1/2156
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
02 вересня 2021 року м. Київ № 640/22736/21
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючої судді Клочкової Н.В., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
ОСОБА_1
до Держави, в особі Міністерства юстиції України
про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Держави, в особі Міністерства юстиції України (надалі - відповідач), адреса: 01001, місто Київ, вулиця Городецького, будинок 13.
Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача внаслідок протиправних дій суб'єкта владних повноважень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку для звернення до суду з позовною заявою, в якій зазначити підстави, з яких позивач просить визнати їх поважними, разом з доказами поважності причин його пропуску.
В свою чергу, на виконання вимог вказаної вище ухвали суду, позивачем було подано до суду заяву про усунення недоліків адміністративного позову, в якій позивач просить суд прийняти заяву з додатками про виправлення недоліків та з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», поновити строк на звернення з позовною заявою до Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 640/22736/21.
Розглянувши подану позивачем до суду заяву про поновлення пропущеного строку, перевіривши доводи та аргументи зазначені позивачем, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Так, частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Так, як вже було встановлено судом вище, позивачем було подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку на звернення до суду.
В обґрунтування вказаної заяви позивачем зазначено, що 20 січня 2021 року чоловік позивача звернувся для роз'яснення питання щодо спірного свідоцтва до Міністерства юстиції України.
Позивач стверджує, що з листом-відповіддю від 10 лютого 2021 року Міністерства юстиції України позивач ніби-то ознайомилась лише 25 липня 2021 року.
На обґрунтуванням вказаних обставин позивач зазначає, що на момент надсилання відповіді Міністерством юстиції України, позивач знаходився у Полтавській області, місто Гребінки, вулиця Маяковського, будинок 12, то вона не мала можливості ніби-то отримати вказаний лист у зв'язку з відсутністю Інтернету.
Виходячи з викладених обставин, та з аналізу поданої позивачем заяви, суд зауважує, що позивачем взагалі не обґрунтовано перешкоди, які існували на її думку для звернення до суду починаючи з 2016 року, з дати, коли позивач за її твердженням дізналась про зміст спірного свідоцтва.
Як вже було встановлено судом, та що не було спростовано позивачем у поданій заяві, з 17 лютого 2020 року остання була достеменно обізнана про порушення своїх прав, а саме з моменту отримання листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 17 лютого 2020 року № 107/120-20, який був наданий у відповідь на звернення позивача, проте позивач починаючи з цієї дати не звернулася до суду на протязі 2020 року та початку 2021 року, а звернулася лише у серпні 2021 року, що на переконання суду, дає підстави для висновку про пропущення позивач встановленого чинним процесуальним законодавством шестимісячного строку.
При цьому, у поданій заяві про поновлення пропущеного строку, позивач взагалі ніяким чином не обґрунтовує пропуск строку у період до 20 січня 2021 року та не надає будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених обставин щодо пропуску встановленого чинним процесуальним законодавством строку.
Звернення чоловіка позивача, до Міністерства юстиції України для роз'яснення способу захисту також не може вважатись поважною причиною пропуску строку звернутись до суду, з огляду на наступне.
Відповідно до положення про Міністерство юстиції України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228 вбачається, що Міністерство юстиції України (Мін'юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мін'юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства, у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, у сфері правової освіти населення; забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації.
При цьому, з вказаного положення не вбачається, що Міністерство юстиції України є та може бути надавачем юридичних послуг, в даному випадку позивач, у разі незрозумілості шляху вирішення ситуації, мав право звернутись за безоплатною правовою допомогою.
Також, обставини, на які посилається позивач в обґрунтування поважності причин пропуску строку для звернення до суду, зокрема, посилання на карантинні обмеження встановлені постановами Кабінету Міністрів України є необґрунтованими, з огляду на наступне.
Суд зазначає, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)" за № 540-ІХ, відповідно до змісту пп. 2 п. 9 розділ VI "Прикінцеві положення" КАС України доповнено пунктом 3 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусноїхвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину".
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)" за № 540-ІХ від 30 березня 2020 року, яким продовжено строки звернення до адміністративного суду та відповідно до внесених змін пункту 3 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18 червня 2020 року № 731-IX. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18 червня 2020 року № 731-IX.
Тобто, з аналізу вищевикладеного вбачається, що процесуальні строки які були продовженні відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX, закінчили свою дію починаючи з 07 серпня 2020 року, а тому останній строк для звернення до адміністративного суду становить 07 серпня 2020 року.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що позивачем не вказано поважні причини пропуску, які дійсно перешкоджали належним чином останньому звернутись до суду за захистом свої прав.
Суд зазначає, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, або направлення адвокатом запитів до відповідних органів з метою виконання укладеного між позивачем та адвокатом договору про надання правової допомоги не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45).
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
При цьому, суд зазначає, що строки звернення до адміністративного суду є аналогом інституту позовної давності, який належить до галузей матеріального приватного права. Під строком звернення до адміністративного суду з позовною заявою слід розуміти проміжок часу після виникнення спору у публічно - правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою про захист своїх прав, свобод чи інтересів, а дотримання такого строку звернення є однією з умов для реалізації права на звернення до суду. Після закінчення цього строку особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, при цьому, законодавцем врегульовано питання щодо необхідності зазначення поважних підстав для поновлення такого строку.
З аналізу поданої позивачем заяви про поновлення пропущеного строку, судом встановлено, що останній не вказує жодного належного та допустимого доказу на підтвердження викладених в заяві тез щодо поважності причин пропуску строку на оскарження.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд визнає неповажними підстави, на які посилається позивач в обґрунтування поважності причин пропуску строку для звернення до суду з відповідною позовною заявою.
У відповідності до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
При цьому, суд звертає увагу, що при визначенні наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою застосовуються правила частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та не можуть застосовуватись правила статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, якими врегульовано питання поновлення, продовження або відмови в такому поновленні чи продовженні процесуального строку саме щодо вчинення окремої процесуальної дії.
Таким чином, виходячи з аналізу викладених вище обставини та наданих доказів у їх сукупності, враховуючи те, що підстави, з яких пропущено строк звернення до суду визнані судом неповажними, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_2 .
На підставі вищевикладеного, статтями 122, 123, 133 керуючись пунктом 9 частини 4 статті 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Визнати неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 - повернути.
3. Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
4. Копію ухвали разом з позовною заявою і доданими до неї документами надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Клочкова