідчили про те, що споживачем послуг і боржником КП «Київтеплоенерго» за вказаною адресою є саме відповідачка та вірно вважав за необхідне відмовити у задоволенні заявлених вимог.
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.
Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» залишити без задоволення.
Заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 31 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 03 вересня 2021 року.
Головуючий:
Судді: