03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 757/20430/21 Головуючий у суді першої інстанції - Батрин О.В. Номер провадження № 22-ц/824/8364/2021 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
01 вересня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Владімірової О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року у справі за заявою представника Первинної профспілкової організації Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС - Цимбалюка О.Ф. про забезпечення позову Первинної профспілкової організації Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС до Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго», Кабінету Міністрів України про визнання недійсними положення пунктів статуту, -
У квітні 2021 року Первинна профспілкова організація Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС звернулась до суду із позовом до ПрАТ «Укргідроенерго», Кабінету Міністрів України про визнання недійсними положення пунктів статуту.
Відповідно до поданої заяви позивач просив визнати недійсними положення підпункту 25-29 пункту 73, абзацу 2 пункту 75, підпункту 1 пункту 111, підпункту 7 пункту 115, підпунктів 116, 118, 119, 121, 122, підпункту 1 пункту 130 Статуту ПрАТ «Укргідроенерго», затверджений постановою Кабінету Міністрів України№235 від 24 лютого 2021 року.
У квітні 2021 року представник позивача Первинної профспілкової організації Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС - Цимбалюк О.Ф. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову та просив суд забезпечити даний позов, шляхом встановлення наступних заборон, а саме:
- заборонити загальним зборам, акціонеру - державі в особі Кабінету Міністрів України, ПрАТ «Укргідроенерго» вчиняти дії, спрямовані на припинення повноважень та/або припинення трудових відносин з Генеральним директором ПрАТ «Укргідроенерго», включаючи, але не виключно, відсторонення, розірвання контракту, звільнення Генерального директора ПрАТ «Укргідроенерго»;
- заборонити усім без винятку державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам, акредитованим суб'єктам, Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України проводити (вчиняти) будь-які реєстраційні дії щодо відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПрАТ «Укргідроенерго», а саме: «Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи», на підставі рішення загальних зборів, акціонера - держави в особі Кабінету Міністрів України, ПрАТ «Укргідроенерго»;
- заборонити загальним зборам, акціонеру - державі в особі Кабінету Міністрів України, ПрАТ «Укргідроенерго» вчиняти дії, спрямовані на припинення повноважень незалежних членів наглядової ради (незалежних директорів) ПрАТ «Укргідроенерго» у спосіб інший, ніж передбачений частиною другою статті 53-1 Закону України «Про акціонерні товариства»;
- заборонити загальним зборам, акціонеру - державі в особі Кабінету Міністрів України, ПрАТ «Укргідроенерго» передавати повноваження з вирішення питань, віднесених до повноважень (компетенції) загальних зборів ПрАТ «Укргідроенерго», Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
Обґрунтовуючи подану заяву представник позивача вказував, що положення Статуту не відповідають вимогам чинного законодавства України, та існує очевидний ризик застосування таких положень під час розгляду справи у суді, а незастосування заходів забезпечення може ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду.
Зазначає, що положення Статуту, які оскаржуються прямо стосуються члена Профспілки - Генерального директора ПрАТ «Укргідроенерго» ОСОБА_1 та в разі невжиття заходів забезпечення позову можуть бути до нього застосовані протягом розгляду справи у суді, що в свою чергу призведе до невідворотних негативних наслідків, неефективності судового захисту та неможливості або ускладнення виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Заявник наголошував, що з огляду на очевидно протиправні дії відповідача Кабінету Міністрів України щодо затвердження незаконних положень статуту існує реальний ризик застосування оскаржуваних положень Статуту протягом розгляду справи у суді, що призведе до порушення прав позивача та третіх осіб, що не є учасниками даної справи та необхідності повторного звернення до суду за захистом порушених прав та законних інтересів з метою скасування наслідків здійснення загальними зборами, акціонером ПрАТ «Укргідроенерго», повноважень, передбачених оскаржуваними положеннями Статуту, які є предметом позову у даній справі.
Крім того, позивач вказував, що вимоги заяви про забезпечення позову не є тотожними вимогам самого позову, оскільки положення пунктів Статуту не будуть визнаними недійсними, а лише тимчасово заборонять відповідачам вчиняти дії, що пов'язані з предметом спору до вирішення такого спору.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року заяву представника Первинної профспілкової організації Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС - Цимбалюка О.Ф. про забезпечення позову задоволено.
