1/1487
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
02 вересня 2021 року м. Київ № 640/1655/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Київській області
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі - позивач/ФОП ОСОБА_1 ) подано в Окружний адміністративний суд м. Києва позовну заяву про визнання протиправним та скасування прийнятого Головним управлінням ДПС у Київській області (надалі - відповідач/ГУ ДПС у Київській області) податкового повідомлення-рішення №0115505205 від 25.08.2020 р. (надалі - ППР №0115505205), яким зобов'язано сплатити штраф на суму 3 400,00 грн. за затримку сплати грошового зобов'язання у розмірі 17 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що штрафні санкції у розмірі 17 000,00 грн. за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів не є податковим зобов'язанням, а тому застосування штрафу за порушення строку сплати такої штрафної санкції у порядку та розмірах, передбачених ст. 126 Податковим кодексом України (надалі - ПК України), є неправомірним. При цьому вказана сума штрафної санкції була оплачена позивачем 23.05.2019 р. у повному обсязі, що свідчить про безпідставність застосування ГУ ДПС у Київській області штрафу за ППР №0115505205, яке підлягає до скасування.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2021 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, а також вирішено її розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
На виконання вимог ухвали суду відповідач подав до Окружного адміністративного суду м. Києва відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що оскаржуване ППР №0115505205 прийняте контролюючим органом правомірно, оскільки за результатами камеральної перевірки ФОП ОСОБА_1 у порушення п.57.3 ст.57 ПК України позивачем несвоєчасно сплачено суму штрафної санкції у розмірі 17 000,00 грн. за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів в 2019 р., а саме із затримкою на 57 календарних днів сплати.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 16.07.2016 р. зареєстрована Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією як фізична особа-підприємець та з 18.07.2016 р. перебуває на податковому обліку.
25.08.2020 р. Броварським управлінням ГУ ДПС у Київській області на підставі ст.75 ПК України була проведена камеральна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питання своєчасності сплати адміністративних штрафів та штрафних санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів в 2019 р., за результатами якої складений акт №005427/10-36-52-05/ НОМЕР_1 від 25.02.2020 р. (надалі - Акт №005427).
Відповідно до викладеного в Акті №005427 змісту перевіркою встановлено, що в порушення п.57.3 ст.57 ПК України ФОП ОСОБА_1 несвоєчасно сплачено адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у 2019 р.
За таких обставин 25.08.2020 р. ГУ ДПС у Київській області було прийняте ППР №0115505205, яким на підставі ст.126 ПК України за затримку сплати на 57 календарних днів грошового зобов'язання - штрафної санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у розмірі 17 000,00 грн., ФОП ОСОБА_1 зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% вказаної суми грошового зобов'язання, що становить 3 400,00 грн. При цьому згідно із доданим до ППР №0115505205 розрахунком штрафної санкції відповідач застосував до позивача штраф на суму 3 400,00 грн. за прострочення на 57 днів сплати грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у рішенні №0004934001 від 15.05.2018 р. (надалі - ППР №0004934001).
Водночас з огляду на наявні у матеріалах справи докази судом встановлено, що 08.06.2018 р. в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 донараховано штрафні санкцій за ППР №0004934001 на суму 17 000,00 грн., проте з 01.08.2018 р. нарахування податкового зобов'язання за вказаним ППР було припинено на підставі ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2018 р. у справі №810/2897/18.
26.03.2019 р. нарахування за ППР №0004934001 було поновлено на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2019 р. у справі №810/2897/18, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено повністю. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень вказане рішення суду не оскаржувалось в апеляційному порядку та набрало законної сили 04.03.2019 р.
Поряд із цим у зв'язку із виникненням у ОСОБА_1 станом на 07.04.2019 р. податкового боргу у розмірі 17 000,00 грн. за платежем «адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів» ГУ ДФС у Київській області у своїй податковій вимозі №57314-52 від 08.04.2019 р. (надалі - Вимога №57314-52) попереджало платника податків, що починаючи з 07.04.2019 р. на суму податкового боргу нараховується пеня та застосовуються штрафні (фінансові) санкції (штрафи), визначені ПК України, а також вимагало терміново сплатити суму податкового боргу.
