ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
02 вересня 2021 року м. Київ № 640/23851/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
Громадянина Ісламської Республіки Афганістану ОСОБА_1
до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, Державної міграційної служби України
про визнання протиправним та скасування наказу та рішення, зобов'язання чинити певні дії,-
20.08.2021 Громадянин Республіки Ісламської Республіки Афганістану ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-а, код ЄДР: 42552598), Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9, код ЄДР: 37508470), в якому просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати наказ Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області № 37 від 03.02.2021 про відмову ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
2) визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України № 39-21 від 03.06.2021 про відхилення скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
3) зобов'язати Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву громадянина Афганістану ОСОБА_1 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.
Відповідно до п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
В порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України позивачем у позовній заяві не зазначено поштового індексу позивача.
Також, згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, законом, яким встановлені спеціальні строки звернення до суду у справах цієї категорії, є Закон України від 8 липня 2011 року № 3671-VI «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
В той же час, відповідно до ч.ч. 1 та 9 ст. 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.
Особа, яка отримала повідомлення про відхилення скарги про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і не використала права на його оскарження до суду протягом п'яти робочих днів, повинна залишити територію України в установлений строк, якщо вона не має інших законних підстав для перебування в Україні, встановлених Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Аналіз вказаних положень, структури норми, у т.ч. у взаємозв'язку з положеннями ч.ч. 1 та 9 ст. 12 Закону дають підстави для висновку, що Законом встановлено п'ятиденний строк для звернення до суду як щодо оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту так і щодо оскарження рішення про відхилення скарги про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Такий же строк підлягає застосуванню і для звернення до суду щодо оскарження дій або бездіяльності органів міграційної служби.
Так, позивач просить суд, зокрема, визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України № 39-21 від 03.06.2021 про відхилення скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
У пункті 1.4. позовної заяви позивач зазначає, що 16.08.2021 позивач отримав повідомлення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області № 108 від 18.06.2021 про відхилення скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову особі в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке було складено на підставі рішення Державної міграційної служби України № 39-21 від 03.06.2021 року.
Разом з тим, у пункті 6.4. позовної заяви позивач зазначає про те, що повідомлення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області № 39 від 09.03.2021 про відхилення скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову особі в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту отримав 12.03.2021. Отже, строк на оскарження зазначеного рішення почав свій перебіг 15.03.2021 та має закінчитися 19.03.2021 року, у зв'язку з чим позивач наголошує, що цей адміністративний позов подано в межах процесуальних строків, встановлених законодавством України.
Однак, до суду з даним позовом позивач звернувся 20.08.2021.
Разом з тим, в порушення обов'язку, передбачено ч. 1 ст. 77 КАС України, до матеріалів позовної заяви позивачем не надано жодних, у розумінні ст. 73 КАС України, доказів які б підтверджували отримання позивачем повідомлення № 108 від 18.06.2021 саме 16.08.2021, зокрема, не надано конверту, в якому надійшло таке повідомлення, а також не надано суду доказів отримання позивачем повідомлення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області № 39 від 09.03.2021 саме 12.03.2021, про яке позивач зазначає у пункті 6.4 позовної заяви.
Отже, суддя приходить до висновку, що позивач звернувся до суду поза межами строку, встановленого ст. 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відтак позивачу слід надати докази отримання повідомлення № 108 від 18.06.2021 саме 16.08.2021, а також отримання повідомлення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області № 39 від 09.03.2021 саме 12.03.2021, про яке позивач зазначає у пункті 6.4 позовної заяви.
Крім того, в порушення вимог ч. 2 ст. 79 та ч. 4 ст. 161 КАС України позивачем не надано суду повідомлення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області № 39 від 09.03.2021.
Суд також звертає увагу позивача на те, що ч. 4 ст. 161 КАС України передбачає, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно ч. 2 ст. 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
В порушення вимог вказаних норм позивачем не надано суду заяви про визнання біженцем та доданих до неї документів, які подавались позивачем для визнання його біженцем, а також не надано рішення Державної міграційної служби України № 39-21 від 03.06.2021 про відхилення скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також не надано суду наказу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області № 37 від 03.02.2021 про відмову ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту/
Крім того, в порушення вимог ч. 2 ст. 79 та ч. 4 ст. 161 КАС України позивачем не надано суду скарги, яка подавалась позивачем до Державної міграційної служби України щодо оскарження наказу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області № 37 від 03.02.2021 про відмову ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також доданих до такої скарги документів.
