ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
03 вересня 2021 року м. Київ № 640/5724/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 березня 2019 року №0018394203, №0018384203, №0018404203.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваних рішень, оскільки в результаті продажу інвестиційних активів, а саме належних позивачу часток у статутному капіталі ТОВ «ДАРНИЦЯ СВ», у 2016 році ним не було отримано інвестиційного прибутку, оскільки відповідні інвестиційні активи продані за ціною меншою за їх придбання, що підтверджується відповідними документами.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2019 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до частин 5,6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на момент прийняття рішення у справі, відповідач не скористався своїм правом, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України, та не подав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
14 квітня 2014 року між позивачем (покупець) та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, відповідно до умов якого, продавець передає у власність покупця належну йому частку в статутному капіталі ТОВ «ДАРНИЦЯ СВ», включаючи всі права та обов'язки учасника товариства, відповідно до належної продавцю частки в статутному капіталі товариства, а покупець набуває цю частку та сплачує за вказану частку обумовлені грошові кошти в порядку, у строки та на умовах, визначених цим Договором.
27 грудня 2016 позивачем було продано його корпоративні права у вказаному товаристві, згідно договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі «ДАРНИЦЯ СВ» на загальну суму 47 000,00 грн., тобто ціною, яка є меншою від вартості їх придбання.
24 квітня 2017 року позивачем подано до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві звітну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік з додатком Ф1, в якому задекларовано інвестиційний дохід від продажу часток у статутному капіталі «ДАРНИЦЯ СВ» на загальну суму 47 000,00 грн., інвестиційні витрати 140 000,00 грн. та фінансовий результат від операцій з інвестиційними активами - 93 000,00 грн.
Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку від продажу корпоративного права платника податків - ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за період з 01 січня 2016 року п 31 грудня 2016 року, за результатами якої скалено акт від 01 лютого 2019 року №215/26-15-42-03-30/ НОМЕР_1 .
Перевіркою встановлено наступні порушення ФОП ОСОБА_1 :
підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, а саме не надано до перевірки Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;
підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України, а саме не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік в сумі 8 460,00 грн. з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку;
підпункти 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ перехідних Положень Податкового кодексу України, а саме не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір за 2016 рік у сумі 705,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки, 18 березня 2019 року контролюючим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№0018394203, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на доходи фізичних осіб» у сумі 510,00 грн.;
№0018384203, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 10 575,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 8 460,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 115,00 грн.;
№0018404203, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 881,25 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 705,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 176,25 грн.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Згідно з підпунктом 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Підпунктами 170.2.1, 170.2.2, 170.2.6, 170.2.7 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, визначено, що облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.
Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).
Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.
До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.
Для цілей цього пункту термін «інвестиційний актив» означає пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом.
У підпункті 14.1.81-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що інвестиційний прибуток для цілей розділу IV цього Кодексу - дохід у вигляді позитивної різниці між доходом, отриманим платником податку від проведення операцій з цінними паперами з урахуванням курсової різниці, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, та витратами на придбання таких інвестиційних активів.
У підпункті 168.2.1 пункту 168.2, підпункті 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.
Відповідно до підпункту 1.2, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Разом з тим, підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України визначено, що податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах як презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Системний аналіз викладених правових норм свідчить про те, що інвестиційним прибутком, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб і на який нараховується військовий збір, є позитивна різниця між витратами особи на придбання інвестиційного активу і доходом, отриманим від його реалізації (тобто позитивний фінансовий результат).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, за наслідками продажу частки у статутному капіталі «ДАРНИЦЯ СВ», позивачем отримано інвестиційний збиток у розмірі 93 000,00 грн.
Тобто, у 2016 році позивачем було понесені витрати, пов'язані з придбанням частки у статутному капіталі, в результаті чого позивач у 2017 році не отримав інвестиційного прибутку при їх відчуженні, оскільки різниця між доходом, отриманим від продажу інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, має нульове значення.
У свою чергу, відповідачем жодним чином не спростовано факт понесення позивачем витрат на придбання такого інвестиційного активу.
Відтак, оскільки позитивна різниця між доходом, отриманим позивачем від продажу окремого інвестиційного активу та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, дорівнює нулю, то відповідно жодний інвестиційний прибуток у позивача не виникав.
Зазначений висновок узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2019 року по справі №826/18650/14.
Виходячи з викладеного, так як сума отриманих позивачем коштів є меншою від суми витрачених коштів у зв'язку зі здійсненням інвестиційної діяльності, вказане унеможливлює нарахування і сплату спірних податків, у зв'язку із чим податкові повідомлення-рішення від 18 березня 2019 року №0018384203 та №0018404203 є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 18 березня 2019 року №0018394203, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Згідно підпункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України передбачено, що платники податку зобов'язані:
а) вести облік доходів і витрат в обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим розділом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом державної податкової служби;
б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку;
в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.
Разом з тим, оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що докази отримання позивачем інвестиційного прибутку в 2016 році відсутні, відповідно, у нього відсутній обов'язок надання Книги обліку доходів і витрат, а тому штрафні санкції нараховані згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 18 березня 2019 року №0018394203 є протиправними, а рішення таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні гуди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно із частинами 1-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають задоволенню у повному обсязі, а оскаржувані рішення - скасуванню.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи, що судом позов задоволено повністю, то стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 768,40 грн.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Задовольнити позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 березня 2019 року №0018394203, №0018384203, №0018404203.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ЄДРПОУ 39439980, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).
Суддя В.І. Келеберда