23.05.2019 р. ОСОБА_1 було сплачено суму 17 200,00 грн. за Вимогою №57314-52, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія квитанції №ПН949580 від 23.05.2019 р.
07.09.2020 р., за доводами позивача, ОСОБА_1 отримане оскаржуване ППР №0115505205, яке вона вважає неправомірним, оскільки штрафні санкції за порушення законодавства щодо торгівлі алкогольними напоями у розумінні Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (надалі - Закон №481) не підпадають під визначення ані пені, ані штрафної санкції, які наведені у ПК України. Крім того, визначена позивачу фінансова санкція не є податками і зборами (обов'язковими платежами), вказаними у ПК України, а тому в разі її несплати до ФОП ОСОБА_1 не можуть застосовуватись наслідки, передбачені ПК України за несплату у встановлений термін таких сум.
Поряд із цим відповідач у своєму відзиві вказує про те, що перевіркою було встановлено сплату узгодженої суми податкового зобов'язання за ППР№0004934001 у сумі 17 000,00 грн. на підставі платіжного доручення від 23.05.2019 р. при граничному терміні сплати 26.03.2019 р., тобто із затримкою на 57 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.
Таким чином, керуючись п.126.1 ст.126 ПК України, ГУ ДПС у Київській області прийняте ППР №0115505205 на суму 3 400,00 грн. у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.
Не погоджуючись із ППР №0115505205, ФОП ОСОБА_1 оскаржила його в адміністративному порядку, за результатами якого ДПС України було прийняте рішення «Про результати розгляду скарги» №35230/6/99-00-06-02-05-06 від 15.12.2020 р. із висновком про залишення оскаржуваного рішення без змін.
Нарешті, ФОП ОСОБА_1 , вважаючи, що ППР №0115505205 порушені її права та законні інтереси, звернулась до адміністративного суду з відповідною позовною заявою та просить про їх захист шляхом визнання такого ППР протиправним та його скасування.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого суд приймає рішення про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).
Відповідно до п.1911 ст.191 ПК України контролюючі органи, визначені пп.41.1.1 п.41.1 ст.41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій ст.193 цього Кодексу, зокрема (але не виключно):
~ здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (пп.1911.1 п.1911 ст.19 Кодексу);
~ здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального (пп.1911.16 п.1911 ст.19 Кодексу);
~ здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів (пп.1911.22 п.1911 ст.19 Кодексу);
~ забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пп.1911.34 п.1911 ст.19 Кодексу).
Згідно із пп.20.1.18, 20.1.19 та 20.1.43 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи, визначені пп.41.1.1 п.41.1 ст.41 цього Кодексу, мають право:
~ визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків;
~ застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України;
~ проводити у визначеному законодавством порядку перевірку показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування та із своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, виконанням законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
За вимогами пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками проведеної камеральної перевірки ФОП ОСОБА_1 відповідач застосував штрафні санкції (штрафи) у зв'язку з несвоєчасною сплатою позивачем суми грошового зобов'язання у розмірі 17 000,00 грн., визначеного контролюючим органом згідно із п.54.3 ст.54 ПК України у ППР №0004934001 за порушення позивачем вимог законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
При цьому у пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп.14.1.265 п.14.1 ст.14 ПК України).
За вимогами ст.113 ПК України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.
Застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цією главою, не звільняє платників податків від обов'язку сплатити до бюджету належні суми податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, а також від застосування до них інших заходів, передбачених цим Кодексом.
Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.
У той же час ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - Закон №481) передбачається притягнення посадових осіб і громадяни до відповідальності за порушення вимог щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами згідно з чинним законодавством, а саме: до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів ( ч.2 ст.17 цього Закону).