Заборонено загальним зборам, акціонеру - державі в особі Кабінету Міністрів України, ПрАТ «Укргідроенерго» вчиняти дії, спрямовані на припинення повноважень та/або припинення трудових відносин з Генеральним директором ПрАТ «Укргідроенерго», включаючи, але не виключно, відсторонення, розірвання контракту, звільнення Генерального директора ПрАТ «Укргідроенерго».
Заборонено усім без винятку державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам, акредитованим суб'єктам, Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України проводити (вчиняти) будь-які реєстраційні дії щодо відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПрАТ «Укргідроенерго», а саме: «Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи», на підставі рішення загальних зборів, акціонера - держави в особі Кабінету Міністрів України, ПрАТ «Укргідроенерго».
Заборонено загальним зборам, акціонеру - державі в особі Кабінету Міністрів України, ПрАТ «Укргідроенерго» вчиняти дії, спрямовані на припинення повноважень незалежних членів наглядової ради (незалежних директорів) ПрАТ «Укргідроенерго» у спосіб інший, ніж передбачений частиною другою статті 53-1 Закону України «Про акціонерні товариства».
Заборонено загальним зборам, акціонеру - державі в особі Кабінету Міністрів України, ПрАТ «Укргідроенерго» передавати повноваження з вирішення питань, віднесених до повноважень (компетенції) загальних зборів ПрАТ «Укргідроенерго», Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Кабінет Міністрів України подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить суд скасувати оскаржуване судове рішення, прийняти нове, яким у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник Кабінету Міністрів України вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про акціонерні товариства» акціонер наділений правом на участь в управління товариством. Заходи забезпечення позову, встановлені судом, унеможливлюють здійснення акціонером управління товариством, а ризики настання обставин, на які посилався суд в оскаржуваній ухвалі, є мінімальними, не містять безпосереднього зв'язку між дією та реалізацією повноважень Кабінет Міністрів України і настанням наслідків як для позивача, так і для Генерального директора ОСОБА_1
Натомість, можливість реалізації урядом повноважень щодо управління товариством мінімізовано та може мати негативні наслідки як для господарської діяльності товариства, так і для ефективного реагування органів управління товариства на ризики пов'язані із здійсненням такої діяльності.
Апелянт вважає, що невжиття заходів забезпечення позову жодним чином не впливає на права та інтереси Генерального директора ОСОБА_1, в інтересах якого позивач звернувся до суду, адже предметом спору є Статут ПрАТ «Укргідроенерго», а не рішення загальних зборів, що стосувалось би вказаної особи. Та в разі задоволення позовних вимог, рішення не вимагатиме примусового виконання, не буде утруднено, оскільки не потрібно буде застосовувати жодних додаткових заходів для відновлення прав позивача.
Крім того, Кабінет Міністрів України посилається й на відсутність спору, що підлягав би розгляду в порядку цивільного судочинства, адже повноваження загальних зборів ПрАТ «Укргідроенерго» щодо затвердження Статуту, їх подальша реалізація є корпоративними правами та знаходиться поза площиною впливу позивача. Суб'єктний склад учасників та предмет, що пов'язаний із управлінням товариством також вказує, що спір відноситься до корпоративних, а тому суд першої інстанції не мав повноважень приймати та розглядати справу, що не віднесено до його компетенції.
Апелянт переконаний, що судом вжито заходи забезпечення позову, що тотожні позовним вимогам та фактично на етапі забезпечення позову реалізував мету позивача щодо звернення із даним позовом.
Разом з тим, захід забезпечення позову, встановлений судом виходить за межі позовних вимог (судом перевірятиметься правомірність та законність повноважень, закріплених за Кабінетом Міністрів України у Статуті товариства, а не законність дій чи рішень державних реєстраторів під час здійснення діяльності на виконання владних повноважень), не спрямовані на захист прав та інтересів позивача чи Генерального директора товариства (стосуються повноважень відповідача щодо членів наглядової ради, можливості передачі окремих повноважень, що закріплені за загальними зборами - Міністерству економіки).