В той же час, суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до ч. 1 ст. 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Згідно з ч. 2 ст. 80 КАС України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 79 КАС України учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Так, у позовній заяві позивачем заявлено клопотання про витребування доказів, зокрема, просить витребувати у Державної міграційної служби України всі матеріали особової справи ОСОБА_1 .
Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів того, що позивач намагався отримати у Державної міграційної служби України всі матеріали особової справи ОСОБА_1 .
Також позивач у позовній заяві зазначає про те, що суди можуть використовувати інформацію про країни походження, розміщену на офіційних сайтах Державної міграційної служби України, Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців, а також на інформаційних носіях, які розповсюджуються Регіональним представництвом Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців у Білорусі, Молдові, Україні, та інших носіях (Постанова Пленуму).
В той же час, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 2 ст. 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Тоді як, ч. 4 ст. 161 КАС України покладає на позивача обов'язок додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
З огляду на що позивачу слід надати докази, на які позивач посилається у позовній заяві щодо ситуації у країні походження позивача, які мають бути переведені, у визначено законодавством порядку на державну мову (відповідно до кількості учасників справи).
Слід також зазначити, що положеннями ст. 94 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
В той же час, суд звертає увагу позивача на те, що текст документу повинен містити інформацію, заради зафіксування якої було створено документ (п. 5.21 Національних стандартів України «Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163-2003). Відповідно до п. 4.1. цього стандарту, документ повинен містити (п. 20) - текст документа, який є головним елементом документу. Іншими словами, документ, що надається, повинен мати текст, який можливо дослідити та який несе певний зміст.
Більш того, навіть до правил ЄСПЛ встановлено певні вимоги до документів, зокрема, відповідно до Пояснювальної нотатки для осіб, які бажають звернутися до Європейського суду з прав людини, вимоги до поданих копій: текст повинен бути зрозумілим і читабельним; копії повинні бути повними (всього документу).
Суд звертає увагу позивача на те, що позивачем до позовної заяви надано повідомлення № 24 від 03.02.2021 про відмову особі в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту у такому вигляді, з якого неможливо у повному обсязі встановити зміст такого повідомлення, заради фіксування інформації на якому останній було створено.
Відтак позивачу слід надати повідомлення № 24 від 03.02.2021 про відмову особі в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту у вигляді, з якого у повному обсязі можливо встановити зміст такого повідомлення, заради фіксування інформації на якому останній було створено.
Наведене вище свідчить про недотримання вимог Кодексу адміністративного судочинства України та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання до суду (вул. Болбочана Петра, 8, корп. 1, блок А, м. Київ, 01051) протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху:
1) заяви із зазначенням поштового індексу позивача;
2) заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом із обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску або надати докази отримання позивачем повідомлення (копію конверту);
3) доказів, які підтверджують, що позивач здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання копії матеріалів особової справи позивача;
4) доказів, що підтверджують обставини на яких гуртуються вимоги позивача, зокрема, належним чином засвідчену копію заяви ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також копії всіх документів (відповідно до кількості учасників справи), які надавались позивачем відповідачу разом із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, рішення Державної міграційної служби України № 39-21 від 03.06.2021 про відхилення скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, наказу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області № 37 від 03.02.2021 про відмову ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, повідомлення № 24 від 03.02.2021 про відмову особі в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту у вигляді, з якого у повному обсязі можливо встановити зміст такого повідомлення, заради фіксування інформації на якому останній було створено та надати докази, на які позивач посилається у позовній заяві щодо ситуації у країні походження позивача, які мають бути переведені, у визначено законодавством порядку на державну мову (відповідно до кількості учасників справи), повідомлення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області № 39 від 09.03.2021 та докази його отримання саме 12.03.2021, про яке позивач зазначає у пункті 6.4 позовної заяви. скарги, яка подавалась позивачем до Державної міграційної служби України щодо оскарження наказу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області № 37 від 03.02.2021 про відмову ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також доданих до такої скарги документів.
Керуючись статтями 160-162, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини третьої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Відповідно до положень ст. 169 та ч. 1 ст. 294 КАС України ухвала про залишення позову без руху не оскаржується.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя О.А. Кармазін