Рішення про стягнення штрафів, передбачених ч.2 цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
За результатом аналізу викладених вище норм суд дійшов висновку, що як ПК України, так і Законом №481 на контролюючі органи покладено виконання функцій щодо застосування і стягнення сум, передбачених Законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, згідно із чим така штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) підпадає під визначення грошового зобов'язання, викладеного у пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України, контроль за сплатою якого також покладається на контролюючі органи у випадках, порядку та розмірі, встановлених ПК України та іншими законами України.
Згідно із цим суд вважає помилковими висновки позивача про те, що відповідачем неправомірно застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату такого грошового зобов'язання як штраф за порушення вимог законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Відповідно до пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (п.54.5 ст.54 ПК України).
Пунктом 56.18 ст.56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених ст.102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно із п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп.54.3.1 - 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених п.126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Правовий аналіз наведених вище норм дозволяє дійти висновку про те, що об'єктом застосування штрафу за ст.126 ПК України є несвоєчасно сплачена сума узгодженого грошового зобов'язання. При цьому факт узгодження грошового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого грошового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
Тобто передбачена п.126.1 ст.126 ПК України штрафна санкція може бути застосована до платника податку лише у разі, якщо грошове зобов'язання є узгодженим і таким, що сплачене із затримкою на визначені цим пунктом терміни. Незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду №К/9901/35590/18 від 18.06.2018 р. (справа №805/3284/17-а), № К/9901/45902/18 від 14.08.2018 р. (справа №818/1507/17) та №К/9901/10221/18 від 31.08.2018 р. (справа №821/381/17).
Так, з огляду на наявні у матеріалах справи докази судом встановлено, що згідно із доданим до оскаржуваного ППР №0115505205 розрахунком штрафної санкції відповідач застосував до позивача штраф у розмірі 20% на суму 3 400,00 грн. за прострочення на 57 днів сплати грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у ППР №0004934001 на суму 17 000,00 грн. за порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
При цьому, не погоджуючись із ППР №0004934001, ФОП ОСОБА_1 оскаржила його у судовому порядку. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2019 р. у справі №810/2897/18 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування такого ППР відмовлено повністю. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень вказане рішення суду не оскаржувалось в апеляційному порядку та набрало законної сили 04.03.2019 р.
Таким чином, з моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі №810/2897/18 визначена у ППР №0004934001 сума грошового зобов'язання - штрафна санкція у розмірі 17 000,00 грн. за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, вважається узгодженою. Саме з цього момент у ФОП ОСОБА_1 виник обов'язок сплати відповідної суми грошового зобов'язання протягом 10-денного строку, а в разі несвоєчасної її сплати - грошове зобов'язання набуває статусу податкового боргу.
При цьому податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом (пп.14.1.152 та пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України).
За визначенням пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України письмовою вимогою контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу є податкова вимога.
Водночас відповідно до п.59.1 та п.59.3 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.2019 р. у зв'язку із виникненням у ФОП ОСОБА_1 станом на 07.04.2019 р. податкового боргу у розмірі 17 000,00 грн. за платежем «адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів» ГУ ДФС у Київській області була сформована Вимога №57314-52, в якій контролюючий орган попереджає позивача, що починаючи з 07.04.2019 р. на суму податкового боргу нараховується пеня та застосовуються штрафні (фінансові) санкції (штрафи), визначені ПК України, а також вимагає терміново сплатити суму податкового боргу.
Проте згідно із доданої до позовної заяви копії квитанції №ПН949580 від 23.05.2019 р. податковий борг був погашений ФОП ОСОБА_1 лише 23.05.2019 р., тобто узгоджене грошове зобов'язання, визначене контролюючим органом у ППР №0004934001 є таким, що сплачене із затримкою понад 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, що свідчить про наявність підстав у відповідача для притягнення позивача до відповідальності за порушення порядку сплати зобов'язання шляхом накладення штрафу на суму 3 400,00 грн., у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.