24 червня 2021 року на адресу апеляційного суду засобами електронного зв'язку надійшов відзив від ПрАТ «Укргідроенерго», згідно до тексту якого вважає доцільним застосування судом заходів забезпечення позову та вказує, що під час розгляду справи по суті буде вирішуватись питання щодо відповідності чи невідповідності оскаржуваних положень Статуту вимогам Закону України «Про акціонерні товариства», а чинне законодавство не зобов'язує суд при вирішенні питання про забезпечення позову перевіряти обставини, що мають значення для справи, а лише вживати заходів для уникнення ситуації, при якій може бути ускладнено чи унеможливлено виконання майбутнього судового рішення. Та такі заходи мають тимчасовий характер - до винесення судового рішення.
ПрАТ «Укргідроенерго» вказує, що між застосованими судом заходами забезпечення позову та предметом позову все ж наявний зв'язок, оскільки в силу оскаржуваних пунктів Статуту відповідач Кабінет Міністрів України матиме змогу реалізувати надані такими пунктами Статуту повноваження стосовно керівника ПрАТ «Укргідроенерго», й до державних реєстрів можуть бути внесені відповідні зміни.
06 липня 2021 року на адресу апеляційного суду засобами поштового зв'язку надійшов відзив від Первинної профспілкової організації Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС, у якому категорично не погоджується із твердженнями апелянта, вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, адже із способів забезпечення позову вбачається, що судом заборонено вчиняти загальним зборам, акціонеру - державі в особі Кабінету Міністрів України та державним реєстраторам дії, які прямо випливають із оскаржуваних положень Статуту. До того ж, такі обмеження носять тимчасовий характер і обмежують лише реалізацію саме оскаржуваних пунктів, а не цілком Статуту. Твердження апелянта щодо мінімізації повноважень та можливого негативного впливу обраних засобів забезпечення позову на господарську діяльність товариства позивач вважає недоведеними та необґрунтованими.
Повторно наголошує позивач на тому, що спосіб забезпечення позову носить тимчасовий характер та направлений на збереження існуючого становища до винесення судом рішення по суті спору та жодним чином не є тотожними позовним вимогам, оскільки при забезпеченні позову судом не досліджувалось питання законності та правомірності пунктів Статуту товариства.
Щодо наявності повноважень на представлення позивачем інтересів керівника ПрАТ «Укргідроенерго» вказує, що ОСОБА_1 є членом Профспілки, а позивач має право на представлення його у відносинах з роботодавцем, в тому числі у суді з метою захисту законних інтересів щодо дотримання трудових прав члена Профспілки.
Крім того, Первинна профспілкова організація Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС звертає увагу, що питання юрисдикції спору вирішується судом першої інстанції під час відкриття провадження у справі, а не під час розгляду заяви про забезпечення позову до відкриття провадження, тому порушене апелянтом питання щодо юрисдикції даного спору не стосується оскаржуваної ним ухвали суду.
Таким чином, представник Первинної профспілкової організації Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС - адвокат Цимбалюк О.Ф. просить суд залишити апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Представник Кабінету Міністрів України, Полець Д.М. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги представник апелянта зазначив, що спір, який виник між позивачем та відповідачем, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки сторонами у вказаній справі є виключно юридичні особи, предметом спору є визнання недійсним пунктів Статуту ПрАТ «Укргідроенерго», що також не відноситься до підсудності Печерського районного суду міста Києва, як суду першої інстанції цивільної юрисдикції, а повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.
Крім того, виходячи зі змісту заявлених позивачем позовних вимог, викладених в позовній заяві, виконання рішення суду не підлягає примусовому виконанню, а тому забезпечення позову у спосіб, зазначений позивачем, не забезпечує виконання можливого рішення суду у вказаній справі.
Відкриваючи 19 квітня 2021 року провадження у вказаній цивільній справі та забезпечуючи позов суд першої інстанції допустив порушення норм Цивільного процесуального законодавства, що є підставою для скасування вище вказаної ухвали та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволення заяви Первинної профспілкової організації Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС про забезпечення позову у вказаній справі.
Представник позивача у справі Первинної профспілкової організації Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС та відповідача у справі ПрАТ «Укргідроенерго» на розгляд справи до суду апеляційної інстанції повторно не з'явився. Причини повторної неявки до апеляційного суду визнанні неповажними.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Кабінету Міністрів України Полець Д.М., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Кабінету Міністрів України підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, задовольняючи подану представником Первинної профспілкової організації Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС заяву про забезпечення позову суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Крім того, суд врахував, що існує ризик того, що в подальшому можуть здійснитися загальними зборами, акціонером Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» повноваження, передбачені положеннями Статуту Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго», що є предметом спору, що унеможливить виконання рішення суду у справі в подальшому.