Поряд із цим слід звернути увагу, що за вимогами ст.109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
Загальні умови притягнення до фінансової відповідальності визначені у ст.112 ПК України у п.112.1 якої вказано, що притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення законів з питань оподаткування, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не звільняє їх посадових осіб за наявності відповідних підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності.
Таким чином, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПКУ передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. При встановлені порушення з несвоєчасності сплати грошових зобов'язань аргументами на підтвердження можливості виконати платником податків обов'язок можуть бути:
~ наявність в ПК України інформації про граничні строки сплати узгодженого грошового зобов'язання;
~ відсутність з боку платника податків інформування контролюючого органу про обставини, які звільняють від фінансової відповідальності за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань;
~ обізнаність платника податків власне із наявністю обов'язку щодо сплати грошового зобов'язання (у разі, якщо платник податків сплатив суму грошового зобов'язання навіть із запізненням, то він усвідомлював, що такий обов'язок в нього існує).
Однією із підстав для притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення та стягнення штрафу є податкове повідомлення-рішення, адже податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи (пп.14.1.157 п.14.1 ст.14 ПК України).
Згідно із ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент подання позову/надалі - КАС України) належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є визнання протиправним ППР №0115505205 щодо застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість притягнення особи до фінансової відповідальності за порушення правил сплати (перерахування) узгодженого грошового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом за порушення вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; встановлення самого факту порушення правил сплати такого зобов'язання; встановлення факту його сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, тощо.
При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань, у тому числі порядку застосування фінансових санкцій за ст.17 Закону №481, не охоплюється предметом даного позову, оскільки ППР №0004934001 суб'єкта владних повноважень, згідно з яким відповідні зобов'язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.
Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.
Водночас доводи ж позовної заяви, які по суті зводяться до незгоди позивача із ППР №0004934001, на підставі якого відповідачем застосовані штрафні санкції за оскаржуваним ППР №0115505205, не спростовують висновки суду, оскільки у даній адміністративній справі публічно-правовий спір виник у зв'язку із здійсненням ГУ ДПС у Київській області публічно-владних управлінських функцій щодо перевірки своєчасності сплати ФОП ОСОБА_1 адміністративного штрафу на суму 17 000,00 грн., визначену у ППР №0004934001 за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також притягнення контролюючим органом позивача до відповідальності у вигляді штрафної (фінансової) санкції за порушення встановлених ПК України строків сплати такої узгодженої суми штрафу.
Таким чином, суд критично ставиться до посилань позивача на порядок застосування фінансових санкцій, передбачених ст.17 Закону №481, оскільки дане питання було вирішено судом при ухвалені рішення у справі №810/2897/18 про визнання протиправним та скасування ППР №0004934001 та не стосуються предмету доказування у даній справі.
Враховуючи зазначене, оскільки за результатами судового оскарження ППР №0004934001 залишено без змін, за відсутності доказів подальшого оскарження такого рішення в апеляційному порядку, визначена ним сума грошових зобов'язань у розмірі 17 000,00 грн. є узгодженою та набула статусу податкового боргу, а тому, беручи до уваги направлення контролюючим органом Вимоги №57314-52 та наявність доказів добровільної сплати позивачем визначеної суми боргу у розмірі 17 000,00 грн. із затримкою більше 30 календарних днів, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 20% суми погашеного боргу та правомірність оскаржуваного ППР №0115505205, яке є предметом розгляду даної справи.
Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Так, позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні) сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01 від 06.09.2005 р., п.89), «Проніна проти України» (заява №63566/00 від 18.07.2006 р., п.23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04 від 10.02.2010 р., п.58) принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) від 09.12.1994 р., п.29).
Відповідно до ч.5 та ч.8 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Підсумовуючи вищевикладене, наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази суд вважає достатніми для висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 , оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийняття ним ППР №0115505205.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, яка не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Клочкова