Однак, погодитися із вказаним висновком суду першої інстанції колегія суддів не може, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.
При оцінці зазначеної співмірності, слід ураховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказала, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.»
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.
При визначенні відповідності виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звертається із заявою про забезпечення позову, позовним вимогам, суд повинен також врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просив визнати недійсними положення пунктів статуту, а тому доводи заявників, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить або утруднить виконання судового рішення є безпідставними, оскільки у випадку задоволення позову судове рішення не підлягатиме примусовому виконанню (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у справі № 372/1223/17 від 30 травня 2018 року).
Так, згідно із пунктом 31 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: дата прийняття, дата набрання законної сили та номер судового рішення, на підставі якого проведено реєстраційну дію.
Відповідно до частини 10 статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна судова адміністрація України забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру примірника судового рішення, яке тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, судового рішення про арешт корпоративних прав та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій - у день набрання рішенням суду законної сили.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» направлення судових рішень, які тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій здійснюється у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та Єдиним державним реєстром судових рішень.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином з врахуванням викладених вище норм підставою для проведення реєстраційних дій до Статут підприємства ПрАТ «Укргідроенерго» слугуватиме відповідне рішення суду.
Перевіряючи доводи апелянта в частині постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали з порушенням норм процесуального законодавства, що врегульовує юрисдикцію вирішення спорів, апеляційний суд враховує наступне.
Так, згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за ч. 1 ст.16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
За змістом ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Разом з тим відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 ГПК України, за змістом частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку (ч. 1 ст. 80 ЦК України).
28 березня 2014 року набрав чинності Закон України від 10 жовтня 2013 року № 642-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Згідно з п.п. 1 п. 3 цього Закону п. 4 ч. 1 ГПК України викладено в новій редакції, відповідно до якої господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів (близький за змістом припис передбачає п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України в редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень).
Отже, з 28 березня 2014 року процесуальний закон передбачив юрисдикцію господарського суду щодо розгляду справ, які виникають з корпоративних відносин у спорах не лише господарського товариства з його учасниками (засновниками, акціонерами, членами), але й інших юридичних осіб з їхніми учасниками (засновниками, акціонерами, членами), якщо такий спір пов'язаний, зокрема з діяльністю відповідної юридичної особи й управлінням нею. Вказаний правовий висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 478/2192/13-ц.
При визначенні юрисдикції (предметної та суб'єктної) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з таких міркувань.
За змістом положень ст. 167 ГК України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані у встановленому законом порядку.
Відповідно до статті 154 Цивільного кодексу України установчим документом акціонерного товариства є його статут. Статут акціонерного товариства крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу; умови про категорії акцій, що випускаються товариством, та їхню номінальну вартість і кількість; права акціонерів; склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень. У статуті акціонерного товариства мають також міститися інші відомості, передбачені законом.
Статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 Господарського кодексу України є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17 (провадження № 14-1цс19) викладений правовий висновок про те, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини. У зв'язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.
За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень. Зважаючи на це, зміст положень ч. 3 ст. 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.
Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права. Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення ч. 3 ст. 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством.
Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц. Велика Палата Верховного Суду вказала, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно визначили предметну юрисдикцію спору, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства.
Аналогічний висновок викладений і в ухвалі Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 761/34973/17.
Таким чином висновок суду першої інстанції щодо необхідності забезпечення позову поданого Первинною профспілковою організацією Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС в інтересах Генерального директора ПрАт є помилковим.
Так, відкриваючи 19 квітня 2021 року провадження у вказаній цивільній справі та постановляючи цього ж дня ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції вище вказаних положень норм матеріального та процесуального права не врахував та фактично вжив заходи забезпечення позову у справі, яка не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства, а також такі заходи не можуть забезпечувати виконання можливого рішення у справі, оскільки таке рішення не підлягатиме примусовому виконанню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про необхідність скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення поданого Первинною профспілковою організацією Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС позову про визнання недійсними положень пунктів статуту.
Відповідно до положень статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 377, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви представника Первинної профспілкової організації Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС - Цимбалюка О.Ф. про забезпечення позову.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Мотивований текст постанови виготовлено 03 вересня 2021 року.
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді: Т.Ц.Кашперська
В.О. Фінагеєв